Справа №752/17492/24
Провадження №2/752/2165/25
21 листопада 2025 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кокошко О. Б.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (далі - ТОВ «Коллект центр») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Позов обґрунтований тим, що 07 квітня 2021 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») та ОСОБА_1 укладені договори про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 038/9901037-CCN та № 038/9900920-СК.
Зазначеними договорами передбачені основні умови кредитів, а саме: розмір кредитів, строки користування кредитами, строк дії договорів, відсоткові ставки за користування кредитами, загальна вартість кредитів та всі інші платежі, пов'язані з виконанням наведених вище договорів.
21 грудня 2023 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Коллект центр» укладений договір факторингу № HI/11/13-Ф, відповідно до умов якого АТ «Таскомбанк» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі до відповідача за договорами № 038/9901037-CCN та № 038/9900920-СК.
Боржник свої зобов'язання за договором від 07 квітня 2021 року № 038/9901037-CCN належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 18 808,01 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 9 973,60 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 8 834,41 грн.
Також боржник не виконував належним чином свої зобов'язання за договором від 07 квітня 2021 року № 038/9900920-СК, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 16 851,09 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 10 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6 851,09 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем за вказаними договорами загальний розмір заборгованості становить 35 659,10 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 19 973,60 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 15 685,50 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ТОВ «Коллект центр» просило стягнути з боржника на свою користь заборгованість за договорами № 038/9901037-CCN та № 038/9900920-СК у загальному розмірі 35 659,10 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн. Також просило стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у справі повідомлявся судом про розгляд справи у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання, проте поштове відправлення повернулося з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 07 квітня 2021 року АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 038/9901037-CCN, відповідно до умов якого відповідачу відкрито кредитну лінію на споживчі цілі у гривні, зі сплатою відсотків у розмірі 54 % річних.
Згідно з умовами заяви-договору № 038/9901037-CCN позичальник підтвердив, що перед підписанням цієї заяви він ознайомився з Публічною пропозицією АТ «Таскомбанк», Тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб. Надав згоду, що ця заява-договір, а також Тарифи банку є невід'ємною частиною договору.
07 квітня 2021 року АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 038/9900920-СК, відповідно до умов якого відповідачу відкрито кредитну лінію на споживчі цілі у гривні, зі сплатою відсотків у розмірі 43,29 % річних.
Згідно з умовами заяви-договору № 038/9900920-СК позичальник підтвердив, що перед підписанням цієї заяви він ознайомився з Публічною пропозицією АТ «Таскомбанк», Тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб. Надав згоду, що ця заява-договір, а також Тарифи банку є невід'ємною частиною договору.
У Паспортах споживчих кредитів зазначена інформація про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредитів.
Свої зобов'язання за заявами-договорами від 07 квітня 2021 року № 038/9901037-CCN та № 038/9900920-СК АТ «Таскомбанк» виконало та надало позичальнику грошові кошти, що підтверджується виписками з особистих рахунків позичальника (а. с. 6-96). Проте, позичальник, у порушення умов заяв-договорів, свої зобов'язання належним чином не виконував, кошти банку не повернув.
21 грудня 2023 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Коллект центр» укладений договір факторингу № HI/11/13-Ф, відповідно до умов якого АТ «Таскомбанк» відступило ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договорами № 038/9901037-CCN та № 038/9900920-СК.
Відповідно до пункту 2.1. договору факторингу № HI/11/13-Ф перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу та інші дані зазначаються в Реєстрі прав вимоги, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з пунктом 2.3. договору факторингу відступлення права вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за кредитними договорами та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру прав вимог згідно з Додатком № 2, але не раніше здійснення оплати фактором відповідно до пункту 3.1. цього договору, після чого фактор стає кредитором стосовно позичальників щодо боргу та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру прав вимог - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги боргу та є невід'ємно частиною цього договору.
Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до договору факторингу від 21 грудня 2023 року № HI/11/13-Ф ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до відповідача за заявою-договором від 07 квітня 2021 року № 038/9901037-CCN у сумі 18 808,01 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 9 973,60 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 8 834,41 грн (а. с. 106).
Згідно із Витягом з Додатку № 1 до договору факторингу від 21 грудня 2023 року № HI/11/13-Ф ТОВ «Коллект центр» набуло права грошової вимоги до відповідача за заявою-договором від 07 квітня 2021 року № 038/9900920-СК у сумі 16 851,09 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 10 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6 851,09 грн (а. с. 107).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, на підставі укладених договорів про надання кредиту, відповідачу надані грошові кошти, що підтверджується наданими позивачем доказами, тож первісний кредитор прийняті на себе зобов'язання за вказаними кредитними договорами виконав своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси у повному обсязі, проте ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 35 659,10 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 19 973,60 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 15 685,50 грн.
Законодавство передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).
Згідно із статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Отже, до нового кредитора перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні у обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав відповідно до статті 514 ЦК України.
Доказів погашення наявної у відповідача заборгованості на рахунок первісного кредитора матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов'язань перед кредитором, право вимоги за якими перейшло до позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами.
Належних та допустимих доказів, які спростовують інформацію викладену у розрахунках заборгованості відповідачем не надано.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою та сьомою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, за відсутності доказів повернення відповідачем загальної суми кредитних коштів, обумовленої суми процентів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача, до якого перейшло право вимогу за заявами-договорами від 07 квітня 2021 року № 038/9901037-CCN та № 038/9900920-СК заборгованості у загальному розмірі 35 659,10 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 19 973,60 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 15 685,50 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідача на користь позивача підлягаю стягненню судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною першою, другою та третьою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15 на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Так, у матеріалах справи міститься: договір від 07 червня 2024 року № 07-06/2024 про надання правової допомоги, укладений між ТОВ «Коллект центр» та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС»; заявка про надання юридичної допомоги від 01 липня 2024 року № 977; витяг з Акту № 2 про надання юридичної допомоги від 05 липня 2024 року.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У Витязі з Акту № 2 про надання юридичної допомоги від 05 липня 2024 року зазначено, що за надання усної консультації з вивченням документів адвокат витратив 2 години, вартість склала 4 000,00 грн; на складання позовної заяви, адвокат витратив 3 години, сума склала 9 000,00 грн, а всього - 13 000,00 грн.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у рішенні в справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Так, учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом. Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, а також виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 13 000,00 грн правової допомоги.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за заявою- договором від 07 квітня 2021 року № 038/9901037-CCN у розмірі 18808 (вісімнадцять тисяч вісімсот вісім) грн 01 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за заявою- договором від 07 квітня 2021 року № 038/9900920-СК у розмірі 16851 (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят одна) грн 09 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, оф. 306, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст судового рішення складено 21.11.2025.
Суддя О. Б. Кокошко