Справа № 752/7493/25
Провадження № 2-о/752/253/25
Іменем України
11 листопада 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Слободянюк А.В.,
за участю секретаря - Пулинець Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщені Голосіївського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживаня однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу,
У березні 2025 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_4 (довіреність а.с.47), звернулась до суду із заявою, в якій просить встановити факт її спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти за особливих обставин 27 жовтня 2024 року під час захисту Батьківщини в зоні виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Миколаївка Покровського району Донецької області, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з липня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заяви зазначено, що вона та її донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали у своїй квартирі АДРЕСА_1 .
Восени 2018 року заявниця познайомилась із ОСОБА_5 , а з середини 2019 року вони почали проживати однією сім'єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу у квартирі заявниці. Заявниця також виховувала доньку під попереднього шлюбу.
20 червня 2024 року ОСОБА_5 було призвано ІНФОРМАЦІЯ_4 на військову службу за контрактом, зараховано до складу військової частини (в/ч) НОМЕР_1 . З кінця червня 2024 року до початку жовтня 2024 року ОСОБА_5 проходив навчання за фахом парамедика. 20 серпня 2024 року наказом № 302 матроса ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-санітара І відділення морської піхоти І взводу морської піхоти НОМЕР_2 батальйону морської піхоти в/ч НОМЕР_3 ; з 07 жовтня 2024 року на посаду бойового медика за штатно-посадовою категорією «молодший сержант», наказ командира в/ч НОМЕР_3 від 07 жовтня 2024 року № 288.
28 жовтня 2024 року заявниця отримала від ІНФОРМАЦІЯ_5 сповіщення сім'ї № 546, в якому зазначалось про зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_5 за особливих обставин 27 жовтня 2024 року під час захисту Батьківщини в зоні виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Миколаївка Покровського району Донецької області.
Заявниця заявляє, що встановлення факту проживання її однією сім'єю з ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є необхідним для отримання заявницею статусу члена сім'ї безвісти зниклого військовослужбовця, що надасть можливість заявниці отримувати інформацію про розшук свого цивільного чоловіка та право на соціальні пільги і грошове забезпечення останнього.
Повідомляє, що під час спільного проживання, заявниця ніде не працювала, вела домашнє господарство, готувала їжу, доглядала за донькою та забезпечувала сімейний затишок і побут, а матеріальне забезпечення ОСОБА_5 взяв на себе. ОСОБА_5 мав кваліфікацію юриста, працював менеджером із збуту та на постійній основі переказував на рахунок заявниці зі своєї картки грошові кошти.
Також під час спільного проживання ОСОБА_5 та заявниця спільно робили косметичний ремонт у квартирі, купували техніку у квартиру та предмети домашнього побуту.
За час спільного проживання із ОСОБА_2 вони спільно святкували всі свята, відпочивали із спільними друзями, багато подорожували. Зокрема, у 2019 році разом подорожували до м. Львова, у 2020 році їздили в Івано-Франківську область до Мармароського гірського масиву, у 2021 році - до м. Одеси, м. Харкова та м. Луцька до спільних друзів.
Потім протягом всього часу військової служби заявниця та ОСОБА_5 спілкувались за допомогою мобільного зв'язку, ОСОБА_5 до останнього підтримував матеріально заявницю з донькою.
Заявниця посилаючи на норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Сімейного Кодексу (далі - СК) України, Цивільного Кодексу (далі - ЦК) України.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 квітня 2025 року відкрито окреме провадження, призначено судове засідання ( а.с.142,143).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року за заявою представника заінтересованої особи Міністерства оборони України, який вказував, що у ОСОБА_5 є батьки, які залишились на окупованій території у Луганській області та які мають право на отримання виплати грошового забезпечення як сім'я безвісти відсутнього військовослужбовця, до участі у справі залучено як заінтересованих осіб - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.161-163).
Для повідомлення заінтересованих осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , судом на офіційному веб-сайті Судової влади України розміщувалось оголошення про розгляд справи (а.с.183,184).
Представник Міністерства оборони України - Дзюба В.М. (довіреність а.с.150-151) 08 травня 2025 року надав суду письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 . Указує, що у ч. 6 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року закріплено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України № 884 від 30 листопада 2016 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти», зазначає, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сім'ї військослужбовців: дружині (чоловіку), а у разі її (його) відсутності, неповнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представниками (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам, які перебувають на утримання військовослужбовця, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
На відміну від отримання одноразової грошової допомоги, що передбачено статтями 16 - 16-4 Закону № 2011-ХІІ, до переліку осіб, які можуть претендувати на отримання виплати грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця, відсутні такий як жінка (чоловік), з якою (з яким) безвісті зникла особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою. За таких обставин, заявниця не зможе домогтись тієї мети, яку вона задекларувала, звертаючись з даною заявою до суду через те, що закон не передбачає здійснення цієї виплати такій особі.
У судовому засіданні заявник повідомила обставини, викладені у заяві. Додатково пояснила, що звернулась до суду через безвихідь, бо крім неї на території України ніхто не чоловіка не шукатиме - у ОСОБА_7 була тільки заявник та його батьки, які на окупованій території, зв'язок із ними давно не підтримувався. Укладення шлюбу вирішили відкласти після закінчення війни.
Представник заявника у судовому засіданні повідомив, що в матеріалах справи є докази ведення спільного господарства. ОСОБА_5 робив косметичний ремонт у квартирі заявниці. Їх знали сусіди, на той час заявниця не працювала, займалась дитиною, сім'ю забезпечував ОСОБА_5 . Вони разом їздили на відпочинок до м. Львова, м. Луцька, м. Івано-Франківська. Заявниця у березні 2022 року виїхала з донькою до Польщі та повернулась до України у серпні 2022 року. Весь цей час ОСОБА_5 перераховував кошти заявниці, є довідка банку про рух коштів. Навіть напередодні дати, коли пропав ОСОБА_5 , є його повідомлення про те, що він мав намір перерахувати кошти заявниці. Про відносини як чоловіка та дружини знала сім'я заявниці, у них було багато спільних друзів. В анкетних даних ОСОБА_7 зазначав заявницю як свою дружину, сповіщення про зниклого безвісти ОСОБА_5 прийшло на ім'я заявниці як дружини.
У судовому засіданні представник Міністерства оборони України підтвердив позицію, викладену у письмових поясненнях. Пояснив, що законом визначено коло осіб, які мають право на грошове забезпечення військовослужбовця, до них відноситься лише чоловік або дружина, та не відносяться особи, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу. У випадку ухвалення судового рішення, рішення про одноразову грошову виплату буде приймати військова частина, а не Міністерство Оборони України.
У судові засіданні за клопотанням заявниці були допитані свідки.
Свідок ОСОБА_8 повідомив, що він є дядьком заявниці ОСОБА_1 . Показав, що з ОСОБА_7 заявниця познайомила членів сім'ї у 2019 році. Свідок знав, що перед цим вони зустрічались, заявник залишала доньку у свідка на вихідні. А 01 червня 2019 року, коли святкували день захисту дітей, познайомились і з ОСОБА_7 , який дуже сподобався сім'ї, проявив себе як спокійна врівноважена людина, з почуттям гумору. Зустрічались із ОСОБА_7 на прогулянках, кафе. З часом ОСОБА_7 став членом родини заявниці, був присутнім на днях народження. Був на ювілеї батьків, на дні народження сина свідка. Під час повномасштабного вторгнення заявниця ОСОБА_9 з донькою поїхали до ОСОБА_10 , потім повернулись. З ОСОБА_7 свідок часто спілкувався з побутових потреб: водопостачання, ремонту у квартирі заявниці. З появою ОСОБА_7 питання забезпечення ОСОБА_11 відійшли, він взяв на себе піклування дівчат. Родина ОСОБА_7 дуже добре сприйняла, з'явилась надійна добра, врівноважена людина.
Свідок ОСОБА_12 повідомила, що є донькою заявниці, наразі їй 17 років. Показала, що мама з ОСОБА_7 познайомились у 2018 році у маминої подруги ОСОБА_13 , тоді свідку було приблизно 9 років. Почали зустрічатись, потім жити разом у маминій квартирі. ОСОБА_7 робив ремонт, поміняв всі крани, давав гроші дівчинці на дрібні потреби. Разом із мамою та ОСОБА_7 їздили гуляти у м. Бучу на вихідні, на шашлики із друзями. До того, як ОСОБА_7 пішов воювати, вони з мамою жили постійно разом, жили як сім'я. ОСОБА_7 для свідка був більше як друг. Разом відмічали Новий Рік, він дарував подарунки. У лютому 2022 році свідок з мамою виїхали у Польщу десь на пів року, у цей час ОСОБА_7 переводив їм кошти на життя, а у м. Києві доглядав квартиру.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні повідомив, що є другом сім'ї - ОСОБА_7 та ОСОБА_11 . Підтвердив, що з ОСОБА_7 був знайомий ще з 2017 року, через нього познайомився з ОСОБА_15 у кінці 2018 року. Знає їх подружжя, вони жили біля Деміївської площі м. Києва. Коли був в гостях, бачив нормальні відносини як у всіх парах. Проживали разом десь з початку 2019 року, свідок був у гостях 2 рази. Разом їздили з компанією до спільних друзів, на ВДНХ. Зустрічались парами, на фестивалях, святах, їздили відпочивати на Труханів острів. Свідок був радий, що у ОСОБА_7 з'явилась родина.
Вислухавши пояснення заявниці та її представника, заперечення представника заінтересованої особи, пояснення свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Як убачається з матеріалів справи та підтверджується паспортом громадянина України, заявницею у справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 9-11).
Відповідно до копії паспорту громадянина України ОСОБА_5 зареєстрований у АДРЕСА_3 , з 2012 року (а.с.13-14).
20 червня 2024 року ОСОБА_5 був прийнятий у Збройні Сили України на військову службу за контрактом на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_4 № 84-РС (а.с. 39-42).
Як вбачається з копії витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_3 від 27 жовтня 2024 року, молодшого сержанта ОСОБА_5 , бойового медика 1 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини в/ч НОМЕР_3 вирішено вважати таким, що 27 жовтня 2024 року зник безвісті в зоні збройного конфлікту під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Миколаївка Покровського району Донецької області. (а.с.28).
Наказом командира в/ч НОМЕР_3 від 27 жовтня 2024 року (з основної діяльності) від 03 листопада 2024 року № 3072 молодшого сержанта ОСОБА_5 , бойового медика 1 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини в/ч НОМЕР_3 визнано безвісно зниклим (а.с. 30-32).
28 жовтня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_16 надіслано сповіщення сім'ї № 546 ОСОБА_1 про те, що її чоловік бойовий медик 1 взводу морської піхоти 2 роти морської піхоти НОМЕР_2 батальйону морської піхоти військової частини в/ч НОМЕР_3 , молодший сержант ОСОБА_5 зник безвісти 27 жовтня 2024 року під час захисту Батьківщини в зоні виконання бойових завдань поблизу н.п. Миколаївка Покровського району Донецької області (а.с. 36).
Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім'єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 Сімейного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо.
Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з по господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 березня 2023 року у справі № 372/3321/19 належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 695/1732/16-ц вказав, що обов'язковою умовою для визначення чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного процесуального кодексу України у рішенні суду про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.
Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №244/4801/13-ц, від 23.09.2019 у справі №279/2014/15-ц, від 10.10.2019 у справі №748/897/18, від 11.12.2019 у справі №712/14547/16-ц, від 18.12.2019 у справі №761/3325/17-ц, від 24.01.2020 у справі №490/10757/16-ц, від 25.09.2024 у справі № 461/8250/20.
Звертаючись до суду з даною заявою заявниця вказує, що метою встановлення факту проживання однією сім'ю без реєстрації шлюбу з зниклим безвісти ОСОБА_5 отримання статусу члена сім'ї зниклого безвісти, що надасть можливість заявниці отримувати інформацію про розшук ОСОБА_5 , а також право на соціальні пільги і грошове забезпечення останнього.
Встановлення цього факту не суперечить чинному законодавству й тягне для заявника юридичні наслідки, які мають для неї значення. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення зазначеного факту, і, як було встановлено в судовому засіданні, не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
Як вказує заявниця, з середини 2019 року вона з ОСОБА_5 почали проживати однією сім'єю у її квартирі АДРЕСА_1 . Проживали у квартирі разом із донькою заявниці - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 17).
На підтвердження вказаної обставини заявницею надано Акт про встановлення факту проживання громадянина від 28 лютого 2025 року, складений головою правління ОСББ «Молодіжний-7», членами правління та сусідами, з якого вбачається, що комісією було встановлено, що без реєстрації у квартирі мешкає ОСОБА_2 ; виявлено його особисті речі та документи (а.с.19).
Також заявниця повідомляє, що у неї з ОСОБА_5 склались відносини, за яких вона вела домашнє господарство та забезпечувала сімейний побут, а ОСОБА_5 матеріально забезпечував родину.
Зокрема, заявницею надано трудовий контракт від 25 липня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_5 прийнято на посаду менеджера із збуту до ТОВ «Феліцата Україна» Також 01 квітня 2024 року ОСОБА_5 укладав трудовий договір № 01/04/24 з ТОВ «Юнатіс» та був прийнятий на посаду менеджера із збуту безстроково (а.с.21-23).
Як вбачається із інформаційних довідок АТ КБ «Приватбанк» від 19 грудня 2024 року, з 28 вересня 2019 року по 22 грудня 2024 року ОСОБА_5 регулярно переказував на особовий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі від 400,00 грн до 12 000,00 грн. Останній переказ у сумі 9 000,00 грн датований 22 жовтня 2024 року (а.с. 24-25).
Згідно із витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 03 червня 2025 року, 09 листопада 2011 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києві у справі № 2-5934/11 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_17 (а.с. 172).
За відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану від 02 травня 2025 року, відсутні актові записи ОСОБА_5 про шлюб, народження та усиновлення (а.с. 154-155).
На підтвердження факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 заявниця надала скриншоти переписок у месенджерах, датовані з 2019 року по жовтень 2024 року, в яких заявниця з ОСОБА_5 у формі, притаманній парі, обговорюють побутові питання, планують подорожі, висилаючи сплачені квитки та рахунки, освідчуються один одному у почуттях.
На підтвердження факту проживання однією сім'єю заявницею також надано до суду фотознімки, на яких заявниця з ОСОБА_5 , у тому числі із донькою заявниці, перебувають на відпочинку у різних містах.
Аналізуючи наведене, надані суду письмові докази у їх сукупності, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені в ході розгляду справи, показання свідків, суд дійшов висновку, що суду надано достатньо доказів для встановлення факту постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , без реєстрації шлюбу у період з 01 липня 2019 року до дня зникнення безвісти ОСОБА_5 - 27 жовтня 2024 року.
Таким чином заявницею доведено, що встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 має для неї юридичне значення, в іншому, окрім судового порядку встановити такий факт вона не має можливості, у зв'язку із чим суд вважає за можливе задовольнити заяву, оскільки факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов'язків, підтверджується дослідженими судом доказами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 21, 25 СК України, ст.ст. ст. 2, 3, 4, 10, 13, 76-81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 353-355 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 липня 2019 року по 27 жовтня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Заінтересовані особи:
Міністерство оборони України, адреса: 03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд.6, код ЄДРПОУ 00034022.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Повний текст судового рішення складений 21 листопада 2025 року.
Суддя А.В. Слободянюк