Справа № 695/4994/25
номер провадження 2-н/695/363/25
20 листопада 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за об'єктом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , із ОСОБА_1 , -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення боргу за спожиту електричну енергію за об'єктом, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , із ОСОБА_1 в сумі 4735.98 грн, а також інфляційних втрат в сумі 330.66грн, 3% річних у сумі 129.07 грн та витрат на здійснення робіт з припинення електроживлення в сумі 1061.36 грн.
Вивчивши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суддя приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу з наступних підстав.
Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Пунктом 62 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про ринок електричної енергії» визначено, що побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність)
Отже, виходячи із норм чинного законодавства, власник, співвласник майна та зареєстровані в ньому споживачі комунальних послуг зобов'язані вносити плату за їх використання.
Згідно з ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до ч.,ч. 1, 2 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Згідно з п.,п. 3, 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як роз'яснено у п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23.12.2011р., якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Статтею 165 ЦПК України передбачено підстави для відмови у видачі судового наказу, серед яких, згідно п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Крім того, норми ЦПК України не передбачають можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.
У даній заяві про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію заявник вказує, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Згідно із нормами закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Відсутність письмово оформленого договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг.
При цьому заявник посилається на норми ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відповідно до якої, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Разом із тим, із матеріалів справи вбачається, що заявником за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ОСОБА_2 , а заявник просить видати судовий наказ про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію із ОСОБА_1 .
Крім того, у реєстрі боржників, яким припинено електроживлення вказаний саме ОСОБА_2 .
Матеріали справи не містять відомостей про те, хто є власником вказаного житла, будь-які докази, що ОСОБА_1 є власником чи співвласником вказаного майна відсутні. При цьому суд зауважує, що розрахунок нарахувань по активній електроенергії складений відносно абонента ОСОБА_2 та саме на останнього складався рахунок за електроенергію.
Матеріали заяви не містять жодних доказів про те, що ОСОБА_1 приєднувався до умов договору про постачання електричної енергії, здійснював оплату за її користування, фактичного споживав будь-які обсяги електричної енергії, або підписував заяву-приєднання до умов договору.
Згідно частин 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Заявник у своїй заяві вказує, що ОСОБА_1 фактично проживаює за вказаною адресою, а тому має сплачувати кошти за використання електричної енергії як споживач останньої.
Жодних доказів фактичного проживання та споживання електричної енергії саме ОСОБА_1 за адресою вказаною у заяві про видачу судового наказу матеріали справи не містять.
Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Таким чином, із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги за якої заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
За таких підстав у видачі судового наказу слід відмовити на підставі п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 166 ЦПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Згідно ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.,ст. 165, 166, 167, 260, 261, 353 ЦПК України, -
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за об'єктом, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , із ОСОБА_1 .
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленого за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 164 ЦПК України).
Ухвала суду може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: Л.В. Середа