Справа № 697/2731/25
Провадження № 2/697/1260/2025
20 листопада 2025 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Сивухін Г.С.
за участю секретаря Бичук А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення шлюбу внаслідок його розірвання за рішенням суду,
Позивач звернулася в Канівський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою від 28.10.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадженні у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
04.11.2025 відповідачем ОСОБА_2 подано клопотання про надання подружжю строку на примирення.
Ухвалою від 06.11.2025 здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін в розгляд справи з викликом сторін.
У судове засідання позивач не з'явилася, скерувала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала, просила його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 111 СК України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
За змістом статті 56 СК України дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання. Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які незаборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування, зокрема, до збереження шлюбних відносин, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 категорично заперечує щодо примирення з відповідачем.
Передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК України). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. Надання строку для примирення подружжя є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 200/952/18.
З огляду на зазначене, суд вважає, що призначення подружжю строку для примирення та зупинення розгляду справи є правом суду, необхідність якого визначається у кожному окремому випадку індивідуально.
Наявність наміру для примирення лише в одного з подружжя без такого в іншого не є правовою підставою для надання строку для примирення.
Враховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 вважає, що спільне подальше проживання із ОСОБА_2 не можливе в зв'язку з відсутністю згоди, порозуміння та поваги, неможливістю примирення між ними, а тому в задоволенні клопотання відповідача необхідно відмовити.
Враховуючи обставини справи, відсутність згоди позивача на надання строку на примирення з відповідачем, суд вважає, що відсутні підстави для примушування сторін до примирення, оскільки це буде порушувати права та інтереси сторін, суперечить моральним засадам суспільства, а тому суд не вбачає підстав для надання сторонам строку для примирення на шість місяців.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.258-260, 353, 354 ЦПК України, суд,-
Клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання строку для примирення - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г . С . Сивухін