ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/12932/24
провадження № 2/753/1821/25
"07" листопада 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участі:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
представника позивача - Рибака Є.В.,
представника відповідача - Лінкевича О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Моторне (транспортне) страхове бюро України, про стягнення страхового відшкодування,-
Узагальнені доводи сторін
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував наступними обставинами.
17.07.2021 року близько 11 год. 58 хв. на перехресті вул. Васильківська і пров. Коломийський у м. Києві, автомобіль марки «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , виконуючи маневр лівого повороту виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з мотоциклом марки «KAWASAKI» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали пошкодження, а водій мотоцикла отримав тяжкі тілесні ушкодження.
18.07.2021 року відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100010001760, в рамках якого Калаєву Італмазу 17.08.2022 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами). В подальшому, винуватець ДТП виїхав за межі України, а тому постановою Голосіївського УП ГУНП в м. Києві досудове розслідування у кримінальному провадженні№12021100010001760 від 18.07.2021 року було зупинено, а ОСОБА_2 оголошено у розшук. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», у зв'язку з чим вважає, що саме страховик винуватця несе відповідальність за шкоду, завдану внаслідок ДТП, тому просить суд стягнути з відповідача на його користь 390 000,00 грн. страхового відшкодування, 3 900,00 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу (а.с. 1-166 т. 1).
Представником відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у відзиві на позов зазначено, що відповідач позов не визнає з огляду на наступні обставини. Станом на 17.07.2021 року автомобіль марки «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 було застраховано новим власником - ОСОБА_3 у ПрАТ СК "Євроінс", а не у ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Крім того зазначає, що позивачем не надано доказів того, що саме ОСОБА_4 є винуватцем ДТП, зокрема вироку суду про притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Настання цивільно-правової відповідальності має місце, якщо між протиправними діями особи і шкодою існує зв'язок, що дає право визнати їх як причину та наслідок. Крім того, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (а.с. 185-211 т. 1).
Представником позивача - адвокатом Рибаком Є.В. у відповіді на відзив зазначено, що оскільки власником автомобіля став ОСОБА_3 , законодавством України не передбачено обов'язку нового страхувальника ПрАТ СК "Євроінс" вносити дані в базу полісів МТСБУ, тим самим перевіряти наявність чи відсутність договору страхування щодо того ж транспортного засобу. Також, на його думку, наявність вироку суду не є обов'язковим документом для повного з'ясування всіх обставин даного страхового випадку. Крім того, представник уточнив суму витрат на професійну правничу допомогу, та просить їх стягнути з відповідача у сумі 11 500,00 грн.
Представником відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у запереченнях на відповідь на відзив зазначено, що посилання позивача у позовній заяві на положення ч. 2 ст. 1187 ЦК України є необґрунтованим, оскільки ця норма підлягає застосуванню виключно у випадках дорожньо-транспортних пригод, у яких є потерпілий. Водночас зазначає, що правовий статус винуватця ДТП ОСОБА_2 саме підозрюваний, а не обвинувачений (а.с. 212-219 т. 1).
Рух справи
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19.09.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначене підготовче судове засідання (а.с. 172 т. 1).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18.02.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі (а.с. 240, 241 т. 1).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07.04.2025 року закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті (а.с. 18 т. 2).
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Рибак Є.В. підтримав позов з підстав, викладених у ньому та просив його задовольнити.
Представник відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» Лінкевич О.В. заперечувала проти задоволення позову, з підстав викладених у відзиві.
Представник третьої особи МТСБУ у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету засобами ЄСІТС, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання пояснень щодо позову та/або щодо відзиву не скористався.
Встановлені судом обставини
17.07.2021 року близько 11 год. 58 хв., на перехресті вул. Васильківська і пров. Коломийський у м. Києві автомобіль марки «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 (громадянин Туркменістану) (а.с. 32-34 т. 1), виконуючи маневр лівого повороту виїхав у смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з мотоциклом «KAWASAKI» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_1 , який є власником мотоцикла (а.с. 9, 11 т. 1).
За фактом вказаного ДТП, 18.07.2021 року, відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100010001760, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами), що підтверджується витягом з ЄРДР від 01.09.2022 року (а.с. 10 т. 1).
15.06.2022 року у кримінальному провадженні №12021100010001760 від 18.07.2021 року проведено автотехнічну експертизу, внаслідок якої встановлено, що з технічної точки зору, причиною ДТП є невідповідність дій водія автомобіля марки «КІА» моделі «Forte» д.н.з. НОМЕР_1 Калаєва Італмаза вимогам пунктів 10.1, 16.13 ПДР України, що підтверджується висновком експерта № СЕ-19/111-22/17685-ВТ від 15.06.2022 року (а.с. 35-43 т. 1).
17.08.2022 року Калмаєву Італмазу у кримінальному провадженні №12021100010001760 від 18.07.2021 року повідомлено про підозру у вченні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 44-46 т. 1).
06.09.2022 року постановою слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві старшого лейтенанта поліції Москаленко М.С., досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021100010001760 від 18.07.2021 року зупинено та оголошено у розшук підозрюваного ОСОБА_5 (а.с. 47-49 т. 1).
В результаті ДТП транспортні засоби отримали пошкодження, а водій мотоцикла - позивач ОСОБА_1 , отримав тілесні ушкодження, а саме: - закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку, травматичного субарахноїдального крововиливу, перелому нижньої щелепи справа і зліва зі зміщенням уламків справа, забійної рани верхньої губи, саден в ділянці обличчя та голови; - закрита травма шиї у вигляді перелому під'язикової кістки зліва зі зміщенням уламків; - закрита травма грудної клітки у вигляді забою правої легені, в меншій ступені лівої легені по задній поверхні з наявністю двобічного гемотораксу; - відкрита травма правого передпліччя у вигляді перелому нижньої третини променевої кістки перелому шилоподібного відростка ліктьової кістки, двох забійно-рваних ран в проекції перелому променевої кістки по тильній та волярній поверхнях з розчавленям м'яких тканин та уродження сухожилків згиначів 2-4 пальців та сухожилка променевого розгинача правої кістки, забійно-рваної рани 3-го пальця правої кисті; - закрита травма лівого передпліччя у вигляді перелому середньої третини променевої кістки; - закрита травма тазу у вигляді розриву лонного зчленування з гематомою передньої черевної стінки: - закрита травма правого колінного суглобу у вигляді забою кісткового мозку латерального виростка стегнової кістки і медіального виростка великогомілкової кістки, розриву заднього рога медіального меніску і переднього рога латерального меніску, розриву хрестоподібної зв'язки, бурситу, синовіїту; - закрита травма правої гомілки у вигляді перелому верхньої третини малогомілкової кістки; - забійна рана нижньої третини правого стегна з ушкодження 4-х головного м'язу; - садна верхніх і нижніх кінцівок. Між подіями мотоциклетної травми від 17.07.2021 року та отриманням тілесних ушкоджень ОСОБА_1 є прямий причинно-наслідковий зв'язок. Отримані позивачем ОСОБА_1 травми відносяться до тяжких та легких тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком експерта № 042-448-2022 від 29.06.2022 року за результатами проведення судово-медичної експертизи (а.с. 13-26 т. 1).
Внаслідок ушкоджень, отриманих під час ДТП, позивачу ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням, що призвело до часткової втрати працездатності, що підтверджується Довідкою до акту медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 305108 (а.с. 75 т. 1), та Довідкою до акту медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 260783 (а.с. 76 т. 1, а.с. 79-80 т. 1).
Внаслідок отриманих травм позивач ОСОБА_1 частково втратив працездатність, що підтверджується довідкою до акту медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 305108 (а.с. 75 т. 1), та довідкою до акту медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 260783 (а.с. 76 т. 1).
Судом також встановлено, що на день дорожньо-транспортної пригоди власником автомобіля марки «КІА» моделі «Forte» д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 була ОСОБА_6 яка 27.06.2021 року уклала з відповідачем ПАТ «НАСК «ОРАНТА» договір про обов'язкове страхування цивільної відповідальності (страховий поліс серії ЕР номер 204673265), у відповідності до якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну цим транспортним засобом, життю та здоров'ю становить 260 000,00 грн., ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн., франшиза 1 500,00 грн. (а.с. 203, 205 т. 1).
Зазначений договір на день дорожньо-транспортної пригоди був чинним.
Судом також встановлено, що на день дорожньо-транспортної пригоди був також чинним інший договір, який укладений 17.07.2021 року новим власником автомобіля марки «КІА» модель «Forte» д.н.з. НОМЕР_4 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 ОСОБА_3 та ПрАТ "Євроінс Україна" (страховий поліс серії ЕР № 204526065). У відповідності до цього страхового полісу, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю та здоров'ю становить 260 000,00 грн, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн. (а.с. 204 т. 1).
Таким чином, на день дорожньо-транспортної пригоди 17.07.2021 року були чинними два договори про обов'язкове страхування цивільної відповідальності (а.с. 203, 204, 205 т. 1).
Про існування другого договору позивачу не було відомо.
На початку 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про виплату страхового відшкодування.
09.02.2022 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» повідомило ОСОБА_1 про те, що за фактом ДТП, що мала місце проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021100010001760 від 18.07.2021 року. Отже враховуючи п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, до надання рішення, що набрало законної сили, у справі за фактом ДТП що мала місце 17.07.2021 року у ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо здійснення виплати страхового відшкодування, розгляд справи припинено (а.с. 197, 199, 201 т. 1).
В подальшому позивач неодноразово звертався до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про виплату страхового відшкодування, а відповідач ПАТ «НАСК «ОРАНТА» повідомляв, що для подальшого розгляду справи та прийняття остаточного рішення, страховику необхідно отримати копію постанови суду про притягнення до відповідальності винного в ДТП водія, а надані ОСОБА_1 документи не підтверджують настання цивільно-правової відповідальності водія зазначеного транспортного засобу. У разі надання постанови суду та заяви про перегляд раніше прийнятого рішення, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» буде повторно розглянуто питання щодо проведення виплати страхового відшкодування (а.с. 191, 202-206, 207 т. 1).
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування йому шкоди, завданої здоров'ю у розмірі 360 986,56 грн. та шкоди, завданої його майну - мотоциклу марки «KAWASAKI», у розмірі 220 000,00 грн.
На підтвердження розміру шкоди, завданої здоров'ю, позивачем надано висновок експерта № 042-448-2022 від 29.06.2022 року за результатами проведення судово-медичної експертизи (а.с. 13-26 т. 1), квитанції, рахунки на оплату медичних послуг (а.с. 81-153 т. 1), розрахунок розміру шкоди (а.с. 154-158 т. 1) .
На підтвердження розміру шкоди, завданої майну, позивачем надано звіт СОД ТОВ «Пасат Консалтинг Груп» від 25.11.2021 року № 24/11-ТЗ про вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу, який було складено на замовлення позивача, у якому зазначено, що вартість відновлювального ремонту мотоциклу становить 335 447,36 грн., тоді як його ринкова вартість становить 220 681,50 грн., вартість матеріального збитку становить 220 681,50 грн. (а.с. 56-74 т. 1).
Оцінка суду
Спір виник з приводу відмови відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування з тієї підстави, що вина водія застрахованого транспортного засобу не підтвердження відповідним судовим рішенням.
Додатково, у зв'язку з розглядом справи, відповідач обґрунтував свої заперечення проти позову посиланням на те, що цивільна-правова відповідальність за шкоду, завдану автомобілем марки «КІА» моделі «Forte» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована також за іншим договором в іншій страховій компанії.
Правові відносини відносини з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), врегульовані нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Норми права, які регулюють спірні відносини, підлягають застосування у редакції, яка діяла на день завдання шкоди.
Крім того, при вирішенні справи підлягають врахуванню висновки Верховного Суду щодо вибору та застосування відповідної норми права відповідно до статі 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Зокрема, відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Обов'язковість страхування цивільно-правової відповідальності транспортних засобів передбачена ст. 7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким регулюються відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до п/п. 59 п. 1 ст. вказаного Закону страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 5 вказаного Закону України об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п.23 ст. 23 вказаного Закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Відповідно до п.24.1 ст. 24 вказаного Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Відповідно до п.26.1, п.26.2 ст. 26 вказаного Закону шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.
Відповідно ст. 28 вказаного Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: - з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; - з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; - з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; - з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; - з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; - з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до абз.1 п.22.1 ст.22 вказаного Закону України у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 12 вказаного Закону України при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності встановлюється розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, який не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Відповідно до п.35.1 ст. 35 вказаного Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 ст. 36 вказаного Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до п. 36.2 ст. вказаного 36 Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі № 345/3335/17 виснувано, що порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними. При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.
Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає не залежно від вини її заподіювача.
У п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц виснувано, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Висновки суду
Отже, відповідно до законодавства підставою для виплати страхового відшкодування є настання страхового випадку, яким є дорожньо-транспортна пригода.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини, а у випадку, коли відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, застрахована володільцем, шкода відшкодовується страховиком у межах сум договору страхування.
Отже, та обставина, що вина водія ОСОБА_2 у завданні шкоди позивачу не встановлена відповідним судовим рішенням, не скасовує обов'язку відповідача як страховика виплатити позивачу страхове відшкодування за шкоду, завдану автомобілем під керування водія ОСОБА_2 , а тому позов про стягнення страхового відшкодування ґрунтується на нормах матеріального права, тобто є обґрунтованим.
Також не скасовує обов'язку відповідача як страховика виплатити позивачу страхове відшкодування та обставина, що після укладення договору про обов'язкове страхування цивільної відповідальності первісним власником автомобіля з відповідачем, новим власником автомобіля був укладений інший договір з іншим страховиком, оскільки ця обставина не впливає на чинність укладеного з відповідачем договору страхування.
Разом з тим позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Шкода, завдана майну позивача підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки відшкодування відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу передбачена законом, а вартість такого відшкодування підтверджена звітом, який відповідачем не оспорювався.
Шкода, завдана позивачу у зв'язку з його лікуванням, підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
На підтвердження завданої шкоди здоров'ю у розмірі 360 986,56 грн., позивач ОСОБА_1 надав суду медичні довідки, виписки зі стаціонарів, консультативні висновки лікарів, результати обстежень, рецепти та квитанції про оплату лікарських засобів, медичних процедур, діагностичних досліджень, а також інші документи (а.с. 81-153 т. 1).
Відповідачем не заперечувався розмір заявлених позивачем сум відшкодування, а також не було надано суду контррозрахунку чи інших доказів, які б спростовували наведені у позові розрахунки розміру заподіяної шкоди або доводили їх необґрунтованість.
Перевіряючи обґрунтованість розміру шкоди, заявленої позивачем, суд не враховує витрати позивача на придбання бутильованої води, вологих серветок, а також квитанції, які не містять відомостей про найменування придбаних товарів чи послуг, не дають змоги встановити їх зв'язок із лікуванням позивача та не підтверджують, що зазначені витрати пов'язані з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 17.07.2021 року.
Здійснивши перевірку та перерахунок розміру шкоди за наданими позивачем документами, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 належними та допустимими доказами підтвердив понесення витрат на лікування, безпосередньо пов'язаних із наслідками дорожньо-транспортної пригоди від 17.07.2021 року, на суму 275 575,70 грн. Надані документи містять відомості про характер отриманих травм, тривалість лікування та обсяг необхідної медичної допомоги, що в сукупності підтверджує причинно-наслідковий зв'язок між вчиненою дорожньо-транспортною пригодою та заподіяною шкодою здоров'ю позивача.
Розмір заявленого позивачем страхового відшкодування не перевищує ліміту страхового полісу, з яких 260 000,00 грн. на шкоду, завдану його здоров'ю та 130 000,00 грн. на шкоду завдану його майну. Розмір франшизи за договором встановлений у розмірі 1 500,00 грн.
Таким чином, з урахуванням доведеності розміру завданої шкоди, ліміту відповідальності та розміру франшизи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування у загальному розмірі 388 500,00 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно із ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу, відшкодування яких відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства .
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру з ціною позову 390 000,00 грн. Суд задовольняє позов частково у розмірі 388 500,00 грн., що становить 99,61% від ціни позову.
За подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 900,00 грн., який підлягає частковому відшкодуванню у розмірі 3 572,79 грн., з розрахунку: 3 900,00 грн. х 99,61%.
Крім того, позивачем зроблено заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 500,00 грн.
Розмір витрат у заявленому розмірі є обґрунтованим, оскільки підтверджений належними доказами: (а.с. 159-161,162 т. 1).
Виходячи з принципу пропорційності з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 455,15 грн. з розрахунку: 11 500,00 грн. х 99,61%.
Відповідачем у відзиві на позов зроблено заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, проте доводи представника відповідача про неспівмірність цих витрат не приймаються судом до уваги, оскільки не обґрунтовані, а є лише суб'єктивним судженням.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (правові висновки Верховного Суду, виснувані у постановах у справах № 922/445/19, № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19).
Відповідачем не заявлено про відшкодування понесених ним судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 19, 48, 81, 89, 92, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Моторне (транспортне) страхове бюро України, про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 388 500 (триста вісімдесят вісім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 572 (три тисячі п'ятсот сімдесят дві) гривні 79 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 11 455 (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) гривень 15 копійок.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄРДПОУ 00034186, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, адреса місцезнаходження: 02653, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8.
Суддя: Осіпенко Л.М.