Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
(заочне)
Справа № 695/971/25
номер провадження 2/695/1126/25
14 листопада 2025 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Середи Л.В..
за участі секретаря с/з - Оніщенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 41 590.81 грн. боргу за кредитними договорами.
В обґрунтування позову зазначено, що 21.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101880575 за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 15 100 грн. строком на 22 дні з терміном повернення 12.11.2021р. Крім того ОСОБА_1 18.11.2021 уклав також кредитний договір №2592910 із ТОВ «Лінеура Україна» за умовами якого отримав кредитні кошти в сумі 3000 грн. строком на 21 день, який був продовжений згідно додаткового договору від 09.12.2021 на строк 21 день з визначенням остаточної дати повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом 31.12.2021.
16.07.2024 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 16072024, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору право вимоги, зазначені у реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах визначених договором.
Відповідно до реєстру боржників від 16.07.2024 до договору факторингу № 16072024, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі до відповідача за договором №101880575 у сумі 34053.61 грн., з яких: 13 748,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 19 550,61 грн. - сума заборгованості за відсотками; 755 грн. - заборгованість за комісією.
Також 05.05.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено Договір факторингу № 05052023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 05.05.2023 до Договору факторингу № 05052023 від 05.05.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 7537.20 грн., з яких: 3000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4537.20 грн. - сума заборгованості за процентами.
Позивач наполягає, що вказані суми заборгованості за кредитними договорами утворилися в наслідок не виконання своїх зобов'язань відповідачем, який своєчасно кошти в обумовлені строки та розміри не повернув та ухиляється від їх повернення як попереднім кредиторам так і новому кредиту.
Оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитними договорами не виконує, позивач звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами, а також судові витрати.
Ухвалою судді від 11.03.2025 справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні, з викликом сторін, роз'яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву.
У судове засідання представник позивача не прибув, згідно з прохальною частиною позову просить розглядати справу за відсутності сторони позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач відзив, будь-яких клопотань до суду не подав, хоча повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи та суть позовних вимог шляхом направлення на адресу місця реєстрації його проживання, яка встановлена на підставі ч. 8 ст. 187 ЦПК України, судових повісток, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та « адресат відсутній за вказаною адресою», що стверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.
Суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд та звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
У зв'язку з тим, що належним чином повідомлений відповідач не з'явився в судове засідання, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 21.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 101880575, відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.3, якого ТОВ надає останньому грошові кошти в розмірі 15 100,00 грн., строком на 22 дні, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити комісії за його надання та відсотки за його користування в порядку та умовах, визначених даним договором.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом -12.11.2021.
Умовами п. 1.5.2 та 1.6 договору визначено, що проценти за користування кредитом: 2092,86 грн., які нарахорвуються за ставкою 0.63 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно п. 6.1 договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства.
У вказаному договорі зазначено інформацію про позичальника, зокрема РНОКПП, № паспорта, адреса місця реєстрації та номер мобільного телефону.
Вказаний договір підписано одноразовим ідентифікатором «R13376» 21.10.2021 о 19 год. 14 хв.
Додатками №1 та №2 до вказаного договору є графік платежів за договором про споживчий кредит 101880575 від 21.10.2021, а також паспорт споживчого кредиту.
Платіжним дорученням №34084528 стверджується перерахування коштів ОСОБА_1 у розмірі 15 100 на кредитний рахунок №516875*45, призначення платежу 101880575.
16.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 16072024, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору право вимоги, зазначені у реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах визначених договором.
Згідно п. 1.1 вказаного договору перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку та є невід'ємною частиною договору.
Перехід від клієнта до фактора вправ вимоги заборгованості до боржника відбувається на момент підписання сторонами акту-прийому-передачі Реєстру Боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
На підтвердження переходу прав вимоги, крім договору факторингу за №16072024 від 16.07.2024 суду надано акт прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №16072024 від 16.07.2024, та витяг з реєстру боржників від 16.07.2024 до договору факторингу № 16072024, відповідно до яких ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №101880575 у сумі 34 053.61 грн., з яких: 13 748,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 19 550.61 грн. - сума заборгованості за відсотками; 755 грн. - сума заборгованості за комісією.
На підтвердження вказаної заборгованості до матеріалів справи додано розрахунок заборгованості за договором №101880575.
Також судом встановлено, що 18.11.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №2592910 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Згідно п., п. 1.2, 1.3 та 1.4 сума кредиту складає 3000 грн., строк кредиту 21 день, тип процентної ставки фіксований. При цьому у мовами договору передбачено різні типи процентних ставок: стандартну процентну ставку (1.99%), яка визначена п. 1.4.1 та знижена процентна ставка (0.01%), яка визначена п. 1.4.2 Договору.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що кредит надається шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки №
НОМЕР_1 вказаному договорі зазначено інформацію про позичальника, зокрема РНОКПП, № паспорта, адреса місця реєстрації та номер мобільного телефону.
Вказаний договір підписано одноразовим ідентифікатором «Х402» 18.11.2021 о 13 год. 18 хв.
Крім того, сторонами 09.12.2021р. укладено додатковий договір до договору №2592910 згідно умов якого сторони погодили, що строк користування договором 21 день (п. 3.1), та дата повернення кредиту та сплати відсотків є 31.12.2021.
Також вказаним договором сторони погодили процентну ставку за користування кредитом протягом строку, встановленого п. 3.1 цього договору у розмірі 1.99% від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього додаткового договору сідає 43125.99% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору складає 4253.7 грн.
Вказаний додатковий договір підписано електронним цифровим підписом «Т623» 09.12.2021 о 12 год. 42 хв..
05.05.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 05052023, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору право вимоги, зазначені у реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах визначених договором.
Згідно п. 1.1 вказаного договору перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку та є невід'ємною частиною договору.
Перехід від клієнта до фактора вправ вимоги заборгованості до боржника відбувається на момент підписання сторонами акту-прийому-передачі Реєстру Боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
На підтвердження переходу прав вимоги, крім договору факторингу за №05052023 від 05.05.2023 суду надано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №05052023 від 05.05.2023, та витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 05052023, відповідно до яких ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №2592910 у сумі 7537.20 грн., з яких: 3 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4537.20 грн. - сума заборгованості за відсотками.
На підтвердження вказаної заборгованості до матеріалів справи додано розрахунок заборгованості за договором №2592910.
Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно із ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Як вбачається із наведених вище договорів, останні були укладені дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписані накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Водночас, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, жоден кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Жодних доказів на спростування вказаних обставин відповідачем надано не було, остання спочатку частково не визнавала позовні вимоги, потім не визнала їх взагалі. Однак жодного доказу який би спростував факт укладення договору, отримання кредитних коштів чи належне виконання умов такого договору відповідач до суду не надала.
Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять його умови. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст.1077ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст.1078ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
З огляду на наведене вище, за договорами факторингу, про які вказано вище до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаними кредитними договрами.
Позивачем, на підтвердження набуття статусу нового кредитора, надано вичерпний та належний комплекс доказів, а саме: копію договору про відступлення прав вимоги, платіжну інструкцію, що підтверджує оплату за вказаним договором факторингу, а також витяг з Реєстру боржників, з якого однозначно слідує перехід права вимоги за спірним кредитним договором.
Оскільки вказані договори про відступлення прав вимоги не були оспорені відповідачем і є чиним , вони, в силу презумпції правомірності правочину, вважаються належним доказом заміни кредитора у зобов'язаннях.
Згідно з умовами вказаних договорів позики, позичальник зобов'язалася повернути позикодавцеві отриману суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
У разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.
Однак відповідач свої зобов'язання не виконав та не повернув кошти у розмірі та в строки, які були обумовлені договором.
Жодних доказів на спростування вказаної обставини суду надано не було.
Разом із тим визначаючи суму заборгованості за вказаними договорами судом встановлено, що позивач у кредитному договору №101880575 нараховує заборгованість за комісією, яка обумовлена договором у розмірі 755 грн.
Кредитний договір №101880575 не містить зазначення переліку послуг кредитодавця, які пов'язані з наданням кредиту.
На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другоюстатті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин положення договору між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем №101880575 про сплату позичальником на користь банку комісії за надання кредиту є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії в сумі 755 грн. необґрунтованою.
Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань за кредитними договорами №101880575 та №2592910 належним чином не виконує, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами підлягає до часткового задоволенню виходячи із наступної заборгованості:
- заборгованості за договором №101880575 в розмірі 33 298,61 грн. з яких 13748 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19 550,61 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- заборгованості за договором №2592910 у розмірі 7537.20 грн. з яких 3000.00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4537.20 грн. - сума заборгованості за процентами.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимогст.141 ЦПК України з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 2973 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 28, 76-82, 247, 258-259, 263-265, ст.ст. 268, 272-273, 274-279, 352, 354-355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за:кредитним договором № 101880575 в розмірі 33 298 грн. 61 коп. та за договором №2592910 в розмірі 7537.20 грн.,а всього стягнути заборгованості у розмірі 40 835 (сорок тисяч вісімсот тридцять п'ять) гривень 81 коп.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати зі сплати судового збору у сумі 2973.00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Л.В. Середа