Справа № 569/20278/25
19 листопада 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючої судді - Балацької О.Р.
за участі секретаря судового засідання - Бугайчук А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий зміст позовних вимог
В Рівненський міський суд Рівненської області надійшла на розгляд позовна заява представника Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» Мєшнік К.І. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15 квітня 2024 року у розмірі 18 881 грн. 05 коп.
Позовні вимоги мотивує тим, що 15 квітня 2024 року між сторонами підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. На підставі укладеного Договору відповідач отримала кредит у розмірі 9 700 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 . Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплачувала щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за Договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала.
Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором станом на 04 червня 2025 року становить 18 881 грн. 05 коп., який складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 12 909 грн. 26 коп., заборгованості за пенею у розмірі 2 831 грн. 50 коп. та заборгованості за порушення грошового зобов'язання у розмірі 3 140 грн. 29 коп.
Посилаючись на те, що відповідач порушила умови договору по поверненню коштів та ст. 509, 526, 1054 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.
Від відповідача надійшла заява, у якій вона визнає позовні вимоги в частині заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а в решті позовних вимог просить відмовити у повному обсязі. З огляду на матеріальний стан та отримання мінімального пенсійного забезпечення, відповідач просить суд розстрочити виконання зобов'язань щодо сплати заборгованості строком на 12 місяців.
ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2025 року справу передано судді Балацькій О.Р.
Згідно з відповіддю ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області № 5688/10818 від 08.10.2025 р. щодо реєстрації місця проживання відповідача, ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 жовтня 2025 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 49-50).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, разом з позовом подав клопотання про розгляд справи без його участі, щодо заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, проти позовних вимог заперечує частково.
В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
З'ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Суд встановив, що між сторонами виникли договірні відносини у зв'язку з укладенням кредитного договору. 15 квітня 2024 року між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
У Анкеті-заяві зазначено, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates складають Договір про надання банківських послуг. Підписуючи цю Анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у Мобільному додатку monobank, відповідач просить відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні на його ім'я, встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.
Крім того, у п. 4 Анкети-заяви, ОСОБА_1 засвідчує генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Він визнає, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису.
Згідно п. п. 2.3 розділу І Умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank/Universal Bank (надалі Умови) відповідно до статті 628 ЦК України договір, що укладається між банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі, але не виключно: договору банківського рахунку, депозитного договору, договору про надання кредиту. До відносин між сторонами застосовуються у відповідних частинах положення законодавства щодо договорів, елементи яких містяться у договорі.
Між сторонами відповідно до п. п. 5.3, 5.8.1 розділу І Умов погоджено, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій.
Для надання послуг банк видає клієнту картку. Підписанням анкети-заяви клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг «Мonobank». Датою укладення договору є дата підписання клієнтом анкети-заяви та отримання картки. Платіжна карта передається клієнту не активованою, активується банком: при додаванні інформації з картки в мобільний додаток з авторизацією за номером телефону, або при активації клієнтом віртуальної картки в Мобільному додатку. З метою ідентифікації клієнта при проведенні операцій з використанням картки при активації картки встановлюється ПІН-код (п. п. 2.1, 2.4, 2.5 розділу ІІ Умов).
Так, згідно з Тарифами банку пільговий період за карткою встановлюється до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі); пільгова відсоткова ставка 0,00001% річних; розмір обов'язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами 4% від заборгованості (не менше 100 грн, але не більше залишку заборгованості); базова відсоткова ставка 3,1% на місяць; збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості 6,2% на місяць (нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості).
Відповідач отримала кредит у розмірі 9 700 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 .
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача ОСОБА_1 станом на 04.06.2025 р. наявний розмір заборгованості в сумі 18 881 грн. 05 коп., який складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 12 909 грн. 26 коп., заборгованості за пенею у розмірі 2 831 грн. 50 коп. та заборгованості за порушення грошового зобов'язання у розмірі 3 140 грн. 29 коп.
ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Проаналізувавши вищевказані положення законодавства суд вважає, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як стверджується з матеріалами справи, відповідачем було укладено Договір про надання банківських послуг «Monobank» від 15.04.2024 р. за умовами яких відповідач отримала кредитний ліміт.
Вказаний договір було укладено в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані відповідачу.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», вказані договори прирівнюється до укладених в письмовій формі.
Виходячи із вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи вбачається, що відповідачем було укладено в електронній формі кредитний договір на суму кредиту 9 700 грн. 00 коп., кредитні кошти отримано на зазначений відповідачем картковий рахунок. При цьому, вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого є неможливим без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
З врахуванням викладеного, матеріалами справи стверджується, що між сторонами укладені кредитний договір, відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надав.
Отже, з урахуванням умов кредитного договору заборгованість за кредитним договором від 15.04.2024 р. становить 18 881 грн. 05 коп., який складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 12 909 грн. 26 коп., заборгованості за пенею у розмірі 2 831 грн. 50 коп. та заборгованості за порушення грошового зобов'язання у розмірі 3 140 грн. 29 коп.
За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач серед іншого просить стягнути неустойку, однак відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, суд вважає, що нарахування пені у розмірі 2 831 грн. 50 коп. та за порушення грошового зобов'язання у розмірі 3 140 грн. 29 коп. за невиконання грошового зобов'язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15.04.2024 р. в розмірі 12 909 грн. 26 коп. (заборгованість за наданим кредитом) є обґрунтованими, а відтак позов підлягає до часткового задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).
У зв'язку з висновком суду про часткове задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 656 грн. 23 коп. судового збору (12909,26*2422,40/18881,05).
Враховуючи доводи, викладені у заяві відповідача, а також з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності виконання судового рішення, суд вважає за можливе застосувати положення статті 267 Цивільного процесуального кодексу України та розстрочити виконання рішення суду строком на дванадцять місяців, встановивши щомісячне внесення рівних платежів у рахунок погашення заборгованості.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 15.04.2024 р. у розмірі 12 909 (дванадцять тисяч дев'ятсот дев'ять) гривень 26 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1 656 (одна тисяча шістсот п'ятдесят шість) гривень 23 копійки.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розстрочити виконання рішення суду щомісячними платежами в рівних частинах строком на дванадцять місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 19.11.2025 р.
Учасники справи:
Позивач - Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», місцезнаходження: вул. Автозаводська, буд. 54/19, м. Київ, 04082, ЄДРПОУ 21133352;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Ольга БАЛАЦЬКА