Справа № 564/3472/25
20 листопада 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області
в складі судді Снітчук Р.М.
за участі секретаря Зберун К.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику (повідомлення) сторін в залі суду м. Костопіль цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що 09 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір про надання кредиту № 334310-КС-002, шляхом його підписання позичальником електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
За умовами цього договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 15000 грн. строком на 24 тижні, з остаточною датою повернення кредиту 27.07.2022, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,86586679 % на залишок заборгованості за кожен день за період фактичного користування кредитом, комісії за надання кредиту в сумі 2250 грн.
Вказує, що ТОВ «Бізнес позика» виконало у повному обсязі свої зобов'язання за договором, перерахувало суму кредиту на картковий рахунок, вказаний позичальником в його особистому кабінеті.
Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, у рахунок погашення кредиту сплатила лише 2750 грн. 00 коп., у повному розмірі кредитні кошти у визначений договором строк не повернула, проценти за користування кредитом не сплатила.
Станом на 08.08.2025 заборгованість за кредитом становить 36449 грн. 72 коп., з яких: 15000 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 20001 грн. 52 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 1448 грн. 20 коп. - прострочені платежі за комісією.
Покликаючись на вимоги ст. 525-530, 610-612, 631, 1046-1049 ЦК України, просив стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 36449 грн. 72 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було надано строк п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Савченко Я.В. вказав на безпідставність заявлених вимог та у задоволенні позову просив відмовити.
При цьому покликався на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження підписання зазначеного кредитного договору позичальником ОСОБА_1 електронним цифровим підписом - одноразовим ідентифікатором, а також його отримання відповідачем, її реєстрації в інформаційно-телекомунікаційних системах кредитора. Крім того, позивачем не надано первинних бухгалтерських документів про здійснення операцій з перерахування на картковий рахунок позичальника кредитних коштів. Також відсутні докази про отримання кредитних коштів відповідачем. Матеріали справи не містять належних доказів, що номер банківської картки, який вказаний як номер картки відповідача, належить саме ОСОБА_1 , а також щодо розміру існуючої заборгованості.
Крім того, просив застосувати до вказаних позовних вимог загальний строк позовної давності.
У відповіді на відзив представник позивача Басалига Д.М. вказала на те, що підстави для визнання зазначеного кредитного договору недійсним чи неукладеним відсутні. 09.02.2022 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 334310-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач через веб-сайт кредитодавця шляхом введення логіну та поролю, увійшовши до особистого кабінету через інформаційно-телекомунікаційну систему подала заявку на отримання кредиту, де вказала номер свого поточного (карткового) рахунку та, отримавши одноразовий ідентифікатор, направлений на зазначений нею номер телефону, підписала вказаний договір.
ТОВ «Бізнес Позика» належним чином виконало свої зобов'язання за кредитним договором, перерахувавши кредитні кошти в сумі 15000 грн. на картковий рахунок поичальника, що підтверджується довідкою про перерахування коштів через платіжну систему «Тас Pay». Просила врахувати, що відповідач здійснила часткове виконання кредитного договору, сплативши в рахунок погашення кредиту 2750 грн. Представником відповідача наданий суду розрахунок заборгованості не спростовано та свій розрахунок не наведено. Просила також відмовити відповідачу у застосуванні строку позовної давності у справі, оскільки у зв'язку з введенням на території України воєнного стану з 24.02.2022 зазначений строк зупинявся, перебіг строку позовної давності поновлено лише з 04.09.2025. Наведене вказує, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом у межах визначеного законом загального строку позовної давності.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, яка вказує на те, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до положень ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 цього ж Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як зазначено в правій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.11.2021 року у справі №243/6552/20 (провадження №61-1347св21) будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно із п. 1-1, п. 11 ч. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;
споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Тобто, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту) є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).
Умови договору про споживчий кредит мають містити відомості, визначені частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно до ст. 13 цього ж Закону договір про споживчий кредит та зміни до нього укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.
Судом встановлено, що 09 лютого 2022 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 334310-КС-002, шляхом його підписання позичальником електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», на умовах, зазначених у пропозиції (оферті) укласти договір про надання кредиту від 09.02.2022, яка була акцептована відповідачем 09.02.2022.
За умовами цього договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 15000 грн. строком на 24 тижні, з остаточною датою повернення кредиту 27.07.2022, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,86586679 % на залишок заборгованості за кожен день за період фактичного користування кредитом, комісії за надання кредиту в сумі 2250 грн.
Наведене підтверджується пропозицією (офертою) укласти договір № 334310-КС-002 про надання кредиту від 09.02.2022, прийняттям (акцепт пропозиції (оферти) укласти договір № 334310-КС-002 про надання кредиту від 09.02.2022, договором № 334310-КС-002 про надання кредиту від 09.02.2022, паспортом споживчого кредиту, які підписані позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, та в яких вона зазначила номер особистого електронного платіжного засобу для перерахування кредитних коштів.
Підтвердженням щодо укладення сторонами зазначеного кредитного договору є також надана позивачем анкета позичальника, яка містить електронну адресу позичальника, фінансовий номер телефону, номер банківського рахунку для перерахування коштів, візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення зазначеного кредитного договору.
Вказане свідчить про ознайомлення відповідача з умовами договору та належне укладення зазначеного кредитного договору, шляхом проставляння сторонами електронного цифрового підпису.
Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за вказаним кредитним договором, перерахувавши на картковий рахунок позичальника ОСОБА_1 09.02.20232 кредитні кошти в сумі 15000 грн., що підтверджується квитанцією про переказ кредитних коштів від 09.02.2022, договором №83 про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам від 11.11.2020, детальною інформацією про переказ коштів на картковий рахунок позичальника, повідомленням ОСОБА_1 про укладення кредитного договору від 09.02.2022, випискою за договором по картковому рахунку позичальника АТ КБ «ПриватБанк», з якої вбачається, що 09.02.2022 на картковий рахунок ОСОБА_1 зараховано 15000 грн., розрахунком заборгованості, в якому відображено часткову сплату коштів за кредитом позичальником у сумі 4100 грн.
У встановлений договором строк відповідач не виконала належним чином свої зобов'язання за вказаним кредитним договором.
Станом на 08.08.2025 заборгованість за кредитом становить 36449 грн. 72 коп., з яких: 15000 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 20001 грн. 52 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 1448 грн. 20 коп. - прострочені платежі за комісією, що підтверджується наданим суду розрахунком та довідкою про стан заборгованості.
При цьому суд звертає увагу на те, що відсотки за користування кредитом нараховано у межах строку кредитування та вони не мірою відповідальності у розумінні сти. 625 ЦК України.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Частина 2 ст. 615 ЦК України вказує, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем не доведено того, що кредитних коштів вона не отримала, як і того, що зобов'язання за вказаним кредитним договором нею виконане належним чином.
Із кредитного договору та розрахунку заборгованості вбачається, що позичальник ОСОБА_1 зобов'язалася сплатити комісію за надання кредиту в сумі 2250 грн., заборгованість за комісією складає 1148 грн. 20 коп.
Однак, надання кредиту є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою зі сторони позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інстрменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостйною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку, наведене повністю узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.
Крім того, доказів надання кредитодавцем позичальнику додаткових послуг, їх переліку матеріали справи не містять, як і детального розрахунку комісій, нарахованих позивачем. У відомості про щоденні нарахування та погашення лише зазначено про факт нарахування комісії.
Враховуючи викладене суд вважає, що відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача комісії за вказаним кредитним договором в сумі 2250 грн., оскільки такі умови договору суперечать ст. 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемними в силу закону.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 викладено правову позицію відповідно до якої, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, в межах заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом. Зокрема підлягає до стягнення 15000 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту та відсотки за користвання кредитом в сумі 20001 грн. 52 коп., всього 35001 грн. 52 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника суми позики та процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Також суд вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущено та підстави для його застосування за заявою представника відповідача відсутні.
При цьому суд враховує, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки позовної давності були продовжені на строк дії карантину, викликаного короновірусною хворобою, з 11.03.2020 року до 1.07.2023 року (Постанови Кабінету Мніістрів України від 11.03.2020 р., від 27.06.2023 р. № 651).
Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Воєнний стан в України запроваджено 24 лютого 2022 року і триває він на даний час.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 31.05.2024 перебіг позовної давності поновлено з 04.09.2025 року.
Згідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Витрати позивача зі сплати судового збору становлять 2422 грн. 40 коп.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, зокрема вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (35001,52 х 100) : 36449,72 = 96 %, тобто позов задоволено на 96 %.
При визначенні розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, суд наводить наступний розрахунок: 2422 грн. 40 коп. х 96 % = 2325 грн. 50 коп., тобто з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2325 грн. 50 коп. судових витрат зі сплати судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 509, 526, 527, 530, 532, 599, 610- 612, 615, 629, 631, 634, 638, 1046-1050, 1054 ЦК України ст. 2, 3-13, 19, 81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 334310-КС-002 від 09.02.2022 станом на 08.08.2025 в розмірі 35001 (тридцять п'ять тисяч одна) грн. 52 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2325 (дві тисячі триста двадцять п'ять) грн. 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст судового рішення виготовлено 20 листопада 2025 року.
Суддя: Р. М. Снітчук