Справа № 562/3160/25
19.11.2025 року суддя Здолбунівського районного суду Рівненської області Чорний І.А., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №6 (м.Здолбунів) Рівненського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 4 ст. 130, ст. 122-4, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
20.09.2025 року близько 16:15 год. на автодорозі Т 1820 1 км. 120 м. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки Рено Кенго державний номерний знак НОМЕР_1 при зустрічному роз'їзді не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем Мерседес В 150 державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався назустріч, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, та будучи причетним до ДТП залишив місце пригоди. Крім цього, 20.09.2025 року в селищі Квасилів по вул. Залізнична, 29 водій ОСОБА_1 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 20.09.2025 року близько 16:15 год. на автодорозі Т 1820 1 км. 120 м., пребував з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. На визначення стану алкогольного сп'яніння після вчинення ДТП за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820 та у медичному закладі відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 13.3, 2.10(а), 2.10(є) Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124, ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Постановою Здолбунівського районного суду від 19.11.2025 року матеріали адміністративних справ відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП об'єднано в одне провадження для спільного розгляду та присвоєно об'єднаним справам №562/3160/25 (провадження № 3/562/676/25).
У судові засідання призначені на 07.10.2025, 16.10.2025 ОСОБА_1 не з'явився. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Чоланюк С.Ю. подав до суду письмове клопотання від 16.10.2025 про зупинення розгляду справи у зв'язку із перебуванням ОСОБА_1 у лавах ЗСУ. Суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню огляду на наступне.
Так, нормами КУпАП не врегульовано порядок зупинення провадження у справі, за виключенням справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією.
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частиною 2 цієї статті не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч. 4 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП.
Також слід зазначити, що наведені вище положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Також, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості подавати свої письмові пояснення щодо обставин справи, а також має захисника, який уповноважений представляти його інтереси під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а тому він не позбавлений можливості забезпечити належним чином свій судовий захист. Таким чином, у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі необхідно відмовити.
У судові засідання призначені на04.11.2025, 19.11.2025 ОСОБА_1 повторно не з'явився, захисник не заперечував щодо подальшого розгляду справи за відсутності останнього та висловив позицію про визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Також зіславшись на обставини, зазначені у поданих ним письмових запереченнях від 16.10.2025, просив суд врахувати, що дії ОСОБА_1 не можуть кваліфікуватися за ст. 122-4 КУпАП як залишення місця ДТП, оскільки учасники дорожньо-транспортної пригоди конфлікт вирішили на місці, у зв'язку з цим також недоведеним в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, яке є похідним від адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. Наголосив, що огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 було проведено з порушенням передбаченого ст. 266 КУпАП порядку. Вважає, що провадження у справі за ч. 4 ст. 130, ст. 122-4 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання призначене на04.11.2025 не з'явилася, повідомлялася шляхом направлення повістки судом за указаною в матеріалах справи адресою. Також повідомлення про розгляд справи здійснювалось телефонограмою, за номером телефону.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Чоланюк С.Ю. у судовому засіданні 04.11.2025 надав суду та просив таку врахувати нотаріально засвідчену заяву потерпілої ОСОБА_2 від 23.10.2025, у якій остання зазначила, що в процесі спілкування після ДТП з ОСОБА_1 , останній міг зрозуміти, що працівників поліції на місце ДТП ніхто не буде викликати, оскільки він зголосився добровільно відшкодувати збитки, після того як буде визначена їх вартість, на що потерпіла не заперечувала. Рішення про виклик поліції на місце ДТП вона прийняла після того, як ОСОБА_1 поїхав, а на місце ДТП приїхав її чоловік та повідомив, що краще зафіксувати дану подію, викликавши працівників поліції. Станом на сьогодні, будь-яких претензій до ОСОБА_1 , стосовно події ДТП не має і в майбутньому мати не буде.
У судовому засіданні19.11.2025 потерпіла ОСОБА_2 підтвердила обставини, викладені нею у нотаріально засвідченій заяві від 23.10.2025. Додатково повідомила суду, що з ОСОБА_1 домовлялися лише на словах, схеми пригоди не складали та спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду не оформляли.
Свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у судовому засіданні 04.11.2025 пояснила, що після вчинення ДТП її син ОСОБА_1 спілкувався з потерпілою, звинувачували одне одного, але потім дійшли згоди, що розійдуться мирно. Домовились на словах, документально подію ДТП не оформляли. Після цього з місця ДТП вони з сином поїхали додому, коли інший автомобіль ще залишався на місці. Під час їзди син алкоголь не вживав, а пляшку пива випив уже вдома не будучи за кермом. Через деякий час до них додому приїхали працівники поліції, розмовляли з сином, а потім склали відносно нього матеріали про адміністративні правопорушення.
Працівник поліції ОСОБА_4 у судовому засіданні 04.11.2025 підтвердив обставини викладені у протоколах про адміністративні правопорушення. Повідомив, що під час спілкування з ОСОБА_1 за місцем його проживання (поліцейські приїхали за зверненням потерпілої), останній не заперечував своєї участі в ДТП з ОСОБА_2 , казав, що вони з потерпілою самі розібралися на місці ДТП, тому він поїхав додому. Під час спілкування з ОСОБА_1 у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, на що останній повідомив, що після повернення додому випив пляшку пива. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатора Драгер, однак останній відмовився від проведення такого огляду. У зв'язку з чим поліцейськими було запропоновано ОСОБА_1 провести такий огляд в закладі охорони здоров'я, на що він також чітко відмовився, що видно із долучених до матеріалів справи відеозаписів та інших доказів. Додатково поліцейський повідомив, що самостійно за взаємною згодою водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подію ДТП документально не оформили. Крім цього, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення захисника, потерпілої, працівника поліції та свідка, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, суд дійшов до наступного висновку.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція ч. 4 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за дії, пов'язані з вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Відповідно до пункту 2.10(є) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за дії, пов'язані з порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Диспозиція ст. 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за дії, пов'язані з залишенням водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно до пунктів 13.3, 2.10(а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху. У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Відповідно до ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні даних правопорушень доведена матеріалами справи, дослідженими та проаналізованими в судовому засіданні, які відповідно до ст. 251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №459963, 459932, 459915 від 20.09.2025, складеними із дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та сумнівів у їх достовірності не виникає, в яких викладені обставини вчинення правопорушень; дисками із відеозаписами вчинення даних адміністративних правопорушень, з якого зокрема вбачається, що водій ОСОБА_1 пропозицію поліцейських після вчинення ДТП відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного пристрою та в медичному закладі; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння в КП «Здолбунівська ЦМЛ» від 20.09.2025, з яких вбачається, що у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, від проходження огляду за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 20.09.2025 року, які підписані ним власноруч, у яких останній підтвердив, що після зіткнення автомобілів вони спілкувалися з ОСОБА_2 , після суперечки вона сказала «все буде добре розберемся» і він поїхав з місця ДТП; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 20.09.2025 року; рапортом ЄО за № 8444 від 20.09.2025 року, за змістом якого заявник ОСОБА_2 повідомила, що відбулася ДТП за участю її автомобіля та зниклого транспортного засобу Рено Кенго державний номерний знак НОМЕР_1 ; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.09.2025 о 16 год. 15 хв. на автодорозі Т 1820 1 км. 120 м.; копією постанови про накладення адміністративного стягнення ЕНА №5767258 від 20.09.2025 року, якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП; зобов'язанням до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №459963 від 20.09.2025 року про відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортними засобами згідно ст. 266 КУпАП; довідкою відділення поліції №6 (м.Здолбунів) Рівненського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області від 22.09.2025, згідно якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія, права керування не позбавлений, а також іншими матеріалами справи.
Зазначені вище докази є узгодженими між собою, містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Інших доказів та доводів, які б спростовували вищевказані дані та обставини про вчинені адміністративні правопорушення, при розгляді справи не встановлено.
Суд вважає неспроможними доводи сторони захисту щодо правомірності відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та залишення ОСОБА_1 місця дорожньо-транспортної пригоди, з огляду на наступне.
Правові та соціальні основи дорожнього руху визначені Законом України «Про дорожній рух», у відповідності до приписів ст. 14 якого, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Обов'язки водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, визначені п. 2.10 ПДР, згідно приписів якого такий водій зобов'язаний, зокрема: залишатися на місці пригоди (пп. «а»); не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди (пп. «в»); повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських (пп. «д»); до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки) (пп. «є»).
Умови, за яких водій причетний до дорожньо-транспортної пригоди, має право залишити місце такої пригоди, визначені п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», п. 2.11 ПДР.
Так, п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Абзацом 1 п. 2.11 ПДР передбачено, що у разі якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста або до органу Національної поліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею.
В абзаці 3 п. 2.11 ПДР зазначено, що у разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров'ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції спільно скласти для надання страховику повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених Моторним (транспортним) страховим бюро. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (п.п. 1.7 ч. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Проте, аналіз досліджених судом доказів дозволяє дійти висновку, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , не є забезпеченим в розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», учасниками ДТП не складено спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка та не дотримано вимог абзацу 1 п. 2.11 ПДР.
Вказані протоколи відповідають вимогам ст.ст. 254, 256 КУпАП, складені уповноваженою на те особою, визначеною ст. 255 КУпАП, а наведені у них обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі. Протоколи підписані ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколах про адміністративні правопорушення.
Зміст відеозапису не викликає сумнівів щодо події адміністративного правопорушення, та перебігу обставин щодо відмови від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 .
Порушень з боку поліцейських, які б тягли за собою визнання доказів недопустимими, суд не вбачає.
Інші доводи захисника, які перевірені судом, не спростовують правильності встановлення фактичних обставин справи і зроблених судом висновків про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст.130, 122-4 КУпАП, а тому ці доводи не є підставою для закриття провадження за відсутністю події та складу правопорушення, як про це просить захист.
Окрім того, суд звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За таких обставин, зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП, тобто порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, ст. 122-4 КУпАП, тобто залишення водієм транспортного засобу місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, ч. 4 ст. 130 КУпАП, тобто вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.
Згідно ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При обранні адміністративного стягнення, суд виходить з вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП, згідно якої, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
При накладенні стягнення, суд, враховує санкцію статті, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий та сімейний стан, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, а тому, суд дійшов висновку, що до порушника слід застосувати стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, оскільки саме таке стягнення буде відповідати рівню суспільної небезпеки вчинених правопорушень, а також, буде достатнім для запобігання вчиненню ним нових правопорушень в майбутньому і необхідним для досягнення мети адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Сума прожиткового мінімуму на 2025 рік встановлена ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX, і становить для працездатних осіб 3028,00 грн.
Отже, слід стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 9, 23, 33, 34, 36, 40-1, 122-4, 124, ч. 4 ст. 130, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 130, ст. 122-4, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн. (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок), який стягнути в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Реквізити для сплати штрафу: одержувач: ГУК у Рівнен.обл./Рівнен.обл. 21081300, ЄДРПОУ: 38012494, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача IBAN: UA218999980313020149000017001, код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000,00 грн (шістдесят вісім тисяч гривень 00 копійок) в дохід держави та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПУО): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Здолбунівський районний суд Рівненської області.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя І.А.Чорний