Справа № 550/697/25
Провадження № 2/550/362/25
07 листопада 2025 року селище Чутове
Чутівський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Литвин В.В.,
за участю секретаря судового засідання Томас Ю.П.,
учасники справи:
позивач - представник адвокат Ткаченко А.В.,
відповідачка - не з'явилася,
треті особи - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Чутове цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 ,
до ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: 1) ОСОБА_3 ; 2) ОСОБА_4 ; 3) Чутівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
про зменшення розміру стягуваних аліментів,
ОСОБА_1 (далі також - позивач), в інтересах якого діє представник адвокат Ткаченко А.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі також - відповідачка), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; Чутівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, - в якому просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача на користь відповідачки на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 28.02.2012 з 1/6 частки до 1/15 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 28.02.2012 у справі № 1630/175/2012 з позивача стягнуто на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 10.02.2012 і до досягнення дітьми повноліття.
На виконання вказаного рішення суду постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чутівського районного управління юстиції від 13.03.2012 було відкрито виконавче провадження № 31653703.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Чутівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області станом на 23.05.2025 заборгованість позивача у даному виконавчому провадженні становить 363 407,81 грн.
Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 син позивача та відповідачки ОСОБА_4 досяг повноліття, аліменти на утримання іншого їхнього сина ОСОБА_7 підлягають стягненню у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) позивача.
Також, на підставі судового наказу від 13.03.2023 у справі 550/212/23, виданого Чутівським районним судом Полтавської області, з позивача стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 22.02.2023і до досягнення дітьми повноліття.
На виконання вказаного судового наказу постановою Чутівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.03.2023 було відкрито виконавче провадження № 71387030.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Чутівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області станом на 23.05.2025 заборгованість позивача у даному виконавчому провадженні становить 204 122,59 грн.
Окрім того, 13.06.2024 позивач уклав шлюб з ОСОБА_10 , з якою вони мають спільного сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Дружина позивача ОСОБА_10 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років з 31.08.2023 по 13.06.2026, у зв'язку з чим не отримує ніяких доходів, окрім щомісячної одноразової грошової допомоги у розмірі лише 860,00 грн.
Таким чином, позивач має на своєму утриманні чотирьох неповнолітніх дітей та непрацездатну дружину.
З 31.08.2024 позивач проходить військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 . У період з 01.01.2024 по 30.04.2025 сума його середньомісячного доходу становить 60 916,42 грн., а з вирахуванням аліментів складає лише 23 761,88 грн.
Також зазначено, що позивач має слабке здоров'я, що потребує фінансових витрат, та у зв'язку з недостатнім забезпеченням військової частини позивач часто витрачає власні кошти для потреб служби.
З наведених підстав позивач не має можливості надавати матеріальну допомогу сину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 усіх видів заробітку (доходу) та вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.
Ухвалою судді від 11.06.2025 відкрито провадження у даній справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено сторонам і третім особам строки для подання заяв по суті справи.
Відповідачка у визначений судом строк відзив на позов не подала, правом подати свої заперечення проти позовних вимог не скористалася, про розгляд судом справи повідомлена належним чином.
Треті особи власних письмових пояснень по суті справи суду не надали.
Ухвалою суду від 04.08.2025 було продовжено строк підготовчого провадження у справі.
Ухвалою підготовчого засідання 27.08.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.
Ухвалою від 09.09.2025 розгляд справи в судовому засіданні було відкладено на 01.10.2025 у зв'язку з неявкою учасників справи та відсутністю у суду відомостей про повідомлення їх про місце, час і дату судового засідання.
Ухвалою від 01.10.2025 розгляд справи в судовому засіданні було відкладено на 07.11.2025 о 09:30 год. у зв'язку з неявкою учасників справи.
Відповідачка і треті особи у судове засідання не з'явилися, про місце, дату і час судового засідання були повідомлені судом належним чином.
Зокрема, до суду повернулися судові повістки, направлені на адресу відповідачки та третьої особи ОСОБА_4 з відміткою поштової служби «адресат відсутній за вказаною адресою», однак матеріали справи містять докази вручення кореспонденції суду (ухвал та повісток) в даній справі, що була надіслана судом на ті ж самі адреси вказаних учасників справираніше.
Про зміну своїх адрес вказані учасники справи суд не повідомляли.
За таких обставин, відповідачка і третя особа ОСОБА_4 вважаються повідомленими про розгляд справи, а їх небажання отримувати повістки та ухвали суду розцінюється судом як зловживання процесуальними правами.
Тому суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі вказаних осіб.
Позивач також в судове засідання не з'явився, його представник адвокат Ткаченко А.В. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 28.02.2012 у справі № 1630/175/2012 постановлено стягувати з позивача на користь відповідачки ОСОБА_2 , на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 10.02.2012 і до досягнення дітьми повноліття (т.1 а.с.37-38).
На виконання вказаного рішення суду постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чутівського районного управління юстиції від 13.03.2012 було відкрито виконавче провадження № 31653703 (т.1 а.с.33).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Чутівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області станом на 23.05.2025 заборгованість позивача у даному виконавчому провадженні становить 363 407,81 грн (т.1 а.с.39-43).
Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 син позивача та відповідачки ОСОБА_4 досяг повноліття, розмір стягуваної з відповідача згідно з рішенням суду від 28.02.2012 частки заробітку (доходу) на утримання іншого їхнього сина ОСОБА_7 згідно з положеннями ч. 3 ст. 183 Сімейного кодексу України (далі - також СК України) зменшився з 1/3 до 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу).
Також встановлено, що на підставі судового наказу від 13.03.2023 у справі 550/212/23, виданого Чутівським районним судом Полтавської області, з позивача стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 22.02.2023 і до досягнення дітьми повноліття (т.1 а.с. 24-25).
На виконання вказаного судового наказу постановою Чутівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.03.2023 було відкрито виконавче провадження № 71387030 (т.1 а.с.34).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Чутівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області станом на 23.05.2025 заборгованість позивача у даному виконавчому провадженні становить 204 122,59 грн (т.1 а.с.35-36).
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 13.06.2024 серії НОМЕР_2 позивач уклав шлюб з ОСОБА_10 (т.1 а.с.47), з якою вони мають спільного сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 від 23.06.2023) (т.1 а.с.48).
Дружина позивача ОСОБА_10 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років з 31.08.2023 по 13.06.2026, у зв'язку з чим отримує щомісячну одноразову грошову допомогу в розмірі 860,00 грн., що підтверджується витягом з наказу № 587-о від 18.08.2024 та довідкою № 22-21/249 від 08.04.2025 (т. 1 а.с.58-59).
Сім'я позивача проживає у кімнаті гуртожитку та несе витрати з оплати житлово-комунальних послуг, що підтверджується довідкою про склад сім'ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги (т. 1 а.с. 61).
Встановлено, що позивач в період з 31.08.2024 по теперішній час проходить військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 та безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Наведене підтверджено витягом за наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 253 від 31.08.2024 та відповідними довідками(т.1 а.с.79-82).
Згідно з довідкою про доходи від 05.05.2025 № 2084/2391/15/2482 у період з 01.01.2024 по 30.04.2025 сума доходу позивача за виключенням аліментів становить 974 662,72грн (т.1 а.с. 70).
Матеріали справи містять також медичну документацію, зокрема результати проходження позивачем медичних обстежень - магнітно-резонансної томографії від 08.04.2025 (т.1 а.с. 84-87) та консультаційний висновок спеціаліста лікаря-невропатолога від 09.04.2025 (т.1 а.с. 88).
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями частини першої статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Частина перша ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища, стану здоров'я батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримання і які фактично знаходяться на їх утриманні.
Таким чином, для ухвалення рішення про зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів необхідно встановити обставини зміни його майнового стану та/або стану здоров'я в бік погіршення у порівнянні з станом, який існував на час призначення аліментів, підтверджених належними та достатніми доказами. Разом з тим, такі зміни мають впливати на змогу позивача сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Враховуючи те, що з позивача стягуються аліменти на одну дитину в розмірі половини визначеної судом єдиної частки - 1/3 від заробітку (доходу) позивача на двох дітей, тобто, починаючи з 21.12.2024 (дати досягнення старшим сином повноліття) з позивача стягується 1/6 частина від його заробітку (доходу), суд не вбачає суттєвої зміни сімейного та матеріального стану платника аліментів, тобто позивача, в порівнянні з його матеріальним становищем на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, що відповідно до положень ст. 192 СК України не є підставою для зменшення розміру аліментів.
Так, із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Чутівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області, проведених станом на 25.05.2025 (а.с. 39-43), вбачається, що стягнення аліментів з позивача здійснювалося лише частково в 2012 і 2013 роках, та почало систематично здійснюватися лише починаючи з жовтня 2022 року.
Зазначене вказує на те, що позивач до жовтня 2022 року не мав стабільного доходу або мав недостатній рівень доходу для стягнення з нього аліментів у визначеному рішенням суду розмірі.
Із матеріалів справи також вбачається, що на час звернення з даним позовом до суду позивач, навпаки, має стабільний дохід та його майновий стан у порівнянні з часом ухвалення рішення суду про стягнення аліментів на користь відповідачки покращився, а єдиним мотивом звернення до суду з даним позовом є бажання позивача позбутися існуючого боргу шляхом зменшення розміру стягуваних аліментів, а не шляхом виплати накопиченої суми заборгованості, та тим самим покращити своє власне матеріальне становище.
Жодних доказів, що підтверджували б майновий стан позивача на час ухвалення рішення суду про стягнення аліментів від 28.02.2012 та які вказували б на погіршення його на час розгляду даної справиу порівнянні з 2012 роком, позивачем суду не надано.
Належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану чи стану здоров'я, а зміна його сімейного стану - народження дітей від інших шлюбів, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Такі правові висновки відображені в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20) та від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).
З матеріалів справи також вбачається, що з позивача сукупно стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей у загальному розмірі половини його заробітку (доходу), у тому числі: на підставі рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 28.02.2012 у розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) позивача та на підставі судового наказу Чутівського районного суду Полтавської області від 13.03.2023 у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу) позивача.
Такий розмір аліментів, визначений у частці від доходу платника, не перевищує визначеного чинним законодавством розміру, що може стягуватися у безспірному порядку (в наказному провадженні) (ч. 5 ст. 183 СК України та п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України).
Крім того, суд зазначає, що розмір визначеного рішенням суду матеріального забезпечення дитини - сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не перевищує максимально допустимого законом розміру, а одержуваний заробіток (дохід) позивача свідчить про його матеріальну спроможність якнайкраще забезпечувати дитину для задоволення її потреб та розвитку, що безсумнівно не порушуватиме право дитини на гідний рівень життя та відповідатиме принципу якнайкращого забезпечення її інтересів.
На підставі положень ст. 81 ЦПК України та правових норм СК України на позивача покладається обов'язок доводити обставини змін в його особистому житті, зокрема у матеріальному становищі, сімейного стану, здоров'я або зазначити інші випадки, що виникли після винесення судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини, що можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.
Доказами для підтвердження позовних вимог про зменшення розміру аліментів на утримання дитини можуть бути довідки про доходи батька, кредитні договори, рішення суду та будь-які інші документи щодо підтвердження зміни матеріального становища, тобто його погіршення.
Так, в підтвердження зміни майнового стану позивачем до суду було надано медичну документацію, що підтверджує проходження медичного обстеження позивачем. Разом з цим, суд зауважує, що медичних документів чи інших доказів, які б свідчили про тяжкий стан здоров'я позивача чи втрату ним працездатності, несення ним витрат на лікування, що могло б вплинути негативно на рівень його доходів, матеріали справи не містять. Із наданих позивачем доказів не вбачається такого погіршення стану його здоров'я, що має вплив на його майновий стан у бік погіршення.
Щодо твердження позивача про перебування дружини і малолітнього сина на його утриманні, як підстави для зменшення розміру стягуваних з нього аліментів, суд зазначає наступне.
На період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, яка надається відповідно до норм статті 18 Закону України «Про відпустки» (на підставі медичного висновку - до 6 років ст. 25 Закону України «Про відпустки»), за працівником зберігається місце роботи (посада) (стаття 2 Закону України «Про відпустки»). Зазначена категорія працівників не може бути звільнена з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням (частина третя статті 184 КЗпП України). Відповідно до статті 179 Кодексу законів про працю України та статті 18 Закону України «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. За бажанням жінки у період перебування її у відпустці для догляду за дитиною вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за нею зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною.
Отже, частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною надається жінці повністю або частково протягом строку до досягнення дитиною віку трьох років. При цьому жінка може на свій розсуд у будь-який час припинити частково оплачувану відпустку, а потім знову піти в таку відпустку або, перебуваючи у такій відпустці, приступити до роботи на умовах неповного робочого часу.
Зазначене спростовує твердження позивача про непрацездатність дружини у зв'язку з її перебуванням у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трьох років та його обов'язок її утримуватичерез таку непрацездатність.
Також судом не береться до уваги в якості підстави для задоволення позову перебування на його утриманні малолітнього сина від третього шлюбу ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , оскільки діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20.
При цьому суд враховує, що середньомісячний дохід позивача за вирахуванням аліментів згідно з наявною у матеріалах справи довідкою від 05.05.2025 № 2084/2391/15/2482 становить 60 916,42 грн. (974 662,72 грн : 16 міс.), що спростовує твердження позивача про те, щорозмір його доходу, який залишається після вирахування аліментів, складає лише 23 761,88 грн., та вказує на його спроможність утримувати усіх своїх неповнолітніх дітей у рівних умовах.
Посилання позивача на витрату ним власних коштів для потреб служби також не береться судом до уваги, оскільки такі витрати не мають значного розміру відносно рівня доходу позивача та не носять постійного характеру, внаслідок чого не мають істотного впливу на майновий стан позивача.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст.ст. 7, 155 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та ч.ч. 7, 8 ст.7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Отже, суд не вбачає змін майнового стану платника аліментів (позивача) в бік погіршення, в порівнянні з його матеріальним становищем на момент винесення судом рішення про стягнення з нього на користь відповідачки аліментів, що відповідно до положень ст. 192 СК України могло б слугувати підставою для зменшення розміру аліментів.
Врахувавши вказані вище обставини, та оцінивши докази у справі, суд доходить висновку, що визначений рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 28.02.2012 розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні ще трьох дітей та дружину, без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з відповідачкою - сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме її (дитини) інтересам.
За наведених обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Оскільки в позові відмовлено повністю, згідно з положеннями ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне рішення суду складено 17 листопада 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: ОСОБА_4 , РНОКПП невідомий, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_4 .
Третя особа: Чутівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 34369385, вул. Набережна, 15, селище Чутове, Полтавський район, Полтавська область.
Суддя В.В. Литвин