Справа № 703/4502/25
2/703/1608/25
13 листопада 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Овсієнка І.В.,
за участю секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Райнова Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,
установив:
11.07.2025 позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить визначити місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання позивача, а також стягнути аліменти на його утримання із матері дитини, ОСОБА_2 .
Позов обґрунтовано тим, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Весною 2022 року відповідачка виїхала за кордон, забравши із собою малолітнього сина, спершу на територію Королівства Іспанія, однак приблизно через рік привезла сина додому, оскільки той не бажав проживати за кордоном, не знає іспанської мови, тому не міг розпочати навчання в школі, виявляв бажання повернутися додому. Шлюб між сторонами розірвано 23.12.2024 рішенням Смілянського міськрайонного суду. Після розірвання шлюбу сторони в усній формі погодили, що дитина залишиться проживати із батьком, ОСОБА_1 . В подальшому відповідачка ОСОБА_2 заявила про бажання забрати сина проживати за кордон, на даний час проживає на території ФРН. Проти вказаного позивач заперечує, оскільки дитина все життя проживає в Україні, разом із батьком в житлі, що належить його дідові, ОСОБА_4 . В даному місці дитині створені всі належні умови для зростання, розвитку, навчання. Позивач має змогу та належні засоби для догляду та забезпечення дитини усім необхідним, офіційно працевлаштований, працює водієм на ТОВ «Кондитерська фабрика «Меркурій», продовжив термін дії відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією. Через тривалу відсутність в житті дитини матері, яка проживає в іншій країні, його опікою та доглядом батько займається самостійно і син до нього прив'язаний. На даний час ОСОБА_3 навчається в ЗОШ №1 м. Сміли, в нього розвинулися тісні соціальні зв'язки із однолітками та педагогами. Переїзд негативним чином відобразиться на житті ОСОБА_3 , спричинить розрив соціальних зв'язків, а та обставина, що мати тривалий час не проживає із ним, спричинила те, що відповідачка не має стійкого зв'язку із дитиною, не орієнтується в потребах сина. Крім того, малолітній ОСОБА_3 не володіє мовою країни, куди його прагне забрати мати, а мати не має належних засобів для забезпечення та виховання дитини.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити місце проживання сина разом із ним та стягнути із ОСОБА_2 аліменти на його утримання.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17.07.2025 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, встановлений сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи, призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 27.10.2025 підготовче провадження закрите та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Райнов Г.С. позовні вимоги підтримали та просили задовольнити із підстав, наведених у позовній заяві та додатках.
Відповідачка ОСОБА_2 в підготовче судове засідання, а також судовий розгляд справи не прибула, однак до закінчення підготовчого провадження звернулася до суду із заявою, зі змісту якої вбачається, що позовні вимоги в частині визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із батьком, позивачем в справі ОСОБА_1 , вона визнає.
Представник третьої особи, Служби у справах дітей виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради в судове засідання не прибула з невідомих причин, про дату та час судового розгляду повідомлена належним чином, із заявами по суті справи не зверталася, однак подала заяву про здійснення судового розгляду за її відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяв.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 06.07.2001 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відділом реєстрації актів громадянського стану Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області зареєстровано шлюб, про що складений актовий запис №193.
Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видане 23.06.2016 Смілянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду 23.12.2024, що набрало законної сили 23.01.2025, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний.
З весни 2023 року та станом на жовтень 2025 року малолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 .
Місце проживання відповідачки ОСОБА_2 з 16.04.2025 зареєстроване на території ФРН.
Відповідно до п. 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).
Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Відповідно до статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
За обставинами даної справи, відомостей про те, що проживання з матір'ю суперечить інтересам дитини або в такому разі для малолітнього будуть створені неналежні умови - відсутні, як і відомості про неприязні відносини між батьками. По суті єдиними обставинами, що перешкоджають визначити місце проживання ОСОБА_3 із матір'ю є те, що остання тривалий час проживає за кордоном, а дитина - на території України, де прагне перебувати і надалі, а в першу чергу - особиста прихильність із батьком та стійкі соціальні зв'язки із однолітками та колективом у навчальному закладі. Батько не зможе виїхати для возз'єднання сім'ї через обмеження, пов'язані із запровадженням в Україні воєнного стану.
Разом із тим із матеріалів вбачається, що місце проживання відповідачки ОСОБА_2 з 16.04.2025 зареєстроване на території Федеративної Республіки Німеччина, у висновку органу опіки та піклування за березень 2025 року вказано про проживання на території Королівства Іспанія, а відомості про наявність правових підстав перебування за кордоном в матеріалах справи відсутні та відповідачка не скористалася правом подати відповідну інформацію.
Тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить про те, що до інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Аналогічні висновки викладені в постанові Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі №754/16535/19 (провадження №61-14623св21).
Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже, не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Наведені висновки викладені в постанові Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі №352/2324/17 (провадження №61-14041св19).
Відповідно до ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч. 2 ст. 161 СК України).
З наявних матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали визначення місяця проживання малолітньої дитини із батьком, який на даний час фактично тривалий час доглядає та опікується сином.
За місцем фактичного проживання батька ОСОБА_1 із сином ОСОБА_3 створені належні умови для дитини, що підтверджується відомостями про обстеження житлово-побутових умов сім'ї, наведеними у висновку від 05.03.2025.
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з висновком Служби у справах дітей Виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради від 05.03.2025 №01-19/61, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради від 10.03.2024 №4, орган опіки та піклування вважає, що проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_1 повністю відповідає інтересам дитини.
Як вбачається зі згаданого висновку, ОСОБА_2 мешкає за кордоном, АДРЕСА_1 , у зв'язку із чим подала заяву про передачу піклування над сином ОСОБА_3 , 2016 року народження, його батькові, позивачеві в справі, оскільки вона особисто на даний час тимчасово не має можливості гарантувати належний догляд за дитиною. Також при дослідженні органом опіки та піклування житлово-побутових умов сім'ї проведено бесіду із ОСОБА_6 , який виявив бажання продовжити проживати в Україні, за місцем проживання батька.
При цьому відповідач ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позову та вказаного висновку органу опіки та піклування, що ставили б під сумнів його обґрунтованість та підтверджували обставини, які виключають можливість визначення місця проживання дитини з батьком.
Принцип забезпечення права дитини на гармонійний розвиток та належне виховання превалює над принципом рівності прав батьків щодо дитини, тому при вирішені спору щодо місця проживання дитини насамперед ураховуються інтереси дитини.
За встановлених обставин, в контексті першочергового врахування інтересів дитини, враховуючи вік ОСОБА_3 і його емоційну прихильність до батька, з яким він проживає на сьогоднішній день, сталі соціальні зв'язки дитини в родині батька, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, суд дійшов висновку, проживання дитини з батьком найкраще забезпечить інтереси цієї дитини.
З урахуванням викладеного, визнання відповідачем позову в частині визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 із батьком і це не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також в повній мірі відповідає інтересам дитини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в згаданій частині.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Окрім того, ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини 1989 року, Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов'язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров'я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, забезпечити якнайкраще здійснення інтересів і прав дитини в усіх сферах суспільного життя. Норми цієї Конвенції, відповідно до ст. 9 Конституції України діють як складова національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікації Україною.
Частиною другою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, доньки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно із частиною першою статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Вказані висновки сформульовані в постанові ВП ВС від 24.04.2024 в справі №657/1024/16-ц.
Застосовуючи вказаний підхід в даній справі, суд звертає увагу на норму, закріплену в ч. 3 ст. 181 СК України, за змістом якої кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відтак враховуючи, що місце проживання дитини в даному випадку визначене із батьком і позов в даній частині відповідачкою визнаний, позовна вимога про стягнення аліментів набуває значення похідної.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що відповідач добровільно допомоги на утримання сина не надає, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачки, ОСОБА_2 , аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття. Будь-яких доказів перебування на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб, сплати останньою аліментів, стягнень за виконавчими документами, матеріали цивільної справи не містять.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення аліментів є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
При цьому суд звертає увагу, що сторони не позбавлені можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (частина 1 статті 192 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Проте, положеннями статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
За ч. 1 ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
З оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті (ч. 3 ст. 217 ЦПК України).
Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача.
Відтак наявні підстави для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову про визначення місця проживання дитини відповідно до квитанції №5154-2961-6779-0667 від 10.07.2025 та стягнення з відповідача на користь позивача інших 50 відсотків судового збору.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Відтак, враховуючи, що позивач при зверненні до суду з позовною вимогою про стягнення аліментів, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідачки на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Відомості про наявність інших витрат, пов'язаних із розглядом справи, в матеріалах справи відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 206, 258-259, 264-266, 268 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_1 .
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.07.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп, який зарахувати на рахунок: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України, код банку отримувача: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 605,60 грн судового збору.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, шляхом зобов'язання Головного Управління державної казначейської служби України у Черкаській області повернути судовий збір у сумі 605,60 грн, сплачений згідно із квитанцією №5154-2961-6779-0667 від 10.07.2025.
Рішення суду у межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Балаклеївської сільської ради, адреса с. Балаклея Черкаського району Черкаської області, вул. Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 04408896.
Повне судове рішення складене 17.11.2025.
Суддя І.В. Овсієнко