Справа № 712/15396/25
Провадження № 2-а/712/294/25
17 листопада 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - Пироженко В.Д.
при секретарі - Каплі А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 АДРЕСА_2 )про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 30.10.2025 року ОСОБА_1 надійшло повідомлення в застосунку «Дія» про відкриття виконавчого провадження № 79467808 про стягнення з нього на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі постанови про адміністративне правопорушення від 20.06.2025 року штрафу в сумі 34 000 грн та виконавчий збір 3 400 гривень.
У ході ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження виявлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 30.10.2025 року, постанова № 3110/М/2025 та заява про примусове виконання від 02.10.2025 року № 10/11546 містять недостовірні відомості щодо адреси місця реєстрації та проживання позивача, замість вірної адреси АДРЕСА_1 , вказано адресу АДРЕСА_3 .
Наявність вірної адреси підтверджується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних і резервістів витягом з сервісу «Резерв+» - електронним військово-обліковим документом.
Таким чином, уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 при винесенні постанови № 23110/М/2025 порушено вимоги абз.ч.2 ст.283 КУпАП. Постанову винесено за відсутності позивача, а тому вони зобов'язані були направити її на його адресу. Проте, станом на дату складання позовної заяви, постанова на адресу позивача не надходила.
З постанови № 3110/М/2025 вбачається, що 15.06.2025 року о 16.30 год відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст.210 КУпАП у зв'язку з відсутністю військово-облікового документа військовозобов'язаного та не пред'явлення його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є порушенням вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
20.06.2025 року о 10.30 год він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте на пропускному пункті його повідомили, що в цей день його справу розглядати не будуть, потрібно прийти з понеділка і в приміщення його не пропустили.
Під час наступного візиту до ІНФОРМАЦІЯ_2 його повідомили, що справу вже розглянуто, а постанову направлено поштою. Тому справа була розглянута в його відсутність чим обмежили його право на захист.
Позивачем в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 пред'явлено електронний військово-обліковий документ з сервісу «Резерв+», який має однакову юридичну силу з паперовим документом.
Під час перевірки документів підлягає обов'язковій фото та відеофіксації. Постанова не містить будь-яких відомостей про здійснення фото і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів та відомостей про такі технічні прилади фіксації.
Вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП,
Просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити, а також вирішити питання про розподіл судових витрат та поновити строки звернення до суду, визнавши їх причини поважними.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.11.2025 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строк для реалізації відповідачем свого процесуального права шляхом подачі відзиву по суті справи, в межах якої було винесено спірну постанову.
Станом на 17.11.2025 року від відповідача відзив не надходив жодних заяв, клопотань не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Враховуючи відсутність клопотань сторін про проведення судового розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи, як і відсутність заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи у порядку письмового провадження, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши наявні матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
З постанови по справі про адміністративне правопорушення № 3110/М/2025 від 20.06.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 не пред'явив військово-обліковий документ військовозобов'язаного і не пред'явив його на вимогу уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 , що є порушенням вимоги ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХХ11 зі змінами та абз 3 п.п.10-1 п.1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який затверджений ПКМУ № 1487 від 30.12.2022 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
У ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Установити, що вимоги, зазначені у частині шостій статті 22, щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024 р. згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період - належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час і у встановлений законом строк не повідомив відповідний орган влади про причини своєї неявки або вказані причини не підпадають під перелік законодавчо визначених поважних причин неявки за повісткою та не пред'явив військовий документ.
При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов'язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу, що ухвалою від 07.11.2025 року відповідачу було запропоновано надати всі письмові, електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення позову.
У встановлений судом строк від ІНФОРМАЦІЯ_2 відзив та жодного документа, який стосується суті пред'явлених позовних вимог та притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не надійшло.
Натомість позивач зазначає, що ним в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 пред'явлено електронний військово-обліковий документ з сервісу «Резерв+».
Відповідно до п. 9 Порядку оформлення та видачі військово-облікового документу для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року №559, військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований), військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
З наявних матеріалів справи, наданих ОСОБА_1 , вбачається що ОСОБА_1 перебуває на обліку, що підтверджено електронним військово-обліковим документом з сервісу «Резерв+».
З матеріалів справи також неможливо встановити чи повідомлявся ОСОБА_1 належним чином про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Наявна у матеріалах справи копія постанови № 3110/М2025 від 20.06.2025 року та її зміст дають можливість стверджувати, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП проводився за відсутності ОСОБА_1 . В постанові зазначено його місце проживання АДРЕСА_3 , проте, з наявних матеріалів вбачається, що місце проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .
Таким чином, з наявних матеріалів справи підтверджується, що постанова № 3110/М/2025 від 20.06.2025 року винесена з суттєвими порушеннями як матеріального (відсутні докази наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП), так і процесуального законодавства (проведення розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, та за відсутності відомостей про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду).
Відповідачем не спростовано протиправність свого рішення.
За результатами розгляду справи та дослідження матеріалів справи суд вважає інкриміноване обвинувачення необґрунтованим, оскільки надані суду матеріали справи про адміністративне правопорушення не дають можливості «поза розумним сумнівом» виключити можливість існування інших версій розвитку подій, про які зазначається у спірній постанові. Тобто, як факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, так і його вина у вчиненні правопорушення не доведені.
Відповідно за результатами перевірки рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, судом встановлено необґрунтованість та неправомірність такого рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності підлягає скасуванню, провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю. Тому позовні вимоги слід задовольнити.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 484,48 грн, рішенням якого порушені права ОСОБА_1 .
Причини пропуску строку звернення до суду суд визнає поважними та поновляє такий строк.
На підставі ч.2 ст.19, 65 Конституції України, ст.ст.7, 9, 210, 283, 287-289, 291 КУпАП та керуючись ст.ст. 5, 20, 72, 77, 79, 139, 159, 162, 165, 194, 229, 241-246, 250, 251, 255, 268, 269, 286, 293 КАС України, Суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 3110/М/2025 від 20.06.20251.2025 про накладення стосовно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. скасувати та справу провадженням закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,48 грн.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення, або в порядку, передбаченому ст. ст. 286, 297 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий:
Повний текст рішення складений 17.11.2025
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).