Справа № 712/10229/25
Провадження № 2/712/4021/25
03 листопада 2025 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Пономаря В.О.,
за участю секретаря судового засідання Васильєвої Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та відповідача
Представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Підлетейчук М.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 21.09.2023 № 1275-4405, укладеним через веб-сайт позивача шляхом направлення на номер телефону відповідача одноразового ідентифікатора та його введення в особистому кабінеті. Позивач зазначає, що за умовами договору відповідачу надано 4 000,00 грн строком на 300 днів із фіксованою процентною ставкою (зниженою 2,5 % і стандартною 3,0 % на день), кредитні кошти перераховані на банківську картку відповідача через платіжну систему LiqPay. Відповідач належним чином зобов'язання не виконав, у встановлені договором строки кредит та проценти не сплатив, у зв'язку з чим станом на 17.06.2025 загальна заборгованість за договором становить 39 400,00 грн, у тому числі 4 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 35 400,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Разом із тим позивач, застосувавши програму лояльності, частково списує заборгованість за процентами в сумі 19 400,00 грн і просить суд стягнути з відповідача лише частину боргу в розмірі 20 000,00 грн (4 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 16 000,00 грн - прострочена заборгованість за процентами), а також судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Відповідач ОСОБА_1 , діючи через представника - адвоката Шелудько О.О., у відзиві на позов проти заявлених вимог заперечив та просив у їх задоволенні відмовити повністю. Зазначає, що позивач не довів належними і допустимими доказами факту укладення між сторонами електронного договору про відкриття кредитної лінії № 1275-4405 від 21.09.2023 та волевиявлення ОСОБА_1 на його підписання: відсутні технічні дані щодо надсилання та використання одноразового ідентифікатора «A7150», не підтверджено спосіб і місце збереження електронних даних у системі кредитодавця, не доведено приєднання відповідача до Правил відкриття кредитної лінії, які надано у вигляді внутрішнього документа позивача. Крім того, на думку відповідача, позивач не надав жодних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне перерахування кредитних коштів саме на рахунок ОСОБА_1 та розмір заборгованості: надані довідки та листи АТ КБ «ПриватБанк» щодо операцій через систему LiqPay не містять повних реквізитів карткового рахунку, не дають змоги ідентифікувати власника картки та не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативних актів НБУ. Розрахунок заборгованості є лише внутрішнім одностороннім документом фінансової установи і не підтверджений первинними документами. Окремо відповідач вказує на несправедливість та непропорційність розміру нарахованих процентів, які багаторазово перевищують суму основного боргу, що, на його думку, суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування», засадам добросовісності, справедливості та розумності, й свідчить про наявність у договорі несправедливих умов. У зв'язку з викладеним відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та вирішити питання судових витрат на його користь.
Представник позивача Кожушко В.О. у додаткових письмових поясненнях просив врахувати, що кредитний договір № 1275-4405 від 21.09.2023 укладено між сторонами в письмовій формі у вигляді електронного документа відповідно до вимог Законів України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про споживче кредитування», шляхом використання відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором А7150, який було надіслано на вказаний ним номер телефону, тоді як примірник договору посвідчено кваліфікованою електронною печаткою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» із позначкою часу. На підтвердження факту укладення договору й послідовності дій ОСОБА_1 надано моніторинг (log-файл) дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, роздруківку електронного договору з одноразовим ідентифікатором. Позивач посилається на усталену практику Верховного Суду щодо прирівняння таких договорів до письмової форми. Представник позивача зазначає, що до укладення договору відповідач мав можливість і обов'язок ознайомитися з усіма істотними умовами через веб-сайт https://creditkasa.com.ua, де у відкритому доступі розміщені Правила надання споживчих кредитів, примірний договір, паспорт споживчого кредиту, графік платежів та інша обов'язкова інформація, які разом із договором утворюють єдиний правочин. Щодо доводів про відсутність належних первинних документів позивач вказує, що є небанківською фінансовою установою, яка надає кошти у кредит без відкриття рахунку, тому не володіє банківськими виписками відповідача, але на підтвердження реальності перерахування коштів надано довідку про перерахування суми кредиту, довідку АТ КБ «ПриватБанк» та розрахунок заборгованості, які відповідають вимогам законодавства до первинних документів. Позивач також пояснює, що номер банківської картки НОМЕР_1 був повідомлений самим відповідачем при поданні заявки, є банківською таємницею і тому відображений із маскуванням, тоді як інформаційно-телекомунікаційна система автоматично перерахувала кредитні кошти саме за цими реквізитами. З огляду на викладене представник позивача вважає доводи відповідача про неукладення договору, необізнаність з його умовами та недоведеність перерахування кредиту безпідставними і просить суд визнати факт належного укладення кредитного договору та обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Представник відповідача адвокат Шелудько О.О. у додаткових письмових поясненнях, поданих у відповідь на відповідь позивача на відзив, підтримала заперечення проти позову та наголосила на несправедливості розміру заявлених до стягнення процентів у сумі 16 000,00 грн при тілі кредиту 4 000,00 грн. З посиланням на ч. 3 ст. 509, ч. ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ч. 4 ст. 42 Конституції України, Резолюцію ГА ООН № 39/248, директиви ЄС, рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011, № 7-рп/2013 та правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 й інших судових рішень, представник вказує, що споживач є «слабкою стороною» у договорі споживчого кредиту, а вимога про сплату непропорційно великих відсотків спотворює їх призначення, створює для позичальника надмірний тягар і є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на його шкоду. З урахуванням того, що сума процентів, заявлена до стягнення, істотно перевищує розумні межі та, на думку відповідача, не підтверджена належними доказами, представник просить суд долучити подані додаткові пояснення до матеріалів справи, у задоволенні позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відмовити повністю та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача адвокат Шелудько О.О. у додаткових письмових поясненнях, поданих у відповідь на відповідь позивача на відзив, підтримала заперечення проти позову та наголосила на несправедливості розміру заявлених до стягнення процентів у сумі 16 000,00 грн при тілі кредиту 4 000,00 грн. З урахуванням того, що сума процентів, заявлена до стягнення, істотно перевищує розумні межі та, на думку відповідача, не підтверджена належними доказами, представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Представник позивача Мельник В.С. у додаткових письмових поясненнях просила врахувати, що електронним договором про відкриття кредитної лінії № 1275-4405 від 21.09.2023 між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 були чітко погоджені сума кредиту 4 000,00 грн, строк кредитування 300 днів, базовий період 30 днів, знижена процентна ставка 2,5 % та стандартна ставка 3,0 % на день, порядок нарахування процентів і строк дії договору, при цьому базовий період і строк кредитування сторони свідомо розмежували в договорі, Правилах надання споживчих кредитів та паспорті споживчого кредиту. Позичальник перед укладенням договору був належним чином поінформований про всі істотні умови відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», підтвердив отримання й розуміння інформації та погодився з умовами, у тому числі з фіксованим розміром процентної ставки, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором А7150. Раніше він вже чотири рази оформлював кредити у позивача та їх погасив, що свідчить про його обізнаність із процедурою кредитування. Представник позивача наголошує, що проценти нараховувалися лише за строк дії договору на залишок неповернутого кредиту відповідно до п. 4.10, 4.12, 10.1 договору, після 16.07.2024 нарахування припинено, штрафи, пеня, проценти за ст. 625 ЦК України, інші неустойки чи комісії відповідачу не нараховувалися, тому посилання відповідача на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 625 ЦК України є помилковим, а проценти за користування кредитом не можуть ототожнюватися з неустойкою. Поданий розрахунок заборгованості, на думку позивача, є деталізованим, узгоджується з умовами договору, відповідає вимогам закону і практиці Верховного Суду та не спростований контрдоказами відповідача, а тому підтверджує розмір заборгованості. Окремо представник звертає увагу на те, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 14 000,00 грн не підтверджені договором та актами наданих послуг і є неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаної роботи, у зв'язку з чим просить суд відмовити у їх стягненні та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення
Позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надійшов 28.07.2025 до Соснівського районного суду м. Черкаси.
Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Представником відповідача ОСОБА_2 12.09.2025 подано відзив на позовну заяву.
Представником позивача Кожушко В.О. 17.09.2025 подано додаткові письмові пояснення. Одночасно з поясненнями подано клопотання про витребування доказів в АТ КБ «ПриватБанк».
Представником відповідача Шелудько О.О. 28.09.2025 подано додаткові пояснення, а також заперечення на клопотання про витребування доказів.
Представником позивача Мельник В.С. 02.10.2025 подано додаткові пояснення.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.11.2025 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів в АТ КБ «ПриватБанк».
Представник позивача Резуєв Є.В. разом із позовною заявою подав клопотання про розгляд цивільної справи без участі представника позивача. Представник відповідача Шелудько О.О. 28.10.2025 подала заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника.
ІІ. Мотивувальна частина рішення
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, оцінка суду
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом ч. 1 та 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Із дослідженого судом договору про відкриття кредитної лінії від 21.09.2023 № 1275-4405 встановлено, що його укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями ч. 1 та 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, договір про відкриття кредитної лінії від 21.09.2023 № 1275-4405 укладений в електронній формі, що відповідає приписам ст. 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону, а саме з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору А7150, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першої ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором А7150.
Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами договір про відкриття кредитної лінії відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
До матеріалів справи також долучено паспорт споживчого кредиту, оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором А7150, вчиненого відповідачем ОСОБА_1 , та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1275-4405 (графік платежів за договором).
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (ст. 1054 ЦК України).
Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору від 21.09.2023 № 1275-4405 проведена транзакція № 2368207747 на суму 4 000,00 гривень на картку № НОМЕР_1 .
Також в матеріалах справи міститься довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту за кредитним договором від 21.09.2023 № 1275-4405, з якою вбачається тип операції - видача кредиту, № платежу - 2368207747, сума платежу - 4 000,00 грн, карта № НОМЕР_1 .
Із розрахунку заборгованості за договором встановлено, що сума основного боргу становить 4 000,00 грн, за відсотками - 35 400 грн.
Отже, судом встановлено, що на виконання умов укладеного з відповідачем договору позивачем надано відповідачу кредитні кошти в розмірі 4 000,00 грн. Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредиту, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 17.06.2025 складає суму 4 000,00 грн.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідачем не виконано зобов'язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.
Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 17.06.2025 (з 16.07.2024 розрахунок не змінювався), заборгованість відповідача за непогашеними відсотками становить 35 400,00 грн.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказував на те, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» прийняло рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме: часткового списання заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 19 400 грн. У зв'язку з вказаним позивач просить суд стягнути з відповідача частину заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 16 000,00 грн.
З умов кредитного договору вбачається, що заявлений строк користування кредитом, який складає 30 календарних днів, та є лише обраним позичальником строком користування кредитом, протягом якого може бути використано право користування кредитом за пільговою та/або зниженою процентною ставкою.
За пунктом 4.12 вищевказаного кредитного договору, строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, складає 300 календарних днів (до 16.07.2024 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику, строк договору є рівним строку кредитування.
Як вбачається та встановлено вище, умовами договору між сторонами було узгоджено розмір процентної ставки, а саме: стандартна процентна ставка - 3,00 % за кожен день користування кредитом, що застосовується протягом всього строку дії договору, за виключенням строку користування кредитом за пільговою або зниженою процентною ставкою; пільгова/знижена процентна ставка - 2,50 % за кожен день користування кредитом, що застосовується протягом першого базового періоду.
Пунктом 4.14 договору передбачена орієнтовна вартість кредиту за весь строк кредитування - 40 000,00 грн, яка включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом.
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, кредитодавцем за період з 21.09.2023 до 20.10.2023 нараховано відсотки за пільговою ставкою - 2,50 % в день, з 21.10.2023 до 16.07.2024 - за стандартною процентною ставкою 3,00 % в день.
Відповідачем не надано контррозрахунку суми заборгованості за відсотками за користування кредитом. Також відповідачем не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору.
З урахуванням наведеного, оцінюючи доводи сторін, суд дійшов таких висновків.
Щодо доводів відповідача про неукладення кредитного договору та відсутність волевиявлення на його підписання
Відповідач та його представник наполягають, що позивач не довів факту укладення між сторонами електронного договору про відкриття кредитної лінії № 1275-4405 від 21.09.2023, зокрема, не підтвердив використання одноразового ідентифікатора А7150 та приєднання ОСОБА_1 до умов договору і правил кредитування.
До матеріалів справи позивачем подано електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1275-4405, паспорт споживчого кредиту, графік платежів, правила надання споживчих кредитів, моніторинг (log-файл) дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі. З указаних документів убачається, що ОСОБА_1 , зареєструвавшись у системі позивача, обрав умови кредитування, зазначив реквізити банківської картки, отримав на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор та ввів його в особистому кабінеті, чим підтвердив прийняття умов договору.
Наданий примірник договору посвідчений кваліфікованою електронною печаткою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» із позначкою часу, що узгоджується з вимогами Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію» щодо оформлення електронних документів і правочинів.
Відповідач доказів підроблення договору чи неправомірного використання його персональних даних іншою особою суду не надав.
Норми ст. 205, 207 ЦК України, а також ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» прямо передбачають можливість укладення договорів у електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Сам по собі спосіб підписання договору одноразовим ідентифікатором, надісланим на телефонний номер, зазначений відповідачем, відповідає вимогам закону і не свідчить про недодержання письмової форми.
За ст. 12, 76-81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а суд оцінює докази в їх сукупності. Відповідач обмежився посиланнями на відсутність технічних даних, однак не подав жодного альтернативного технічного висновку, заяви про підроблення документів або звернень до правоохоронних органів з приводу несанкціонованого оформлення кредиту.
За таких обставин суд приходить до висновку, що договір про відкриття кредитної лінії від 21.09.2023 № 1275-4405 є укладеним у належній формі, відображає волевиявлення ОСОБА_1 і створює для сторін взаємні права та обов'язки.
Щодо доводів відповідача про відсутність належних первинних документів та непідтвердженість перерахування кредитних коштів
Відповідач стверджує, що позивач не надав належних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне перерахування кредитних коштів саме на його рахунок і розмір заборгованості, оскільки надані документи не містять повного номера карткового рахунку та інших реквізитів.
До матеріалів справи долучено довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту за договором від 21.09.2023 № 1275-4405 із зазначенням суми 4 000,00 грн, номера платежу, дати трансакції та маскованого номера картки НОМЕР_1 , а також лист АТ КБ «ПриватБанк» щодо проведення відповідної операції через платіжну систему LiqPay з ідентичними реквізитами операції.
Надані позивачем документи містять необхідні реквізити та в сукупності з договором, паспортом споживчого кредиту й log-файлом підтверджують реальність видачі кредиту саме за заявкою відповідача.
При цьому маскування частини цифр номера картки зумовлене вимогами законодавства про банківську таємницю і захист персональних даних і саме по собі не свідчить про недопустимість чи неналежність документів. Відповідач не заперечував, що користується карткою АТ КБ «ПриватБанк» із відповідними реквізитами, не надав довідки банку про відсутність такої карти та не звертався до банку із заявами про безпідставне зарахування коштів.
Суд звертає увагу, що відповідач не подав жодних доказів погашення кредиту (платіжних документів, виписок з рахунку тощо) та не надав контррозрахунку заборгованості, хоча у розподілі тягаря доведення саме на відповідача покладається обов'язок довести відсутність заборгованості або невірність її розміру, на що прямо вказав Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі № 757/2278/14-ц.
Отже, доводи відповідача про відсутність належних первинних документів не спростовують встановленого судом факту перерахування йому кредитних коштів у сумі 4 000,00 грн та правильності розрахунку заборгованості, на підставі поданих позивачем доказів.
Щодо доводів відповідача про несправедливість розміру процентів та порушення його прав як споживача
Основним запереченням відповідача є твердження про непропорційність розміру процентів за користування кредитом 16 000,00 грн заявлених до стягнення при тілі кредиту 4 000,00 грн та про наявність у договорі несправедливих умов, що, на його думку, суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про споживче кредитування», а також конституційним засадам захисту прав споживача як «слабкої сторони» договору.
За ст. 1054, 1056-1 ЦК України проценти за кредитним договором є платою за користування грошовими коштами кредитодавця та встановлюються за домовленістю сторін у вигляді фіксованої чи змінюваної процентної ставки. При цьому законодавство не встановлює граничного розміру договірних процентів за споживчими кредитами.
Із умов договору № 1275-4405, паспорта споживчого кредиту й графіка платежів убачається, що сторони чітко погодили суму кредиту, строк кредитування, базовий період, розмір зниженої та стандартної процентної ставки, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача. Зокрема, у п. 4.14 договору окремо, виділеним жирним шрифтом, зазначено, що орієнтовна вартість кредиту становить 40 000,00 грн, про що відповідач був прямо поінформований до укладення договору. Відповідач підписав договір та супровідні документи електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що свідчить про його усвідомлене волевиявлення щодо прийняття цих умов.
Під час розгляду справи не встановлено, що позивач приховував від відповідача інформацію про розмір процентів, вводив його в оману щодо реальної вартості кредиту чи нав'язував додаткові, не передбачені договором, платежі. Навпаки, надані матеріали свідчать, що вся необхідна інформація була доступна відповідачу до укладення договору, що відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Посилання відповідача на практику Конституційного Суду України та Верховного Суду щодо захисту «слабкої сторони» договору суд бере до уваги, проте зазначає, що втручання суду в договірні відносини можливе лише за наявності виняткових обставин, коли певна умова договору створює очевидний, істотний дисбаланс прав і обов'язків сторін, суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості і фактично позбавляє споживача можливості здійснювати свої права.
У цій справі позивач не заявляє до стягнення штрафів, пені, інших видів неустойки чи процентів за ст. 625 ЦК України. Нарахування процентів здійснювалося лише в межах строку дії договору на залишок неповернутого кредиту, а після 16.07.2024 їх нарахування припинено. Більше того, кредитодавець в односторонньому порядку застосував до відповідача програму лояльності та списав частину нарахованих процентів у сумі 19 400,00 грн, значно зменшивши фінансове навантаження на боржника порівняно з тим, що передбачено договором.
За таких умов сума процентів у розмірі 16 000,00 грн, заявлена до стягнення, є значно меншою за орієнтовну загальну вартість кредиту, передбачену договором, і не свідчить про очевидне й непропорційне покладення тягаря на відповідача понад те, на що він погодився при укладенні договору. Відповідач не довів, у чому саме полягає порушення балансу інтересів сторін у конкретних фактичних обставинах цієї справи, окрім загальних посилань на високий розмір процентної ставки.
У зв'язку з цим, підстав для визнання умов договору про розмір процентної ставки несправедливими у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» та для судового коригування погодженого сторонами розміру процентів суд не вбачає. З огляду на це доводи відповідача в цій частині відхиляються.
Отже, виходячи зі стандарту доказування у цивільному процесі як «балансу вірогідностей», за якого справа має бути вирішена з урахуванням того, чи є більш вірогідною версія подій, на яку посилається позивач, ніж протилежні твердження відповідача (правова позиція, викладена у постанові КЦС ВС від 15.11.2023 у справі № 291/1352/20), суд дійшов висновку, що доводи, надані ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на підтвердження позовних вимог, є більш вірогідними, обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Заперечення відповідача та його представника не спростовують установлених судом обставин укладення та виконання договору і не дають підстав для звільнення відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань чи зменшення розміру заявленої до стягнення заборгованості.
Розподіл судових витрат
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати у справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 422 грн 40 коп, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.07.2025 № 74251.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України позивачу за рахунок відповідача необхідно відшкодувати витрати, пов'язані з оплатою судового збору в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 49, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 21.09.2023 № 1275-4405 в загальній сумі 20 000,00 (двадцять тисяч) грн та судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 (сорок) коп.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 07.11.2025.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження за адресою: бульв. Лесі Українки, 26, оф. 407, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Пономар