Справа № 695/5147/25
номер провадження 2-аз/695/4/25
19 листопада 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бруса Сергія Миколайовича про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся представник ОСОБА_1 - адвокат Брус Сергій Миколайович із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Одночасно з позовною заявою, представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить до набрання рішенням суду законної сили зупинити стягнення у виконавчому провадженні, відкритому на підставі оспорюваної постанови.
Заява обґрунтована тим, що спірна постанова є виконавчим документом, який направлений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 правомірність накладення якого оскаржується позивачем.
Розглянувши подані документи і матеріали, суддя виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 152 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Ставка судового збору за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову встановлена п. 6 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року який становить 3 028 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 по справі № 543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові від 13 грудня 2016 року, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Таким чином, заявник зобов'язаний сплатити судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 908 грн 40 коп. (3028 грн 00 коп. х 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
З доданої до заяви про забезпечення позову квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 74691404 від 12.11.2025 вбачається, що позивачем сплачено 605 грн 60 коп. за призначенням платежу «101 2733013855; Судовий збір за позовом ОСОБА_1 , Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області».
При цьому, матеріали справи не містять квитанції про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Відтак надані до позову платіжні документи не можуть вважатися належними доказами сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у даній справі.
Отже, судом встановлено, що позивачем не сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, та не дотримано положень ст. 152 КАС України.
Крім того, суддя звертає увагу, що заява про забезпечення позову підписана адвокатом - Брусом Сергієм Миколайовичем.
Однак до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження повноважень представника позивача.
Разом з тим, окремо до позовної заяви надано докази на підтвердження того, що представник ОСОБА_1 - адвокат Брус Сергій Миколайович діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги Серія СА №1101993 від 10.11.2025.
Відповідно до ч.8 ст.59 КАС України, у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч.2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів») передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи щодо надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, яка реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до суду.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.03.2018 у справі № 910/23346/16, чітка та передбачувана вимога статті 131-2 Конституції України щодо належного представництва особи в суді є складовою частиною забезпечення ефективного захисту процесуальних прав кваліфікованою особою, функціонування системи правосуддя, відповідає гарантованому статтею 59 Конституції України праву на професійну правничу допомогу та не є обмеженням права на доступ до суду. Як зазначено у вказаній постанові, у разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю. При цьому ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату. Право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.
Відповідно до п.11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (нова редакція) ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Згідно з п. 12.8 вказаного Положення ордер містить реквізити щодо, зокрема обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги.
Тобто, зазначення на ордері застереження «Договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються», не передбачені нормами чинного законодавства, та не свідчать про право представника на підписання заяви від імені заявника.
Отже, повноваження адвоката, зокрема, у даному випадку щодо підписання заяви про забезпечення позову та звернення з такою заявою до суду, повинно підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтами та адвокатом домовленості стосовно об'єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18, від 29 травня 2019 року у справі № 202/5348/18.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Заява про забезпечення позову подана до суду та підписана представником ОСОБА_1 - адвокатом Брусом Сергієм Миколайовичем, який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги Серія СА №1101993 від 10.11.2025, зі змісту якого вбачається, що договором про надання правничої допомоги №10-11/25 від 10.11.2025 повноваження адвоката не обмежуються. Однак вказаний в ордері на надання правничої допомоги серія СА №1101993 від 10.11.2025 договір 10-11/25 від 10.11.2025 до позовної заяви не надано.
Частиною першою статті 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
За змістом статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки (ч.1 ст. 60 КАС України).
Згідно з ч.2 ст. 60 КАС України обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Тобто, за змістом наведених норм, у разі існування певних обмежень повноважень представника, інформація про це повинна міститись у виданій довіреності, ордері або угоді.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.05.2018 у справі № 810/739/15 право на подання позову не є тотожним праву представника на підписання від імені позивача позовної заяви.
Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи, що в ордері на надання правничої (правової) допомоги серія СА №1101993 від 10.11.2025, зазначено, що договором про надання правничої допомоги №10-11/25 від 10.11.2025 повноваження адвоката не обмежуються, однак вказаний в ордері договір до позовної заяви не надано, вбачається, що до позовної заяви та заяви про забезпечення позову не надано доказів того, що адвокат Брус Сергій Миколайович наділений повноваженнями, які надані законом позивачу та будь-яких обмежень повноважень у представництві позивача немає, у тому числі щодо підписання та подання до суду позову, заяви про забезпечення позову від його імені.
Згідно із ч.7 ст. 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 вказаного Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи те, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 КАС України, така підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Керуючись ст. 150-154, 241, 242, 243, 256, 294 КАС України, суддя
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бруса Сергія Миколайовича про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та в строки, передбачені ст.295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська