Справа № 703/6354/25
2/703/2117/25
17 листопада 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Овсієнка І.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
установив:
16.09.2025 позивач ОСОБА_1 через представника, адвоката Косєй К.В. з використанням системи «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років, в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подачі позову та до досягнення дитиною трьох років.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона та відповідач з 02.08.2024 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона із сином проживає окремо від чоловіка, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, дитина перебуває на повному її утриманні, відповідач матеріальної допомоги їй на утримання в достатньому розмірі не надає, а тому просить стягувати з відповідача аліменти на своє утримання як дружини, з якою проживає дитина до досягнення трьох років.
Ухвалою судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19.09.2025 відкрите провадження у справі, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлений строк для подання письмових заяв по суті справи.
06.10.2025 відповідач ОСОБА_2 звернувся із письмовим відзивом, за змістом якого проти задоволення позову заперечує.
Відповідні заперечення обґрунтовує тим, що не ухиляється від обов'язку матеріально утримувати сина, регулярно добровільно надає грошові кошти на його потреби. На даний час між ним та позивачкою склалися неприязні відносини, остання чинить перешкоди у спілкуванні із дитиною, не бажає, щоб він брав участь в житті сина.
Інших письмових заяв по суті справи до суду не надходило.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.
За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо обов'язків подружжя по утриманню.
Сторони 02.08.2024 зареєстрували шлюб у Смілянському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 02.08.2024.
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , що видане Смілянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 19.12.2024.
Дитина проживає разом із позивачкою, що вказано в позовній заяві, підтверджується витягом із реєстру територіальної громади про зареєстроване місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір'ю, ОСОБА_1 , копією акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, з якого, окрім іншого вбачається, що відповідач в справі, ОСОБА_2 не проживає з дружиною та сином із 28.03.2024. Вказані обставини не заперечувалися відповідачем.
Доказів розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , стягнення із останнього аліментів на утримання сина, матеріали справи не містять.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 84 СК України, право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Водночас суд звертає увагу, що ст. 84 СК України закріплює право на одержання матеріальної допомоги до досягнення дитиною трирічного віку саме за дружиною, жінкою, а не за одним з батьків, з яким залишилась проживати дитина.
На переконання суду, таке рішення законодавця пояснюється тим, що до досягнення дитиною трирічного віку саме жінка, як матір, перебуває у більш слабкому, більш уразливому становищі, що покладає на батька дитини додатковий обов'язок щодо надання такій жінці матеріальної допомоги.
Відтак, у ст. 84 СК України фактично закріплена презумпція можливості батька дитини надавати матеріальну допомогу матері дитини, спростування якої покладається саме на батька. Тобто саме на батька покладається тягар доказування відсутності у нього можливості надавати таку допомогу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
З матеріалів справи вбачається та це не було спростовано відповідачем, що позивачка ОСОБА_1 на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_3 до досягнення сином 3-х річного віку, відтак не працює, а дитина постійно проживає з матір'ю, яка у зв'язку із вказаними обставинами потребує матеріальної допомоги.
Якщо підставою для сплати аліментів є вагітність або проживання з дитиною до 3-х років або з дитиною з інвалідністю, то згідно з законом, працездатність або рівень доходу того з подружжя, на користь якого стягуються аліменти, не має значення.
У статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З наведеного вбачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №910/3191/20, від 24.10.2024 в справі № 752/8103/13-ц.
Судом із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Смілянським міськрайонним судом 18.09.2025 виданий судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця починаючи з 16 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Разом із тим відповідач у письмовому відзиві посилається на ту обставину, що добровільно сплачує на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина, на підтвердження відповідних доводів надав платіжні інструкції про переказ грошових коштів за період із 28.09.2024 до 13.10.2025 на користь ОСОБА_1 загальною сумою 704548,50 грн.
Подавши докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Надаючи оцінку повідомленим сторонами обставинам та наданим на їх підтвердження доказам, суд приймає до уваги, що станом на час судового розгляду відповідачем добровільно сплачено на користь позивачки ОСОБА_1 грошові кошти в сумі, що майже втричі перевищує максимальний розмір аліментів на дитину віком до 6 років, що може бути стягнутий в порядку наказного провадження, у разі стягнення таких навіть із часу самого народження дитини (враховуючи положення п. 4-5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, ч. 2 ст. 182 СК України, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та керуючись висновком, сформульованим Верховним Судом 16.06.2021 у справі №308/9827/19). Вказане не спростовується тим, що у названих платіжних інструкціях не вказано конкретного призначення платежу, оскільки не викликає сумнівів, що їх отримувачем є мати дитини. Така обставина не повідомлена позивачкою при зверненні до суду, навпаки, остання посилається на недостатність коштів, що надаються ОСОБА_2 їй на утримання.
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про наявність у відповідача ОСОБА_2 джерела доходів, однак повідомлені ним обставини про добровільну сплату аліментів у значній сумі безсумнівно вказують, що останній спроможний надавати утримання, в тому числі і дружині.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 СК України аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.
З матеріалів справи не вбачається, що позивачка ОСОБА_1 отримувала від відповідача ОСОБА_2 грошові кошти після 13.10.2025, як не вбачається і обставин, які свідчать про наявність між батьками дитини правочину, предметом якого є сплата аліментів наперед.
Разом із тим, позивачка стягнула із відповідача аліменти на утримання спільної дитини в наказному провадженні, що судом встановлено із відомостей ЄДРСР і дані про перегляд вказаного рішення, зменшення розміру аліментів, відсутні.
Викладене вище надає суду достатні підстави прийти до висновку, що станом на час судового розгляду даної справи із відповідача стягнуті аліменти на утримання дитини в частці від його заробітку (доходу), з 13.10.2025 останній припинив відповідні виплати в добровільному порядку. Сторонами належними та допустимими доказами доведено можливість відповідача надавати дружині утримання, дитина постійно проживає з матір'ю, а потреба останньої у відповідному утриманні, з огляду на викладені вище доводи, презюмується.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить саме з принципу справедливості та розумності, враховуючи потреби дружини та фінансові можливості відповідача.
Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Суд констатує, що в даній справі існування таких обставин - не встановлене.
Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 СК України).
При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» та бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу, а також поганого стану здоров'я.
Суд не може погодитися із доводами відповідача про те, що в задоволенні позову належить відмовити через ті обставини, що він бере участь в матеріальному забезпеченні дитини, в спілкуванні та догляді якої йому чинить перешкоди дружина, оскільки надання належного утримання власній дитині не знімає із відповідача обов'язку утримувати дружину, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трирічного віку.
Відповідач проживає окремо, інформації щодо неможливості надання матеріальної допомоги на утримання дружини, можливість отримання нею утримання за рахунок інших осіб, інших обставин, які б вказували на безпідставність позовних вимог в цілому, не надав.
Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на дружину, керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище сторін.
Відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 16 травня 2018 року у справі №449/1154/14 добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У постанові КЦС ВС від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 зроблено висновок, що «доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Застосовуючи такий підхід до обставин даної справи, суд приходить до висновку, що неможливо вважати добросовісною поведінку позивачки, яка отримуючи суттєві грошові кошти в своїх та спільної дитини інтересах, посилається на ненадання з боку відповідача належного матеріального утримання і вказані обставини свідчать про неправдивість доводів, наведених у позовній заяві. При цьому, звертаючись із даним позовом, остання одночасно ініціює стягнення аліментів у виконавчому провадженні, що за своєю суттю є безспірним, а можливості перегляду судового наказу за його наслідками - істотно обмежені в силу прямої вказівки закону (ч. 7-8 ст. 170 ЦПК України). Згадані обставини позивачем суду не повідомлені.
Аналізуючи встановлені у справі обставини в їх сукупності, виходячи з принципу справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням потреб позивачки, з якою проживає дитина, яка не досягла трирічного віку та потребує постійного материнського догляду, а також з можливостей відповідача надавати утримання, зокрема, відсутність даних про його непрацездатність, відсутність доходу чи наявність інших осіб, яких він за законом зобов'язаний утримувати, суд вважає можливим задовольнити заявлені вимоги частково, стягнувши із відповідача аліменти на утримання дружини у розмірі 1/12 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною трьох років. Оцінивши вищевказані докази у їх сукупності, суд вважає такий розмір аліментів достатнім та таким, що не поставить мати з дитиною, а також відповідача, у скрутне матеріальне становище.
За таких обставин позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Відтак, враховуючи, що позивач при зверненні до суду з даною позовною заявою, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору та приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 402,12 грн.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, ст. 110, 112, 180, 181, 182 СК України, керуючись ст. 5, 7, 10, 12, 13, 141, 259, 263, 265, 273, 280-282, 430 ЦПК України суд,
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/12 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16.09.2025 і до досягнення дитиною трирічного віку.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 402 (чотириста дві) грн 12 коп, який зарахувати на рахунок: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України, код банку отримувача: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення суду у межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складене 17.11.2025.
Суддя І.В. Овсієнко