Справа № 703/2741/25
2-др/703/18/25
17 листопада 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Биченка І.Я.,
за участю
секретаря судового засідання Литвин Г.Т.,
представника позивача адвоката Клочай Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Клочай Наталії Іванівни про ухвалення додаткового рішення по справі № 703/2741/25 щодо розподілу витрат на правничу допомогу,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю та ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 травня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
02 липня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача адвоката Клочай Н.І. про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн.
Ухвалою від 12 серпня 2025 року суд відмовив представнику позивача в прийнятті додаткового рішення.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року скасовано ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 серпня 2025 року та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У судове засідання з'явилась представник позивача адвокат Клочай Н.І.
Відповідач про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, день і час судового засідання був повідомлений шляхом направлення судової повістки.
Представник позивача підтримала заяву про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі та просила її задовольнити з наведених у ній підстав.
Суд, дослідивши матеріали справи в межах поданої заяви, доходить наступного висновку.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 756/15736/18.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (висновки постанови Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 826/856/18).
Суд зазначає, що повноваження адвоката Клочай Н.І. як представника позивача ОСОБА_1 підтверджується наявним у матеріалі справи ордером на надання правничої допомоги серії АА № 1534051, у якому зазначено, що він виданий на підставі договору про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги №1 від 20 січня 2025 року.
До позовної заяви та заяви про ухвалення додаткового рішення на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу долучено: додаткову угоду до договору №2 про надання професійної правничої допомоги від 01 травня 2025 року та акт приймання передачі наданих послуг до додаткової угоди до договору №2 про надання професійної правничої допомоги від 27.06.2025. Указані документи містять перелік наданих адвокатом послуг без зазначення часу на їх виконання, а також вартість послуг, яка складає 20000 грн. та має бути сплачена у строк, не пізніше 01 серпня 2025 року.
З додаткової угоди № 2 до договору про надання професійної правничої допомоги від 01.05.2025, укладеної між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «Інфло» вбачається, що за дорученням клієнта адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати захист, представництво та надавати кваліфіковану правову допомогу у правовідносинах між клієнтом та ОСОБА_2 з питань стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до п. 2 вказаної додаткової угоди доручення клієнта згідно цієї додаткової угоди включає виконання адвокатським об'єднанням наступних завдань: 2.1. ознайомлення з наданими клієнтом документами, що стосуються правовідносин з ОСОБА_2 ; 2.2. надання консультацій щодо стягнення аліментів, збору доказів та подання позовної заяви до суду; 2.3. підготовка проекту позовної заяви, узгодження тексту із клієнтом; 2.4. формування пакету документів до позовної заяви про стягнення аліментів та подання його до судового органу; 2.5. повний супровід справи до моменту винесення судового рішення.
Пунктом 3 цієї угоди передбачено, що вартість послуг за цією угодою за домовленістю сторін складає 20000 грн., яка підлягає сплаті в строк не пізніше 01 серпня 2025 року.
Згідно акту приймання-передачі послуг від 27.06.2025 до додаткової угоди № 2 до договору про надання професійної правничої допомоги адвокатське об'єднання «Юридична компанія «Інфло» надало, а ОСОБА_1 отримала наступні послуги: консультацію щодо стягнення аліментів, збору доказів та подання позовної заяви до суду; підготовка проекту позовної заяви, узгодження тексту із клієнтом; формування пакету документів до позовної заяви про стягнення аліментів та подання його до судового органу; повний супровід справи до моменту винесення судового рішення. Вартість послуг за цим актом за цим актом згідно додаткової угоди за домовленістю сторін склала 20000 грн. 00 коп., яка підлягає сплаті клієнтом в строк не пізніше 01 серпня 2025 року.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України») зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд зазначає, що розмір гонорару адвоката встановлений у фіксованому розмірі, водночас, із зазначенням в акті детального опису робіт (обсягу правової допомоги).
При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу, суд ураховує зазначений в заяві обсяг виконаних адвокатом робіт.
Водночас, суд також ураховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.
При цьому, переважна більшість тексту позову містить перелік норм чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів.
Для звернення до суду із указаним позовом (враховуючи обставини справи), на думку суду, адвокату не потрібно опрацювання великої кількості законодавчих актів, які підлягають застосуванню; матеріали справи не містять великої кількості документів для дослідження; виконані адвокатом роботи для кваліфікованого юриста, яким є адвокат Клочай Н.І., не передбачають складності та витрати значної кількості часу.
А тому суд констатує, що визначений в наданих представником позивача документах розмір витрат ОСОБА_1 є завищеним та не відповідає складності справи та витраченому адвокатом часу та обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних ним робіт.
Ураховуючи наведене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також відсутність судових засідань у цій справі, оскільки справу було розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн., яка є очевидно завищеною.
У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката у спірному випадку є співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт.
Керуючись ст.89, 134, 137, 141, 270, 273 ЦПК України, суд
вирішив:
Заяву представника позивача адвоката Клочай Н.І. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн. 00 коп. понесених нею витрат на правничу допомогу.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 17 листопада 2025 року
Суддя: І. Я. Биченко