Справа № 752/17951/25
Провадження №: 2/752/8930/25
Іменем України
20.11.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І.А.
при секретарі судового засідання - Сінчук І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі - ТОВ «Фінпром Маркет») звернулось до Голосіївського районного міста Києва суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту № 8841149 від 21 лютого 2025 року в розмірі 73 514,00 грн, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позов обґрунтовано тим, що 21 лютого 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №8841149, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 29 000 грн 00 коп., на строк 360 днів, зі сплатою процентів у розмірі 0,95% в день. Договір відповідачем підписано електронним підписом, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу, у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Того ж дня, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов'язання за кредитним договором № 8841149 шляхом перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 29 000,00 грн. Проте, взяті на себе зобов'язання за договором не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.
26 червня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №26/06/25, відповідно до умов якого останнє набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором №8841149.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, у відповідача наявна заборгованість у розмірі 75 514,00 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача у судовому порядку.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
Також, задоволено клопотання ТОВ «Фінпром Маркет» про витребування доказів, витребувано в АТ «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ 00032129) наступні документи/інформацію:
- інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ;
-виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 21 лютого 2025 року по 24 лютого 2025 року.
14 жовтня 2025 року на виконання вимог ухвали суду від 30 липня 2025 року до суду надійшов лист, у якому АТ «Державний ощадний банк України» повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 . До листа банком додано інформацію щодо руху грошових коштів по банківському рахунку № НОМЕР_4 за період з 21 лютого 2025 року по 24 лютого 2025 року.
Копія позову з додатками була направлена відповідачу позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.
22 вересня 2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує в повному обсязі.
Відзив мотивувала тим, що позивачем не надано належних, допустимих і достовірних доказів про наявність кредитної заборгованості та не доведено законність нарахування відсотків. Надані позивачем розрахунки заборгованості не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Окрім того, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 25 011,50 грн, за комісією 5 002,50 грн, за пенею/неустойкою 14 500,00 грн не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 29 000,00 грн та суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов'язань.
Щодо передачі права вимоги TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» для ТОВ «Фінпром Маркет», то позивачем не надано належних доказів передачі права вимоги за кредитним договором. Окрім того, позивач не повідомляв відповідача про зміну сторони кредитора. Вказані обставини викликають сумніви щодо правомірності ТОВ «Фінпром Маркет» здійснювати право вимоги за кредитним договором, тому просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.
Також просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу з відповідача, у зв'язку з необґрунтованістю таких витрат.
15 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник не погоджується із запереченнями відповідача, посилаючись на те, що посилання відповідача на неотримання ним повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляє обов'язку погашення боргу. Доказів про визнання договору факторингу недійсним та/або виконання своїх зобов'язань відповідачем перед первісним кредитором не надано.
Щодо нарахування відсотків, комісії за договором кредиту вказує, що умовами договору про надання коштів у кредит №8841149 від 21 лютого 2025 року встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 29 000,00 грн строком на 360 днів із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,95%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту та дорівнює 5 002,50 грн. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується неустойка 1 450,00 грн за кожен день понадстрокового користування. Зазначає, що відповідач підписанням договору погодився, що вивчив умови договору та правила надання коштів та банківських металів у кредит та його зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
Щодо доказів отримання відповідачем коштів за договором позики, то посилання останнього зводяться до того, що надані позивачем документи не є належними та допустимими доказами, оскільки не відповідають положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, а отже не підтверджують факт передачі коштів. ОСОБА_1 , будучи стороною вказаного правочину, мала можливість надати до суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на її карткові рахунки, указані у договорах, у період часу, про який стверджує позивач, або того, що карткові рахунки їй не належать, оскільки лише відповідач має доступ до свого рахунку.
15 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача адвоката Ткаченко Юлії Олегівни про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 59 014,00 грн заборгованості за кредитним договором від 21 лютого 2025 року №8841149, із яких: 29 000,00 грн - заборгованість за основним боргом; 25 011,50 грн - заборгованість за процентами; 5 002,50 грн - заборгованість за комісією.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року прийнято заяву представника позивача адвоката Ткаченко Юлії Олегівни про зменшення позовних вимог у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін до суду не надходило.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 21 лютого 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії (Надійний) №8841149 шляхом підписання відповідачем кредитного договору електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 347711, надісланим їй ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» на електронну пошту ludiilarudenko@gmail.com 21 лютого 2025 року.
Вказане також стверджується довідкою про ідентифікацію, з якої вбачається, що 21 лютого 2025 о 12 год 56 хв на електронну пошту ludiilarudenko@gmail.com ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надіслало одноразовий ідентифікатор 347711 (а.с.28).
Згідно з пунктом 2.1,2.2 Договору ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» надало ОСОБА_1 грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом перерахування їх на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальник, а позичальник зобов'язався повернути ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» таку ж суму грошових коштів, або достроково та сплатити ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» плату (проценти) від суми кредиту і комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.
Мета отримання кредиту - придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п.п.2.1.1).
Сума кредиту 29 000,00 грн (п.п.2.2.1).
Строк кредитування/строк договору 360 днів (п.п.2.2.2).
Розмір першого обов'язкового платежу 13 267,50 грн (п.п.2.2.3).
Період сплати мінімального обов'язкового платежу дорівнює строку сплати процентів за користування кредитом та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування кредитом нараховані за 30 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 30 днів користування. Кількість мінімальних обов'язкових платежів становить 11 (п.п.2.2.4).
Дата сплати першого обов'язкового платежу 22 березня 2025 року (п.п.2.2.5).
Тип кредиту - невідновлювальна кредитна лінія (п.п.2.2.7).
Комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 5 002,50 грн) (п.п.2.2.8).
Дата надання кредиту 21 лютого 2025 року. Дата повернення кредиту 15 лютого 2026 року. Процентна ставка 0,95% в день. Орієнтовна загальна вартість кредиту 133 182,50 грн. Неустойка 1 450,00 грн в день (п.п.2.2.8).
Орієнтовна реальна річна процентна ставка 3 194,73 % (п.2.3).
Денна процентна ставка 0,998% (п.п.2.3.1).
Проценти за цим договором нараховуються щоденно, починаючи з першого дня користування кредитом до дати повернення, на залишок кредиту, виходячи зі строку фактичного користування кредитом та до повного погашення заборгованості за договором (п.2.8).
В дату повернення кредиту позичальник має повернути кредитодавцю останній мінімальний обов'язковий платіж, в який входить сума отриманого кредиту - 29 000,00 грн та фактично нараховані проценти у випадку користування ОСОБА_1 кредитом впродовж усього строку кредитування, визначеного в п.2.2.2 договору без допущення порушення умов договору. Таким чином сума до сплати в дату повернення кредиту становить 133 182,50 грн (п.2.9).
Договір Кредитної лінії (Надійний) № 8841149 від 21 лютого 2025 року та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.
21 лютого 2025 року ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 кошти в сумі 29 000,00 грн, що стверджується платіжною інструкцією c2503040-е086-4f70-9b9d-745fdf149abb та довідкою № КД-000035117/ТНПП від 26 червня 2025 року виданою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС».
Надання кредитних коштів ОСОБА_1 підтверджується також листом № 25/06/25-25 від 25 червня 2025 року, виданим ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів».
14 жовтня 2025 року на виконання вимог ухвали суду від 30 липня 2025 року до суду надійшов лист, у якому АТ «Державний ощадний банк України» повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 .
Відповідно до інформації щодо руху грошових коштів по банківському рахунку № НОМЕР_4 , до якого АТ «Ощадбанк» емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 за період з 21 лютого 2025 року по 24 лютого 2025 року, вбачається, що на банківський рахунок № НОМЕР_4 21 лютого 2025 року було зараховано 29 000,00 грн.
ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов'язання за Договором Кредитної лінії (Надійний) № 8841149 від 21 лютого 2025 року.
З розрахунків заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором Кредитної лінії (Надійний) № 8841149 від 21 лютого 2025 року станом на 26 червня 2025 року складає 73 514,00 грн, із яких: 29 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 25 011,50 грн - заборгованість за процентами, 14 500,00 грн - пеня та 5 002,50 грн - комісія.
26 червня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 26/06/25 відповідно до якого ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» передало (відступило) ТОВ «Фінпром Маркет» за плату права вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» прийняло належні ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Наведене стверджується також Реєстром прав вимог № 26/06/25-01 до Договору факторингу № 26/06/25 від 26 червня 2025 року, з якого вбачається, що ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором Кредитної лінії (Надійний) № 8841149 від 21 лютого 2025 року на суму 73 514,00 грн, з яких: 29 000,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 25 011,50 грн - заборгованості за процентами, 5 002,50 грн - комісія, 14 500,00 грн - пеня/неустойка.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексі сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, договір від 21 лютого 2025 року № 8841149 укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 347711, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідачем не виконано зобов'язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих процентів за його користування.
Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 1049,1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої обов'язки за договором від 21 лютого 2025 року виконало у повному обсязі, перерахувавши на рахунок відповідача кошти, проте відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
У заяві про зменшення позовних вимог представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором Кредитної лінії (Надійний) № 8841149 від 21 лютого 2025 року в сумі 59 014,00, з яких: 29 000,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу; 25 011,50 грн - заборгованості за процентами, 5 002,50 грн - комісія.
Заперечення відповідача ОСОБА_1 про нарахування процентів за Договором Кредитної лінії (Надійний) № 8841149 від 21 лютого 2025 року суд вважає безпідставним, так як у п.2.2.2 Кредитного договору визначено, що строк кредитування/строк договору 360 днів; п.2.2.8 визначено, що датою повернення кредиту є 15 лютого 2026 року. Процентна ставка- 0,95% в день (фіксована).
Відповідно до п.2.8 проценти за Договором нараховуються щоденно, починаючи з першого дня користування до дати повернення, на залишок кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом та до повного погашення заборгованості за Договором.
Одночасно суд не може погодитися з аргументами відповідача про те, що розмір заборгованості по відсоткам за кредитом не підлягає стягненню, так як він є неспівмірним із розміром заборгованості по тілу кредиту та виник унаслідок застосування несправедливих умов кредитного договору, з урахуванням такого.
Згідно статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частини третьої статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 664/1261/16-ц, від 27 січня 2020 року у справі № 754/6091/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19.
Правових підстав для зменшення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, у даній справі не має.
Суд також враховує, що позичальник, укладаючи кредитний договір з позивачем, погодився із запропонованою відсотковою ставкою та порядком нарахування відсотків, тобто вважав умови кредитного договору прийнятними для себе, враховуючи наявну пропозицію на ринку кредитування.
Доказів, що указаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти.
Таким чином відповідач, як позичальник, погодився на укладення договору саме на таких умовах і не відмовився від його укладення, тобто взяв на себе обов'язок сплатити позичальнику саме такий розмір відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування.
Підстав вважати, що заборгованість за відсотками є явно завищеною, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача, суд не вбачає, оскільки умови договору щодо відсотків за користування кредитом є належним чином погодженими сторонами і недійсними не визнавались. Тоді як укладення договору на таких умовах відповідає принципу свободи договору (стаття 627 ЦК України).
Щодо доводів відповідача про відсутність доказів перерахування коштів, то суду зазначає, що відповідач жодним чином не спростував факт отримання ним в борг коштів та факт укладення договору, не надав розрахунку заборгованості або підтвердження погашення ним боргу за вказаним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти позову, відповідач у поданій заяві до суду, не заперечувала факт укладання нею та підписання кредитного договору, факт отримання нею грошових коштів, а посилалась лише на те, що відсутні докази перерахування коштів.
У свою чергу, доказів того, що її персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані для укладення кредитних договорів від її імені, відповідачем до суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не зверталась, як і не оскаржувала правомірність укладених договорів.
Також, враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорах, і він мав можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів.
Інші заперечення відповідача ОСОБА_1 в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження та не взяті судом до уваги.
Відповідач ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання за Договором Кредитної лінії (Надійний) № 8841149 від 21 лютого 2025 року ні перед первісним кредитором (ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»), ні перед новим кредитором - ТОВ «Фінпром Маркет», борг по тілу кредиту та відсотках не погасила.
Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором Кредитної лінії (Надійний) № 8841149 від 21 лютого 2025 року в сумі 54 011,50 грн, з яких: 29 000,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу, 25 011,50 грн - заборгованості за процентами, підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача комісії в сумі 5 002,50 грн, то суд приходить до наступного.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2024 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 03 лютого 2026 року.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки Договір Кредитної лінії (Надійний) № 8841149 від 21 лютого 2025 року був укладений в період дії воєнного стану в Україні, зобов'язальні відносини між сторонами виникли в період дії воєнного стану, борг відповідача нарахований виключно в період діє воєнного стану, то відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 5 002,50 грн комісії, яка підлягають списанню кредитодавцем.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором Кредитної лінії (Надійний) №8841149 від 21 лютого 2025 року у розмірі 54 011,50 грн, з яких: 29 000,00 грн - заборгованості за основною сумою боргу, 25 011,50 грн - заборгованості за процентами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує наступне.
За правилами частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копії Договір № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року про надання правничої допомоги, укладеним між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О., Витяг з Акту № 16-П від 11 липня 2025 року приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01 листопада 2024 року, згідно з яким адвокат Ткаченко Ю.О. взяла на себе зобов'язання надати правничу допомогу, а саме скласти позовну заяву про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , Актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги згідно з яким адвокат Ткаченко Ю.О. надала ТОВ «Фінпром Маркет» послуги з правничої допомоги, а саме - з підготовки позовної заяви до суду про стягнення заборгованості із Руденко Л.Б., свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2099 виданим Ткаченко Ю.О., ордером на надання правничої допомоги ТОВ «Фінпром Маркет» адвокатом Ткаченко Ю.О. та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 579937082.1.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, суд вважає за можливе задовольнити позовну вимогу позивача про заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 грн, що відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги та підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до платіжної інструкції від 16 липня 2025 року № 579937326.1 позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 779,74 грн.
На підставі викладеного, керуючись статями 512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 629, 1054, 1084, 1082 ЦК України, статями 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором кредитної лінії (Надійний) від 21 лютого 2025 року № 8841149 в розмірі 54 011 (п'ятдесят чотири тисячі одинадцять) грн 50 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 29 000 (двадцять дев'ять тисяч) грн 00 коп. та за процентами у розмірі 25 011 грн (двадцять п'ять тисяч одинадцять) грн 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 1 779 (одна тисяча сімсот сімдесят дев'ять) грн 74 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 ( три тисячі п'ятсот) грн 00 коп.
У задоволені іншої частини позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха, 9 А, офіс 204.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду виготовлено 20 листопада 2025 року.
Суддя І.А. Кирильчук