Справа № 694/2856/25
провадження № 2/694/1337/25
20.11.2025 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області
в складі головуючого судді Смовж О.Ю.,
з участі секретаря судового засідання Портян С.Б.,
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в приміщенні суду, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину та стягнення аліментів на матір дитини до досягнення дитиною трирічного віку,
встановив:
18 вересня 2025 року до Звенигородського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 10 листопада 2023 року Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис за № 416; стягнути з відповідача на користь позивача аліменти для утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття та стягнути з відповідача на її утримання аліменти у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною 3-х річного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду. Також просить стягнути понесені судові витрати на оплату судового збору та витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 10.11.2023 зареєстровано шлюб із відповідачем ОСОБА_2 . Від даного шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 17 травня 2025 року сторони не підтримують сталих подружніх відносин. Спільне життя не склалося, мають протилежні погляди на сімейне життя, внаслідок чого втрачено почуття любові та поваги один до одного. За таких обставин вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить її інтересам. На примирення не згодна, просить розірвати шлюб. На даний час спільна дитина постійно проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні. У витратах, пов'язаних з утриманням та вихованням дитини, відповідач в повній мірі участі не приймає. Домовленості про сплату аліментів в добровільному порядку з відповідачем не досягнуто. Відповідач, на її думку, ухиляється від покладеного на нього відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України обов'язку утримувати свою дитину. Окрім того, відповідач матеріальної допомоги на утримання дружини, що перебуває у декретній відпустці, не надає. Джерел доходу, крім соціальних виплат, по догляду за дитиною не має.
Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області (суддя Смовж О.Ю.) від 23.09.2025 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, посилалася на обставини подружньої зради чоловіком, відсутність порозуміння, брак уваги з його боку, внаслідок чого не вбачає сенсу у подальшому існуванні шлюбу.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні частково визнав позовні вимоги, а саме: в частині розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина. Однак просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення аліментів на матір дитини до досягнення дитиною трирічного віку. Зазначив, що з боку дружини також має місце подружня зрада, на даний час ОСОБА_1 підтримує стосунки з іншим чоловіком, подальше спільне життя виключено, і оскільки є інший чоловік в житті ОСОБА_1 , то він і має її забезпечувати.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстрували шлюб 10 листопада 2023 року Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис за № 416, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 10.11.2023. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінилося на « ОСОБА_5 ».
Сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 672. Батьками дитини записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру Звенигородської територіальної громади №2025/013597615 від 16.09.2025.
Відповідно до акту, складеного депутатом Звенигородської міської ради Низенком В.Б. від 17.09.2025, вбачається, що разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає та перебуває повністю на її утриманні неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько - ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не приймає.
Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу
Згідно зі ст. 51 Конституції України, та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із ч.ч.2,3 п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС лише у випадках, передбачених статтями 106, 107 СК (2947-14). При цьому питання про розірвання шлюбу вирішується незалежно від наявності між подружжям майнового спору.
Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, крім випадків, передбачених ст. 107 СК України; за спільною заявою подружжя, яке має дітей, відповідно до ст. 109 СК; за позовом одного з подружжя відповідно до ст. 110 СК.
Відповідно до п.3. ст.105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Розірвання шлюбу відбувається за позовом одного з подружжя відповідно до ст.110 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення. Така ж позиція висловлена в п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з яким проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до положень ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Судом з'ясовано, що має місце непримирима позиція сторін на продовження шлюбних відносин, відсутня обопільна згода на продовження шлюбу, щодо можливості примирення та надання відповідного строку на примирення подружжя заперечувало.
При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя за відсутності їх згоди на продовження шлюбу. Побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, які в сторін відсутні.
Суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б спільним інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1ст. 180 СК України).
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Як передбачено ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789X11 (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Розмір аліментів, які позивач просить стягнути з відповідача, відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 182 СК України щодо розміру аліментів.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
При дослідженні обставин справи судом враховується той факт, що відповідач є чоловіком працездатного віку, є діючим військовослужбовцем (зі слів відповідача) спеціальних статусів та пільг не має, інших дітей на утриманні не має. Докази, які б давали підстави вважати неможливим надання ОСОБА_2 допомоги на утримання дитини в матеріалах справи відсутні, а більше з тим він сам не заперечує свого обов'язку утримувати сина шляхом сплати аліментів.
Суд вважає, що причини, які спонукають позивача звернутися до суду з вказаним позовом є обґрунтованими, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
В порядку п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку
Згідно з ч.1, ч. 4 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 84 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Аналіз зазначених положень свідчить про те, що особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання у разі проживання з нею дитини. Особливістю зазначеного права є те, що той з подружжя, з ким проживає дитина, має його незалежно від того, чи він/вона працює та незалежно від її/його матеріального становища. Єдиною умовою, яку висуває законодавець, є можливість другого з подружжя надавати таку матеріальну допомогу.
Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд вважає, що причини, що спонукають позивача звернутися до суду з вказаним позовом є обґрунтованими, натомість аргументи відповідача на увагу не заслуговують, оскільки не ґрунтуються на логічних та послідовних поясненнях та суперечать положенням чинного законодавства, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 79 СК України, якою визначено час, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя, суд присуджує аліменти починаючи від дня подання позовної заяви - 18.09.2025.
В порядку п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, допустити рішення в частині стягнення аліментів - до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Відтак, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір за дві позовні вимоги (стягнення аліментів на дитину та стягнення аліментів на матір дитини до досягнення дитиною трирічного віку) в сумі 2422,40 грн.
Також з урахуванням позиції відповідача та його відношення до позовних вимог, їх часткового визнання, на користь позивача слід стягнути половину заявлених витрат за надання правової допомоги в розмірі 2 500,00 грн (дві тисячі п'ятсот гривень) та половину сплаченого судового збору в сумі 605,60 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
На підставі викладеного та ст. 51 Конституції України, ст.ст. 24, 56, 105, 110-113, ч.2 ст. 114,180,181,183,191 СК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 200, 211, 247, 259, 263-265, 280-282, ч.1 ст. 354, 430 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину та стягнення аліментів на матір дитини до досягнення дитиною трирічного віку, задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10 листопада 2023 року Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис за № 416.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.09.2025 і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3-х річного віку у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 18.09.2025.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 2422,40 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 605,60 грн сплаченого судового збору та за надання правничої допомоги в розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень).
Шлюб припиняється у день набрання законної сили даним рішенням суду.
В частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць рішення підлягає до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 21.11.2025
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ).
Суддя О.Ю.Смовж