Справа № 752/12873/25
Провадження № 2-о/752/337/25
Іменем України
21 листопада 2025 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Слободянюк А.В.,
присяжних - Фоменка С.Є., Литвиненка С.М.,
за участю секретаря - Пулинець Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Печерське управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою,-
до Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про визнання безвісно відсутнім батька заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Слободянюк А.В. від 30 травня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами окремого позовного провадження.
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явися, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі. Заяви про розгляд справи без її участі до суду не подавав.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явилась.
Частиною третьою статті 294 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви, суд дійшов наступних висновків.
Заявник повідомлявся про судові засідання, судові повістки про виклик на судові засідання 18 вересня 2025 року та 13 листопада 2025 року повернулись до суду із причиною повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Жодних заяв про зміну засобів зв'язку заявником не подано.
Відповідно до правил вручення судових повісток, визначених п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, заявник вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 3 статті 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Частиною 3 статті 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За правилами ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз наведених норм процесуального права (ч. 5 ст. 223, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України) свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого заявника і у випадку повторної неявки заявника, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення заявника про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Беручи до уваги, що дана справа перебуває в судовому провадженні тривалий проміжок часу, заявник повторно в судове засідання не прибув та жодних клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надавав, керуючись принципом диспозитивності, у зв'язку із повторною неявкою в судові засідання заявника, без поважних причин, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 , слід залишити без розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ст.ст. 2, 62, 131, 223, 257, 258, 260, 294 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Печерське управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Слободянюк А.В.
Присяжні Фоменко С.Є.
Литвиненко С.М.