Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 707/2722/21
номер провадження 1-кп/695/79/25
17 листопада 2025 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
законного представника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглядаючи у закритому судовому засіданні в приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області в залі судового засідання кримінальне провадження № 12018250220000158 від 13.06.2018 року за обвинувальним актом стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шарнопіль Монастирищенського району Черкаської області, останнє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -
У провадженні Золотоніського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_8 , що обвинувачується за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, на стадії судового розгляду.
Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 на 60 днів, направивши на адресу суду письмове клопотання та в судовому засіданні наголосила, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: ризик обвинуваченого переховуватися від суду; ризик впливу на свідків, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення та ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не зменшились та продовжують існувати. Також прокурор просив урахувати, що обвинувачений, достовірно знаючи, що стосовно нього Черкаським районним судом слухається кримінальне провадження, тривалий час переховувався від суду та був оголошений у міжнародний розшук. Отже, обвинувачений може не прибувати за викликом до суду, чим затягувати судовий процес та перешкоджати розгляду кримінального провадження. Таким чином, враховуючи, що більш м'яким запобіжним заходом забезпечити належну поведінку обвинуваченого не можливо, прокурор просила продовжити термін тримання під вартою обвинуваченого на 60 днів та не визначати розмір застави, оскільки злочин вчинений із застосуванням насильства та спричинив загибель людини.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував та просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, так як клопотання не обгрунтоване, ризики встановлені при обранні запобіжного заходу, на даний час перестали існувати, його підзахисний має постійне місце проживання та ніяким чином перешкоджати кримінальному провадженню не буде, зобов'язується прибувати до суду за першим викликом.
Законний представник та обвинувачений у судовому засіданні підтримали позицію захисника.
Суд, вислухавши думку учасників судового процесу, приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченого підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді клопотання прокурора, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права. Відповідно до п.,п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Суд при вирішенні клопотання погоджується з прокурором, що наведені ризики є дійсними та триваючими, і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 на більш м'який, оскільки саме обраний запобіжний захід забезпечує належну процесуальні поведінку обвинуваченого.
При цьому суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше хоча і не притягувався до кримінальної відповідальності, проте може незаконно переховуватись від суду та може змінити місце проживання з метою уникнення покарання, так як він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, яке кримінальний закон класифікує, як особливо тяжкий кримінальний злочин, офіційно не працює, інших законних джерел доходів він також не має, достеменно знаючи про порушення щодо нього кримінального провадження, яке перебуває на розгляді в суді, залишив місце проживання, виїхав за кордон, тобто ухилився від суду, перебував у міжнародному розшуку, що свідчить про наявність ризиків передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченою ухилятися від кримінальної відповідальності та суду, через тяжкість пред'явленого обвинувачення, зібраних у справі доказів та можливе покарання у разі доведення його провини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів .
Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, характеризується підвищеною суспільною небезпекою.
Тому вірогідність настання ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_8 , про які вказує прокурор, є досить високою.
При цьому суд бере до уваги, що судовий розгляд кримінального провадження хоча і розпочатий, проте учасники процесу не допитані безпосередньо в суді, також враховує і суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суворість можливого призначеного покарання та реальну небезпеку можливості ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обвинувачений не має достатнього стримуючого стороннього впливу.
За вказаних вище обставин в їх сукупності суд приходить до переконання, що на час розгляду даного клопотання ризики, які були підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.
При цьому суд враховує, що стан здоров'я ОСОБА_8 не перешкоджає утриманню під вартою.
Вказані обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченого під вартою та є достатніми та вагомими для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Суд вважає, що матеріали справи містять достатньо обґрунтувань необхідності збереження обраного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати, а тому відмовляє стороні захисту у зміні запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, так як такий запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
На переконання суду, в даному випадку доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою та продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу повністю доведені, а саме суд вважає встановленим продовження існування ризику можливості спроби обвинуваченого переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд, при постановленні даної ухвали, керуючись ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, беручи до уваги насильницький характер кримінального правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_8 . Керуючись ст.,ст. 177, 178, 183 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12. ч. 2 ст. 115 КК України, строком на 60 днів, тобто по 15 січня 2026 року (включно), без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Повний текст виготовлено та оголошено 21 листопада 2025 року о 08:00 год.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3