703/1558/25
1-кп/703/350/25
17 листопада 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 24.12.2024 під №12024250350001064, про обвинувачення
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженець м. Ватутіно Звенигородського району Черкаської області, пенсіонер за віком, депутат 8-го скликання Тернівської сільської ради ОТГ, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , а проживає за адресою АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 КК України не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 121 КК України,
ОСОБА_7 24.12.2024 близько 01-40 год, перебуваючи на подвір'ї будинку за адресою АДРЕСА_3 , умисно наніс ОСОБА_5 один удар ножем в область живота, чим заподіяв тілесне ушкодження у виді проникаючого в черевну порожнину поранення передньої черевної стінки із ушкодженням клубової (здухвинної) кишки та внутрішньо-черевною кровотечею, що згідно із висновком судово-медичної експертизи від 31.01.2025 №02-01/69 відноситься до категорії тяжких, як небезпечне для життя.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, надав показання про те, що з 23.12.2024 тимчасово проживав у будинку за адресою АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_9 . В ніч на 24.12.2024 перебував у будинку та з вулиці почув звук, схожий на той, що виникає при дорожньо-транспортній події, вийшов на вулицю і чув голоси невідомих людей. Коли ішов до вбиральні, що біля городу, бачив з вулиці блимання аварійної сигналізації і в цей час його в образливій формі покликав незнайомий чоловік. Той чоловік тричі вдарив його по голові, востаннє невідомим м'яким предметом. Наступних подій не пам'ятає. Наступного ранку до нього, в місце постійного проживання, прибули працівники поліції, його було затримано, при судово-медичному огляді в нього виявили тілесні ушкодження, що відносяться до категорії легких.
Обвинувачений відмовився від показань, наданих ним під час відтворення обстановки та обставин події, вказав, що такі були надані під тиском обставин, не бажав, щоб в його діях вбачали ухилення від допомоги органові досудового розслідування, покладався на те, що в ході досудового слідства буде надана належна правова кваліфікація його дій, які він особисто вважає самозахистом. При цьому заперечував, що наносив будь-які тілесні ушкодження особі, яка била його, однак припустив, що в разі, якщо таке трапилося, то діяв несвідомо.
Незважаючи на заперечення обвинуваченим своєї провини у вчиненні кримінального правопорушення, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджуються наступними доказами, дослідженими судом безпосередньо:
- показаннями потерпілого ОСОБА_5 про те, що в ніч на 24.12.2024 близько полуночі він разом зі знайомим ОСОБА_10 , який був за кермом, на тракторі рухалися зі сторони с. Тернівки в бік центру села Попівка, обоє були нетверезі. ОСОБА_11 не впорався із керуванням, чим спричинив перекидання трактора. Він почав просити про допомогу, тому припустив що той поранений, пішов через город до дворів шукати допомогу. В даному місці розташований двір депутата територіальної громади ОСОБА_12 , де горіло світло в дворі, знайомий із господарем того будинку, хоча і знав, що той в будинку постійно не проживає, однак припускав, що там є люди та можна знайти допомогу, поряд розташований нежилий двір його хрещеного, до двору ОСОБА_12 заходив через земельну ділянку нежилого двору хрещеного. Назустріч ішов чоловік, який світив ліхтарем йому в обличчя, не припиняв так робити, тому вилаявся на нього, після чого відчув удар в області лівої руки, у відповідь вдарив того чоловіка в тулуб. Приблизно через 20 або 30 секунд відчув гострий біль в животі та відчув кровотечу, бо помокрів одяг, тому почав тікати з того місця в напрямку с. Тернівки, а чоловік, що заподіяв йому тілесні ушкодження викрикнув «…давай добавлю!...». Прийшов до будинку, належного сім'ї ОСОБА_13 , які викликали швидку та поліцію, в тому дворі втратив свідомість, прийшов до тями в реанімації. Про те, що тілесних ушкоджень завдав йому чоловік на прізвище ОСОБА_14 , дізнався від матері та працівників поліції, з цією особою не був знайомий;
- показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що домовився із ОСОБА_7 , з яким підтримує дружні відносини, розгрібати згарище сараю, що за місцем свого проживання в АДРЕСА_3 . ОСОБА_7 там поселив. 24.12.2024, в період часу із 01-47 і приблизно до 02-00 год ОСОБА_7 телефонував йому двічі, говорив, що біля двору аварія та просив забрати його до м. Сміла, бо на нього напали, вдаривши по голові. Їхав туди з с. Тернівки. ОСОБА_7 пояснював, що до нього підійшов великий чоловік, який називав його «Карабасом» та вимагав погасити ліхтарик, а коли ОСОБА_7 цього не зробив, то вдарив його по голові, не говорив, як від того чоловіка захищався. ОСОБА_7 не довіз до ОСОБА_15 , бо той просив його висадити раніше, був у пригніченому настрої, тілесних ушкоджень в нього не бачив, лікаря той не просив. Про ножове поранення ОСОБА_16 дізнався від поліції. З останнім має недружні відносини, бо колись звинувачував його в крадіжці;
- показаннями свідка ОСОБА_17 про те, що в грудні 2024 з ОСОБА_18 вживали спиртні напої в останнього вдома, після чого вночі на своєму тракторі повіз ОСОБА_19 в село Тернівку по горілку. Заїхали там до знайомого ОСОБА_20 , там продовжили вживати спиртне. Надалі прийшов до тями в лікарні, подій що передували, не пригадує. В розмові пізніше ОСОБА_21 розповідав, що вони перекинулися на тракторі, він пішов кликати на допомогу до двору місцевого депутата, ОСОБА_9 , там його поранили ножем, подробиць не казав;
- показаннями свідка ОСОБА_22 , про те, що в один із днів зимою 2024 року, близько 01-30 год, до його будинку стукав ОСОБА_5 , тримався за живіт і говорив, що його поранили в дворі ОСОБА_12 , що неподалік. Пояснював, що разом зі знайомим ОСОБА_10 перевернулися на тракторі та він пішов по допомогу до будинку ОСОБА_9 , бо це поряд було, просив допомоги, там був незнайомий чоловік, який сказав: «я тобі зараз допоможу» і вдарив в живіт чимось гострим. Свідок спитав, чи був то ОСОБА_23 , ОСОБА_24 пояснював, що ні, то був незнайомий чоловік. Йому дали рушник щоб прикрити кровоточиву рану, дружина викликала «швидку»;
- показаннями свідка ОСОБА_25 про те, що вночі, зимою 2024 року, близько 02-00 год до її із чоловіком будинку постукав ОСОБА_5 , який просив про допомогу, казав, що його «підрізали» і просив повідомити його батьків, яким не змогла додзвонитися. Просила знайомого на прізвище ОСОБА_26 покликати їх, бо він живе недалеко. ОСОБА_24 розповідав, що з ОСОБА_10 їхали на тракторі та перекинулися, пішов по допомогу до будинку ОСОБА_27 , там його вдарив ножем незнайомий чоловік. Пізніш від односельців дізналася, що прізвище того чоловіка « ОСОБА_14 »;
- показаннями свідка ОСОБА_28 про те, що в одну із ночей перед новорічними святами 2025 року до нього зателефонувала ОСОБА_29 , просила повідомити Богунів про те, що їх сина поранили ножем. Сам також пішов до ОСОБА_13 , там бачив ОСОБА_16 , який не розповідав про обставини, однак говорив, що його «підрізали».
- показаннями свідка ОСОБА_30 , батька потерпілого, про те, що вночі до нього додому прибіг ОСОБА_28 , сказав, що його сина поранено ножем та він в ОСОБА_13 . По прибуттю туди син розповів йому, що в дворі ОСОБА_27 просив про допомогу, бо разом із ОСОБА_11 перекинулися на тракторі, там був чоловік невисокого зросту, при його наближенні чув клацання якогось механізму, після чого відчув удар в живіт, від якого потемніло в очах, але зміг побігти до ОСОБА_13 по допомогу.
Клопотань про виклик інших свідків для їх допиту безпосередньо судом під час судового розгляду прокурором та стороною захисту не заявлено.
На підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, під час судового розгляду прокурором надані письмові докази, процесуальні рішення, документи та інші матеріали, які безпосередньо досліджені судом, а саме:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні від 24.12.2024 під №12024250350001064, відповідно до якого 24.12.2024 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, з наступними обставинами: 24.12.2024 близько 01-40 год невідома особа на території домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 , нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_5 1989 р.н. у виді проникаючого поранення живота із ушкодженням клубової кишки (матеріали досудового слідства, а. 1);
- рапорт старшого інспектора відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 24.12.2024, відповідно до якого 24.12.2024 о 01-53 год надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 24.12.2024 в с. Попівка Черкаського району Черкаської області, за місцем проживання ОСОБА_27 невідома особа нанесла колоту проникаючу рану ОСОБА_5 . Рапорт зареєстрований у журналі єдиного обліку 24.12.2024 під №20560 (матеріали досудового слідства, а. 6);
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, згідно з даними якого ОСОБА_5 30.12.2024 повідомив, що 24.12.2024 близько 01-40 год за адресою АДРЕСА_3 , невідомий, про якого надалі дізнався, що ОСОБА_7 , депутат Тернівської сільської ради, завдав йому ножове поранення (матеріали досудового слідства, а. 87);
- протокол огляду місця події від 24.12.2024 з таблицею зображень, проведеного у проміжок часу з 04-00 до 04-30 год біля домоволодінь за адресою с. Попівка Черкаського району Черкаської області, вул. Центральна, 46 та 48 (матеріали досудового слідства, а. 8-9);
- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.12.2024, згідно з даними якого 24.12.2024 о 12-55 год за адресою АДРЕСА_2 в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення затриманий ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 і під час обшуку у затриманого, в присутності понятих, вилучено одяг: куртку, кросівки, штани, а також гаманець із грошовими купюрами, розкладний ніж та мобільний телефон із сім-карткою. Протокол складений у період часу з 15-00 год до 16-15 год у присутності захисника (матеріали досудового слідства, а. 15-20);
- постанова слідчого від 24.12.2024, якою куртку, кросівки, штани, розкладний ніж, мобільний телефон, вилучені під час затримання ОСОБА_7 визнано речовими доказами та приєднано до кримінального провадження (матеріали досудового слідства, а. 49);
- протокол відібрання зразків для експертного дослідження від 24.12.2024, згідно з даними якого 24.12.2024 о 16-20 год у ОСОБА_7 за допомогою аплікатора здійснено відібрання букального епітелію (матеріали досудового слідства, а. 22);
- протокол відібрання зразків для експертного дослідження від 09.01.2025, згідно з даними якого 09.01.2025 в період з 09-45 до 10-00 год у підозрюваного ОСОБА_7 , за його добровільної згоди, відібрані зразки крові для експертного дослідження (матеріали досудового слідства, а. 92);
- протокол відібрання зразків для експертного дослідження від 03.01.2025, згідно з даними якого 03.01.2025 в період з 10-00 до 10-10 год у потерпілого ОСОБА_5 , за його добровільної згоди, відібрані зразки крові для експертного дослідження (матеріали досудового слідства, а. 98-99);
- заява ОСОБА_31 від 24.12.2024 про надання органу досудового розслідування одягу потерпілого ОСОБА_5 - штанів, кофти, куртки, трусів (матеріали досудового слідства, а. 23);
- протокол огляду місця події від 24.12.2024 з таблицею зображень, проведеного у проміжок часу з 10-00 до 11-00 год , під час якого в приміщенні ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області вилучено одяг потерпілого ОСОБА_5 - штани, кофту, куртку, труси (матеріали досудового слідства, а. 24-29);
- постанова слідчого від 24.12.2024, якою штани, кофту, куртку, труси потерпілого ОСОБА_5 визнано речовими доказами та приєднано до кримінального провадження (матеріали досудового слідства, а. 48);
- заява ОСОБА_9 про надання добровільної згоди працівникам поліції на проведення огляду будинковолодіння за адресою АДРЕСА_3 (матеріали досудового слідства, а. 30);
- протокол огляду місця події від 24.12.2024 з таблицею зображень, проведеного у проміжок часу з 13-30 до 14-57 год в домоволодінні за адресою АДРЕСА_3 , вхід до якого з боку вул. Морозова здійснюється вільним шляхом. З місця події вилучено змив з гачка із внутрішньої частини вхідних дверей, змив із ручки міжкімнатних дверей, 6 ножів, фрагмент тканини синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, навушники. Відеозапис вказаної слідчої дії переглянутий у судовому засіданні під час судового розгляду (матеріали досудового слідства, а. 31-46);
- постанова слідчого від 24.12.2024, якою ножі в кількості 5 одиниць, відрізок тканини синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, навушники, вилучені під час огляду місця події - домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 , визнано речовими доказами та приєднано до кримінального провадження (матеріали досудового слідства, а. 50-51);
- ухвала слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.12.2024 у справі №703/6874/24 (провадження 1-кс/703/1124/24) про накладення арешту на вилучені під час огляду місця події за адресою АДРЕСА_3 , речі, а саме: ножі в кількості 6 одиниць, відрізок тканини синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, навушники (матеріали досудового слідства, а. 52);
- ухвала слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.12.2024 у справі №703/6874/24 (провадження 1-кс/703/1126/24) про накладення арешту на вилучені під час огляду місця події предмети одягу потерпілого ОСОБА_5 - штани, кофту, куртку, труси (матеріали досудового слідства, а. 53);
- ухвала слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.12.2024 у справі №703/6874/24 (провадження 1-кс/703/1125/24) про накладення арешту на вилучені під час обшуку затриманого ОСОБА_7 куртку, кросівки, штани, розкладний ніж та мобільний телефон із сім-карткою (матеріали досудового слідства, а. 54);
- висновок судово-медичної експертизи від 25.12.2024 №05-6-01/433, згідно з яким у ОСОБА_7 виявлено садна тильної поверхні правого зап'ястя, синець правого плеча, синець верхнього повіка правого ока із садном на своїй поверхні. Дані ушкодження виникли від дії твердого тупого предмета, могли бути спричинені за механізмом, повідомленим останнім під час огляду, за давністю можуть відповідати часу події та за ознакою відсутності короткочасного розладу здоров'я належать до категорії легких (матеріали досудового слідства, а. 55-56);
- заява ОСОБА_9 від 26.12.2024 про надання добровільної згоди працівникам поліції на проведення слідчого експерименту у будинковолодінні за адресою АДРЕСА_3 (матеріали досудового слідства, а. 77);
- протокол слідчого експерименту, проведеного 26.12.2024 за адресою с. Попівка Черкаського району Черкаської області, вул. Центральна, 48, за участю підозрюваного ОСОБА_7 в присутності захисника ОСОБА_8 , під час якого обвинувачений розповів про події, що відбулися в даному місці 24.12.2024, коли невідомий чоловік тричі вдарив його, в тому числі описав та відтворив на статисті, як після цього правою рукою дістав із власної кишені розкладний ніж, яким завдав одного удару невідомому в область живота. Також пояснив, що даний ніж зберігав при собі до часу затримання, тоді його вилучили працівники поліції. Під час судового розгляду відтворений відеозапис вказаної слідчої дії (матеріали досудового слідства, а. 82-85);
- заява ОСОБА_9 від 29.01.2025 про надання добровільної згоди працівникам поліції на проведення слідчого експерименту у будинковолодінні за адресою АДРЕСА_3 (матеріали досудового слідства, а. 118);
- протокол слідчого експерименту, проведеного 29.01.2025 за адресою АДРЕСА_3 , за участю потерпілого ОСОБА_5 , під час якого останній розповів про події, що відбулися в даному місці 24.12.2024, коли невідомий чоловік вдарив його в область лівого ліктя, чим не завдав тілесних ушкоджень, однак порізав одяг, тому припустив, що то був ніж, а також відтворив, як у відповідь на вказані дії вдарив невідомого в груди, він чого той впав на коліна, а коли невідомий підводився, то вдарив ОСОБА_5 в область пупка, від чого виник різкий біль, тому припустив що удар нанесений ножем. Під час судового розгляду відтворений відеозапис вказаної слідчої дії (матеріали досудового слідства, а. 119-123);
- постанова слідчого від 06.02.2025, якою оригінал медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_5 визнано речовим доказом та приєднано до кримінального провадження (матеріали досудового слідства, а. 135);
- висновок судово-медичної експертизи від 25.12.2024 №02-01/69, згідно з яким у ОСОБА_5 мало місце тілесне ушкодження - проникаюче в черевну порожнину поранення передньої черевної стінки з ушкодженням клубової (здухвинної) кишки та внутрішньо-черевною кровотечею. Вказане ушкодження виникло від дії гострого предмета з колото-ріжучими властивостями, за давністю виникнення може відповідати часу події, вказаному в постанові про призначення експертизи та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечне для життя. Вказане тілесне ушкодження могло виникнути за обставин, вказаних в протоколі проведення слідчого експерименту від 26.12.2024 за участю ОСОБА_7 . Вказане тілесне ушкодження не могло виникнути при самоушкодженні чи при падінні з положення стоячи з наступним ударом об тупий предмет або поверхню (підлогу, каміння, тощо), а також від ударів руками чи ногами. Вказане ушкодження виникло від одноразової дії гострого предмету з колото-ріжучими властивостями та нехарактерне для таких, що виникають при самозахисті (матеріали досудового слідства, а. 126-128);
- висновок судово-медичної імунологічної експертизи від 14.01.2025 №05-1-09/22, згідно з яким кров потерпілого ОСОБА_5 відноситься до групи О із ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВО (матеріали досудового слідства, а. 105-107);
- висновок судово-медичної імунологічної експертизи від 10.01.2025 №05-1-09/23, згідно з яким кров підозрюваного ОСОБА_7 відноситься до групи В із ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО (матеріали досудового слідства, а. 108-109);
- висновок судово-медичної імунологічної експертизи від 14.02.2025 №05-1-08/49, згідно з яким кров потерпілого ОСОБА_5 відноситься до групи О (І) із ізогемаглютинінами анти-А та анти-В; кров підозрюваного ОСОБА_7 відноситься до групи В (ІІІ) із ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н. Походження крові від потерпілого ОСОБА_5 на куртці, що вилучена під час огляду місця події 24.12.2024 на підставі заяви ОСОБА_31 , від потерпілого ОСОБА_5 не виключається, даних про походження крові від підозрюваного ОСОБА_7 не виявлено (матеріали досудового слідства, а. 110-112);
- висновок судово-медичної імунологічної експертизи від 14.02.2025 №05-1-08/48, згідно з яким кров потерпілого ОСОБА_5 відноситься до групи О (І) із ізогемаглютинінами анти-А та анти-В; кров підозрюваного ОСОБА_7 відноситься до групи В (ІІІ) із ізогемаглютиніном анти-А з супутнім ОСОБА_32 слідах на штанях, що вилучені під час огляду місця події 24.12.2024 на підставі заяви ОСОБА_31 , знайдена кров людини та виявлений ОСОБА_33 слідах на кофті, що вилучена під час огляду місця події 24.12.2024 на підставі заяви ОСОБА_31 , знайдена кров людини та виявлений антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А та анти-В. Походження крові від потерпілого ОСОБА_5 на штанях, що вилучені під час огляду місця події 24.12.2024 на підставі заяви ОСОБА_31 , від потерпілого ОСОБА_5 не виключається, даних про походження крові від підозрюваного ОСОБА_7 не виявлено. Кров людини, виявлена на кофті, може походити від особи (осіб) з групою крові О (І) із ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. Кров може походити від потерпілого ОСОБА_5 , даних про походження крові від підозрюваного ОСОБА_7 не виявлено. (матеріали досудового слідства, а. 113-115);
- висновок молекулярно-генетичної експертизи від 20.03.2025 №СЕ-19-25/3249-БД, згідно з яким на клинку та руків'ї складаного ножа, вилученого 24.12.2024 при затриманні ОСОБА_7 , не виявлено крові людини, однак виявлено генетичні ознаки клітин, що збігаються із генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_7 , не збігаються із генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_5 . Ймовірність походження вказаних ДНК-профілів від ОСОБА_7 становить не менше ніж 99,99999999% (матеріали досудового слідства, а. 150-164);
- висновок судово-психіатричного експерта від 19.02.2025 №102, згідно з яким ОСОБА_7 на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на теперішній час, хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим розладом психічної діяльності або іншим хворобливим станом психіки не страждав та на даний час не виявляє, здатний усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними, за своїм психічним станом може брати участь у слідчих діях та судовому засіданні, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (матеріали досудового слідства, а. 102-104);
- прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення, зокрема щодо визначення групи слідчих та прокурорів, продовження строку досудового розслідування, застосування запобіжного заходу, призначення судових експертиз, отримання тимчасового доступу до документів, а саме медичних карток потерпілого ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_7 , що використані при проведенні судово-медичних та психіатричної експертизи, як описано вище.
За приписами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
За приписами ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Суд вважає, що надані прокурором на підтвердження вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення докази, які досліджені безпосередньо судом за участю сторін кримінального провадження та зміст яких відображений у даному вироку, є належними, достовірними та допустимими доказами, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та вони отримані у порядку, встановленому КПК України.
Заяв про недопустимість доказів від сторін не надходило.
Суд критично оцінює повідомлені обвинуваченим ОСОБА_7 відомості про те, що він не пам'ятає обставин, що відбувалися із ним після того, як невідомий чоловік вдарив його, в тому числі по голові, вважаючи такі способом захисту, направленим на виправдання власної протиправної поведінки.
Як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_7 26.12.2024 під час відтворення обстановки та обставин події, що проведене за його добровільною згодою та в присутності захисника, послідовно та вичерпно описав та відтворив обставини, за яких наніс тілесні ушкодження ОСОБА_5 . Так, обвинувачений детально продемонстрував свої місцезнаходження та положення, а також іншого учасника події та послідовність дій обох, зокрема нанесення ударів, надав власну оціночну характеристику кожному з них. Як при проведенні відтворення, так і в будь-який інший час під час судового розгляду, обвинувачений не посилався на те, що не пригадує якихось подій за своєю участю 24.12.2024 або не пам'ятає деталей, що можуть бути суттєвими.
Показання обвинуваченого ОСОБА_7 в тій частині, що він під час кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується, міг діяти несвідомо, спростовуються висновком судово-психіатричної експертизи, яким серед іншого встановлено відсутність в нього будь-яких психічних розладів або хворобливого стану психіки, які б перешкоджали йому усвідомлювати власні дії та керувати ними. В суду відсутні підстави для висновку, що останній міг несвідомо заподіяти тілесні ушкодження потерпілому.
Щодо доводів обвинуваченого про те, що показання під час досудового слідства він надавав «під тиском обставин», то такі судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки стороною захисту не доведені. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_7 не повідомив, якими подіями або ж діями, яких осіб, був спричинений тиск та в чому такий полягав. Прямо вказав, що незаконних діянь під час досудового розслідування щодо нього не було вчинено, у зв'язку із чим він не звертався до правоохоронних органів з даного приводу. Тобто ОСОБА_7 не повідомив та не пояснив, які дії чи обставини перешкоджали йому надати правдиві, на його погляд, показання про конфлікт із потерпілим під час проведення досудового розслідування. Така поведінка обвинуваченого є суперечливою та непослідовною.
При цьому, прагнення обвинуваченого ОСОБА_7 доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення не відповідає його поведінці під час досудового розслідування, що встановлено зі змісту досліджених письмових доказів.
Указане свідчить про нещирість показань обвинуваченого, які суд сприйняв як такі, що спрямовані на уникнення від відповідальності за вчинений злочин.
Суд дійшов висновку про неспроможність версії обвинуваченого щодо його непричетності до нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_34 , можливість отримання таких в іншому місці та від дій інших осіб, оскільки така версія є вкрай малоймовірною та суперечить дослідженим судом доказам.
Так, згідно із відомостями, що вказані у висновку судово-психіатричної експертизи та походять із показань ОСОБА_7 під час досудового слідства, обвинувачений вдарив невідомого чоловіка, що завдав йому побоїв, один раз ножем в тулуб.
Такі ж відомості повідомлені обвинуваченим ОСОБА_7 під час відтворення обстановки та обставин події, за змістом відповідного протоколу та як встановлено судом із відеозапису вказаної слідчої дії, обвинувачений повідомив та відтворив один точковий неприцільний удар ножем, завданий невідомому.
При цьому під час судового розгляду встановлено, що зміст письмового протоколу не в повній мірі відповідає обставинами, зафіксованим на відеозаписі, оскільки з тексту вбачається, що ОСОБА_7 повідомив, що вдарив невідомого чоловіка ножем в живіт, а з відеозапису судом встановлено, що обвинувачений вказував на відсутність акцентованого прицільного удару, пояснивши, що «вдарив куди-попало, тільки щоб той чоловік перестав мене бити».
Однак на переконання суду, вказані розбіжності не спростовують доказового значення відповідної слідчої дії та не тягнуть за собою недопустимості її результатів в цілому.
Описані показання ОСОБА_7 суперечать відомостям, що повідомлені ним під час судового розгляду, однак достатньою мірою узгоджуються із дослідженими у справі доказами, зокрема з даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 26.12.2024, записами висновку судово-психіатричної експертизи від 19.02.2025, висновками судово-медичної експертизи від 25.12.2024 №02-01/69 щодо давності та механізму утворення тілесних ушкоджень у потерплого ОСОБА_5 , а також іншим дослідженим доказам у їх сукупності.
Вказаний висновок додатково підтверджується тим, що станом на час огляду місця події - ділянки дороги та розташованого поруч домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 (розпочатий 24.12.2024 о 04-00 год), так і додаткового огляду місця події за тією ж адресою (розпочатий 24.12.2024 о 13-30 год) на проїзній частині знаходиться перекинутий трактор. З показань потерпілого ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_17 в цілому судом встановлено, що події, за яких потерпілому завдано тілесні ушкодження, безпосередньо слідували за дорожньо-транспортною подією. При цьому потерпілий ОСОБА_5 послідовно і докладно показував та відтворив, де мала місце ДТП, в якому напрямку він рухався надалі, повідомляв, кому належить це, а також сусіднє будинковолодіння та де саме йому завдано тілесні ушкодження. Стороною захисту не повідомлено будь-яких значущих обставин, які б спростували версію обвинувачення щодо місця та часу заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 . В такій ситуації не залишається сумнівів в тому, що тілесні ушкодження ОСОБА_5 не могли бути заподіяні до події ДТП, з огляду на їх тяжкість та небезпечність для життя.
Як слідує із показань ОСОБА_9 , наданих ним зі слів обвинуваченого (мало місце невдовзі після події, що є предметом даного судового розгляду, коли останні їхали на належному ОСОБА_9 автомобілі до м. Сміла) та не заперечувалося ОСОБА_7 , потерпілий називав особу, що світила йому в обличчя «Карабасом», це є прізвиськом ОСОБА_9 . Вказана обставина додатково підтверджує, що потерпілий усвідомлював, де він знаходиться та до якого житла іде, однак помилявся щодо того, яку особу там зустрів.
Щодо повідомлення сторони захисту про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 були спрямовані на самозахист від раптового та безпідставного нападу, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Під суспільно небезпечним посяганням слід розуміти спробу заподіяти шкоду охоронюваним законом правам та інтересам особи, яка захищається, або іншої особи, суспільним інтересам або інтересам держави. До таких інтересів належать: життя, здоров'я, особиста і статева свобода, честь і гідність особи, власність, недоторканність житла, а також інші права і законні інтереси особи, яка захищається, або іншої особи.
Кінцевою метою дій того, хто захищається, є захист зазначених цінностей. Ця мета досягається шляхом відвернення чи припинення посягання. Захист при необхідній обороні виявляється тільки в активних діях, які за зовнішніми ознаками можуть співпадати з ознаками діянь, що передбачені КК (наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень).
Особа, яка діє в стані необхідної оборони, тобто яка спричинює шкоду з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів, зазвичай діє умисно. Вчинення нею дій по захисту є усвідомленим, адже дії при необхідній обороні спрямовані на захист законних прав та інтересів, відвернення можливості заподіяння їм шкоди (постанова ВС від 25.09.2025 в справі №382/1239/18).
У цьому провадженні сторона захисту вважає, що органом досудового розслідування надано хибну правову кваліфікацію діям обвинуваченого ОСОБА_7 , бо той перебував у стані необхідної оборони. ОСОБА_7 захищався від нападу особи, яка фізично дужча, застосувала фізичне насильство першою та без очевидної причини, а обвинувачений додатково вказував, що особа, яка його вдарила, нанесла також удар невстановленим м'яким важким предметом.
Визначення того, чи особа перебувала у стані необхідної оборони в кожному конкретному випадку повинно оцінюватися судом із врахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, підтверджених належними та допустимими доказами.
За встановлених в ході судового розгляду обставин, потерпілий ОСОБА_5 прийшов до двору, де перебував ОСОБА_7 вночі, його дії супроводжувалися криком та лайкою, тобто не намагався підійти тихо, відтак не прагнув, щоб його дії були непомітними, оскільки навпаки, хотів привернути увагу, бо потребував допомоги, при цьому був нетверезий.
З повідомлених ОСОБА_35 та ОСОБА_5 обставин вбачається хронологія подій, а саме що потерпілий ударив ОСОБА_7 після того, як той наніс йому удар в область ліктя лівої руки, чим не заподіяв тілесних ушкоджень, однак прорізав одяг. Від завданого потерпілим удару ОСОБА_7 впав, а коли піднявся, то наніс один удар гострим предметом в живіт.
Обвинувачений в судовому засіданні стверджував, що не пригадує подій, що слідували після нанесених йому ударів, його наступні дії були несвідомими, однак відстоює версію, що захищався від протиправного насильства із боку ОСОБА_5 .
Для правильної кваліфікації вчиненого важливим є встановлення причини появи потерпілого в домоволодінні, де був ОСОБА_7 та поведінка першого, оскільки такі безпосередньо впливають на встановлення того, чи був обвинувачений у стані необхідної оборони.
Судом встановлено, що відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої тілесних ушкоджень зазнала третя особа - ОСОБА_17 , потерпілий шукав допомоги для нього в домоволодінні, власника якого знав, але підтвердив, що йому також було відомо, що ОСОБА_9 в тому будинку на даний час не проживає.
Насильницькі дії з боку потерпілого були спричинені його підозрою в тому, що невідомий чоловік спробував вдарити його гострим предметом із ріжучими властивостями, однак не досяг своєї мети. Приводом, який потяг за собою удар, нанесений потерпілим обвинуваченому, стали дії останнього, оскільки той гострим предметом наніс удар, яким не спричинив тілесних ушкоджень, однак прорізав одяг. Остання обставина підтверджується протоколом огляду куртки ОСОБА_5 , де на лівому рукаві, з тильного боку, є проріз. Отже, потерпілому було нанесено щонайменше два удари, один із яких пошкодив лише одяг.
На переконання суду, вказані обставини в сукупності не дають підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 перебував у стані необхідної оборони, оскільки поведінка потерпілого була спричинена неправомірними діями обвинуваченого, а не навпаки, а обстановка, в якій відбулася подія (нічний час, обмеженість освітлення, потерпілий нещодавно потрапив у ДТП, шукав допомогу) не давали ОСОБА_7 достатніх підстав побоюватися ОСОБА_5 .
Для спростування вказаного явно недостатньо, що потерпілий ОСОБА_5 за антропометричними даними є суттєво більшим за обвинуваченого ОСОБА_7 , значно молодшим, був нетверезим, оскільки не вчиняв конфлікту до того, як йому світили в обличчя ліхтариком, про що просив припинити.
З приводу аргументів сторони захисту про наявність на ножі, вилученому в обвинуваченого ОСОБА_7 , генетичних ознак останнього, а також відсутність біологічних слідів, що походять від інших осіб, інформація про що підтверджується висновком молекулярно-генетичної експертизи від 20.03.2025 №СЕ-19-25/3249-БД, то суд зазначає наступне.
З доказів, досліджених судом, вбачається, що обвинувачений не заперечував, що завжди мав при собі ножа. Вказаний ніж вилучений у ОСОБА_7 під час затримання 24.12.2025 близько 12-55 год, понад 11 годин після часу завдання тілесних ушкоджень потерпілому, тобто вказаний предмет досить тривалий час перебував виключно в його розпорядженні, а за таких обставин наявність на ножі слідів, що походять виключно від обвинуваченого та відсутність біологічних слідів потерпілого не є незвичним та не спростовує причетності обвинуваченого до кримінального правопорушення.
Судом відкидаються як безпідставні аргументи сторони захисту щодо процесуальних порушень, допущених органом досудового розслідування 24.12.2024 під час огляду місця події за адресою АДРЕСА_3 , коли з вказаного будинку були вилучені ножі та вказаних дій не могли бачити, і відповідно належним чином засвідчити поняті, оскільки обставини вилучення вказаних речей зафіксовані безперервним відеозаписом, але на їх відношення до події кримінального правопорушення не посилалася сторона обвинувачення та такого не встановлено під час судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Приймаючи рішення, суд виходить з того, що згідно усталеної практики ЄСПЛ, при оцінці доказів, як правило, застосовується критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення «Коробов проти України», п. 66, рішення «Яременко проти України», п. 57). До такого ж висновку дійшов Верховний Суд, зазначивши, що обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення (постанова ВС від 12.06.2018 в справі №712/13361/15).
Крім того, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Вимагається, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (постанова ВС від 09.10.2018 в справі №372/4155/15-к).
Отже в обґрунтування вироку суд покладає показання потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_36 , ОСОБА_25 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , відомості, отримані під час відтворень обстановки та обставин події від 29.01.2025 за участю потерпілого ОСОБА_5 та від 26.12.2024 за участю ОСОБА_7 , відомості протоколу затримання від 24.12.2024, висновки судово-медичної експертизи №02-01/69 від 30.01.2025, судово-психіатричної експертизи від 19.02.2025 №102, молекулярно-генетичної експертизи від 20.03.2025 №СЕ-19-25/3249-БД, вважаючи такі докази достатньо вагомими, переконливими, точними в цілому та в окремих деталях, вони не містять суперечностей, здобуті в передбаченому кримінальним процесуальним законодавством порядку, а тому приймаються судом як достовірні і такі, що відповідають критеріям якості доказів, встановленим усталеною прецедентною практикою ЄСПЛ (п. 161 рішення ЄСПЛ в справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Суд погоджується із доводами сторони захисту про те, що в даному кримінальному провадженні відсутні прямі докази, що безпосередньо вказують на вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення щодо ОСОБА_5 , однак обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 91 КПК України, зокрема подія кримінального правопорушення (його вчинення 24.12.2024 близько 01-40 год на території будинковолодіння за адресою АДРЕСА_3 шляхом завдання потерпілому удару ножем), винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (перебування у вказаному місці та у вказаний час за тією ж адресою ОСОБА_7 , достеменно встановлене в ході судового розгляду та умисне завдання ним удару потерпілому з використанням ножа), заподіяння потерпілому шкоди від вказаних дій (спричинення тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, що за давністю виникнення та механізмом заподіяння відповідає обставинам, відтвореним обвинуваченим під час слідчого експерименту) поза розумним сумнівом доведені викладеною вище сукупністю інших належних і допустимих непрямих доказів.
Чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку (постанова ККС ВС від 07.12.2020 у справі №728/578/19).
На переконання суду, за обставинами даного кримінального провадження та з урахуванням висунутих на свій захист непослідовних версій обвинуваченого про подію кримінального правопорушення, що не узгоджуються із вказаними доказами, дозволяють встановити винуватість ОСОБА_7 відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Враховуючи викладене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7 в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а саме:
- характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин;
- обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що внаслідок його вчинення створена безпосередня загроза життю потерпілого ОСОБА_37 і обвинувачений не вживав жодних дій для компенсації, наскільки це можливо, негативних наслідків свого діяння, зокрема пов'язаних із лікуванням потерпілого;
- відношення обвинуваченого до скоєного, який провину та вчинення неправомірних дій заперечував;
- особу обвинуваченого, який вважається не судимим, його похилий вік, адже є пенсіонером за віком, відсутність осіб, яким він за законом має надавати утримання, є депутатом місцевої ради, за місцем проживання та виконання громадських обов'язків характеризується в цілому позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, при цьому проходив курс лікування у психіатричній лікарні, однак з матеріалів вбачається, що відповідний курс являв собою обстеження для встановлення придатності до військової служби;
- відомості, наведені в досудовій доповіді, за змістом якої рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та рівень небезпеки обвинуваченого ОСОБА_7 для суспільства оцінений як середній.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до положень ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст. 50 КК України мети не тільки кари, а й виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
Враховуючи відсутність обставин, що пом'якшують покарання, підстави для застосування положень статей 69, 69-1 КК України відсутні.
Із урахуванням викладеного суд призначає ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі, бо переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та з урахуванням особи обвинуваченого, таке покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, принципам законності, індивідуалізації та справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, однак вважає за доцільне, враховуючи вік обвинуваченого, його ініціативну та активну громадську діяльність як депутата місцевої ради, покарання призначити на рівні нижньої межі, передбаченої відповідною санкцією.
Підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від покарання із випробуванням відповідно до ст. 75 КК України, судом не встановлені.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Згідно з даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 24.12.2024 ОСОБА_7 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, а ухвалою слідчого судді від 26.12.2024 до нього застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту, що діє цілодобово. Строк дії відповідного запобіжного заходу сплив 24.05.2025.
Отже ОСОБА_7 у строк відбування призначеного покарання слід зарахувати строк попереднього ув'язнення з моменту затримання 24.12.2024 і до 26.12.2024 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили судом не встановлено.
Арешт на майно, накладений ухвалами слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.12.2024 у справі №703/6874/24 (провадження 1-кс/703/1124/24, 1-кс/703/1125/24, 1-кс/703/1126/24), слід скасувати.
Потерпілим ОСОБА_5 пред'явлений цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення, в розмірі 1115,00 грн матеріальної шкоди, 100000,00 грн моральної шкоди.
Позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди обґрунтовані тим, що внаслідок удару, що його обвинувачений ОСОБА_7 завдав потерпілому ОСОБА_5 , останньому були спричинені тілесні ушкодження, останній проходив стаціонарне лікування у хірургічному відділенні Смілянської міської лікарні з 25.12 до 31.12.2024, а надалі проходив амбулаторне лікування за місцем проживання, з 10.01 до 20.01.2025 перебував в стані тимчасової непрацездатності.
Протягом вказаного часу потерпілий ОСОБА_5 поніс витрати на придбання лікарських засобів та медичних препаратів, вартість яких згідно розрахункових документів, що збереглися, становить 1115,00 грн. Вказані витрати не відшкодовувалися обвинуваченим взагалі.
Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди цивільний позивач ОСОБА_5 обґрунтовує тим, що внаслідок вчиненого щодо нього кримінального правопорушення він зазнав тяжких тілесних ушкоджень, що загрожували його життю безпосередньо і це завдало йому фізичного болю та істотних душевних страждань. Крім того, внаслідок обмежень та протипоказань, встановлених йому після лікування, він був змушений суттєво змінити спосіб життя, бо не може на даний час продовжувати виконувати роботу тракториста, яка пов'язана зі значними фізичними навантаженнями.
Потерпілий та його представник під час здійснення судового провадження підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 цивільного позову не визнав, відтак в його задоволенні просив відмовити.
Суд, вирішуючи позовні вимоги, виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
На підтвердження позовних вимог потерпілим надано виписку із медичної карти стаціонарного хворого №12766 за період із 25.12.2024 до 31.12.2024, виписку із медичної карти амбулаторного хворого №27623 за період із 31.12.2024 до 03.02.2025 із відомостями про лікарські призначення, висновок ЛКК №68 із записами про наявність протипоказань до фізичних навантажень, копії медичних висновків про тимчасову напрацездатність, що оформлені в електронному вигляді за період із 31.12.2024 до 20.01.2025, а також копії платіжних документів про придбання лікарських засобів та медичних препаратів загальною вартістю 2344,04 грн, при цьому один чек неможливо прочитати.
За ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до правового висновку, сформульованого Верховним Судом в постанові від 02.06.2022 у справі №602/1455/20 у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).
Відтак потерпілий ОСОБА_5 має право на відшкодування 1115,00 грн матеріальної шкоди, завданої йому кримінальним правопорушенням, що полягає у витратах, пов'язаних із лікуванням, придбанням ліків та медичних засобів, в межах заявлених вимог.
Суд дійшов висновку, що в результаті заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень, потерпілому ОСОБА_5 спричинена моральна шкода, яка за обставинами даної справи полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із ушкодженням здоров'я, а також душевних стражданнях, що є наслідком вчиненої відносно нього протиправної поведінки, переживанням тривоги та страху за власне життя, вимушених змін в його житті, що спричинені неможливістю виконувати звичну суспільно корисну працю, однак такі обмеження є тимчасовими, така шкода підлягає відшкодуванню обвинуваченим ОСОБА_7 відповідно до п. 1-2 ч. 2 ст. 23 ЦК України та на підставі вимог ст. 1167, 1168 ЦК України.
Оцінюючи вимогу потерпілого про стягнення моральної шкоди, суд керується принципами виваженості та справедливості, приймає до уваги наявні дані про особу обвинуваченого, який є пенсіонером, депутатські повноваження відповідно до змісту Закону України «Про місцеве самоврядування в України», виконує на громадських засадах, відомості про наявність в нього будь-якого джерела доходів суду не надано, а також те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
При цьому судом також приймається до уваги, що тілесні ушкодження, спричинені ОСОБА_5 відносяться до тяжких та небезпечних для життя, об'єктивно могли потягти відповідні наслідки, що безсумнівно є додатковою психотравмуючою обставиною, однак такі були відвернені діями сторонніх осіб та вчасно наданою медичною допомогою.
Ураховуючи викладене та з огляду на особливості й конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що фактичний розмір заподіяної потерпілому ОСОБА_5 моральної шкоди складає 40000,00 грн, що слід стягнути із обвинуваченого.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. 100, 124, 369-371, 374 КПК України, ст. 12, 50, 65, 66, 67, 72, ч. 1 ст. 121 КК України, суд
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування призначеного покарання строк його попереднього ув'язнення з 24.12.2024 до 26.12.2024 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1115,00 грн відшкодування матеріальної шкоди та 40000,00 грн відшкодування моральної шкоди, всього - 41115 (сорок одну тисячу сто п'ятнадцять) грн 0 коп.
В задоволенні цивільного позову в іншій частині - відмовити.
Скасувати арешт, що накладений ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.12.2024 в справі №703/6874/24, провадження 1-кс/703/1125/24 на майно, що вилучене 24.12.2024 під час особистого обшуку ОСОБА_7 в ході його затримання в порядку ст. 208 КПК України, а саме куртку, кросівки, штани, розкладний ніж та мобільний телефон з сім-карткою.
Скасувати арешт, що накладений ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.12.2024 в справі №703/6874/24, провадження 1-кс/703/1124/24 на майно, що вилучене 24.12.2024 під час проведення огляду місця події за адресою АДРЕСА_3 , а саме ножі в кількості 6 одиниць, відрізок тканини, навушники.
Скасувати арешт, що накладений ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26.12.2024 в справі №703/6874/24, провадження 1-кс/703/1126/24 на майно, що вилучене 24.12.2024 під час проведення огляду місця події у ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, що за адресою м. Сміла Черкаського району Черкаської області, вул. Перемоги, 13, а саме штани, кофту, куртку, труси.
Речові докази по справі - штани та кофту, що поміщені до сейф-пакету WAR1735527, куртку, що поміщена до сейф-пакету WAR1735528, навушники, зрізи нігтів ОСОБА_7 , що знаходяться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, після набрання вироком законної сили - знищити.
Речові докази по справі - зразок букального епітелію ОСОБА_7 , зразок крові ОСОБА_5 , складний ніж (пакети експертної служби МВС №6962905, №6063078, №6062907), що перебувають у володінні відділу поліції №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, після набрання вироком законної сили - знищити.
Речовий доказ по справі - мобільний телефон із сім-карткою, вилучений 24.12.2024 під час особистого обшуку ОСОБА_7 - повернути останньому.
Речові докази по справі - куртку, кросівки, штани, що вилучені 24.12.2024 під час особистого обшуку ОСОБА_7 , після набрання вироком законної сили - повернути останньому.
Речовий доказ по справі - медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_5 №12766 - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку у день його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий: ОСОБА_1