справа № 753/24681/25
провадження № 1-кс/753/3261/25
"15" листопада 2025 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м.Києва ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києва ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Хорол Полтавської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (зі слів), раніше судимого 09.10.2025 року Шевченківським районним судом м.Києва за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком 1 рік, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100020004109 від 13.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, -
Слідчий СВ Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві за погодженням із прокурором Дарницької окружної прокуратури м.Києва звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування підозрюваним від органу досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 3 років., й, усвідомлюючи реальність можливого покарання, яке передбачене за вчинення інкримінованого йому злочину, може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, він не має постійного місця проживання в м.Києві, що сприяє переховуванню від органу досудового розслідування. Те, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, свідчить те, що раніше у 2025 році засуджений за кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, та зібрані у ході досудового розслідування докази дають достатні підстави вважати, що підозрюваний займається незаконним обігом психотропних речовин протягом тривалого часу, а тому перебування його на волі може сприяти вчиненню ним, і в подальшому, кримінального правопорушення в сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Також, такий пвдозрюваний не має міцних соціальних зв'язків, не має постійного джерела доходу, не має на утриманні інших осіб, без будь-яких фізичних чи психічних вад, без постійного місця проживання в м.Києві, тому на даний час відсутні будь-які переконливі дані або застереження, які б унеможливлювали перебування його під вартою. ОСОБА_4 , окрім іншого, може незаконно впливати на свідків з метою зміни ними показів про обставини злочину та створення перешкоди у встановленні усіх обставин скоєного кримінального правопорушення та дотримання вимог ст.23 КПК України в судовому засіданні, адже показання свідків мають вирішальне значення для повного, всебічного та об'єктивного досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, а вплив на них матиме негативні наслідки для досудового розслідування та може перешкодити досягненню мети кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину (п.2 ч2 ст.183 КПК України).
Враховуючи санкцію кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та, беручи до уваги, що підозрюваний 09.10.2025 рокузасуджений вироком суду за кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий вважає, що до ОСОБА_4 має бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває вказане кримінальне провадження № 12025100020004109 від 13.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження 09.10.2025 рокуза цією статтею, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.
З огляду на особу підозрюваного, злочин, який ним вчинений, наявність вказаних ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий за погодженням із прокурором просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до такого підозрюваного строком на 60 діб з правом внесення застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн. 00 коп.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п.1, 3, 5 ст. 177 КПК України. Просив звернути увагу на той фактор, що більш м'який запобіжний захід - домашній арешт не зможе запобігти вказаним ризикам, зважаючи на особу підозрюваного, який 09.10.2025 рокузасуджений за кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, й у разі не застосування виключного запобіжного заходу - тримання під вартою, підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, продовжить свою діяльність, буде вживати заходів до незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, зважаючи на те, що раніше судимий, висновків для себе не зробив, продовжив вчинення злочину.
Захисник судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, вказав, що ризики слідчим у клопотанні не обґрунтовані, як й підстави, визначені п.2 ч2 ст.183 КПК України, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, й просив обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме особисте зобов'язання.
Підозрюваний підтримав доводи та аргументи свого захисника, просив у задоволенні клопотання відмовити, визнаючи протиправність свого діяння (злочину). Зазначив, що матиме належну процесуальну поведінку під час досудового розслідування, вважаючи, що підстав для застосуваного найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою, не має, достатнім є запобіжний захід у вигляді особисте зобов'язання.
Вивчивши клопотання слідчого та матеріали, додані до нього, з'ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, думку підозрюванго, проаналізувавши надані стороною обвинувачення доказів підозри, у їх сукупності, з наданим до клопотання обґрунтуванням, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту 0,230 г, вчиненого протягом року після засудження за цією статтею (09.10.2025 року), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні таким підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів свідків; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; висновком експертизи матеріалів речовин і виробів від 14.11.2025; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності на даному етапі досудового розслідування.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
Тобто, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Описана у клопотанні слідчого фабула злочину у сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, у діях ОСОБА_4 .
Підозра ОСОБА_4 ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують такого підозрюваного із обумовленим кримінальним правопорушенням.
Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження на підставі поданих слідчим до клопотання матеріалів.
Встановлено, що 13.11.2025 р. о 19.23 год. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.309 КК України, й14.11.2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.
В порядку ст.177 КПК України слідчим обгрунтовані та слідчим суддею встановленні ризики, які вказують на те, що підозрюваний може ухилитись від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 3 років, й, усвідомлюючи реальність можливого покарання, яке передбачене за вчинення інкримінованого йому злочину, може умисно переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків з метою зміни ними показів про обставини злочину, що вплине на створення перешкод у встановленні усіх обставин скоєного кримінального правопорушення, дотримання вимог ст. 23 КПК України в судовому засіданні.
Також підозрюваний може вчиняти новий злочин, оскільки не працевлаштований та не має постійного місця роботи та засобів для власного забезпечення, при цьому придбав психотропну речовину за грошові кошти, у зв'язку з цим продовжуватиме свій злочинний шлях для отримання власної вигоди.
Слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів слідчий суддя визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування, та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування, або продовження застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя вважає, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років, та згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином.
Застосовуючи найсуворіший запобіжний захід при його обранні, слідчий суддя вважає доведеним слідчим існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування підозрюваним від органу досудового розслідування та/або суду, незаконний вплива на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити вказані ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні таким підозрюваним кримінального правопорушення, а також ризиків, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що зазначені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, й ці ризики виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що є підставою для обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, йіснування таких ризиків породжують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, адже судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, оскільки такий підозрюваний вчинив КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ЇХ АНАЛОГІВ АБО ПРЕКУРСОРІВ ТА ІНШІ КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ПРОТИ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ, є загально-небезпечними діянням, що порушує загальну безпеку, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров'я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди, на які слідчий суддя звертає особливу увагу у сукупності з обґрунтованими ризиками.
Так, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991 року).
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту 0,230 г, вчиненого протягом 2025 року після засудження за цією статтею, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.
Хоча такий підозрюваний вчинив нетяжкий злочин, а саме придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту протягом року після засудження за цією статтею, його попередня судимість у 2025 році, що вим визнається, вказує на високий ступінь небезпеки загальносуспільних прав та інтересів.
Щодо питання уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з тримання особи під вартою (більш м'якого), серед яких й пропонованого підозрюваним та його захисником у вигляді особистого зобов"язання, то у світлі факторів пов'язаних з особою підозрюваного, який раніше судимий протягом року після засудження за цією статтею, його моральність, рід занять, майновий стан, сімейні зв'язкаки, злочин та його роль у такому злочину, вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів, й у тому числі, домашнього арешту, особостого зобов"язання, для запобігання обгрунтованим слідчим ризикам, а тому слідчим суддею відхиляються доводи захисника щодо відсутності пілстав для застосування запобіжного заходу у види тримання під вартою до такого підозрюваного відповідно до п.2 ч2 ст.183 КПК України, вважаючи обґрунтованими доводи сторони обвинувачення.
Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання підозрюваного в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я, не встановлені, доказами не забезпечено.
З урахування сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, нетяжкого злочину, який ним вчинений, в силу характеру вчиненого нею діяння та одночасної потереби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, слідчий суддя приходить до висновку про те, що слідчий довів дійсні підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу, а саме тримання під вартою, й вважає, що лише такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку вказаноого підозрюваного з урахуванням обставин правопорушення та його особи, адже підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, зважаючи на вчинений ним злочин, усвідомлення наслідків покарання, може вплинути на його процесуальну поведінку - переховування від органів досудового розслідування та/або суду, й з урахуванням відсутності працевлаштування й законних джерел доходів, вчинення інших кримінальних правопорушень, а його роль у злочині - впливати на слідків, у цьому кримінальному провадженні, оскільки протягом 2025 року року засуджений за злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, висновків для себе не зробив й знову вчинив злочин -незаконне придбання та зберіганні психотропної речовини без мети збуту (0,230 г), протягом року після засудження за цією статтею, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, є загально-небезпечними діяннями, що порушують загальну безпеку, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров'я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Обговорюючи питання наявності ризиків щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування й суду, то існування такого ризику є цілком ймовірним.
Згідно п.2 ч. 2 ст. 183 КПК Українизапобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Строк тримання під вартою підозрюваного не виходить за межі, визначені КПК України, та є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході розгляду було встановлено наявність передумов, регламентованих ст.194 даного Кодексу, тобто строк утримання під вартою відповідає критерію розумності згідно ст. 197 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч.1 ст. 197 КПК України).
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше (ч.2 ст. 197 КПК України).
Відповідно, зважаючи на вказані норми процесуального закону, строк дії цієї ухвали відраховувати з 19 год. 23 хв. 13.11.2025 року, дія якої завершиться 12.01.2026 року о 19 год. 23 хв.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на наявність обгрунтованих слідчим ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, враховуючи те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років, що згідно ст.12 КК України, є нетяжким злочином, слідчий суддя враховує особу такого підозрюваного, кваліфікацію злочину як вчинення такого злочину протягом 2025 року року після засудження за цією статтею, й вважає надати право на заставу у максимально визначеному розмірі, зважаючи на те, що він раніше судимий, не працевлаштований й придбаває психотропну речовину за грошові кошти, його майновий стан, й вважає застосовувати заставу у визначеному розмірі для нетяжких злочинів - двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн. 00 коп. (3 028 грн. х 20 прожиткових мінімумів = 60 2560 грн. 00 коп.), адже розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч.4 ст. 182 КПК України).
Слідчий суддя вважає, що застосування тривання під вартою до такого підозрюваного, який раніше судимий, з визначеним розміром застави, має ознаку, як впливу на його правосвідомість, усвідомлення ним наслідків його злочинних дій, так й гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, адже визначений розмір застави не може бути завідомо непомірним для нього.
Норма статті 194 КПК України передбачає необхідність визначення обов'язків, з передбачених цією статтею, які будуть покладені на підозрюваного.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києва ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100020004109 від 13.11.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з правом внесення застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 (нуль) коп.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з 19 год. 23 хв. 13 листопада 2025 року.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою припиняє свою дію 12 січня 2026 року о 19 год. 23 хв.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власносності.
У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, наступні обов'язки:
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну,
-прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду, а також виконувати наступні обов'язки до 12.01.2026 року:
-не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.