вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200
тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua
ідентифікаційний код 02886143
Справа №547/1029/25
Провадження №2-о/547/34/25
17 листопада 2025 року с-ще Семенівка, Полтавська область
Семенівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді В.Ф.Харченка,
за участі секретаря судового засідання О.О.Харченко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області, за правилами окремого провадження, цивільну справу за заявоюпредставника заявника ОСОБА_1 - адвоката Матківського Тараса Олеговича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), Служба у справах дітей Семенівської селищної ради, про встановлення факту, що має юридичне значення (факту самостійного утримання та виховання малолітньої дитини),
представник заявника М.В.Мартиненка - адвокат Т.О.Матківський,
Заявник ОСОБА_1 просить суд встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 самостійно утримує та виховує малолітню дитину ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вимоги заяви обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками дочки ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час їх перебування у шлюбі. 24.12.2024 Хорольським районним судом Полтавської області видано наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 . 26.03.2025 шлюб розірвано. Спілкування ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_4 відсутнє. Існує заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дитину (дітей) віком до 18 років та коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду. Одним з документів, який підтверджує факт самостійного утримання та виховання дитини батьком є рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини. Посилається на правовий висновок постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.04.2025 у справі № 127/3622/24 згідно якої встановлення факту як підстави для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом. Стверджує, що звертався до 1 відділу Лубенського РТЦК з питання надання відстрочки, але отримав телефоном роз'яснення про необхідність надання рішення суду.
Іншими словами заява переважно ґрунтується на неналежному виконанні батьківських (сімейних) обов'язків матір'ю дитини що є підставою для відстрочки від мобілізації або звільнення з військової служби заявника.
Заявник не отримує судові повістки за адресою, яку повідомив суд, через не проживання за ним.
Представник заявника клопотанням від 30.10.2025 просить розглядати справу за його відсутності і за відсутності заявника, врахувати останню практику Верховного Суду і задовольнити вимоги заяви.
Заявник і заінтересовані особи (їх представники) у судове засідання не з'явилися повторно, суд не отримував пояснення заінтересованих осіб щодо вимог заяви у справі. Суд визнавав обов'язковою явку у судове засідання заявника і його представника, проте вони не з'явилися у друге судове засідання.
Лише заінтересована особа Служба у справах дітей Семенівської селищної ради клопотаннями від 28.10.2025 і від 11.11.2025 повідомила суд, що не має доповнень чи пояснень у справі, просить розглянути справу за відсутності представника Служби.
Відтак відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд розглядає справу за відсутності заявника, його представника і заінтересованих осіб (їх представників).
Вивчивши заяву представника заявника про встановлення факту. Що має юридичне значення, надані судові дані і докази, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Представника заявника посилається на висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.04.2025 у справі № 127/3622/24, зокрема, встановлення юридичного факту як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом. Суди мають більш гнучко підходити до встановлення факту самостійного виховання дитини в умовах воєнного стану зважаючи на реальні обставини, а не лише на формальні ознаки спору. Законодавець встановив судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування. За відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях; в умовах дії режиму воєнного стану факт самостійного виховання батьком (або іншою особою) дитини може існувати і без наявного спору про право через обставини, з огляду на які обсяг прав матері (батька) обмежується або припиняється.
Однак представник заявника не звернув увагу на те, що зазначена постанова вказала й таке: юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. У справі, яка є предметом перегляду, заявниця просить встановити факт самостійного виховання дитини. Заявлені вимоги пов'язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу - матері, яка самостійно виховує дитину, і можливістю у зв'язку з цим звільнитися з військової служби. ОСОБА_1 в своїй заяві фактично посилається на те, що вона є одинокою матір'ю. Отже, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень остаточне судове рішення у справі № 127/3622/24 не ухвалено. Апеляційний суд 12.08.2025 скасував ухвалу місцевого суду від 07.07.2025 про відмову у відкритті провадження у справі (на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України, оскільки з заяви вбачається спір про право), з тих підстав, що Верховний Суд направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції та дав вказівки для суду першої інстанції під час нового судового розгляду.
Отже доводи представника заявника про необхідність вирішення заяви у цій справі так, як у справі № 127/3622/24 - в окремому, а не позовному провадженні - судом відхиляються.
Суд зауважує, що у провадженні Семенівського районного суду Полтавської області вже перебувала на розгляді заява представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Т.О.Матківського, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), про встановлення факту, що має юридичне значення (факту самостійного утримання та виховання малолітньої дитини), справа № 548/1432/25.
Ухвалою суду від 28.08.2025 залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 , роз'яснено заявникові право подати позов на загальних підставах. З урахуванням приписів ст. 294 ЦПК України та висновків Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22, відступу від яких не здійснено єдино можливим суб'єктом - Великою Палатою Верховного Суду, суд зазначив, що під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясовано існування спору про право між заявником і однією із заінтересованих осіб щодо наявності у заявника права не бути призваним на військову службу під час мобілізації у зв'язку зі стверджуваним заявником неналежним виконанням батьківських обов'язків заінтересованою особою (матір'ю дитини) щодо малолітньої дочки ОСОБА_4 .
Такі обставини зумовлюють залишення заяви без розгляду, що не позбавляє заявника звернутися до суду із позовною заявою про встановлення аналогічного факту із залученням до участі у справі усіх заінтересованих осіб: органу РТЦК та СП, а не його відокремленого підрозділу, матері дитини, самої дитини, служби у справах дітей тощо.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22, у якій йшлося у встановленні у порядку окремого провадження (не позовного) факту самостійного виховання дитини, зазначила, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
І найголовніше: у справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт самостійного виховання дитини. Заявлені вимоги, пов'язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину; для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється; доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом; такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини; інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право; за установлених обставин факт самостійного виховання дитини матір'ю (батьком) не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим така заява має бути залишена без розгляду.
Суд вважає дещо некоректним доводи і клопотання представника заявника про те, що суд повинен вирішити справу відповідно до останньої практики Верховного Суду, тобто задоволити вимоги заяви саме у порядку окремого провадження.
У разі активної ролі суду із самостійного віднайдення доказів суд фактично балансуватиме між інтересами дитини, правами матері дитини і військовим обов'язком заявника.
Як наслідок обсяг прав одного із трьох зміниться.
Представник заявника підтримує викладені у заяві вимоги, просить їх задовольнити повністю взявши до уваги останню практику Верховного Суду.
Так, Огляд судової практики розгляду цивільних справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, під час дії воєнного стану (коментований), який є додатком до листа Верховного Суду від 09.09.2025 № 2323/0/208-25, зазначив, зокрема таке.
Щодо виду судового провадження, звертаємо увагу судів на висновок Великої Палати Верховного Суду. У постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22 за заявою батька про встановлення факту самостійного виховання дитини Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, про те, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною 1 статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
У постановах Верховного Суду від 04.10.2024 у справі № 752/5665/23, від 10.03.2025 у справі № 554/6391/24 зазначено про те, що факт самостійного виховання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, оскільки існує спір щодо участі одного з батьків у вихованні дітей.
Відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справах № 595/1508/24, № 367/7291/24, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справах, оскільки подані заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягають судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цих справах обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини (ухвали Верховного Суду від 20.12.2024 у справі № 595/1508/24, від 14.02.2025 у справі № 367/7291/24).
Суд також враховує такі висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 20.02.2025, справа № 128/3616/24.
Для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує.
З огляду на зазначене, вбачається, що ця справа пов'язана з вирішенням спору про право - зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від виконання батьківських обов'язків, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження з врахуванням інтересів дитини.
Доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов'язане з встановленням обставин щодо невиконання матір'ю батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного (самостійного) виховання дитини одним з батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право
Судами попередніх інстанцій правильно роз'яснено заявнику про можливість встановлення відповідного факту у порядку позовного провадження при розгляді спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні.
Доводи ОСОБА_1 щодо необхідності відступу від правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11.09.2021 у справі № 201/5972/22, колегія суддів вважає необґрунтованими. Посилання касаційної скарги щодо невідповідності таких висновків законам України, які регулюють порядок отримання відстрочки від призову на військову службу та встановлюють необхідність подання рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, є помилковими, оскільки Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній постанові роз'яснено про наявність правових підстав для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини у порядку позовного, а не окремого провадження. Зазначене зумовлено необхідністю дотримання якнайкращих інтересів дитини.
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у п. 1, 3 звернула увагу судів, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Заява ОСОБА_1 посилається на те, що ним раніше вже направлялася заява до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) про надання відстрочки. Стверджує, що відповіді у письмовій формі він не отримав, що по телефону був повідомлений про необхідність надання рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.
Однак доказів надіслання такої заяви заявник до суду не надає.
Згідно ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Ураховуючи зазначені обставини, у т.ч. приписи ст. 294 ЦПК України і виснування вказаних постанов Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, суд робить висновок, що під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясовано існування спору про право між заявником і ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) щодо наявності у заявника права не бути призваним на військову службу під час мобілізації у зв'язку зі стверджуваним заявником неналежним виконанням батьківських обов'язків заінтересованою особою (матір'ю дитини) щодо малолітньої дочки ОСОБА_4 і не реагуванням територіальним центром комплектування на звернення заявника щодо існуючого у заявника права на відстрочку.
Такі обставини зумовлюють залишення заяви без розгляду, що не позбавляє заявника звернутися до суду із позовною заявою на загальних підставах.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 12, 13, 223, 258-261, 293, 294, 315, 351-355 ЦПК України, суд
Заяву представниказаявника ОСОБА_1 - адвоката Матківського Тараса Олеговича, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), Служба у справах дітей Семенівської селищної ради, про встановлення факту, що має юридичне значення (факту самостійного утримання та виховання малолітньої дитини) - залишити без розгляду, роз'яснивши заявникові ОСОБА_1 право подати позов на загальних підставах.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення їй повної ухвали.
Учасники справи:
Заявник - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Заінтересовані особи:
- ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
- ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 );
- Служба у справах дітей Семенівської селищної ради (місцезнаходження: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, с-ще Семенівка, вул. Незалежності, 44; ідентифікаційний код 44273333).
Повна ухвала складена 19.11.2025.
Суддя Віктор ХАРЧЕНКО