Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/4761/25
17 листопада 2025 року
Сарненський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Слободянюка Б.К.
за участю секретаря судових засідань - Кардаш К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в м. Сарни справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 01 вересня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 14 серпня 1993 року перебуває у зареєстрованому з відповідачем шлюбі. Під час подружнього життя народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у сторін не склалося, шість місяців проживають окремо. Вказує, що добровільно вирішити питання матеріального забезпечення дитини не вдалося, оскільки відповідач самоусунувся від матеріального забезпечення дитини. ОСОБА_1 вказує, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на рівні 1/2 частки з усіх видів його заробітку (доходу), оскільки працює в Сарненському газовому господарстві та має постійний дохід, крім того підробляє не офіційно.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було встановлено строк в п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
Відповідачем, відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України, не подано до суду відзив на позовну заяву, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що відповідає вимогам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Суд дослідивши надані докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.
Із свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 встановлено, що між сторонами перебувають у зареєстрованому Сарненським районним відділом ЗАГС Рівненської області з 14 серпня 1993 року, актовий запис №155.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачем долучені також копії медичних документів дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема: епікриз з КНП ТОДКЛ ТОР про перебування на стаціонарному лікуванні з 10 лютого 2025 року по 15 лютого 2025 року та проведення оперативного лікування; карту ехокардіографічного обстеження від 05 серпня 2025 року; епікриз з КНП ТОДКЛ ТОР про перебування ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні в ЛОР - відділенні з 11 серпня 2025 року по 14 серпня 2025 року з діагнозом хронічний лівобічний епімезотимпаніт (стан після тимпанопластики 11 лютого 2025) та проведення оперативного та консервативного лікування.
За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивач, звертаючись до суду з указаним позовом, зазначала про те, що дитина проживає разом із нею та перебуває на повному її утриманні, а відповідач не надає будь-якої матеріальної допомоги на її утримання.
Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною першою статті 51 Конституції України встановлено обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Положеннями частин першої та другої статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З наведених норм чинного законодавства України про особисті немайнові і майнові права та обов'язки батьків і дітей випливає, що відповідач зобов'язаний утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття шляхом сплати аліментів на її утримання у розмірі, визначеному судом.
Визначаючи розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, суд ураховує матеріальний стан сторін, їх працездатний вік та наявність у відповідача регулярного доходу та відсутність інших утриманців, бере до уваги стан здоров'я дитини, яка має хронічні захворювання та потребує постійного лікування, суд дійшов висновку про доцільність стягнення аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.09.2025 року і до повноліття дитини.
У частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
З огляду на зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів (див. постанову Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 364/1139/19 провадження № 61-11271св20)).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір.
На підставі ст. 180- 183 , 184 СК України , керуючись ст. ст. 141, 178, 279, 430 ЦПК України суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 вересня 2025 року і до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору в дохід держави.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць відповідно до ст. 430 ЦПК України обернути до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя: