Справа №752/9653/25
Провадження №2-о/752/285/25
про відмову у відкритті провадження у справі
19 листопада 2025 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кокошко О.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Перевіривши заяву та додані до неї документи, суд вважає, що слід відмовити у відкритті провадження у справі за вказаною заявою, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ч. 1 ст. 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов:
- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18 та від 18.01.2024 №560/17953/21.
Таким чином, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.
Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №161/853/19, від 18.12.2019 у справі №370/2598/16-ц, від 18.01.2024 у справі №560/17953/21.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №752/20365/16-ц, від 05.12.2019 у справі №750/9847/18, від 03.02.2021 у справі №644/9753/19, від 16.06.2021 у справі №643/6447/19, від 08.09.2021 у справі №641/5187/20.
Отже, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Згідно з ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 , заявник звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просив встановити факт належності йому житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 39,10 кв.м, житлова площа 23,20 кв.м).
Водночас, обґрунтування вказаної заяви зводяться заявником до того, що він є власником вказаного житлового будинку на підставі оригіналів договору дарування жилого будинку від 14.07.1995 №2888 та технічного паспорту. З 2014 року вказаний житловий будинок знаходиться на тимчасово окупованій території України, внаслідок чого заявник із його сім'єю були змушені виїхати, взявши з собою тільки документи. Право власності на вказаний житловий будинок заявником було набуте до 2013 року, у зв'язку з чим відповідні відомості не були внесені до державного реєстру права власності. З метою внесення відомостей до реєстру він звернувся до державного реєстратора, яким було відмовлено у проведенні реєстраційних дій.
Суд вважає, що із змісту заяви вбачається наявність спору щодо наявності у заявника права приватної власності на об'єкт нерухомого майна, який розташований на тимчасово окупованій території, за наявності у заявника оригіналів документів та відсутності відповідних відомостей у реєстрі. Отже, вказаний спір підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, оскільки законом у даному випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме шляхом звернення до суду із позовом про визнання права власності.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що факт, про встановлення якого заявляє заявник безпосередньо не передбачений законом (частиною 1 ст. 315 ЦПК України) як такий, що підлягає встановленню судом в порядку окремого провадження, враховуючи, що обставини, за наявності яких заявник просить встановити заявлений ним факт, свідчить про наявність спору про право (право заявника на право власності на нерухоме майно), суд вважає, що необхідно відмовити у відкритті провадження у справі за вказаною заявою з підстав, передбачених ч. 4 ст. 315 ЦПК України.
Одночасно заявнику роз'яснюється те, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах з метою захисту своїх порушених або оспорюваних прав.
Крім того, суд зазначає, що на підставі ухвали Подільського районного суду міста Києва від 26.03.2025 по справі №758/3046/25 заявнику ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у порядку окремого провадження за його заявою з аналогічними заявленими вимогами.
Керуючись ст.ст. 260-261, 293-294, 315, 354-355 ЦПК України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала складена 19.11.2025.
Суддя О. Б. Кокошко