Справа № 703/6584/24
2/703/339/25
10 листопада 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого-судді Волосовського В.В.
за участю секретаря судових засідань Похітон Я.О.
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Холодняка В.М.,
представника відповідача адвоката Геріх О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про стягнення моральної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування, -
встановив:
12 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, в якому просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1500000 грн., заподіяну йому протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №580/10662/23 було повністю задоволено його позовну заяву до Ротмістрівської сільської ради. Вказаним рішенням суд визнав протиправною бездіяльність Ротмістрівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду його заяви від 13 вересня 2023 року про надання дозволу на продаж земельної ділянки, кадастровий номер 7123785200:02:000:0296 та номер 7123785200:02:000:0297, а також зобов'язав Ротмістрівську сільську раду повторно розглянути заяву позивача від 13 вересня 2023 року щодо надання дозволу ОСОБА_1 на продаж шляхом викупу земельної ділянки площею 24,1467 га та площею 218211 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту с. Мельниківка, кадастровий номер 7123785200:02:000:0296 та номер 7123785200:02:000:0297 та прийняти одне з рішень, передбачених ч.3 ст.128 Земельного кодексу України.
Стверджує, що Ротмістрівська сільська рада станом на день його звернення до суду із вказаним позовом рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року не виконала та не прийняла жодного рішення, передбаченого ч.3 ст.128 Земельного кодексу України.
Вважає, що викладене свідчить про грубе порушення його прав Ротмістрівською сільською радою та заподіяння йому моральної шкоди.
Підставою для відшкодування моральної шкоди зазначає протиправну бездіяльність Ротмістрівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача від 13 вересня 2023 року про надання дозволу на продаж шляхом викупу земельної ділянки площею 24,1467 га та площею 218211 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту с. Мельниківка (кадастровий номер 7123785200:02:000:0296 та номер 7123785200:02:000:0297), яка була встановлена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №580/10662/23.
Моральна шкода позивачу заподіяна протиправною бездіяльністю Ротмістрівської сільської ради, яка полягає в психологічному напруженні, розчаруванні та незручностях, що виникли внаслідок порушення органом місцевого самоврядування його прав людини та неможливістю в реалізації конституційних прав, передбачених ст.14, 41 Конституції України.
Крім того, вказує, що заподіяна йому моральна шкода полягає в тому, що тривала боротьба за свої права на отримання земельної ділянки виснажує його морально, завдає душевних страждань, що викликали в нього знервованість, дискомфорт, почуття безперспективності витрачених зусиль і часу, зневіру в законність дій відповідача, який є органом місцевого самоврядування. Зазначає, що відповідач безпідставно зволікає з прийняттям відповідного законного рішення за його заявою, що є доказом триваючого порушення його прав попри рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року.
Заподіяну протиправною бездіяльністю Ротмістрівської сільської ради моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 1 500 000 гривень, та вважає, що така має бути відшкодована йому відповідачем на підставі вимог закону.
З урахуванням вищевикладених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 16 грудня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, відповідачу роз'яснено право на подання відзиву на позовну заяву та, у разі подання позивачем відповіді на відзив, заперечень на відзив, а позивач - право на подання відповіді на відзив, а також встановлена сторонам відповідні строки для подання до суду зазначених заяв по суті справи.
Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України, до початку підготовчого судового засідання 06 січня 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому викладено заперечення щодо заявлених позовних вимог. Ротмістрівська сільська рада вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими.
Вказує, що ОСОБА_1 звернувся до Центру надання адміністративних послуг Ротмістрівської сільської ради із заявою про передачу у власність шляхом викупу земельної ділянки площею 24.1467 га, 21.82111 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту с. Мельниківка (кадастровий номер 71237787200:02:002:0296, 777123785200:02:000:0297) після чого, відповідно до чинного законодавства відділом комунальної власності, житлово-комунального господарства та земельних відносин було розроблено проекти рішень «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства Ратаю Анатолію Андрійовичу за кадастровим номером 71237787200:02:002:0296», «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 за кадастровим номером 71237787200:02:002:0297» № 32-/VІІІ від 20 жовтня 2023 року та винесено на чергову сесію, яка відбулася 20 жовтня 2023 року, однак на сесії сільської ради депутатами Ротмістрівської сільської ради під час голосування рішення не було прийнято.
Після цього ОСОБА_1 повторно звернувся до Центру надання адміністративних послуг Ротмістрівської сільської ради про передачу у власність шляхом викупу вказаної земельної ділянки. Відділом комунальної власності житлово-комунального господарства та земельних відносин були розроблені ще проекти рішень про продаж цієї земельної ділянки ОСОБА_1 та означене питання повторно винесено позачергову сесію, яка відбулася 13 грудня 2023 року, однак на цій сесії сільської ради депутатами Ротмістрівеької сільської ради під час голосування рішення знову не було прийнято.
29 квітня 2024 року до Ротмістрівської сільської ради надійшло рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/10662/23 від 10 квітня 2023 року, згідно якого зобов'язано Ротмістрівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 вересня 2024 року шодо надання йому дозволу на продаж шляхом викупу земельної ділянки площею 24.1467 га, 21.82111 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту с. Мельниківка (кадастровий номер 71237787200:02:002:0296, 777123785200:02:000:0297)
На виконання вказаного рішення Черкаського окружного адміністративного суду відділом комунальної власності, житлово-комунального господарства та земельних відносин було розроблено проекти рішень «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства Ратаю Анатолію Андрійовичу за кадастровим номером 71237787200:02:002:0296», «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерською господарства ОСОБА_1 за кадастровим номером 71237787200:02:002:0297» № 40-/VIII від 22 травня 2024 року та винесено на чергову сесію, однак на сесії сільської ради сільським головою Ховайбою В.І. запропоновано відкласти це питання до наступної сесії, з умовою виконання вимог, озвучених депутатами.
26 листопада 2024 року відбулася позачергова сесія сільської ради та було внесено до порядку денного сесії проекти рішень про продаж означених земельних ділянок ОСОБА_1 , однак під час голосування рішення не було прийнято.
23 грудня 2024 року відбулася чергова сесія сільської ради та до порядку денного сесії знову було внесено проекти рішень про продаж означених земельних ділянок ОСОБА_1 , однак на сесії сільської ради депутатами Ротмістрівської сільської ради під час голосування рішення не було прийнято.
Представник відповідача, підсумовуючи викладене, стверджує що з урахуванням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» рішення вважається прийнятим, якщо вона прийнято більшістю депутатів від загального складу ради. Відповідно до положень ст.128 ЗК України, орган державної влади та органу місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Таким чином, відповідно до норм законів діючих на момент звернення ОСОБА_1 та на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду Ротмістрівською сільською радою проведена вся робота згідно вказаних законів. Чинним законодавством не передбачено повноваження місцевих органів у втручання голосування депутатів місцевих рад.
Окрім того вказує, що у позовній заяві має бути зазначено, в чому полягає завдана шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачу, з яких міркувань, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. У поданому відзиві представник відповідача вказує, що позивачем не доведено факту завдання йому немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті позивача. Також, не доведені й самі негативні зміни у його житті. Окрім того, вказує, що позивачем не обґрунтовано розмір відшкодування шкоди в сумі 1 500 000 грн. та не підтверджено його документально, відповідно ст. 76 ЦПК України. Відтак вважає, що за сукупністю наведених обставин, підстави для стягнення моральної шкоди відсутні. За наведених обставин, відповідач Ротмістрівська сільська рада вважає, що підстави для стягнення моральної шкоди відсутні, внаслідок чого просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
27 січня 2025 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач стверджує, що із доданих відповідачем до відзиву на його позовну заяву матеріалів, вбачається, що порушення його прав Ротмістрівською сільською радою було умисним і усвідомленим.
Зокрема, на переконання позивача, із витягу до протоколу №32 сесії сільської ради восьмого скликання від 20 жовтня 2023 року випливає, що під час обговорення питання про надання йому земельної ділянку у власність, голова земельної комісії ОСОБА_2 ставить умови, які не передбачені діючим законодавством (канави, дороги, розмір земельного податку), але при цьому по суті депутати його заяву не розглядали.
У витязі до протоколу №34 позачергової сесії сільської ради восьмого скликання від 13 грудня 2023 року зазначено у виступі депутат Таран С.М. пропонував депутатам голосувати проти задоволення заяви ОСОБА_1 про викуп земельної ділянки із розстрочкою платежу на 8 років, вважав, що здійснити оплату необхідно протягом 2 місяців, що унеможливить знецінення земельної ділянки внаслідок інфляційних процесів. Вважає, що сам відповідач подає доказ того, що має місце вибірковий підхід до надання дозволу на продаж земельних ділянок, на вибірковий поділ людей на «достойних» і ні. Вказане, на думку позивача, свідчить про упереджене ставлення до вирішення питання про продаж йому вказаних земельних ділянок.
Із витягу до протоколу №40 сесії сільської ради восьмого скликання від 22 травня 2024 року випливає, що одним із питань був розгляд виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №580/10662/23. Відповідно до рішення суду на Ротмістрівську сільську раду було покладено обов'язок розглянути заяву позивача у відповідності до вимог ч.5 ст.128 ЗК України.
На думку позивача, зі змісту вказаного протоколу вбачається наявність порушення його прав, порушення вимог закону, створення штучних перешкод і пошук надуманих підстав для відмови в наданні дозволу на продаж йому земельної ділянки.
Із витягу до Протоколу №46 сесії сільської ради восьмого скликання від 26 листопада 2024 року вбачається, що депутат Таран С.М., зазначив навступне: «цей процес ми вже почали, ми вже продали три ділянки і законних підстав відмовляти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зараз в нас немає. Вибірково це робити ми також не маємо права... І я, як голова комісії, пропоную проголосувати «за», тому що в іншому випадку ми порушуємо закон». Тобто, на переконання позивача, є очевидним, що депутати усвідомлюють, що вони порушують закон.
Позивач також зауважив, що згідно витягу до Протоколу №48 сесії сільської ради восьмого скликання від 23 грудня 2024 року у виступі депутата ОСОБА_5 зазначено наступне: « ОСОБА_6 почав займатись відвертим шантажем і війною з нами. Пише скарги, кляузи, подає на нас в суд. Коли виконавча служба відмовилась (зняла штраф), він через суд примусив її накласти на нас штраф. Я вважаю, що з такою непорядною людиною ніяких не може бути справ і мови. Як він з нами, так і ми з ним. Прошу депутатів з цього питання голосувати «проти»».
Позивач вважає, що вказане свідчить про те, що відповідач вчергове підтвердив свій злочинний умисел на порушення закону, невиконання законних рішень суду, продовжуваний характер своєї протиправної діяльності та умисне заподіяння йому моральної шкоди.
Зауважив, що жодна сесія Ротмістрівської сільської ради, яка розглядала питання позивача не завершилася складанням відповідного рішення, як цього вимагає закон. При цьому факт бездіяльності органу місцевого самоврядування, Ротмістрівської сільської ради, було встановлено преюдиційним актом - рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 580/10662/23, яким однозначно встановлено порушення його прав відповідачем. Відтак .підставою для відшкодування моральної шкоди є протиправна бездіяльність Ротмістрівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду його заяви від 13 вересня 2023 року щодо надання йому дозволу на продаж шляхом викупу вищевказаних земельних ділянок, що встановлена вказаним рішенням суду.
Позивач вважає, що відверте знущання Ротмістрівською сільською радою на ним і законом призвело до суттєвого погіршення стану його здоров'я, що змусило його звернутися за медичною допомогою, що також, на думку позивача, є доказом заподіяння йому моральної шкоди відповідачем.
За вказаних обставин, позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 20 березня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування медичних документів та інформації щодо стану здоров'я позивача ОСОБА_1 у комунального некомерційного підприємства «Смілянська міська лікарня».
Ухвалою суду від 07 травня 2025 року закрито підготовче провадження у даній цивільній справі, призначено цивільну справу до судового розгляду по суті та повторно витребувано у комунального некомерційного підприємства «Смілянська міська лікарня» медичні документи та інформацію щодо стану здоров'я позивача ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Холодняк В.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні. Вказав, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу займається фермерським господарством, в зв'язку з чим земельні ділянки кадастровий номер 7123785200:02:000:0296 та 7123785200:02:000:0297, площею 24.1467 га та 21.8211 га, які розташовані за межами населеного пункту с. Мельниківка, знаходиться в його постійному користуванні з 29.08.2001 року та використовується для ведення фермерського господарства. Вказав, що згідно діючого законодавства, ОСОБА_1 має першочергове право на викуп вказаних земельних ділянок, законами України передбачено право на набуття у власність земельної ділянки, яка передана у постійне користування. З метою їх придбання, 13 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ротмістрівської сільської ради з відповідною заявою про передачу у власність вказаних земельних ділянок шляхом їх викупу. Однак на сесії сільської ради 20 жовтня 2023 року та на подальших сесіях сільської ради, до порядку денного яких було включено вирішення питання за поданою ОСОБА_1 заявою, під час голосування жодного рішення не прийнято. Представник позивача вказує, що такими діями, відповідач допустив бездіяльність, а саме порушення обов'язків під час прийняття індивідуальних актів у формі рішень, позаяк, на думку представника позивача, ненадання відповідачем мотивованого рішення позбавляє позивача можливості оскарження як протиправного індивідуального акта. Окрім того, не прийняття індивідуального акту - мотивованого рішення перешкоджає позивачу в реалізації права згідно статті 128 ЗК України на викуп земельної ділянки у порядку визначеному Законом.
Зважаючи на вказане порушення зі сторони Ротмістрівської сільської ради позивач звернувся за захистом своїх прав до Черкаського окружного адміністративного суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №580/10662/23 було повністю задоволено його позовну заяву до Ротмістрівської сільської ради, визнано протиправною бездіяльність Ротмістрівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду його заяви від 13 вересня 2023 року про надання дозволу на продаж земельної ділянки, кадастровий номер 7123785200:02:000:0296 та номер 7123785200:02:000:0297, а також зобов'язано Ротмістрівську сільську раду повторно розглянути заяву позивача від 13 вересня 2023 року щодо надання дозволу ОСОБА_1 на продаж шляхом викупу земельної ділянки площею 24,1467 га та площею 218211 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту с. Мельниківка, кадастровий номер 7123785200:02:000:0296 та номер 7123785200:02:000:0297 та прийняти одне з рішень, передбачених ч.3 ст.128 Земельного кодексу України. Водночас означене рішення суду до цього часу відповідачем не виконується.
Зауважує, що факт бездіяльності органу місцевого самоврядування, - Ротмістрівської сільської ради, було встановлено преюдиційним актом - рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 580/10662/23, яким встановлено факт порушення прав ОСОБА_1 відповідачем, вказані обставини, що встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, відповідно до положень ст.82 ЦПК України не потребують доказування.
При цьому, наголосив, що стаття 56 Конституції України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Таким чином, протиправна бездіяльність Ротмістрівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача від 13 вересня 2023 року про надання дозволу на продаж шляхом викупу земельної ділянки, яка протягом тривалого часу перебуває у постійному користуванні позивача, стала підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом про стягнення моральної шкоди.
Стверджує, що бездіяльністю сільської ради спричинено приниження та хвилювання позивача, погіршення стану його здоров'я, оскільки останній навіть мав гіпертонічний криз. Зазначив, що моральна шкода полягає у втраченому здоров'ї, постійному цькуванні позивача та знущанні з нього на сесіях сільської ради, порушенні звичайного життєвого стану останнього. Вказав, що розмір моральної шкоди позивач визначив виходячи з вартості земельної ділянки.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у ньому, просив його задовольнити.
Представник відповідача Ротмістрівської сільської ради - адвокат Геріх О.І. у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимоги. Вказала, що позивач бажає стягнути з відповідача надзвичайно велику суму, яка не обґрунтована та не підтверджена беззаперечними доказами. Вважає, позивач ОСОБА_6 не надав до суду беззаперечні докази, які б свідчили про те, що відповідачем, в результаті протиправної бездіяльності органів місцевого самоврядування, заподіяна моральна шкода в такому розмірі, вважає, що сума в розмірі 1 500 000,00 грн., яку бажає отримати позивач в рахунок відшкодування заподіяної йому моральної шкоди є надуманою та не обґрунтованою.
Зауважила, що не голосування депутатів Ротмістрівської сільської ради (позитивне) по його питанню - не позбавляло його права продовжувати користуватися земельними ділянками та мати прибутки.
Крім того, вказала, що позивачем ОСОБА_7 в порушення ст. 175, 177 ЦПК України, після відкриття провадження у справі, до матеріалів цивільної справи долучений письмовий доказ, - виписка з КНП «Смілянська міська лікарня», з якої очевидно, що позивач перебував на лікуванні у зв'язку із погіршенням стану здоров'я. Зауважує, що даний документ був у наявності у позивача на день подачі до суду позовної заяви, але не був приєднаний до позовної заяви. Відтак, вважає, що виписка з КНП «Смілянська міська лікарня» не може вважатися доказом, оскільки даний документ поданий в порушення вимог ЦПК.
Окрім того, вважає, що цей доказ не є підтвердженням обставини, що саме в результаті протиправної бездіяльності відповідача, позивач ОСОБА_1 втратив здоров'я (захворів та перебував на лікуванні), про що позивач неодноразово заявляв у своїх поясненнях. Представник відповідача наголосила, що позивач має поважний вік, і в силу віку має ряд захворювань. Водночас, у виписці з Смілянської міської лікарні вказано, що позивач періодично проходить курси лікування, має хронічні захворювання, встановлений діагноз: 111.0. Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця із (застійною) серцевою недостатністю, Гіпертонічна хвороба ІІ стадії, гіпертензивне серце. Кардіосклероз. Наголошує, що позивачем не надано та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що саме дії відповідача стали причиною перебування позивача в лікарні. На думку представника відповідача, негативні емоції, яких ОСОБА_1 зазнав внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, не мали впливу на умови його життя, не призвели до погіршення його здібностей та здоров'я. На підставі наведеного, представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.
Свідок ОСОБА_8 , у судовому засіданні пояснила, що є дружиною позивача ОСОБА_1 . Зазначила, що після подачі її чоловіком документів про передачу йому у власність земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користування, шляхом її викупу, Ротмістрівською сільською радою означене питання було внесено до порядку денного на сесіях сільської ради. Однак після цих сесій у її чоловіка були нервові зриви, підвищувався тиск, тремтіли руки, що призвело до передінфарктного стану та змушувало їх звертатись за медичною допомогою. Зазначила також, що депутати ставили її чоловіку умови для погодження ними рішення про продаж йому землі, а саме поремонтувати дороги, зробити канави для водовідводу, тощо. Вказані умови були виконані її чоловіком, однак жодного рішення за його заявою на численних сесіях сільської ради до цих пір не прийнято.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що Ротмістрівською сільською радою вже тривалий час розглядається питання щодо продажу ОСОБА_1 , за заявою останнього, земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні та використовується для ведення фермерського господарства. Зазначила, що внаслідок порушень Ротмістрівською сільською радою Конституції та Законів України за останні два роки стан здоров'я ОСОБА_1 значно погіршився. Вказала, що після проведення сесій жодного рішення по заяві ОСОБА_1 сільською радою не приймалося, на сесіях ОСОБА_1 принижували депутати, внаслідок чого йому були завдані моральні страждання та у січні 2025 року навіть проходив стаціонарне лікування.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 вказав, що йому відомо про те, що ОСОБА_1 має намір купити земельну ділянку, яка перебуває у його постійному користуванні. Останнім часом ОСОБА_1 став пригніченим, бо депутати сільської ради «знущаються» над ним, внаслідок чого він має значні моральні потрясіння та після сесій сільської ради останньому навіть викликали швидку допомогу.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи сторін, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. ( ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У силу положень ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №580/10662/23 за позовом ОСОБА_1 до Ротмістрівської сільської ради адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Ротмістрівської сільської ради під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 вересня 2023 року. Зобов'язано Ротмістрівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 вересня 2023 року щодо надання дозволу ОСОБА_1 на продаж шляхом викупу земельної ділянки площею 24,1467 га та площею 218211 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту с. Мельниківка (кадастровий номер 7123785200:02:000:0296 та номер 7123785200:02:000:0297) (а.с.3-9).
Вказане рішення набрало законної сили 21 травня 2024 року, про що міститься відповідна відмітка (а.с.9).
Як вбачається з мотивувальної частини зазначеного рішення Черкаського окружного адміністративного суду, встановлено, зокрема наступні обставини: «13.09.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ротмістрівської сільської ради із заявою про передачу у власність шляхом викупу земельних ділянок, кадастровий номер 7123785200:02:000:0296 та 7123785200:02:000:0297, площею 24.1467 га та 21.8211 га, що знаходиться в постійному користуванні позивача з 29.08.2001 та використовується для ведення фермерського господарства (Державний акт про право постійного користування землею від 21.12.2001, серія ЧР 13-87), проте отримав відповідь відповідача від 24.10.2023 №02-38/1662, де повідомлено, що на сесії сільської ради 20.10.2023 під час голосування рішення не прийняті.
Черкаський окружний адміністративний суд у вищевказаному рішенні констатував, що «Відповідач в порушення ч.2 ст.19 Конституції України, Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» за результатами розгляду заяв позивача від 13.09.2023, 08.11.2023 про надання дозволу на продаж земельних ділянок не прийняв рішення з числа тих, що у силу вимог закону зобов'язаний був прийняти, а саме: про продаж земельних ділянок або ж про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови, чим допустив протиправну бездіяльність, що порушує права позивача та фактично породжує для нього стан невизначеності у межах спірних правовідносин, позаяк рішення сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, а рішення про відмову в продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді».
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту другого статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Європейський суд з Прав Людини у пункті 40 рішення по справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997 р. зазначає, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі Філіс проти Греції (Philis v. Greece) (N 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, N 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Стосовно обов'язковості судових рішень зазначено також у пілотному рішенні ЄСПЛ у справі Юрій Михайлович Іванов проти України від 15.10.2009 р.
Так, підставою для відшкодування моральної шкоди позивач зазначає протиправну бездіяльність Ротмістрівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду його заяви від 13 вересня 2023 року про надання дозволу на продаж шляхом викупу земельної ділянки площею 24,1467 га та площею 218211 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту с. Мельниківка (кадастровий номер 7123785200:02:000:0296 та номер 7123785200:02:000:0297), яка була встановлена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №580/10662/23.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Загальною підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Протиправна поведінка може виявлятися у прийнятті особою неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідальність настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто, відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє особу від відповідальності.
У той же час, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173, 1174 ЦК України.
Згідно ч.1 ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, зазначені підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу; наявність шкоди; причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Викладене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17 виклала висновок про те, що застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Бездіяльність Ротмістрівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви позивача ОСОБА_1 від 13 вересня 2023 року надання дозволу ОСОБА_1 на продаж шляхом викупу земельної ділянки площею 24,1467 га та площею 218211 га для ведення фермерського господарства за межами населеного пункту с. Мельниківка (кадастровий номер 7123785200:02:000:0296 та номер 7123785200:02:000:0297) визнана протиправною рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №580/10662/23.
Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення), районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Згідно ч.1 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Позивач стверджує, що вищевказаною протиправною бездіяльністю Ротмістрівської сільської ради йому була завдана моральна шкода, яка, відповідно до викладених у позовній заяві підстав позову, полягає: у тривалій боротьбі за свої права на отримання земельної ділянки, яка його виснажує морально; завданні йому душевних страждань, що викликали у нього знервованість, дискомфорт, почуття безперспективності витрачених зусиль і часу; зневірі в законності дій відповідача, який є органом місцевого самоврядування; у зволіканні відповідача з прийняттям за його заявою відповідного законного рішення.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не приймає до уваги як доказ завданої відповідачем Ротмістрівською сільською радою, внаслідок протиправної бездіяльності, позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, виписку з медичної картки стаціонарного хворого № 50513 від 21 січня 2025 року КНП «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради (а.с. 94), оскільки з відповідного доказу не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між протиправною бездіяльністю відповідача, яка встановлена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №580/10662/23, та наявним у позивача ОСОБА_1 захворюванням, лікування якого відбувалося у медичному закладі в період з 10 січня 2025 року по 21 січня 2025 року.
Відповідно суд відхиляє як докази завданої відповідачем Ротмістрівською сільською радою, внаслідок протиправної бездіяльності, позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, додані до відповіді на відзив квитанції щодо понесених позивачем витрат на лікування (а.с.95-97,117-119), та докази витрат понесених фермерським господарством «Арата», головою якого є Ратай А.А., копії договорів про придбання мінеральних добрив та посівного вказаним фермерським господарством (а.с.99-105) оскільки такі не стосуються предмета доказування у даній справі.
Крім того, суд відхиляє як докази завданої відповідачем Ротмістрівською сільською радою, внаслідок протиправної бездіяльності, позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, додані до заяви позивача про долучення додаткових доказів від 06.01.2025 року документи, а саме витяги з протоколу сесії Ротмістрівської сільської ради щодо поіменного голосування депутатів від 23.12.2024 року (а.с.43,44), та докази додані до заяви про надання додаткових доказів від 19.03.2025 року, а саме витяг з протоколу № 51 сесії сільської ради восьмого скликання від 20 лютого 2025 року (а.с.137) та додані до заяви про надання додаткових доказів від 08.04.2025 копії медичних документів стосовно ОСОБА_1 (а.с.155,156), оскільки зазначені документи складені та викладені в них події відбувалися вже після звернення позивача ОСОБА_1 12 грудня 2024 року до суду з даним позовом та з відповідних доказів не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між протиправною бездіяльністю відповідача, яка встановлена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року та завданою позивачу моральною шкодою.
З означених підстав суд також відхиляє як докази долучені представником відповідача до відзиву на позов, а саме витяг з протоколу № 48 сесії сільської ради восьмого скликання від 23 грудня 2024 року та витяги з протоколу сесії Ротмістрівської сільської ради щодо поіменного голосування депутатів від 23.12.2024 року (а.с.68-зворот - 70).
Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вказали, що протиправною бездіяльністю відповідача Ротмістрівської сільської ради під час розгляду заяви позивача ОСОБА_1 про продаж земельної ділянки, яка тривалий час перебуває у його постійному користуванні, останньому завдано душевних страждань, що викликали в нього знервованість та загострення існуючих захворювань.
При цьому суд критично оцінює покази, надані свідком ОСОБА_8 яка є дружиною позивача, а відтак є зацікавленою у прийнятті судом рішення на користь позивача.
Інші докази, які подані позивачем ОСОБА_1 у їх сукупності, підтверджують виключно протиправну бездіяльність відповідача Ротмістрівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду його заяви про надання дозволу на продаж земельної ділянки, при цьому така протиправна бездіяльність відповідача була встановлення рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року, внаслідок чого додатковому доказуванню, у межах судового розгляду даної справи, з урахування складу сторін, не потребує.
Одночасно, суд звертає увагу, що норми ст.23 ЦК України не передбачають визначення розміру моральної шкоди у сумі, яка є вартістю нерухомого майна, право власності на яке, внаслідок протиправної бездіяльності органу місцевого самоврядування, що виразилося у неприйнятті передбаченого законом рішення про продаж такого нерухомого майна, не було набуте особою, якій завдано моральну шкоду, у зв'язку з чим визначений позивачем ОСОБА_1 розмір моральної шкоди у сумі 1 500 000 гривень 00 копійок, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України.
У п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять розумність та справедливість при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої ст.41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях Тома проти Люксембургу , Калок проти Франції (2000) та Недбала проти Польщі , Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав психологічних страждань та розчарувань, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема, через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17.
Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб'єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.
Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем ОСОБА_1 доведана протиправна бездіяльність відповідача Ротмістрівської сільської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду його заяви від 13 вересня 2023 року про надання дозволу на продаж земельної ділянки кадастровий номер 7123785200:02:000:0296 та номер 7123785200:02:000:0297, яка на законних підставах перебуває у позивача в постійному користуванні, та така бездіяльність відповідача безумовно викликала у позивача негативні емоції, психологічне напруження, розчарування та необхідність вжиття ним заходів для відновлення його порушеного права, суд приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 вищевказаною бездіяльністю відповідача Ротмістрівської сільської ради була завдана моральна шкода.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача Ротмістрівської сільської ради на користь позивача ОСОБА_1 , суд приймає до уваги: тривалість протиправної бездіяльності відповідача, яка, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом, з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, продовжувала мати місце; позбавлення позивача протиправною бездіяльністю відповідача, у встановлений чинним законодавством України спосіб, з урахуванням наявності у нього права постійного користування, набути право володіння та розпорядження земельною ділянкою; відсутність у позивача ОСОБА_1 намірів, як на час протиправної бездіяльності відповідача, так і на час судового розгляду даної справи, здійснити розпорядження земельною ділянкою, з заявою про надання дозволу на продаж якої він звернувся до відповідача, щодо неприйняття рішення за результатами розгляду якої встановлено протиправну бездіяльність останнього, та його намір у подальшому займатися на ній фермерським господарством, про що стверджував сам позивач; негативні емоції, психологічне напруження, розчарування позивача, які викликані протиправною бездіяльністю відповідача, та необхідність вжиття позивачем заходів для відновлення його порушеного права.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п.10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.
За приписами ч.2 ст.25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Частиною 1 статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що шкода, заподіяна юридичним та фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
За вказаних обставин, керуючись принципом розумності та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача Ротмістрівської сільської ради на користь позивача ОСОБА_1 внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, у сумі 50 000 гривень 00 копійок, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Враховуючи, що предметом даного спору є стягнення моральної шкоди, завданої позивачу бездіяльністю та неприйняттям відповідного рішення органом місцевого самоврядування, в межах наданих повноважень, отже такий позов судовим збором не оплачується.
Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з даною позовною заявою був звільнений від сплати судового збору на підставі п.12 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» та приймаючи до уваги, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, відтак, відповідно до вимог ч.1 та ч.6 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути частину судового збору, який мав бути сплачений при зверненні до суду з даним позовом, у разі, якщо б він не був звільнений від його сплати, пропорційно до суми задоволених судом позовних вимог, а іншу частину віднести на рахунок держави.
Приймаючи до уваги ціну позову, позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом, у відповідно до вимог ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», мав бути сплачений судовий збір, у разі, якщо б він не був звільнений від його сплати, з урахуванням ціни позову у сумі не більшій 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 15140 гривень 00 копійок.
Відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача по справі на користь держави судовий збір у відповідності до положень ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 500 грн. 00 коп.
Керуючись ст.4, 5, 13, 76-82, 89, 133-141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Ротмістрівської сільської ради Черкаського району Черкаської області про стягнення моральної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування - задовольнити частково.
Стягнути з Ротмістрівської сільської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну йому протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування в сумі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Ротмістрівської сільської ради на користь держави судовий збір у сумі 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок, який зарахувати на рахунок: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України, код банку отримувача: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 17 листопада 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Ротмістрівська сільська рада Черкаської області, адреса: 20726, Черкаська область, Черкаський район, с. Ротмістрівка, вул. Михайлівська, буд.18, код ЄДРПОУ 26359075.
Головуючий: В. В. Волосовський