Справа № 548/2187/24
Провадження №1-кп/548/75/25
(повний текст)
18 листопада 2025 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
потерпілих - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
представника потерпілих - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Хорол кримінальне провадження № 12024170000000607 від 15.08.2024 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, із середньою освітою, працюючого на посаді водія автротранспортних засобів в регіональному офісі водних ресурсів в Полтавській області, одруженого, такого, що на утриманні дітей не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України,
14.08.2024, приблизно о 21 год. 00 хв., ОСОБА_5 , керуючи технічно справним транспортним засобом УАЗ 39094, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині по вулиці Гоголя в сторону вулиці Небесної Сотні у м. Хорол Лубенського району, наближаючись до нерегульованого, нерівнозначного перехрестя вказаних вище вулиць, грубо порушив пункт 16.11 та 2.1 Розділу 33 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001. Зокрема, пунктом 16.11 ПДР України передбачено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Пунктом 2.1 Розділу 33 ПДР України встановлено вимогу “Дати дорогу». Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.
Порушення вказаних вимог ПДР України у діях ОСОБА_5 виявилися у тому, що на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній проїзній частині дороги, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоч повинен і міг їх передбачити, не надав дорогу та, як наслідок, допустив зіткнення із мотоциклом GEON DACAR GNS 300, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням неповнолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по головній дорозі по правій стороні на ліву відносно руху автомобіля під керуванням ОСОБА_5 .
У результаті порушення ОСОБА_5 зазначених вище вимог ПДР України неповнолітній мотоцикліст ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді множинних подряпин обличчя, саден обличчя, тіла грудини, лівої здухвенної ділянки, синець правої вушної раковини, рани обличчя, живота, лівого стегна, відкритого перелому стегнової кістки, крововиливи в м'які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні справа, крововиливи в корені легень та надниркову клітковину лівої нирки по типу “забоїв», розмноження селезінки, крововиливи в стовбур головного мозку, множинні субарахноїдальні крововиливи по всій поверхні обох півкуль головного мозку та мозочку, перелом потиличної кістки з переходом на основу черепа. Дані тілесні ушкодження у своїй сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент утворення. 22.08.2024 ОСОБА_10 помер у лікарні, не приходячи до свідомості, внаслідок розм'якшення речовини головного мозку від отриманого перелому склепіння черепа з переходом на його основу, що є результатом тупої травми голови.
Порушення ОСОБА_5 вимог пунктів 16.11 та 2.1 Розділу 33 ПДР України з технічної точки зору знаходилися у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням її суспільно-небезпечних наслідків.
Водій ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог пунктів 16.11 та 2.3 Розділу 33 ПДР України. Для цього у нього не було перешкод, які не дозволили б йому виконати вказані вище вимоги ПДР України.
ОСОБА_5 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні за частиною другою статті 286 КК України визнав, просив вибачення у потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - батьками загиблого. Вказав, що 14.08.2024, керуючи службовим транспортним засобом УАЗ у вечірній час, рухався маршрутом з Полтави по проїзній частині дороги по вулиці Гоголя у м. Хорол, дорожнє покриття якого було сухим. Рухався з увімкнутим ближнім світлом фар та зі швидкістю десь 20-30 км/год, оскільки перед перехрестям були ями. Зупинився перед перехрестям, яке не освітлювалося, зліва була легкова машина, яку пропустив, справа - бачив світло фар автомобіля вдалечині, тому продовжив рух. Коли проїхав ліву смугу проїзної частини, перетнув на праву частину, при завершенні маневру відчув удар у праву частину переду машини. Зупинився, прийняв вправо, ввімкнув аварійку, вийшов, помітив, що мотоцикліст знаходився на значній відстані від УАЗа. У службовій машині перебували двоє пасажирів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які під часу руху його не відволікали.
Після ДТП на наступний день він звертався до лікарні з наміром зв'язатися з батьками потерпілого ОСОБА_10 . Йому надали номер телефону батька неповнолітнього. За наслідками телефонної розмови між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 обвинуваченому було вказано, що ніяких виплат від нього не потрібно. З колегами мав намір здати кров для потерпілого.
Потерпіла ОСОБА_7 зазначила, що ОСОБА_5 вперше після ДТП у судовому засіданні попросив у них з чоловіком вибачення за те, що трапилося, тому не вбачає в його діях щирого каяття. Вказала, що син навчався на курсах водіння та з весни керував мотоциклом з дозволу батьків, їздив доволі часто, навчив його батько, мав захисне обладнання для керування, прав на керування транспортним засобом станом на серпень 2024 року ще не отримав. 14.08.2024 ввечері ОСОБА_10 сказав мамі, що вийшов погуляти. Пізніше, як з'ясувалося, взяв ключі від гаража і керував мотоциклом. Про ДТП дізналася з телефонного дзвінка знайомої, яка вказала, що він перебуває в реанімації. Відразу поїхала до нього. Дитина перебувала у лікарні без свідомості до 22.08.2024.
Потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні вказав, що о 21 год. 30 хв. 14.08.2024 йому зателефонувала дружина й повідомила, що син потрапив у ДТП, після відвідин його в лікарні у той день, поїхав на місце ДТП. УАЗ стояв на відстані 5 м від перехрестя. Мотоцикл був куплений ним того ж року, син до цього знав ПДР України, вправно керував, якраз вчився в автошколі, дозволяв керувати мотоциклом синові за його дозволом. Про те, що 14.08.2024 син взяв мотоцикла не знав. Технічний стан мотоцикла завжди був справним, оскільки сам завжди його перевіряв. Пропозицій про відшкодування майнової шкоди від ОСОБА_5 не надходило, не вбачає в його діях, слова щирості, вперше попросив вибачення лише у судовому засіданні на допиті обвинуваченого.
Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_5 . Є добросовісним працівником, їздила з ним разів 20. Порушень ПДР України за цей час у водія, за які його притягали б до адміністративної відповідальності не було. Вказала, що 14.08.2024 була пасажиркою УАЗа, сиділа відразу за водієм, вони рухалися другорядною дорогою, що має прямолінійний рух, вже сутеніло, дорожнє покриття було сухим. Перед перехрестям зупинилися для перевірки обстановки, не пам'ятає, щоб пропускали якийсь автомобіль. Плавно почали рухатися, не доїхали ще до середини перехрестя і відчула удар спереду у праву частину авто. У момент удару дивилася у телефон, на вікнах є шторки, не дивилася чи наближалися поруч інші авто, звуків наближення мотоцикла не було чутно, оскільки вікна були закриті. Після удару вони з колегою вийшли з авто і вона набирала номер швидкої. ОСОБА_5 залишався на місці ДТП.
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні повідомив, що 14.08.2024, при русі від центру м. Хорол у напрямку свого дому по вул. Небесної Сотні, біля банку “Аваль» його обігнав мотоцикл, під'їхав до перехрестя. В машині сиділа дружина, яка слідкувала за дорогою, спілкувалися. У мотоцикла були увімкнуті фари, оскільки при обгоні у боковому дзеркалі його авто світло фар мотоцикла відобразилося і трішки засліпило, оскільки мотоцикл рухався умовно з підйому до перехрестя. Свідок рухався на авто зі швидкістю 40 км/год, мав намір повертати до перехрестя до будинку, у мотоцикла швидкість при здійсненні випередження його автомобіля була десь 50-54 км/год, водій мотоцикла не здійснював обгон з перетином лінії дорожньої відмітки, лише випередження. До перехрестя була відстань для мотоцикла - 20 м, для автомобіля свідка - 40 м. З моменту випереджання свідок бачив мотоцикліста як він рухається. Водій автомобіля УАЗ на перехресті пригальмував, однак не зупинився, виїхав на перехрестя ближче лінії проїзної частину руху мотоцикла, тому водій мотоцикла намагався взяти праворуч, однак зіткнення не вдалося уникнути. Швидкість УАЗа була десь 10 км/год, до моменту зіткнення водій не гальмував, не бачив мотоцикліста, різкої зупинки після удару водій УАЗу не здійснював, проїхав ще 10 м. Удар при зіткненні транспортних засобів прийшовся у праву частину УАЗа. Після удару мотоцикл лежав на узбіччі, хлопець пролетів орієнтовно 15 м і вдарився у будинок. На водієві мотоцикла був шолом, наколінники.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні повідомила, що з чоловіком рухалися в авто з центру м. Хорол до дому у проміжку 20.00 - 21.00 години, зі швидкістю 40-45 км/год. За ними рухався мотоцикл, світло його фар було чітко видно у дзеркалі, бо трішки засліпило. Після випередження їхнього автомобіля мотоцикліст рухався попереду, його було чітко видно, перевищення швидкості у водія мотоцикла не було. Зі сторони дитячого садочку їхав УАЗ, перед перехрестям бачила, що водій УАЗа пригальмував, не зупинився, продовжив рух далі, у цей момент чоловікові ще сказала: “Що він робить, він зіб'є малого...». Перед самим зіткненням ні УАЗ, ні мотоцикл не гальмували. Зіткнення відбулося на проїзній частині дороги руху мотоцикліста, автомобіля ОСОБА_13 та свідка. Після удару УАЗ ще прокотився, з машини вибігли пасажири. Коли вона вийшли з машини, припаркованої біля будинку за 7-10 м від перехрестя, та підійшла до місця ДТП, водій УАЗа кричав, що він не бачив мотоцикліста, у нього не були увімкнуті фари, не треба поліції.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні повідомила, що водій ОСОБА_5 возить службовим авто працівників з 2022 року, за цей час не притягався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України. 14.08.2024 вона сиділа в УАЗі справа біля дверей на третьому сидінні, шторок на вікнах не було. Близько 20.45 - 21.00 години 14.08.2024 на перехресті, вулиці якого не були освітлені, водій ОСОБА_5 зупинився, пропускали маленьку машину зліва, потім водій подивився у ліву сторону, вправо, свідок повернула голову за ним, повторюючи рухи автоматично, побачила теж дві точки фар, що були далеко і УАЗ рушив. Перед зіткненням побачила тінь та відчула удар. Скільки минуло часу з моменту руху до моменту зіткнення не могла сказати. Коли вийшли з машини, дізналася, що це був мотоцикліст, хлопчина. Швидку допомогу викликала ОСОБА_11 . Де знаходився у цей час ОСОБА_5 не пам'ятала точно.
Показання вказаних свідків є логічними, послідовними, взаємодоповнюючими, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів в їх достовірності, а тому суд визнає їх належними та допустимими доказами по справі. Відомості, які вказують про надання вказаними свідками неправдивих показань з метою обмовити підсудного не встановлено. Підстави для сумніву у правдивості таких показань свідків в судовому засіданні не виявлено.
Також судом повно та всебічно досліджено докази, що містяться у матеріалах кримінального провадження, які були надані суду стороною обвинувачення та стороною захисту. Із письмових доказів встановлено наступне.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024170000000607 від 15.08.2024 надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 14.08.2022 близько 21.00 год. в м. Хорол Лубенського району (Т. 1, а. с. 116).
Із протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схеми до нього та фототаблиці від 14.08.2024 (Т. 1, а.с. к.п. 123-132) вбачається, що в ході вказаної слідчої дії встановлено, що місцем дорожньо-транспортної пригоди є перехрестя доріг Небесної Сотні та Гоголя у м. Хорол, Лубенського району. Місцем зіткнення транспортних засобів згідно із схемою ДТП, укладеною слідчим СВ ВП № 2 ОСОБА_15 , є права частина смуги дороги по вул. Небесної Сотні, що є частиною смуги дороги, якою рухався мотоцикл під керуванням ОСОБА_10 . Проїзна частина форми горизонтальної ділянки із сухим асфальтобетонним покриттям, з наявністю по одній смузі за напрямом огляду та зустрічним напрямом, дорожня розмітка відсутня, спосіб регулювання руху на ділянці - дорожня розмітка 2.1, 2.3, 5.35.1, 5.35.2 ПДР України, ділянка шляху не освітлюється, видимість з робочого місця водія - 300 м. На місці ДТП наявні транспортні засоби: УАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , мотоцикл GEON DACAR GNS 300, д.н.з. НОМЕР_2 , які зазнали механічних пошкоджень, зокрема в УАЗ деформована передня права частина, розбите лобове скло, у мотоцикла - деформація передньої частини мотоцикла. На момент огляду у транспортному засобі УАЗ перебували, окрім водія, 2 пасажири. Під час огляду місця події вилучені два транспортних засоби, кросівки, шолом, бампер, уламки транспортних засобів.
Згідно з роздруківкою до протоколу на проведення тестування на алкоголь з використанням приладу Drager 6810, тест № 2527, результат тесту ОСОБА_5 - 0,00% проміле. Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.08.2024, засвідчено результат проведеного огляду ОСОБА_5 - 0,00% проміле.
Вказані у протоколі огляду місця події та додатках до нього відомості підтверджують встановлені обставини щодо місця дорожньо-транспортної пригоди, місця зіткнення автомобіля й мотоцикла на зустрічній для автомобіля УАЗ 39094 смузі руху, що, в свою чергу, відповідає обставинам вчиненого злочину та показанням обвинуваченого, потерпілих та свідків, допитаних в суді.
За результатами судової експертизи технічного стану транспортного засобу висновком експерта № СЕ-19/117-24/14834-ІТ від 10.09.2024 встановлено, що УАЗ 3909, д.н.з. НОМЕР_3 , в момент первинного контакту автомобіль УАЗ 39094 своєю передньою правою частиною був повернутий до лівої бокової частини мотоцикла GEON DACAR GNS 300, д.н.з. НОМЕР_2 , при цьому кут між повздовжньою віссю автомобіля УАЗ 39094, д.н.з. НОМЕР_3 , та віссю переднього колеса мотоцикла GEON DACAR GNS 300, д.н.з. НОМЕР_2 , складав близько 85+-5 градусів (Т. 1, а. с. 204-208).
У висновках експерта від 10.09.2024, № СЕ-19/117-24/14832-ІТ зазначено, що станом на момент проведення огляду робочої гальмівної системи, ходової частини та рульового керування досліджуваного автомобіля УАЗ 39094, д.н.з. НОМЕР_3 знаходилися у працездатному стані. Будь-яких несправностей (пошкоджень) робочої гальмівної системи, ходової частини та рульового керування, які впливали б на момент проведення огляду не виявлено (Т. 1, а. с. 222-229).
Згідно з висновком транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/117-24/14833-ІТ від 09.09.2024 станом на момент проведення огляду (дослідження) робоча гальмівна система, досліджуваного мотоцикла GEON DACAR GNS 300, д.н.з. НОМЕР_2 , знаходилися у працездатному стані. Будь-яких несправностей, які впливали б на працездатність та утворилися до дорожньо-транспортної пригоди, на момент проведення огляду, не виявлено.
Ходова частина досліджуваного мотоцикла GEON DACAR GNS 300 станом на момент проведення огляду знаходилася у непрацездатному стані у зв'язку із пошкодженням елементів підвіски переднього колеса; дані пошкодження настали внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Станом на момент проведення огляду рульове керування досліджуваного мотоцикла GEON DACAR GNS 300 знаходилося у непрацездатному стані у зв'язку із пошкодженням правого та лівого амортизаторів передньої вилки, дані пошкодження настали внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (Т.1, а. с. 213-218).
Результати проведених судових експертних досліджень у своїй сукупності підтверджують механізм отримання пошкоджень транспортних засобів внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та її наслідки.
Відповідно до рапорта від 22.08.2024 отримано заяву та зареєстровано ЄО № 4404 від 22.08.2024 про раптову смерть ОСОБА_10 у лікарні.
Згідно із висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 № 74 від 22.08.2024 виявлені ушкодження у потерпілого: множинні подряпини обличчя; садна обличчя, тіла груднини, лівої здухвинної ділянки; синець правої вушної раковини; рани обличчя, живота, лівого стегна, відкритий перелом лівої стегнової кістки; крововиливи в м'які тканини голови зі сторони внутрішньої поверхні справи; крововиливи в корені легень та надниркову клітковину лівої нирки по типу «забоїв»; розмноження селезінки; крововиливи в стовбур головного мозку; множинні субарахноїдальні крововиливи по всій поверхні обох півкуль головного мозку та мозочку; розм'якшення речовини півкуль головного мозку та мозочку; перелом потилочної кістки з переходом на основу черепа.
Дані тілесні ушкодження могли утворитися від дії тупих предметів або при ударі об такі внаслідок ДТП, в результаті зіткнення водія мотоцикла з автомобілем марки УАЗ з послідуючим падінням мотоцикліста на автомобіль та тверде покриття дороги, на що вказують характер та локалізація тілесних ушкоджень, а також дані обставини справи.
Дані тілесні ушкодження в сукупності та щодо живої людини кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент їх утворення (п.2.3.1 Правил судово-медичного визначення ступенів тяжкості тілесних ушкоджень), затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995.
Смерть ОСОБА_10 наступила від розм'якшення речовини головного мозку, внаслідок перелому склепіння черепа з переходом на основу його, яке є результатом тупої травми голови (Т.1, а. с. 177-179).
Отже, між отриманими ОСОБА_10 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди численними травмами тіла і настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Згідно з посвідченням водія НОМЕР_4 від 17.01.2020 ОСОБА_5 отримував право керування транспортними засобами відповідних категорій (Т.1 а. с. 143).
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 13.03.2021, виданого ТЦС 5343 ві 13.03.2024 ,УАЗ 39094 зеленого кольору, номер шасі НОМЕР_6 , зареєстрований м. Полтава, вул. Коцюбинського, 6 (Т,1, а.с. 146).
Регіональному офісу водних ресурсів у Полтавській області виданий поліс серії ЕР № 220937853 від 15.05.2024 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на УАЗ 39094., д.н.з. НОМЕР_2 (Т.1, а. с. 147).
Згідно з Наказом Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області ввід 18.01.2022, № 6-К ОСОБА_5 був прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів УАЗ39094 об'єднаної територіальної одиниці зрошувальних та осушувальних систем за строковим трудовим договором (Т.2, а. с. 32).
Відповідно до Журналу обліку подорожніх листів від 01.01.2024, запис 293, та подорожнього листа службового легкового автомобіля від 14.08.2024 № 290 ОСОБА_5 здійснював перевезення службовим автомобілем УАЗ 39094., д.н.з. НОМЕР_7 , що був у справному стані (Т.2, а. с. 36-40).
Згідно з ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області у справі 554/8450/24 від 15.08.2024 накладено арешт на автомобіль УАЗ 39094., д.н.з. НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 від 13.03.2021, виданого ТЦС 5343 ві 13.03.2024 та на мотоцикл GEON DACAR GNS 300, д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , виданого ТЦС 5347 від 17.04.2024.
З досліджених у судовому засіданні відеозаписів камери вуличного спостереження, встановленої на перехресті вулиці 1-травня та вул. Небесної Сотні в м. Хорол у періоді часу з 20:50:51 до 20:50:55 на вказаному перехресті в сторону вулиці Гоголя проїздив автомобіль Opel Zafira, яку згідно з протоколом перегляду відеозаписів відеофайлу NVR_ch12_main_20240814205112 від 29.08.2024 упізнав свідок ОСОБА_13 як власний транспортний засіб. У проміжок часу з 20:51:12 до 20:51:27 14.08.2024 на відеофайлі NVR_ch12_main_20240814205200 зафіксовано під'їзд мотоцикла на перехресті вулиці 1 Травня та Небесної Сотні, маневр мотоцикліста повороту ліворуч та продовження руху останнього по вулиці Небесної Сотні в сторону вул. Гоголя, якого згідно з протоколом перегляду відеозаписів впізнав свідок ОСОБА_13 як того, що його обганяв згодом. При перегляді відеофайлу 192.168.1.100_ch10_20240814204015 встановлено, що згідно із записами камер відеоспостереження, встановлених на виїзді з магазину «Real Avto», що знаходиться по вулиці Небесної Сотні, 49 та спрямована на проїзну частину вулиці Небесної Сотні о 20:51:38 в сторону вулиці Гоголя проїздить мотоцикл, о 20:51:53 зафіксовано як підлітки повертаються в сторону ДТП (Т.1, а. с. 231-234).
Досліджені у судовому засіданні відеофайли з камер відеоспостереження у своїй сукупності дозволяють встановити обставини щодо маршруту, час руху мотоцикліста до моменту дорожньої транспортної пригоди, що узгоджується з наданими показаннями свідків у судовому засіданні. А також узгоджується із результатами проведення слідчих експериментів від 29.08.2024 за участю свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , зафіксованими у протоколах проведення слідчого експерименту від 29.08.2024, згідно з якими свідки вказали про місце випередження мотоциклом їх транспортного засобу за 179 м до місця ДТП, власне місце зіткнення - на смузі для руху мотоцикла GEON DACAR GNS 300 на відстані 7,3 м від краю проїзної частини (Т. 2, а. с. 1-15).
З протоколу слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_5 від 20.09.2024 вбачається узгодженість з даними з протоколів слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_16 щодо місця зіткнення транспортних засобів, а саме на смузі для руху мотоцикла GEON DACAR GNS 300, на відстані 7,2 м від краю проїзної частини, а також встановлено, що відповідно до даних, отриманих в ході слідчого експерименту, мотоцикл GEON DACAR GNS 300 проглядається з робочого місця водія УАЗ в момент виїзду ним на перехрестя, проїзну частину вулиці Небесної Сотні (Т.2, а. с. 58-64).
Зазначені висновки експертиз суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні містять в собі докладні описи проведених досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на поставлені запитання, які ґрунтуються на відомостях, які сприймалися безпосередньо та які стали відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження, тобто в повній мірі відповідають вимогам КПК України.
Відповідно до Висновку експерта № СЕ-19/117-24/14944-ІТ від 06.09.2024 за результатами проведення автотехнічної експертизи, експерт виснував, що в даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля марки УАЗ 39094, д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_5 вбачаються невідповідності з вимогами пункту 16.11. та пункту 2.1 Розділу 33 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди; водій автомобіля марки УАЗ 39094, д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання ним вимог пункту 16.11. та пункту 2.1 Розділу 33 ПДР України.
На основі вихідних даних, що мотоцикл знаходився від місця зіткнення в момент виїзду автомобіля УАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , за умов його швидкості 50 км/год, 60 км/год при експериментально встановленому часі - 1,73 с від місця зіткнення відповідно 34,83м та 45,65 м, та при t (час) 1,90 с - відповідно 34,83 м, 45,65 м, експерт виснував, що у діях водія мотоцикла марки GEON DACAR GNS 300 ОСОБА_10 будь-яких невідповідностей з вимогами ПДР України, які з технічної точки зору знаходилися б з в причинному зв'язку з виникненням пригоди не вбачається; водій мотоцикла марки GEON DACAR GNS 300, д.н.з. НОМЕР_9 ОСОБА_10 шляхом застосування гальмування не мав технічної можливості уникнути зіткнення із автомобілем УАЗ 39094, С (Т.2, а. с. 21-26).
Згідно із висновком експерта № СЕ-19/117-24/16348-ІТ від 23.09.2024 за результатами проведення судової інженерно-транспортної експертизи встановлено, що в даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля марки УАЗ 39094, д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_5 вбачаються невідповідності з вимогами пункту 16.11. та пункту 2.1 Розділу 33 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди; водій автомобіля марки УАЗ 39094, д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання ним вимог пункту 16.11. та пункту 2.1 Розділу 33 ПДР України; враховуючи вимоги ПДР України, водій автомобіля УАЗ 39094, д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_5 своїми діями, а саме з моменту початку руху та виїзду на головну дорогу із другорядної, створив небезпеку для подальшого руху водію мотоцикла GEON DACAR GNS 300, д.н.з. НОМЕР_9 , ОСОБА_10 .
У цій дорожньо-транспортній ситуації з вихідними даними: від моменту повороту автомобілем УАЗ до момент зіткнення, мотоцикл знаходився від місця зіткнення в момент виїзду автомобіля УАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , за умов швидкості мотоцикла 50 км/год, при експериментально встановленому часі t (час) 2,55 с від місця зіткнення, на відстані 35,08 м, при t (час) 2,86 с - 39,39 м, та при t (час) 2,74 с - відповідно 37,72 м, експерт виснував, що в діях водія мотоцикла GEON DACAR GNS 300, д.н.з. НОМЕР_9 вбачаються невідповідності з вимогами пункту 12.3 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з виникненням обставин даної пригоди; ОСОБА_10 з моменту виникнення небезпеки для його руху шляхом застосування екстреного гальмування при вибраній швидкості свого руху мав технічну можливість уникнути зіткнення із автомобілем УАЗ 39094, д.н.з. НОМЕР_3 ; дії водія мотоцикла не створювали небезпеки для подальшого руху водію автомобіля УАЗ 39094, д.н.з. НОМЕР_3 (Т. 2, а. с. 70-78).
З наведених висновків експертиз вбачається використання експертом різних вихідних даних щодо встановлення наявності порушень пункту 12.3 ПДР України у діях ОСОБА_10 як водія мотоцикла GEON DACAR GNS 300, д.н.з. НОМЕР_9 , залежно від умов заданих експерту вихідних даних, що встановлювалися експериментально.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
За час судового розгляду судом були створені всі необхідні умови для своєчасної реалізації сторонами їхніх процесуальних прав.
Суд, надаючи оцінку дослідженим доказам з врахуванням обставин дорожньої транспортної пригоди та повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_5 , бере до уваги наступне.
Диспозиція статті 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
При цьому належить враховувати, що злочин, передбачений статтею 286 КК України, є злочином із матеріальним складом, і обов'язковою ознакою його об'єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 статті 286 КК України, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв'язку.
Отже, об'єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов'язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановку; суспільно - небезпечні наслідки (в межах даного кримінального провадження - смерть потерпілого); причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно-небезпечним наслідком.
Діяння полягає в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати у:
1) вчиненні дій, заборонених правилами дорожнього руху;
2) невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту.
Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
Причинний зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені у статті 286КК України.
Причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями ПДР та відповідними наслідками. Наведені висновки узгоджуються із висновками, викладеними у Постанові Касаційного кримінального суду від 21.09.2021 у справі 594/1048/19.
Допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи:
а) порушення, які самі собою (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у статті 286 КК України;
б) порушення, які самі собою (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце.
Тільки порушення ПДР, які містять у собі реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і виступають безпосередньою причиною їх настання у кожному конкретному випадку ДТП, є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого статтею 286 КК України (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 682/956/17).
Пунктом 12.3 ПДР України передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Відповідно до пункту 16.11 ПДР України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Пунктом 2.1 Розділу 33 ПДР України встановлено вимогу “Дати дорогу». Водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.
Викладені в письмових доказах обставини та їх аналіз, наданий судом вище, вказують на відсутність суперечностей у двох експертизах, оскільки експертом для формування висновків бралися різні експериментально встановлені вихідні дані. За сукупністю вихідних даних, використаних експертом в експертизі № СЕ-19/117-24/16348-ІТ від 23.09.2024, встановлені обставини вказують на те, що характер порушення вимог ПДР України ОСОБА_10 не перебувають у причинному зв'язку із настанням наслідків дорожньої транспортної пригоди; дії водія мотоцикла не створювали небезпеки для подальшого руху водію автомобіля УАЗ 39094, д.н.з. НОМЕР_3 .
Отже, у проведених експертних дослідженнях експерт приходить до висновку про відсутність в діях водія ОСОБА_10 порушення правил ПДР України, які перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із настанням наслідків дорожньої транспортної пригоди.
Натомість, як було встановлено судом, допущені водієм ОСОБА_5 порушення пунктів 12.3, 16.11, пункту 2.1 Розділу 33 ПДР України знаходяться у причинному зв'язку як з виникненням дорожньої транспортної пригоди, так і з наслідками у вигляді отримання потерпілим ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, що призвели до настання його смерті.
Наведені захисником обвинуваченого ОСОБА_6 доводи про те, що ні органи досудового розслідування, ні суд не усунули протиріччя у свідченнях свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , та ОСОБА_12 та ОСОБА_11 в частині щодо здійснення водієм ОСОБА_5 повної зупинки чи пригальмовування перед перехрестям та не провів слідчого експерименту зі свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , що могло б вплинути на повноту встановлення обставин дорожньої транспортної пригоди, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно з вимогами пунктів 16.11 та 2.1 Розділу 33 ПДР України наявність чи відсутність зупинки водія на перехресті, що рухається на другорядній дорозі, не має юридичного значення, оскільки водій транспортного засобу, що рухається на другорядній дорозі, зобов'язаний надати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Вказана обставина не спростовує встановленого ОСОБА_5 порушення вимог пункту 16.11 та пункту 2.1 Розділу 33 ПДР України.
Під час судового розгляду свідок ОСОБА_11 повідомила, що у момент зіткнення транспортних засобів дивилася у телефон, на вікні поруч із її сидінням були штори, не пам'ятала, щоб пропускали якусь машину. Свідок ОСОБА_12 повідомила, що водій ОСОБА_5 зупинився перед перехрестям, пропускали маленьку машину зліва, та зліва від неї у вікні вона побачила дві точки фар, що були далеко, і УАЗ рушив. Перед зіткненням побачила тінь та відчула удар. Скільки часу минуло від моменту зупинки та до моменту удару вона не могла вказати. За наведених свідчень обставина, що водій ОСОБА_5 пропускав зліва маленьку машину не знайшла свого підтвердження іншими доказами у справі, інші повідомлені свідками дані не впливають на повноту з'ясування обставин причин та механізму дорожньої транспортної пригоди. Суд не вбачав підстав у проведенні експертиз, передбачених статтею 242 КПК України.
Стороною захисту ні на досудовому розслідуванні, ні під час судового розгляду клопотань про призначення експертизи, додаткової експертизи не заявлялися.
У матеріалах справи клопотання сторони захисту щодо проведення слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , заявлених на досудовому розслідуванні, відсутні.
Суд не приймає до уваги доводи захисника про відсутність у ОСОБА_10 посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, оскільки вказана обставина не впливала на механізм дорожньої транспортної пригоди і не знаходилися у безпосередньому причинному зв'язку із нею.
Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення отримано в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу статті 84 КПК є доказами у кримінальному провадженні.
Як передбачено частиною другою статті 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).
Згідно із пунктом 22 Постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Виходячи з вищенаведеного суд на підставі стандарту доведення поза розумним сумнівом доходить висновку про визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого.
Відповідно до статті 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
При визначенні покарання ОСОБА_5 суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними у статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
З огляду на мету покарання та принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно із пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14 при призначенні покарання за статті 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого відповідно до статті 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
ОСОБА_5 у судовому засіданні виявив щире каяття у вчиненому злочині з огляду на таке. На досудовому розслідуванні та під час судового розгляду ОСОБА_5 визнавав всі обставин кримінального правопорушення, не заперечував вину у вчиненому злочині, вчиняв спроби щодо відшкодування заподіяної шкоди потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які відмовилися від отримання відшкодування. Поведінка обвинуваченого свідчить про критичну оцінку ним вчиненого правопорушення, щирий жаль з приводу події, що відбулася, та її наслідків, прагнення усунути заподіяну шкоду, прийняття рішення не допускати більше вчинення злочинів, це об'єктивно підтверджується визнанням особи своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.
Щодо даних про особу винного суд враховує, ОСОБА_5 одружений, раніше несудимий, має постійне місце проживання та реєстрації, працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи.
Разом із тим, обставини вчинення кримінального правопорушення та настання тяжких наслідків у виді смерті потерпілого, ступінь тяжкості злочину, яка визначається не тільки положеннями статті 12 КК України, виходячи з формального критерію виду і розміру покарання, а й фактичними обставинами справи, при яких було скоєно злочин, дають суду підстави прийти до висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 за частиною другою статті 286 КК України покарання, в межах мінімальної санкції інкримінованої йому статті у виді позбавлення волі, без застосування статті 75 КК України.
Суд також не вбачає підстав для застосування при призначенні покарання положень статті 69 КК України, оскільки обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 не знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його наслідків, а також суперечить статтям 50, 65 КК України.
Зі змісту інкримінованої ОСОБА_5 санкції вбачається, що при засудженні особи за частиною другою статті 286 КК України, також передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
При призначенні обвинуваченому додаткового покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та грубе порушення ОСОБА_5 положень ПДР України.
Закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких існує потреба у керуванні власним транспортним засобом. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.
Крім того, ПДР України, регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватись усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що нехтування ОСОБА_5 вимогами ПДР України призвело до тяжких наслідків у виді смерті потерпілого.
Враховуючи, що стороною захисту не доведено обставин, що позбавлення права керування транспортними засобами істотно вплине на рівень життєдіяльності обвинуваченого та буде надмірним тягарем для нього, тому суд приходить до висновку про призначення додаткового покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком 3 (три) роки.
На думку суду таке покарання цілком узгоджується з положеннями частини другої статті 50 КК України, адже покарання має на меті також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до частини другої статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Загальна сума витрат, понесених у зв'язку із проведенням експертиз, складає 9087,36 грн, що підлягає стягненню з ОСОБА_5 .
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку статті 100 КПК України.
Згідно із частиною четвертою статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 15.08.2024 у справі 554/8450/24 накладено арешт на автомобіль марки УАЗ 39094, д.н.з. НОМЕР_3 зеленого кольору, 2008 року випуску, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СВХ 13.03.2021, виданого ТСЦ 5343 від 13.03.201, який належить Регіональному офісу водних ресурсів у Полтавській області та на мотоцикла GEON DACAR GNS 300, д.н.з. НОМЕР_9 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 , виданого ТСЦ 5347 від 17.04.2024, належить ОСОБА_8 .
Ухвалу слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 15.08.2024 у справі 554/8450/24 про накладення арешту слід скасувати.
Керуючись статтями100, 369-371, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.
Строк відбування покарання рахувати з дня фактичного затримання засудженого.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 9087 (дев'ять тисяч вісімдесят сім) гривень 36 копійок витрат на залучення експертів.
Арешт на транспортні засоби, накладений ухвалою слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 15.08.2024 у справі 554/8450/24, скасувати.
Речові докази, а саме: автомобіль марки УАЗ 39094, д.н.з. НОМЕР_3 зеленого кольору, 2008 року випуску, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СВХ 13.03.2021, виданого ТСЦ 5343 від 13.03.2021, належить Регіональному офісу водних ресурсів у Полтавській області (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, код ЄРДПОУ 01037488), після набрання вироком законної сили, повернути власнику;
мотоцикл GEON DACAR GNS 300, д.н.з. НОМЕР_9 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 , виданого ТСЦ 5347 від 17.04.2024, належить ОСОБА_8 , після набрання вироком законної сили, повернути власнику;
передній бампер автомобіля УАЗ 39094, д.н.з. НОМЕР_3 , який зберігається в камері речових доказів ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, після набрання вироком законної сили, повернути Регіональному офісу водних ресурсів у Полтавській області (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, код ЄРДПОУ 01037488);
шолом та кросівки ОСОБА_10 , а також уламки пластику транспортного засобу, які зберігаються в камері речових доказів ВП № 2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області ,після набрання вироком законної сили, повернути ОСОБА_8 .
Вирок може бути оскаржено в Полтавський апеляційний суд через Хорольський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1