Справа №549/514/25 Провадження №2/549/385/25
20 листопада 2025 року суддя Чорнухинського районного суду Полтавської області Крєпкий С.І., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,
установив:
17 листопада 2025 року до Чорнухинського районного суду Полтавської області надійшла цивільна справа №549/514/25 за позовом ОСОБА_1 до Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 17.11.2025 для розгляду вказаної цивільної справи визначено суддю Крєпкого С.І..
Головуючим у справі суддею Крєпким С.І. заявлено самовідвід з підстав, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 36 ЦПК України, про що подано заяву.
Вказана обставина може викликати сумніви в об'єктивності та неупередженості судді під час розгляду вказаної цивільної справи.
Самовідвід обгрунтовано тим, що позивач у справі є ОСОБА_1 , яка працює на посаді керівника апарату Чорнухинського районного суду Полтавської області.
Наведені обставини можуть викликати сумнів у неупередженості та безсторонності судді, а також не буде забезпечено відсутність будь-яких сумнівів у сторін у безсторонності суду за суб'єктивним і об'єктивним критеріями.
Відповідно до ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді.
В силу пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню на підставі статті 8 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», закріплено принцип, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Відвід (самовідвід) дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до п.2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, які схвалено Резолюцією Економічної та соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви.
Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, передбачено що при винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довір'ям не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довір'я до незалежної судової влади буде підірвано.
Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством.
В силу вимог п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з частиною 1 статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до положень ч.ч.1,9 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Враховуючи вищевикладені обставини заява судді Крєпкого С.І. про самовідвід підлягає задоволенню, а справа - повторному автоматизованому розподілу справи.
Керуючись ст.ст.36,39-41 ЦПК України,
ухвалив:
Заяву про самовідвід судді Крєпкого Сергія Івановича задовольнити.
Справу передати до канцелярії суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу справи.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.І.Крєпкий