ЄУ №712/15650/25
Провадження №2-о/712/313/25
про залишення заяви без руху
18 листопада 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Стеценко О.С. розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Демиденко Ольга Анатоліївна,
Заявник звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з заявою, в якій просить встановити юридичний факт, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент його смерті перебували у зареєстрованому шлюбі.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 3 ст. 294 ЦПК України визначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно зі ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Статтею 294 ЦПК України, окрім іншого, передбачено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв'язку із суб'єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника.
Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб'єктивних прав.
Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але, на відміну від заявника, ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.
ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв'язку з фактами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов'язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.
Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 13 червня 2024 року у справі №333/8899/21, провадження №61-6732св24, від 13 листопада 2024 року у справі №308/14160/21, провадження №61-5293св24, від 05 лютого 2025 року у справі №183/4366/24, провадження №61-14909 св 24.
Як вбачається зі змісту заяви, встановлення юридичного факту необхідно заявнику для оформлення спадкових прав щодо спадкового майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заінтересованими особами (відповідачами у позовному провадженні) в спадкових справах можуть бути інші спадкоємці або, за їх відсутності, органи місцевого самоврядування.
У заяві зазначено, що заявниця є єдиною спадкоємицею після смерті своєї бабусі.
А отже, заявнику необхідно привести заяву відповідно до вимог ЦПК України слід подати до суду уточнену заяву, в якій зазначити у якості заінтересованої особи орган місцевого самоврядування за місцем знаходження спадкового майна.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.
До заяви додано відповідь відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 21 травня 2025 року було надано правову допомогу щодо витребування з компетентного органу Грузії довідки про шлюб відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , 30 липня 2025 року направлено повторний запит.
Станом на 17 жовтня 2025 року відповідь не отримана, однак указане не може свідчити про неможливість вирішення указаного питання у позасудовому порядку.
Окрім зазначеного, відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Частиною 7 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно із ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 7 ст. 62 ЦПК України).
Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи щодо надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.03.2018 у справі №910/23346/16, чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Як зазначено у вказаній постанові, у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи у суді або довіреністю. При цьому, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.
Відповідно до пункту 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція) ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Згідно із пунктом 12.8 вказаного Положення ордер містить реквізити щодо, зокрема обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.
Тобто зазначення на ордері застереження «Договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються», не передбачені нормами чинного законодавства, та не свідчать про право представника на підписання заяви від імені заявника.
Отже, повноваження адвоката, зокрема, у даному випадку щодо підписання заяви та звернення з позовом до суду, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтами та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих їй повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №811/1507/18, від 29 травня 2019 року у справі №202/5348/18.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Заява подана до суду та підписана представником Ткаченко Анастасії Валеріївни адвокатом Світланою Крамаренко, яка діє на підставі ордеру Серія СА №1141607 від 12.11.2025, зі змісту якого вбачається, що договором про надання правової (правничої) допомоги №25-10/25 від 25.10.2025 повноваження адвоката не обмежуються. Однак, вказаний в ордері на надання правничої (правової) допомоги Серія СА №1141607 від 12.11.2025 договір №25-10/25 від 25.10.2025 до позовної заяви не додано.
Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи, що в ордері на надання правничої (правової) допомоги Серія СА №1141607 від 12.11.2025, зазначено, що повноваження адвоката не обмежуються, однак вказаний в ордері Серії СА №1141607 від 12.11.2025 договір на надання правничої (правової) допомоги №25-10/25 від 25.10.2025 до заяви не надано, отже до заяви не надано доказів того, що адвокат Крамаренко Світлана Яківна наділена повноваженнями, які надані законом заявнику та будь-яких обмежень повноважень у представництві заявника не має, у тому числі щодо підписання та подання до суду заяви від її імені.
Крім того, зі змісту заяви вбачається, що заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини подана до нотаріуса через представника Ткаченко Інни Павлівни, яка діяла на підставі довіреності, посвідченої консулом Генерального консульства України в Мілані Грищенко О.В. 17 грудня 2024 року за реєстровим №570/4-7883н.
За таких обстави заявникові слід надати копію указаної довіреності.
Згідно зі ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Ураховуючи зазначене, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків наявних у заяві.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 58, 62, 175, 177, 185, 294, 315-316 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Демиденко Ольга Анатоліївна,залишити без руху, про що сповістити заявника, надавши їй строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити заявнику, що якщо недоліки заяви не будуть усунені у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Копію ухвали надіслати заявнику.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://sn.ck.court.gov.ua/sud2316/.
Ухвала оскарженню не п ідлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: О.С. Стеценко