Справа № 569/18864/25
17 листопада 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Гордійчук І.О.
секретар судового засідання Баланович М.В.
за участі представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТзОВ «Кей-Колект» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в сумі 156980 грн, з яких сума 3% річних у розмірі 34655,34 грн., та суми нарахованих відсотків річних у розмірі 122324,66 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.12.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11280016000, згідно якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 30 000,00 доларів США на умовах повернення коштів у розмірах та строки, встановлених графіком погашення кредиту, та не пізніше 26.12.2013 р.
Для забезпечення виконання зобовязань за вказаним договором 28.12.2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 170929, згідно якого вказана особа зобов'язалась відповідати за належне виконання позичальником обовязків за кредитним договором № 11280016000.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору та виникненням заборгованості банк звернувся до суду щодо примусового стягнення заборгованості.
28.07.2010 року Рівненський міський суд розглянув справу 2-943/2010 та ухвалив рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором кредиту № 11280016000 в сумі 237 995,65 грн.
12.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» з однієї сторони та ТОВ «Кей-Колект» з іншої укладено договір факторингу № 2, згідно умов якого ТОВ «Кей-Колект», що виступило як фактор, зобов'язується прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження ПАТ «УкрСиббанк».
На сьогоднішній день відповідачем рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконано, залишок боргу складає 237 995,65 грн.
Внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Згідно з Розрахунком суми 3 % річних, за період з «02» квітня 2017 року по «23» лютого 2022 року (включно), за прострочення сплати заборгованості, сума 3 % річних, становить: 34 655,34 грн.
Згідно з Розрахунком суми інфляційних втрат, за період з «02» квітня 2017 року року по «23» лютого 2022 року (включно), понесених у наслідок прострочення заборгованості, сума інфляційних втрат, становить: 122 324,66 грн.
Відповідач не погодився із позовом, просить відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача подав до суду відзив від 17.10.2025. Свої заперечення обґрунтовує наступним.
Відповідно до умов договору п.1.1 розділу 1 про надання споживчого кредиту №11280016000 від 27.12.2007 банк надав позичальнику однією сумою кредит в іноземній валюті в сумі 30000 дол.США. Рішенням суду про стягнення заборгованості від 28.07.2010 вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитними коштами в сумі 29545,12 доларів США.
Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої ст..625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. Інфляційний показник не поширюється на випадки стягнення боргу в еквіваленті до іноземної валюти.
Також зазначає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми 3 % річних є безпідставною, оскільки відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України три проценти річних від прострочення суми нараховується, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а у договорі п.8.1. розділу 8 про надання споживчого кредиту №11280016000 від 27.12.2007 було визначено процентну ставку.
Ухвалою судді від 10.09.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі.
У судове засідання представник позивача не з'явився, зазначивши у заяві від 06.10.2025 про розгляд справи за відсутності представника за наявними у матеріалах справи докази. Позов підтримав, просив його задоволити.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала заперечення на позов та просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом установлено, що 28.12.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11280016000, згідно якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 30000 доларів США на умовах повернення коштів у розмірах та строки, встановлених графіком погашення кредиту, та не пізніше 26.12.2013.
28.12.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений Договір поруки 170929.
У зв'язку з неналежним виконанням умов Кредитного Договору та виникненням заборгованості Банк звернувся до суду щодо примусового стягнення заборгованості.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28.07.2010 року у справі №2-943/10 стягнуто з солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість по кредиту та процентам за користування кредитними коштами в сумі 29545,12 доларів США, що за курсом НБУ на 17.09.2009 становить 236485,05, пеню в розмірі 1010,60 грн та неустойку в розмірі 500 грн, всього 237995,65 грн.
ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками ПАТ УкрСиббанк», в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 11280016000.
Ухвалою Рівненського міського суду від 07.02.2014 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Укрсиббанк» на ТОВ «Кей-Колект».
Постановою державного виконавця відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції ВП №48262627 від 29.07.2015 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-943/2010 виданого 01.07.2011.
На сьогоднішній день відповідачем рішення суду про стягнення кредитної заборгованості не виконано, залишок боргу складає 237995,65 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач, звертаючись до суду, вказує, що рішення не виконане та здійснив розрахунок розміру інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 складає: 3% річних - 34655,34 грн; інфляційні втрати 122324,66 грн, а всього сума заборгованості (основний борг, загальна сума 3 % річних, інфляційних втрат) Відповідачів перед ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» становить: 156980 грн.
Доказів виконання рішення суду матеріали справи не містять.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд враховує, що предметом позову в цій справі є стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачем виконання зобов'язання, яке виникло на підставі рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 та ч. 5 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а також у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Отже між сторонами виникло грошове зобов'язання на підставі рішення суду.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Вищенаведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц.
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові №6-2168цс-15 від 30 березня 2016 року, за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
З ухваленням рішення про стягнення боргу зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося, тому кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується строком загальної позовної давності перед подачею такого позову.
Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі № 204/3530/17 (провадження № 61-10592св20), від 17.02.2021 року у справі № 303/7132/18 (провадження № 61-8487св20).
Так, у разі порушення боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів, положення статті 625 ЦК України встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути індекс інфляції та 3% річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми за період прострочення виконання цього рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 340/385/17 (провадження № 14-495цс19) зазначено, що "Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про правомірність нарахування на суму основної заборгованості індексу інфляції, оскільки позивач скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов'язання та пред'явив позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 17.09.2009 року. Відтак, з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним".
Отже, з огляду на те, що рішенням суду у справі № 2-943/10 стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 237995,65 грн, тобто валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня, тому нарахування індексу інфляції на таку заборгованість є правомірним.
За таких обставин, враховуючи не виконання грошового зобов'язання, розмір якого визначений рішенням суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно наведеного позивачем розрахунку за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 у розмірі 34655,34 грн, а також інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно наведеного позивачем розрахунку за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 у розмірі 122324,66 грн.
Наведений позивачем розрахунок проведено вірно з урахуванням розміру невиконаного зобов'язання, що відповідачем не спростовано, а також періоду прострочення виконання.
Враховуючи вищевикладене, належним чином оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є законними, повністю підтверджуються зібраними у справі доказами, відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконував, існує порушення виконання зобов'язань, тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 156980 грн., з яких сума 3% річних в розмірі 34655,34 грн та сума нарахованих інфляційних втрат в розмірі 122324,66 грн, відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 258, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованість у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання в загальній сумі 156980,00 грн (сто п"ятдесят шість тисяч дев"ятсот вісімдесят гривень 00 коп), з яких: 34655,34 грн - 3 % річних за період 02.04.2017 по 23.02.2022, 122324,66 грн - інфляційні втрати за період 02.04.2017 по 23.02.2022.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», код ЄДРПОУ 37825968, місцезнаходження: вул. Менделєєва, буд. 12, м. Київ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 21.11.2025.
Суддя І.О.Гордійчук