справа № 753/24640/25
провадження № 1-кс/753/3250/25
"14" листопада 2025 р. слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 , вивчивши матеріали скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024100030000428 від 25 лютого 2024 року про вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, -
Адвокат ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна відповідно до ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024100030000428 від 25 лютого 2024 року про вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Вивчивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов наступного до висновку.
Так, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, чіткий перелік яких визначено ч.1 ст. 303 КПК України.
Зокрема, відповідно до п.1 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.Зі змісту положень норм статей глави 26 КПК України вбачається, що територіальна підсудність скарг не визначена, однак відповідно до норм Кримінального процесуального Кодексу України заяви, скарги під час досудового розслідування розглядає слідчій суддя місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Таким чином з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України зазначене правило слід застосовувати і до розгляду скарг та клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за N 223-558/0/4-13 від 05.04.2013 року).
З урахуванням наведеного територіальна підсудність повинна визначатись за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за N 1-1640/0/4-13 від 15.10.2013).
Зазначені висновки викладено і в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 04.06.2010 року, відповідно до якого, місцем розташування органу або роботи посадової особи слід вважати юридичну адресу такого органу.
Аналогічна за своїм змістом позиція міститься і у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Щодо окремих питань здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю в кримінальному провадженні" (вих.N 223-1650/0/4-16 від 16 червня 2016 року), роз'яснено, що відповідно до ч.2 ст.132 КПК України усі клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжних заходів (ч.2 ст.131 КПК України), подаються до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює відповідне розслідування.
Правильним є застосування зазначеного правила і до розгляду клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (наприклад ч.1 ст.306, ч.3 ст.234 КПК України тощо).
За матеріалами скарги, вбачається, що заявником подано скаргу без дотримання правил підсудності, встановлених ст.218 КПК України, орган досудового розслідування вказаного кримінального справдження є слідчий відділ Деснянського УП ГУНП у м.Києві, що підтверджується матеріалами скарги, обшук проведено відповідно до ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м.Києва, що не відноситься до територіальної юрисдикції слідчого судді Дарницького районного суду м.Києва, а віднесено до територіальної підсудності слідчого судді у Деснянського районного суду м.Києва.
Згідно з приписами ч.1 ст.409 КПК України та п.6 ч.2 ст.412 КПК України порушення правил підсудності являється істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне за собою безумовне скасування судового рішення апеляційною інстанцією.
Положеннями частини шостої статті 9 КПК України, встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.
Скарга, відповідно до п. 2 ч.2 ст. 304 КПК України, повертається, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
Відтак, скарга підлягає поверненню заявнику згідно з п.2 ч.2 ст.304 КПК України з одночасним роз'ясненням його права на звернення з такою скаргою до слідчого судді Десняського районного суду м.Києва.
У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України визначив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур), в тому числі, вимог стосовно оформлення заяв, скарг та інших документів, що подаються до суду.
Згідно з положеннями ст. 24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Разом з цим, специфіка кримінальної процесуальної діяльності визначає особливу її процедуру, яка здійснюється, водночас право на звернення у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК порядку і строків подання (у деяких випадках і розгляду).
Водночас, слідчий суддя звертає увагу, що повернення скарги на рішення слідчого, прокурора, не позбавляють особу права, в порядку передбаченому КПК України, усунути зазначені недоліки, які потягли за собою повернення скарги та повторного звернутись до суду першої інстанції з порушенням питання.
В свою чергу в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Звольський та Звольська проти Чешської Республіки» (Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic, заява № 46129/99, п. 46, Европейського суду з прав людини 2002 - ІХ вказано, що тлумачення національного законодавства, зокрема, процесуальних правил, що застосовуються у судовому провадженні здійснюється судами.
При цьому відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі "Іванов проти України "(Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74 - 75, рішення від 07 грудня 2006 року) сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально - правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Так, відповідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93, право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням.
У справі "Preda and Dardari v. Italy" (1999) Суд вказав, що "метою цієї норми є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція, щоб здійснювати будь - яку діяльність, спрямовану на скасування прав і свобод, визнаних цією Конвенцією".
На підставі вищевикладеного, п.2 ч.2 ст. 304 КПК України, з урахуванням узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 січня 2017 року «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 369-372, 395, 532 КПК України, -
Скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024100030000428 від 25 лютого 2024 року про вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, - повернути зпявнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення скарги не позбавляє його права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом, відповідно до ч.7 ст. 304 КПК України.
Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту отримання її копії.
Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.