ЄУ №712/14999/25
Провадження №2/712/5508/25
про залишення заяви без руху
17 листопада 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Стеценко О.С., одержавши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до відповідача, в якому просить розірвати шлюб між ними, зареєстрований 14 червня 2019 року Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №793.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Процесуальним законодавством визначено наступні види підсудності: загальна (стаття 27 ЦПК України), альтернативна (стаття 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття 29 ЦПК України) та виключна (стаття 30 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 28 чинного ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що у позивача та відповідача є спільні діти, які проживають разом з матір'ю, тому позивачем подано позов до Соснівського районного суду м. Черкаси відповідно до статті 28 ЦПК України.
Разом з тим, згідно зі ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.
Згідно із ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Вибір права згідно з частиною другою цієї статті обмежений лише правом особистого закону одного з подружжя без застосування частини другої статті 16 цього Закону. Угода про вибір права припиняється, якщо особистий закон подружжя стає спільним.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідач є громадянином Королівства ОСОБА_3 , позивач зазначає його місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається із відповіді Центрально-південного управління Державної міграційної служби №3501.5.2-9015/35.3-25 від 03.11.2025 громадянин Королівства ОСОБА_4 не звертався до ЦПМУ ДМС щодо оформлення дозволу на імміграцію в Україну, продовження строку перебування, документування посвідкою на постійне проживання в Україні та тимчасове проживання в Україні, набуття громадянства України, реєстрації місця проживання/перебування/зняття з реєстрації.
Крім того, згідно відповіді Державної міграційної служби України №8.1-1986/8.1.1-25 від 12.11.2025 за обліками територіальних органів та підрозділів ДМС та Єдиної інформаціїно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС інформація стосовно громадянина Королівства ОСОБА_4 відсутня.
Отже відповідач не має місця проживання на території України.
Матеріали позову не містять жодного доказу на підтвердження проживання відповідача на території України за адресою: АДРЕСА_1 .
Довідка щодо останнього відомого місця перебування/проживання ОСОБА_5 від власника квартири ОСОБА_6 не є належним доказом проживання відповідача на території України.
Україною Законом України №856-IX від 02.09.2020 ратифіковано Договір між Україною та Королівством Марокко про правову допомогу у цивільних і комерційних справах.
Відповідно до статті 2 Договору громадяни кожної зі Сторін користуються на території іншої Сторони таким самим правовим захистом, який надається громадянам останньої, стосовно своїх особистих і майнових прав.
Громадяни кожної зі Сторін мають право вільного доступу до судових органів іншої Сторони для здійснення та захисту своїх прав.
Отже, відповідач має право до вільного доступу до судових органів України.
Таким чином, позивачу слід зазначити адресу відповідача у Королівстві Марокко для застосування судом Договору між Україною та Королівством Марокко про правову допомогу у цивільних і комерційних справах та Закону України «Про міжнародне приватне право».
Окрім зазначеного, відповідно до ч. 2 ст. 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Частиною 7 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно із ч. 1 ст. 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 7 ст. 62 ЦПК України).
Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи щодо надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 14.03.2018 у справі № 910/23346/16, чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Як зазначено у вказаній постанові, у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи у суді або довіреністю. При цьому, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.
Відповідно до пункту 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція) ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Згідно із пунктом 12.8 вказаного Положення ордер містить реквізити щодо, зокрема обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.
Тобто зазначення на ордері застереження «Договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються», не передбачені нормами чинного законодавства, та не свідчать про право представника на підписання заяви від імені заявника.
Отже, повноваження адвоката, зокрема, у даному випадку щодо підписання позовної заяви та звернення з позовом до суду, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтами та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих їй повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №811/1507/18, від 29 травня 2019 року у справі №202/5348/18.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Позовна заява подана до суду через систему «Електронний суд» та підписана представником ОСОБА_1 адвокатом Лисенком Сергієм Миколайовичем, який діє на підставі ордеру Серія АІ №2035372 від 27.10.2025, зі змісту якого вбачається, що договором про надання правової (правничої) допомоги №516 від 22.10.2025 повноваження адвоката не обмежуються. Однак, вказаний в ордері на надання правничої (правової) допомоги Серія АІ №2035372 від 27.10.2025 договір №516 від 22.10.2025 до позовної заяви не додано.
Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи, що в ордері на надання правничої (правової) допомоги Серія АІ №2035372 від 27.10.2025, зазначено, що повноваження адвоката не обмежуються, однак вказаний в ордері Серії АІ №2035372 від 27.10.2025 договір на надання правничої (правової) допомоги №516 від 22.10.2025 до позовної заяви не надано, отже до позовної заяви не надано доказів того, що адвокат Лисенко Сергій Миколайович наділений повноваженнями, які надані законом позивачу та будь-яких обмежень повноважень у представництві позивача не має, у тому числі щодо підписання та подання до суду заяви від її імені.
Статтею 29 ЦПК України визначено, що підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
До позовної заяви додано свідоцтво про народження ОСОБА_7 , згідно якого позивач у 2021 році народила дитину на території Королівства Норвегія, у зв'язку з чим у суду виникає сумнів щодо перебування позивача в Україні.
На підставі викладеного, позивачу слід подати докази перебування її в Україні (паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про в'їзд тощо).
Для об'єктивного та своєчасного розгляду справи, надання учасникам цивільного процесу рівних прав, позивачу необхідно привести заяву згідно вимог чинного цивільно-процесуального законодавства та усунути зазначені вище недоліки.
Як вбачається з наданої заяви, вимоги закону при її поданні у повному обсязі не виконано. Невиконання вимог ЦПК України є підставою для залишення заяви без руху відповідно до ст. 185 ЦПК України з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Згідно зі ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Ураховуючи зазначене, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків наявних у позовній заяві.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 28, 29, 175, 177, 185 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху, про що сповістити позивача, надавши їй строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунені у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://sn.ck.court.gov.ua/sud2316/.
Ухвала оскарженню не п ідлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: О.С. Стеценко