Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7437/25
Номер провадження2/711/3352/25
18 листопада 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судових засідань Дмитренка О.Ю.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,
12 серпня 2025 року ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за абонентське обслуговування (ТЕ) та постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби, що сукупно складає 5057 грн та заборгованість за інфляційну складову боргу, три відсотки річних і судові витрати (вхідний №32051/25, а.с.2-4).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що надання послуги з централізованого опалення в будинку АДРЕСА_1 здійснює ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».
Також позивач у позові зазначає, що квартира АДРЕСА_2 від'єднана від системи централізованого опалення та теплопостачання. Плата нараховується за абонентське обслуговування (ТЕ) та постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби.
Згідно п.14 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» №830 від 21.08.2019, передбачено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.
Пунктом 45 означених Правил передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Також позивач у позові зазначає, що за послугу гарячого водопостачання плата за вказаною вище адресою не нараховується.
Типові договори приєднання на надання відповідних послуг згідно постанов Кабінету Міністрів України №830 та 1182 опубліковані на офіційному веб-сайті позивача за посиланням: https://khimvolokno.com.ua/dogovir-na-poslugu.
Фактом приєднання споживачів до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачами будь-яких дій, які свідчать про їх бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка на надання послуги, факт отримання послуги.
З огляду на викладене, позивач робить висновок, що з відповідачами укладено договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом акцепту публічної оферти відповідно до ст.642 ЦК України.
Відповідачі своєчасно, з січня 2017 року, не вносили плату за отримані послуги з абонентського обслуговування (ТЕ) та за постачання ТЕ для загальнобудинкових потреб, заборгованість за якими, станом на 01.07.2025, складає 5057 грн 00 коп, що підтверджується листом-розрахунком по ОР №30250034.
З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з абонентського обслуговування (ТЕ) та постачання ТЕ для загальнобудинкових потреб, що сукупно складає 5057 грн 00 коп.
Також позивач у позовній заяві просить суд стягнути солідарно з відповідачів інфляційну складову боргу, що відповідно до розрахунку становить 757,03 грн, та 3% річних з простроченої суми, що відповідно до розрахунку становить 286,80 грн. Означені позовні вимоги обгрунтовує положеннями ч.2 ст.625 ЦК України. Крім того позивач просить стягнути з відповідачів, сплачений розмір судового збору.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 серпня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 12 год 00 хв 24 жовтня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.29-30).
21 жовтня 2025 року відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, в прохальній частині якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог ПрАТ «Черкаське хімволокно» у повному обсязі як безпідставних та необгрунтованих; зобов'язати позивача здійснити перерахунок вартості житлово-комунальних послуг відповідно до фактичної кількості зареєстрованих осіб у квартирі (одна особа) або звільнити відповідача від сплати нарахованих сум за період відсутності фактичного проживання іншого відповідача; звільнити відповідача від сплати судового збору та судові витрати покласти на позивача (вхідний №42139/25, а.с.39-40).
Заперечення проти позовних вимог відповідач ОСОБА_2 обгрунтовує тим, що вона одна зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 ; співвідповідач в означеній квартирі не проживає з 2017 року, що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 24.09.2025 та витягу про кількість зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №21-03/52722 від 24.09.2025. У цьому контексті відповідач ОСОБА_2 зазначає, що співвідповідач не проживає за вказаною адресою та не має чинного дозволу на проживання в Україні.
Крім того відповідач ОСОБА_2 , заперечуючи проти задоволення позову, також зазначає, що позивач не надав доказів укладення з відповідачем індивідуального договору, що виключає виникнення зобов'язань щодо сплати за ненадані послуги. Тобто відповідач підсумовує, що відсутній договір між сторонами.
Також відповідач у відзиві, посилаючись на правові висновки, що викладені в постановах Верховного Суду від 10.01.2019 в справі №761/35697/16-ц та від 25.01.2021 в справі №127/21937/19, робить висновок, що нарахування плати за житлово-комунальні послуги особам, які не проживають і не користуються послугами, є порушенням принципу еквівалентності зобов'язань і суперечить суті договору про надання комунальних послуг.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.10.2025 розгляд цивільної справи №711/7437/25 був відкладений до 10 год 00 хв 18 листопада 2025 року (а.с.50).
У судовому засіданні, що відбулося 18.11.2025, представник позивача за довіреністю Давиденко В.Ю. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, що викладені в мотивувальній частині позову. Не заперечував проти прийняття до розгляду відзиву відповідача ОСОБА_2 , з яким представник позивача ознайомився 12.11.2025. Додатково пояснив, що позовна вимога - постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби - це вартість опалення місць загального користування у будинку, в якому розміщена квартира, право проживання в якій мають відповідачі. Також пояснив, що послуги, заборгованість за якими є предметом позову, нараховується з призми виключно площі відповідно об'єкту нерухомості і жодним чином не залежить від кількості осіб, що проживають у відповідному об'єкті. Підсумовуючи викладене, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання 18 листопада 2025 року о 10 год 00 хв не з'явилися, хоча про місце, день і час розгляду справи були повідомлені належним чином з огляду на таке.
У вступній частині позовної заяви позивачем вказано адресою проживання відповідачів: АДРЕСА_3 .
Згідно довідок Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №16683/24371-01-10 та 16670/24373-01-10 від 15.08.2025, що цього ж дня надійшли до суду і зареєстровані відповідно за вхідними №32597/25 та 32564/25, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , починаючи відповідно з 07.05.2008 та 26.01.2017 і дотепер (а.с.27,28).
У зв'язку з цим суд 11.11.2025 здійснив направлення судових повісток про виклик у судове засідання (окремими поштовими відправленнями) на адресу реєстрації місця проживання відповідачів, а саме: АДРЕСА_3 .
17 листопада 2025 року до суду повернулися рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №R067034978864 та R067034986336, згідно даних яких відповідачі особисто отримали повістки про виклик до суду 12.11.2025 (а.с.58,59).
Пунктом 1 ч.8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.
Водночас відповідач ОСОБА_2 17.11.2025 подала до суду заяву, в якій виявила волю на розгляд справи у її відсутність, заперечує проти задоволення позовних вимог, просила суд врахувати її процесуальну позицію, що викладена у відзиві (вхідний №46395/25, а.с.60).
Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про день, час та місце проведення судового засідання, не з'явилися в судове засідання, тому суд, заслухавши думку представника позивача, який не заперечив проти проведення розгляд справи за означеної явки учасників справи, керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, вважає за можливе провести судове засідання у справі №711/7437/25.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача за довіреністю Давиденка В.Ю., висловлену як письмово, так і під час проголошення вступного слова, а також процесуальну позицію відповідача ОСОБА_2 , що викладена у відзиві на позовну заяву, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» на підставі ліцензії №374 від 30.11.2012, що видана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (а.с.16), та рішень Черкаської міської ради «Про забезпечення населення гарячим водопостачанням та центральним опаленням державним підприємством «Черкаська ТЕЦ» № 520 від 24.05.2000 (а.с.11-12), «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси» № 1480 від 31.10.2007 (а.с.13), забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у місті Черкаси.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.05.2018 судом встановлено, що основним видом економічної діяльності Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» є виробництво електроенергії (а.с.14).
На підставі витягу з Положення про Відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» (далі - Положення) суд встановив, що Відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» заснований на приватній власності ПрАТ «Черкаське хімволокно» (а.с.117). Крім того, відповідно до п.2.6 Положення, суд встановив, що Відокремлений підрозділ має право бути позивачем, відповідачем та третьою особою в судових органах, від імені засновника вступати у встановлені законом правовідносини з іншими юридичними та фізичними особами.
Із листа-розрахунку по ОР №30250034 суд встановив, що надання послуг з абонентського обслуговування (ТЕ) та постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби (МЗК) до квартири АДРЕСА_2 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (а.с.5).
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відповіді Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №3807/5416-01-10 від 24.02.2025, за адресою: квартира АДРЕСА_2 , за якою рахується заборгованість перед позивачем, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані, починаючи відповідно з 07.05.2008 та 26.01.2017 і дотепер (а.с.8-9).
Вказаний юридичний факт також підтверджується і довідками Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №16683/24371-01-10 та 16670/24373-01-10 від 15.08.2025, що витребувані судом (а.с.27,28).
Таким чином, з досліджених у судовому засідання матеріалів справи, суд встановив, що відповідачі є споживачами послуг з абонентського обслуговування (ТЕ) та постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби (МЗК), що їм надає Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».
З листа-розрахунку по ОР №30250034 суд встановив, що за період з січня 2017 року до червня 2025 року включно відповідачі мають заборгованість перед Відокремленим підрозділом «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно», за надані їм послуги з абонентського обслуговування (ТЕ) та постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби (МЗК) у загальному розмірі 5057 грн 00 коп, оскільки оплата послуг відповідачами проводилась періодично та не у повному обсязі.
Крім того з розрахунків 3% річних та інфляційних втрат по о/р № НОМЕР_1 суд встановив, що позивачем нараховано відповідачам, за період з січня 2017 до листопада 2021, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, що складає 286,80 грн (а.с.7), та інфляційні втрати за період із січня 2017 року до листопада 2021 року, що становить 757,03 грн (а.с.8).
Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» №2119-VIII від 22.06.2017 передбачено, що витрати оператора (їх складових частин) відшкодовується споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування за умови укладення індивідуальних договорів та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно ч.6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» №2633-IV від 02.06.2005, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, споживачі, за умови отримання ними відповідних послуг, несуть обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (далі - Правила №830), визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Відповідно до п.14 Правил № 830, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315 (далі - Методика розподілу).
Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) (п.38 Правил №830).
У підпункті 13 пункту 45 Правил №830 зазначено, що у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Таким чином, об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку як житлових, так і нежитлових. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року в справі №311/3489/18 (провадження №61-22793св19) зроблено правовий висновок, що незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
Такий правовий висновок Верховного Суду ґрунтується на тому, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» здійснює нарахування за послуги з теплопостачання місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та не здійснює додаткових нарахувань, а виставляє нарахування за ту частку теплової енергії, яка надійшла до будинку та в середині була витрачена на опалення місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIII від 14.05.2015 визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного обладнання) житлового будинку і є його невід'ємною частиною. Таким чином, всі співвласники будинку (власники квартир), в тому числі і власники квартир з індивідуальним опаленням, повинні брати участь у загальних витратах на опалення будинку пропорційно займаній площі житла.
Згідно з п.11 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок плати за абонентське обслуговування всіма співвласниками багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їхнє приміщення до систем теплопостачання виконавця комунальної послуги. Розмір плати за абонентське обслуговування встановлено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами».
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_2 , право проживання в якій мають відповідачі, від'єднана від системи централізованого опалення (теплопостачання), тому ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» нараховується плата за абонентське обслуговування (ТЕ) та постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби (опалення місць загального користування).
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які, станом на момент виникнення заборгованості, були і продовжували бути зареєстрованими, станом на 01.07.2025, за адресою: АДРЕСА_3 , мали право на проживання у цьому об'єкті нерухомості, були споживачами комунальних послуг, що надаються позивачем до вказаної квартири, проте своєчасно та у повному обсязі не вносили плату за абонентське обслуговування (ТЕ) та постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби (опалення місць загального користування), тому, згідно з розрахунком ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» мають сплатити заборгованість по оплаті означених послуг в розмірі 5057 грн (а.с.5).
Вказаний розрахунок є зрозумілим, чітким та об'єктивним, а тому суд вважає його належним та допустимим доказом існування заборгованості відповідачів перед позивачем у розмірі, що заявлений до стягнення.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідачами не надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті вартості за послуги абонентського обслуговування (ТЕ) та постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби (опалення місць загального користування), а також своїх контррозрахунків заборгованості, або ж доказів про повне погашення заборгованості, що виникла в зв'язку з неналежним виконанням ними зобов'язань з оплати вартості абонентського обслуговування (ТЕ) та постачання ТЕ на загальнобудинкові потреби (опалення місць загального користування).
Що стосується заперечень відповідача ОСОБА_2 , що викладені у відзиві на позовну заяву, з призми того, що відповідач зареєстрована одна у квартирі АДРЕСА_2 , а тому слід врахувати означений юридичний факт задля правильного вирішення спору, зобов'язавши позивача здійснити перерахунок вартості житлово-комунальних послуг відповідно до фактичної кількості зареєстрованих осіб в означеній квартирі, то суд відхиляє з огляду на таке.
Як встановлено судом і підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними і допустимими засобами доказування, в період часу з січня 2017 і до червня 2015 року включно, у квартирі АДРЕСА_2 були зареєстровані в установленому законом порядку дві фізичній особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто відповідачі в справі. Цей юридичний факт підтверджується довідками Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №3807/5416-01-10 від 24.02.2025 та №16683/24371-01-10, 16670/24373-01-10 від 15.08.2025, що надані відповідно на адвокатський запит представника позивача та на запит суду.
Водночас долучені до відзиву на позовну заяву відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №21-03/52722 від 24.09.2025 (а.с.41) та витяг про кількість зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №21-03/52722 від 24.09.2025 (а.с.42) містять лише інформацію про зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_2 станом на 24.09.2025. Водночас означені документи не містять інформацію про усіх зареєстрованих осіб у спірний період часу, тобто у період часу, за який позивач здійснив нарахування заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, а саме: із січня 2017 року до 30.06.2025 включно.
У зв'язку з цим, суд відхиляє відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №21-03/52722 від 24.09.2025 (а.с.41) та витяг про кількість зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №21-03/52722 від 24.09.2025 (а.с.42) як такі, що не містять інформації щодо предмету спору.
Крім того, суд звертає увагу учасників справи, що нарахування вартості відповідних житлово-комунальних послуг відповідачам було проведено не з призми кількості осіб, що зареєстровані проживанням у відповідно об'єкті житлової нерухомості, а з призми його площі, що підтверджується стовбцем «Нарах. м2» листа-розрахунку по ОР №30250034 (а.с.5). Означений юридичний факт також визнав представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні, що відбулося 18.11.2025.
Щодо заперечень відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог з призми того, що позивач не надав доказів укладення між сторонами індивідуального договору, то суд відхиляє означені заперечення, оскільки факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 16 вересня 2020 року у справі №755/10683/17 та від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц).
Водночас суд відхиляє твердження відповідача ОСОБА_2 щодо необхідності застосування до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 10.01.2019 в справі №761/35697/16-ц та від 25.01.2021 в справі №127/21937/19 з огляду на таке.
Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень із судовими рішеннями, що ухвалені у справах №761/35697/16-ц та №127/21937/19, та встановив, що провадження в цивільній справі №761/35697/16-ц відкрите Шевченківським районним судом м. Києва за позовом про стягнення аліментів, а справа №127/21937/19 стосується розгляду слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області клопотання слідчого про проведення експертизи.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що посилання відповідача ОСОБА_2 на висновки Верховного Суду від 10.01.2019 в справі №761/35697/16-ц та від 25.01.2021 в справі №127/21937/19 є такими, що не узгоджуються з положеннями ч.4 ст.263 ЦПК України, а тому відхиляються судом.
Щодо прохання відповідача ОСОБА_2 про зобов'язання позивача здійснити перерахунок вартості житлово-комунальних послуг відповідно до фактичної кількості зареєстрованих осіб у квартирі (одна особа) або звільнити відповідача від сплати нарахованих сум за період відсутності фактичного проживання іншого відповідача, що викладене в п.3 прохальної частини відзиву на позовну заяву, то суд зазначає про таке.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами 1,2 ст.193 ЦПК України передбачено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
З аналізу означених норм процесуального права суд зробив висновок, що розгляд справи відбувається виключно на підставі звернення позивача у формі позовної заяви. Відповідач має право набути процесуального статусу позивача, пред'явивши зустрічний позов, який, якщо взаємопов'язаний і спільний їх розгляд є доцільним, приймається судом до спільного розгляду шляхом постановлення відповідної ухвали.
У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що означене процесуальне право було детально роз'яснено відповідачам судом у п.7 резолютивної частини ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження від 19.08.2025 (а.с.29-30).
Проте відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не скористалися своїм процесуальним правом подати зустрічний позову у строки, визначені в ухвалі суду від 19.08.2025.
Частиною 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 не подала зустрічний позов з вимогами до ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», тому суд не здійснює розгляд по суті прохання відповідача, що викладене у прохальній частині відзиву на позов, про зобов'язання позивача здійснити перерахунок вартості житлово-комунальних послуг відповідно до фактичної кількості зареєстрованих осіб у квартирі (одна особа) або звільнити відповідача від сплати нарахованих сум за період відсутності фактичного проживання іншого відповідача.
Щодо позовної вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, то суд зазначає про таке.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат в сумі 757,03 грн та 3% річних в сумі 286,80 грн у зв'язку з простроченням відповідачами оплати житлово-комунальних послуг.
Суд перевірив означені розрахунки на предмет їх відповідності положенням ч.2 ст.625 ЦК України та встановив, що позивачем вони виконані у відповідності до означеної норми матеріального права, а також з врахуванням суми боргу відповідачів за надані послуги. Водночас матеріали справи не містять будь-яких контррозрахунків відповідачів щодо помилковості або неправильності їх проведення позивачем.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання є обгрунтованою, а тому такою, що підлягає до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Із дослідженої платіжної інструкції №767 від 20.06.2025 (а.с.1) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн, які, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягали стягненню з відповідачів на користь позивача у рівних частках.
Проте, згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Як вбачається з копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 28 липня 2011 року, відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи довічно (а.с.61).
Ураховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а відповідач ОСОБА_2 , відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору, оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи, суд, з урахуванням положень ч.1, 6 ст.141 ЦПК України, дійшов висновку, що судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1514 грн (3028 грн /2 ) слід компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас інша половина витрат на сплату судового збору, тобто 1514 грн, керуючись ст.133, 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача.
Суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_3 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 509, 525, 526, 610, 541, 543, 625 ЦК України, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, ч.8 ст.178, ст. 258, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послуги абонентського обслуговування (ТЕ) та постачання теплової енергії (ТЕ) на загальнобудинкові потреби, за період з 01.01.2017 до 01.07.2025, у розмірі 5057 (п'ять тисяч п'ятдесят сім) гривень.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за інфляційну складову боргу в розмірі 757 (сімсот п'ятдесят сім) гривень 03 (три) копійки та три відсотки річних у розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок, а всього 1043 (одна тисяча сорок три) гривні 83 (вісімдесят три) копійки.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» судовий збір в сумі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень.
Компенсувати Приватному акціонерному товариству «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 21 листопада 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», код ЄДРПУО: 00204033, місцезнаходження: м. Черкаси, проспект Хіміків, 76.
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: невідомий, місце реєстрації проживання: АДРЕСА_3 .
Головуючий: О. В. Петренко