Справа № 712/15740/25
Провадження № 1-кс/712/5437/25
14 листопада 2025 року слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в режимі відеоконференції, клопотання начальника відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 , подане під час проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024100130004730 від 25.12.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мошни, Черкаського району, Черкаської області, громадянина України, одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який перебуває на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - начальника групи станкових протитанкових гранатометів першого протитанкового відділення прикордонної протитанкової застави третьої прикордонної комендатури швидкого реагування 15 мобільного прикордонного загону ВЧ НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч.2 ст. 194 КК України,-
До Соснівського районного суду м. Черкаси надійшло клопотання начальника відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання обґрунтовано тим, що Слідчим відділом Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області за процесуального керівництва Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, здійснюється досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні №62024100130004730 від 26.12.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч.2 ст.194, ч.2 ст.194 КК України.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України провадять свою діяльність на засадах вірності конституційному обов'язку та військовій присязі; верховенства права, законності та гуманності, поваги до людини, її конституційних прав і свобод; виховання військовослужбовців на патріотичних, бойових традиціях Українського народу, додержання військової дисципліни.
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожен військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Відповідно до ст.ст. 1, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова
дисципліна зокрема зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану
в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
Таким чином, з моменту видання Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 почав діяти воєнний стан, строком на 30 діб, у подальшому, продовжений Указом Президента України від 20.10.2025 № 793/2025 на 90 діб тобто до 03.02.2026 та затверджений Верховною Радою України.
За даними матеріалів досудового розслідування, 13.02.2023 відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України №176-ОС, здійснено призов ОСОБА_5 на військову службу за призовом під час мобілізації та направлено для подальшого проходження військової служби до 15 мобільного прикордонного загону.
16.11.2023 відповідно до наказу начальника 15 мобільного прикордонного загону №833-ОС ОСОБА_5 призначено на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - начальника групи станкових протитанкових гранатометів першого протитанкового відділення прикордонної протитанкової застави третьої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно ст. 24 ч. 1 п. 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 з 13.02.2023 ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, у зв'язку з чим повинен, окрім іншого, керуватися вимогами ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Так, ОСОБА_5 23.10.2024 відповідно до направлення від 19.10.2024 №13/55575/24-ВН прибув на медичний огляд військово-лікарською комісією до ІНФОРМАЦІЯ_2 (при військовій частині НОМЕР_3 ), розташованого за адресою: АДРЕСА_3 для проходження медичного огляду військово-лікарської комісії.
Однак, 28.11.2024 ОСОБА_5 , проходячи військову службу за мобілізацією у військовому званні «старший солдат», діючи з прямим умислом з мотивів тимчасово не виконувати обов'язки військової служби та з мотивів тимчасово ухилитися від несення обов'язків військової служби, покинув місце розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 (при військовій частині НОМЕР_3 ), після чого не з'явився на службу до 15 мобільного прикордонного загону ВЧ НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину за наявності реальної можливості для цього, поки 12.11.2025 не був затриманий працівниками Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області в порядку п.2 ч.1 ст.208 КПК України біля під'їзду №7 буд. АДРЕСА_4 .
Крім того, 02.11.2025, о 04 години 32 хвилині, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи злочинний умисел, спрямований на умисне пошкодження чужого майна та обравши метод підпалу, як спосіб пошкодження чужого майна, за допомогою не встановленої під час досудового розслідування горючої суміші, що є загально небезпечним способом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, перебуваючи на прибудинковій території буд. АДРЕСА_5 , використав заздалегідь підготовлену та принесену з собою ємкість, наповнену легкозаймистою речовинною, котру він розлив на капот та лобове скло транспортного засобу, який знаходився біля вказаного будинку, а саме марки Citroen моделі Jamper із номерними знаками НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після чого підпалив за допомогою автогенної запальнички, внаслідок чого розпочалася пожежа, в результаті чого транспортний засіб марки Citroen моделі Jamper із номерними знаками НОМЕР_4 було пошкоджено, після чого ОСОБА_5 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, спричинивши матеріальну шкоду ОСОБА_8 .
Крім того, 12.11.2025, о 04 години 30 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи злочинний умисел, спрямований на умисне пошкодження чужого майна та обравши метод підпалу, як спосіб пошкодження чужого майна, за допомогою не встановленої під час досудового розслідування горючої суміші, що є загально небезпечним способом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, перебуваючи на прибудинковій території буд. АДРЕСА_6 , використав заздалегідь підготовлену та принесену з собою ємкість, наповнену легкозаймистою речовинною, котру він розлив на капот та лобове скло транспортного засобу, який знаходився біля вказаного будинку, а саме марки Citroen моделі Jamper із номерними знаками НОМЕР_5 , власником якого є ОСОБА_9 , після чого підпалив за допомогою автогенної запальнички, внаслідок чого розпочалася пожежа, в результаті чого транспортний засіб марки Citroen моделі Jamper із номерними знаками НОМЕР_5 було пошкоджено, після чого ОСОБА_5 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, спричинивши матеріальну шкоду ОСОБА_9 .
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України - не з'явленні вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України - умисному пошкодженні майна, вчиненого шляхом підпалу.
12.11.2025 о 14 год. 05 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку п.2 ч.1 ст.208 КПК України.
13.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.2 ст.194, ч.2 ст.194 КК України.
Слдічий у клопотанні вказує, що з огляду на кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , його особу та інші обставини існують ризики, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Слідчий у клопотанні зазначає, що необхідність застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, вказує на те, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років позбавлення волі, під тягарем відповідальності за скоєні злочини, а також можливості бути засудженим до позбавлення волі на певний строк, може залишити місце свого проживання, таким чином переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зокрема, просить враховувати той факт, що у підозрюваного відсутнє офіційне місце працевлаштування, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей немає, що вказує про відсутність міцних соціальних зав'язків. Також слдічий вказує на те, що військовослужбовець ОСОБА_5 має доступ до зброї, транспорту, знань тактики ухилення, контактів у військових підрозділах та у зв'язку з воєнним станом може переміщуватися у зону бойових дій, де його затримання буде ускладнене.З урахуванням того, що підозрюваний є військовослужбовцем, має доступ до інформації з обмеженим доступом, зв'язки у середовищі військовослужбовців, а також можливість переміщення у зону бойових дій, існує обґрунтований ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків та потерпілих, у цьому ж кримінальному провадженні, що обгрунтовується тим, що ОСОБА_5 проживає у населеному пункті зі свідками та потерпілими та йому відомі їх адреси проживання, а тому він матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив, об'єктивно тиснути на них шляхом вмовлять, погроз чи шантажу з метою зміни останніми раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань, з метою уникнення ним кримінальної відповідальності.
Оцінюючи в сукупності вагомість наявних доказів про вчинення останнім кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує, з огляду на особу підозрюваного, з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_5 своїх процесуальних обов'язків, запобігання спробам останнього вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню та переховуватися від органів слідства та суду, а також припинити вчинення злочину у якому він підозрюється, беручи до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді з указаним клопотанням.
У судовому засіданні слдічий та прокурор підтримали клопотання та просили застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні просив застосувати відносно підозрюваного альтернативний запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя робить наступні висновки.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчинення іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжний заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи клопотання слідчого, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Згідно рішення ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» ризик вчинення нових правопорушень має місце, коли попередня поведінка дає підстави для очікувань, що він не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях; коли небезпека має бути явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи. Рішенням ЄСПЛ «Сельчук проти Туреччини» визначено, що попередня судимість може бути підставою ризику вчинення нових правопорушень.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не в праві вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точку зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нею обмежувального заходу, то з огляду на наведені дані у клопотанні та в матеріалах долучених до нього є всі підстави вважати про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою не повинен перевищувати шістдесяти днів.
Вирішуючи клопотання слідчого, суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , слідчий суддявиходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме кримінальні правопорушення за ч.5 ст. 407, ч.2 ст. 194 КК України, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 згідно ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, а відтак, усвідомлюючи тяжкість покарання, підозрюваний може ухилятися від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, перебуваючи на свободі підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні, зокрема, військовослужбовців військової частини, які надали викривальні покази щодо вчиненого ним злочину, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу з метою примушування їх до надання завідомо неправдивих показів або відмови від їх надання, що може негативно вплинути на хід досудового розслідування та судового розгляду.
Також, доведеним є ризик продовження підозрюваним вчиняти кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби аналогічного характеру.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, при цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Ураховуючи обґрунтовану підозру у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, захист інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, слідчий суддя приходить до висновку про застосування запобіжного заходу.
Воєнний стан розпочався та діє на всій території України з моменту набрання чинності Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини, зокрема, у викладених рішеннях по справах «Калашников проти Росії», «Томазі проти Франції» та інших, роз'яснив, що сама по собі тяжкість злочину згідно повідомлення особі про підозру, не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності.
З метою забезпечення належної поведінки підозрюваного, запобіганню встановлених ризиків, передбачених п. 1, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що передбачено ч. 7 ст. 176 КПК України.
За роз'ясненнями п.п. 3, 13 постанови Пленуму Верховного Суду №4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року №10 та від 24 жовтня 2008 року №15), взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинувачуваним процесуальних обов'язків, і його належної поведінки; обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Вирішуючи дане питання, слідчий суддя також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом лише при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Враховуючи норму ч.4 ст. 183 КПК України, особу підозрюваного, кримінальне правопорушення, яке інкримінується підозрюваному за ч.5 ст. 407 КК України, слідчий суддя дійшов висновку про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.
Керуючись вимогами ст. ст. 40, 131, 132, 176 - 178, 181, 183, 184, 194, 196, 309, 372 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного у кримінальному провадженні № 62024100130004730 від 25.12.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб з 12 листопада 2025 року по 10 січня 2026 року включно.
Для утримання підозрюваний підлягає направленню до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Копію ухвали суду вручити підозрюваному та його захиснику негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали слідчого судді виготовлено 18.11.2025 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1