Справа № 564/3129/19
30 жовтня 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя Грипіч Л. А.
з участю секретаря Вознюк Ю.В.
за участі учасників справи:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Костопільського РВ ДВС Петрової В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, Державної казначейської служби України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська теплоізоляційна компанія», Приватне підприємство “Стимулюючий важіль», Товариство з обмеженою відповідальністю »Форест плюс», ОСОБА_3 про стягнення збитків, завданих державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження №54629666 при примусовому виконанні ухвали Костопільського районного суду від 29.08.2017 року №564/1722/17, понесених у зв'язку із втратою майна,
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (надалі - Позивачі) звернулися до Костопільського районного суду Рівненської області з позовом до Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, Державної казначейської служби України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія", Приватного підприємства "Стимулюючий важіль", Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Плюс", ОСОБА_3 (надалі - Відповідачі) про стягнення збитків, завданих державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження № 54629666 при примусовому виконанні ухвали Костопільського районного суду від 29.08.2017 року № 564/1722/17, понесених у зв'язку із втратою майна.
В обґрунтування позовних вимог Позивачі зазначають, що внаслідок незаконних дій державного виконавця Сягровця В.М. під час здійснення виконавчого провадження з виконання ухвали Костопільського районного суду від 29.08.2017 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а саме на частину лінії з виготовлення пелет (обладнання В-6 для переробки тирси і виробництва гранул, Чехія), зокрема під час складання Акта опису й арешту майна від 05.09.2017 року та безпідставної передачі цього майна на відповідальне зберігання третій особі - відповідачу ОСОБА_3 .
Вважають, що саме такими неправомірними діями державного виконавця їм заподіяно шкоду, оскільки майно не повернуто Позивачам, воно втрачене, його місцезнаходження не відоме. У зв'язку з чим Позивачі просили суд відшкодувати його вартість за рахунок Державного бюджету, стягнувши з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області на користь ОСОБА_2 1 893 230 грн (один мільйон вісімсот дев'яносто три тисячі двісті тридцять гривень) у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та на користь ОСОБА_1 441 440 грн (чотириста сорок одна тисяча чотириста сорок гривень) у рахунок матеріальної шкоди та судових витрат по справі.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 27.11.2019 року (головуючий суддя Олійник П.В.) прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 564/3129/19. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
23 грудня 2019 року на адресу суду надійшов відзив Відповідача №2- Державної казначейської служби України, в якому позовні вимоги позивачів не визнають, а позовну заяву про стягнення збитків, завданих державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження № 54629666 при примусовому виконанні ухвали Костопільського районного суду від 29.08.2017 року № 564/1722/17, понесених у зв'язку із втратою майна, вважають необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки з поданих позивачами матеріалів незаконність дій чи бездіяльності державного виконавця не встановлено, а відтак відсутні підстави для стягнення заявленої шкоди. Окрім того, за втрату майна відповідальною є особа, на відповідальному зберіганні якої воно перебувало, а тому безпідставними є вимоги позивачів щодо відшкодування вартості втраченого майна за рахунок держави, оскільки втрата майна не спричинена діями чи бездіяльністю державного виконавця.
27 грудня 2019 року на адресу суду надійшов відзив Відповідача №1- Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.
Заперечуючи позовні вимоги Позивачів, вважають, що стороною позивачів не надано доказів незаконності дій чи бездіяльності державного виконавця, не надано доказів належності позивачам вказаного майна, а також за втрату майна відповідає особа, на відповідальному зберіганні якої воно перебувало. Тому вимоги про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області у рахунок відшкодування матеріальної шкоди є безпідставними, оскільки втрата майна не спричинена діями чи бездіяльністю державного виконавця.
21 лютого 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позов Відповідача №3 - ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія", в якому відповідач позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вважає необґрунтованою, такою, що не відповідає дійсності та не підлягає задоволенню, оскільки позивачам не належить вказане в позовній заяві обладнання, а отже, і не могло бути завдано жодних збитків державним виконавцем при примусовому виконанні рішення Костопільського районного суду.
Водночас вважають, що подана позовна заява спрямована на приховування протиправних дій із викрадення майна ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" та на збагачення позивачів за рахунок Державного бюджету України. Також зазначили, що усе обладнання з виробництва паливних гранул з 2011 року перебувало у власності ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" і нікому не було відчужене. Жодне інше аналогічне чи схоже обладнання, яке б належало іншим особам, у тому числі позивачам, на території ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" за адресою: АДРЕСА_1 , не перебувало.
Ухвалою суду від 26.02.2020 року постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.04.2020 року.
Рух справи та розгляд клопотань.
Ухвалою суду від 09.07.2020 року задоволено клопотання сторони позивачів про відмову від позову щодо частини відповідачів та залучення їх до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів. Закрито провадження у справі щодо відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська теплоізоляційна компанія», Приватного підприємства “Стимулюючий важіль», Товариства з обмеженою відповідальністю »Форест плюс», ОСОБА_3 та залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська теплоізоляційна компанія», Приватне підприємство “Стимулюючий важіль», Товариство з обмеженою відповідальністю »Форест плюс», ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 06.10.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Величко О.М. про закриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 07.09.2021 року задоволено клопотання представника позивачів - адвоката Власик В.Я. про витребування доказів для огляду - .
Ухвалою суду від 14.12.2022 року провадження у справі було зупинено у зв'язку з перебуванням позивачів в лавах ЗСУ.
Ухвалою суду від 25.10.2023 року провадження у справі поновлено за клопотанням сторони позивачів.
Розпорядженням Костопільського районного суду від 19.03.2024 року за №47, у зв'язку з виходом судді ОСОБА_4 у відставку, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №564/3129/19.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Грипіч Л. А.
Ухвалою від 19.04.2024 року (головуюча суддя Грипіч Л.А.) цивільну справу №564/3129/19 прийняти до провадження та призначено підготовче судове засідання на 22.05.2024 року .
Ухвалою суду вд 30.08.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.
Під час підготовчого провадження та підготовчого засідання було визначено склад учасників справи, узгоджено позицію Позивачів щодо обставин справи та доказів на їх підтвердження, інших клопотань з сторони Позивачів до суду не надходило.
Позивач ОСОБА_1 та представник Позивачів - адвокат Власик В.Я. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області у рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2 1 893 230,00 грн. та на користь ОСОБА_1 - 441 440,00 грн.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача № 1 - Костопільського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Петрова В.О. у судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позов, та просила відмовити в його задоволенні.
Представник відповідача № 2 - Державної казначейської служби України Самойлова С.І. у судове засідання 30.10.2025 року не з'явилася, була належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи. У попередніх судових засіданнях представниця заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 в судове засідання 30.10.2025 року не з'явився, в попередніх судових засіданнях заперечував проти позовних вимог Позивачів.
Треті особи - ТОВ “Українська теплоізоляційна компанія», ПП “Стимулюючий важіль», ТОВ »Форест плюс» в судові засідання не з'являлися, були належним чином повідомленні про дату, час і місце судових засідань.
Заслухавши доводи учасників судового розгляду, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 29 серпня 2017 року в порядку забезпечення позову по цивільній справі за позовом ТОВ "Українська теплоізоляційна компанія" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності накладено арешт на майно, а саме на частину лінії з виготовлення пелет (обладнання В-6 для переробки тирси і виробництва гранул, Чехія), що перебуває за адресою АДРЕСА_2 шляхом заборони відчуження.
Відповідно до Акту опису й арешту майна від 05.09.2017 року, складеного державним виконавцем Костопільського РВ ДВС ГТУЮ в Рівненській області Сягровець В.М. під час здійснення виконавчого провадження з виконання ухвали Костопільського районного суду від 29.08.2017 року про забезпечення позову, було описано та накладено арешт на майно, а саме на частину лінії з виготовлення пелет (обладнання В-6 для переробки тирси і виробництва гранул, Чехія), що перебуває за адресою АДРЕСА_2 , заборонено відчужувати та передано на відповідальне зберігання, згідно акта опису й арешту - ОСОБА_3 .
Саме такі дії державного виконавця позивачі вважають неправомірними і такими, що заподіяли їм шкоду.
Позивачі вважають: оскільки майно вибуло з їхнього володіння внаслідок адміністративної процедури, тобто поза їхньою волею, і з порушенням закону, а заходи забезпечення позову у цивільній справі № 564/1722/17 судом скасовані 22.01.2018 року, тобто строк виконання обов'язку повернути позивачам арештоване та вилучене майно вже настав, місцезнаходження майна не встановлено, тобто воно втрачене, - наявне право на відшкодування вартості втраченого через незаконні дії державного виконавця майна з Державного бюджету України.
Постановою № 13/03/17 про результати перевірки законності виконавчого провадження від 26 вересня 2017 року заступника начальника ГТУЮ з питань ДВС - начальника Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області Бедикайла В.В. визнано вищевказані дії ОСОБА_5 такими, що вчинені з порушенням ст.ст. 28, 39, 56, 58 Закону України "Про виконавче провадження" та вимог, встановлених Інструкцією з організації примусового виконання рішень.
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
За статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини другої статті 87 Закону України "Про виконавче провадження" збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Як роз'яснено у п. 28 постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону "Про державну виконавчу службу", частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Однак суд рахує, що позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не доведено завдання їм шкоди внаслідок дій заступника начальника Костопільського районного відділу ДВС ГТУЮ в Рівненській області Сягровця В.М. по передачі майна (частини лінії з виготовлення пелет) на зберігання ОСОБА_3 .
Згідно з частинами 1-5 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом та несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Так, відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належних та допустимих доказів права власності позивачів на частину лінії з виготовлення пелет (обладнання В-6 для переробки тирси і виробництва гранул, Чехія) останніми не надано, а судом не встановлено.
Доводи позивачів стосовно того, що наявні у матеріалах справи копії договорів купівлі-продажу комплекту обладнання від 07 лютого 2013 року, укладеного між ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки вони не є належними доказами .
Майно, яке було описане, вилучене та передано державним виконавцем Костопільського районного відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області Сягровцем В.М. на зберігання ОСОБА_3 згідно акту опису й арешту майна від 05 вересня 2017 року не ідентифіковано, його відмінних ознак не встановлено, а тому не можна встановити чи саме це майно було предметом укладених між ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договорів.
Також суд рахує, що покликання позивачів на наявні у матеріалах справи копії Звітів про оцінку майна - комплектів обладнання, також не заслуговують на увагу, оскільки не посвідчують право власності на таке майно.
Суд звертає увагу, що постановою заступника начальника Костопільського районного відділу ДВС ГТУЮ в Рівненській області Сягровця В.М. про передачу майна на зберігання іншому зберігачу призначено відповідальним зберігачем майна: частини лінії з виготовлення пелет (обладнання В-6 для переробки тирси і виробництва гранул, Чехія) ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , і саме на нього покладено обов'язок щодо збереження арештованого майна.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом з тим звернутися в суд за захистом свого суб'єктивного права має не кожен громадянин, а лише особа, яка заінтересована в такому захисті.
Суд рахує, що позивачами не доведено порушення їх суб'єктивного права саме державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій.
З урахуванням вимог закону та встановлених судом обставин, позивачі при зверненні до суду невірно визначили коло відповідачів та не включили до його складу ОСОБА_3 , який був відповідальним за збереження майна - частини лінії з виготовлення пелет (обладнання В-6 для переробки тирси і виробництва гранул, Чехія), і саме на нього були покладені такі обов'язки.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, такий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.
Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).
Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача ( пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 457/726/17).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові. Так виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19 провадження № 61-11144св22); у постанові від 07 грудня 2023 року у справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23); у постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23).
Дослідивши обставини, на які позивачі посилається, як на підставу своїх вимог, надані в судовому засіданні докази, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з заявленням позовних вимог до неналежного відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,10, 11, 12,13, 81,89, 229, 258, 265,268 ЦПК України, ст.ст. 15,16,22, 23,1167,1174 ЦК України, суд , суд
В задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області, Державної казначейської служби України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська теплоізоляційна компанія», Приватне підприємство “Стимулюючий важіль», Товариство з обмеженою відповідальністю »Форест плюс», ОСОБА_3 про стягнення збитків, завданих державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження №54629666 при примусовому виконанні ухвали Костопільського районного суду від 29.08.2017 року №564/1722/17, понесених у зв'язку із втратою майна - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивачі:
ОСОБА_1 (житель АДРЕСА_4 ), РНОКПП - НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 , (житель АДРЕСА_5 ,) РНОКПП - НОМЕР_2
Відповідачі:
Костопільський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, (м.Костопіль, вул.1 Травня, 31, Костопільський р-н, Рівненська обл.) код ЄДРПОУ 34963122.
Державна казначейська служба України ( м.Київ вул. Бастіонна, 6, 01601) , ЄДРПОУ 37567646.
Треті особи:
ТзОВ "Українська теплоізоляційна компанія" (м.Костопіль, вул. Степанська, 115), ЄДРПОУ35462026.
Приватне підприємство "Стимулюючий важіль" ( м.Київ, вул. Бастіонна 1/36 кв.71) , ЄДРПОУ32982159.
ТзОВ "Форестал Плюс" ( с.Постійне, Рівненський район, Рівненська область, вул.Колгоспна 74), ЄДРПОУ36951130.
ОСОБА_3 житель (житель АДРЕСА_3 )
Повне рішення складено
10 листопада 2025 року.
СуддяЛ. А. Грипіч