Дата документу 19.11.2025Справа № 552/1216/25
Провадження № 2-а/554/99/2025
19 листопада 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді -Материнко М.О.,
за участю секретаря судових засідань - Кашуби В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в полтавській області, командира 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області майора поліції Загребельного Євгена Леонідовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
До Шевченківського районного суду міста Полтави надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в полтавській області, командира 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області майора поліції Загребельного Євгена Леонідовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, в якій просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 3755240 від 30.12.2024 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч.2 ст.122 КУПАП, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУПАП -закрити.
В обгрунтування позову представником позивача зазначено, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконною. Вказував, що відповідачу він одразу надав пояснення, що рухався у лівому ряду з метою здійснення повороту ліворуч, а оскільки не визначився остаточно на якому перехресті здійснити поворот, тому продовжував рух у лівому крайньому ряду, не міг увімкнути показник повороту більше ніж на відстань визначену Правилами дорожнього руху, що фактично виключає в його діях умислу вчинення вчинення адміністративного правопорушення. Вважає, що майор поліції не з'ясував належним чином обставини справи та не навів доказів, які б встановлювали наявності адміністративного правопорушення, чим порушив норми чинного законодавства, під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності не було вжито заходів щодо відібрання від нього пояснень, як особи, що притягається до відповідальності. Крім того розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу майор поліції Загребельний Є.Л. знехтував вимогами частини 2 ст.33 КУПАП та не дав можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП у повному обсязі. Розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможлтвило виконання вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Крім того, слід звернути увагу на час скоєння правопорушення- 29.12.2024 23:36:17 та час розгляду справу і винесення постанови - 30.12.2024 01:35:57. Отже минула одна година від часу правопорушення до розгляду справи. Виникає логічне питання, чому працівники поліції не зупинили машину в момент скоєння правопорушення, а саме коли він рухався по вул. Сінній, а під'їхали лише тоді, коли транспортний засіб TOYOTA RAV4 НОМЕР_1 зупинився на своїй кінцевій зупинці біля будинку 48 по вул. Соборності. Отже він не погоджується із зазначеним рішенням, бо вважає себе невинним, постанову серії ЕНА №3755240 необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповними з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків відповідача фактичним обставинам справи. А тому вважає постанову у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕНА №3755240 від 30.12.2024, винесену відносно ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП з мотивів вимог п.11.2 ПДР як безпідставну та яка підлягає скасуванню за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 17.02.2025 року матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2 про скасування постановив справі про адміністративне правопорушення передано до Октябрського районного суду м.Полтави.
18.03.2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Материнко М.О.
25.03.2025 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в полтавській області, командира 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області майора поліції Загребельного Євгена Леонідовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишено без руху. Запропоновано позивачу усунути зазначені в ухвалі недоліки у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
15.04.2025 року на виконання ухвали суду представником позивача надано клопотання.
17.04.2025 року ухвалою суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в полтавській області, командира 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області майора поліції Загребельного Євгена Леонідовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
22.04.2025 року представником позивача на виконання ухвали суду від 17.04.2025 направлено клопотання.
28.04.2025 року представником позивача на виконання ухвали суду від 17.04.2025 направлено клопотання.
09.05.2025 року ухвалою суду поновлено ОСОБА_1 строк на подання адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в полтавській області, командира 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області майора поліції Загребельного Євгена Леонідовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в полтавській області, командира 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області майора поліції Загребельного Євгена Леонідовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
26.05.2025 року та 29.05.2025 року до суду надійшов відзив від представника відповідачів, в якому вказувала, що думка правопорушника та незгода його з притягненням до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності.
Позивач допустив порушення вимог безпеки дорожнього руху, а саме: 29.12.2024, о 23 год. 36 хв., м. Полтава, вул. Сінна, 7-а, керувала транспортним засобом TOYOTA RAV4, номерним знаком НОМЕР_1 , по дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку рухався в крайній лівій смузі не маючи наміру здійснити випередження об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворот, чим порушив п.п. 11.2 ПДР України.
Пунктом 2.1. (а, б, ґ) ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Відповідно до п. 2.4 (а) ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитись із дотриманням вимог ПДР а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 ПДР. Крім того ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Статтею 37 ЗУ «Про дорожній рух» забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"). Відповідальність за дане порушення передбачена ч. 1. ст. 126 КУпАП: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Враховуючи вказані вище норми законодавства та положення ст. 36 КУпАП, відносно водія було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП тач. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у сумі 510 грн. В оскаржуваній постанові зазначено посилання на відео з відеореєстратора та відео з нагрудної камери № 470713 по факту виявлення правопорушення та по факту розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вказаного доказу є достатньо для доведення вини позивача «поза розумним сумнівом». На відео з автомобільного відеореєстратора чітко вбачається, що транспортний засіб TOYOTA RAV4, номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням позивача рухається від перехрестя вул. Сінна з вул. Героїв- чорнобильців рухається в крайній лівій смузі, при цьому крайня права смуга вільна. Також вбачається, що транспортний засіб здійснює поворот ліворуч лише на перехресті вул. Сінна з вул. Соборності. Таким чином позивач проїхав чотири перехрестя та тільки на п'ятому перехресті здійснив поворот ліворуч. Відтак, позивач мав можливість не порушувати ПДР безперешкодно зайняти крайню ліву смугу після перехрестя вул. Сінна з вул. Ю. Матвійчука та здійснити повороту ліворуч, однак останній всупереч вимогам ПДР рухався значний відрізок дороги в крайній лівій смузі. Даний відеозапис містить інформацію щодо предмета доказування (на відео чітко зафіксовано факт порушення). Дане відео зафіксовано на технічний засіб, що має функції відеозапису і використовується для забезпечення публічної безпеки і громадського порядку. Доказ є достовірним, за допомогою нього можна встановити дійсні обставини справи, а саме наявність факту порушення ПДР України з боку водія автомобіля. Даний доказ, на виконання вимог ч. 3 ст. 77 КАС України, був покладений в основу прийнятті рішення щодо притягнення водія до адміністративної відповідальності. На місці розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. що підтверджується матеріалами відеофіксації з нагрудної камери інспектора. А саме на відео 7.export-ep9l4, о 01:26:06, однак від позивача жодних заяв чи клопотань не надходить. Таким чином, інспектором в повній мірі було дотримано порядок розгляду справи, передбачений ст. 279, 280 КУпАП, було з'ясовано чи вчинено правопорушення, чи підлягає адміністративній відповідальності. Відтак, виносячи постанову, інспектор законно оцінив наявні докази за своїм внутрішнім переконанням та дотримався всіх передбачених чинним законодавством процедур розгляду справи про адміністративне правопорушення, не порушив жодних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та своїми діями під час розгляду справи сприяв реалізації прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності в повній мірі. зміст оскаржуваної постанови повністю відповідає вказаним вимогам, усі обов'язкові реквізити вказані, всі графи постанови чітко заповнені. У постанові чітко описано допущене порушення і є посилання на нормативно-правовий акт, яким передбачено відповідальність за вказане діяння, а саме ч. 1 ст. 126 КУпАП та ч. 2 ст. 122 КУпАП.
У відповідності до ст.ст. 307,308 Кодексу України про адміністративне правопорушення, штраф, накладений в результаті розгляду адмінсправи, має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний вище строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. Так як на протязі 15 днів з дня винесення оскаржуваної адмінпостанови інформація про оскарження постанови в органах патрульної поліції була відсутня, вищевказану постанову було направлено до органів державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/90073897) вказала, що визначений статтею 77 КАС обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльність не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Відповідачем, на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, надано належні та допустимі докази для доведення наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення. В свою чергу позивач до позовної заяви не додає жодних доказів якими позивач керувався при написанні позовної заяви та які б свідчили про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Беручи до уваги те, що позивач дійсно порушив ПДР, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і немає жодних правових підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності.
В судове засідання будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання учасники не з'явилися.
Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримувала та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача Управління патрульної поліції у Полтавській області направила до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому повністю заперечувала щодо задоволення позовних вимог та просила суд прийняти рішення у справі, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи провести без її участі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що за змістом оскаржуваної постанови, 29.12.2024, о 23 год. 36 хв., м. Полтава, вул. Сінна, 7-а, керувала транспортним засобом TOYOTA RAV4, номерним знаком НОМЕР_1 , по дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку рухався в крайній лівій смузі не маючи наміру здійснити випередження об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворот, чим порушив п.п. 11.2 ПДР України.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
В ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами;2)висновками експертів;3) показаннями свідків.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч.3ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом- це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Судом встановлено, що 29.12.2024, о 23 год. 36 хв., м. Полтава, вул. Сінна, 7-а, керувала транспортним засобом TOYOTA RAV4, номерним знаком НОМЕР_1 , по дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку рухався в крайній лівій смузі не маючи наміру здійснити випередження об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворот, чим порушив п.п. 11.2 ПДР України.
Правила дорожнього руху, відповідно до Закону України "Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху, повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху.
Згідно п.11.1 ПДР кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними.
Відповідно до п. 11.2 ПДР на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.
Згідно п. 11.5 ПДР на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Відповідальність за дане порушення встановлено ч. 2 ст. 122 КУпАП: Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку,. тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510грн).
Пунктом 2.1. (а, б, ґ) ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до п. 2.4 (а) ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитись із дотриманням вимог ПДР а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 ПДР.
Крім того ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 37 ЗУ «Про дорожній рух» забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Відповідальність за дане порушення передбачена ч. 1. ст. 126 КУпАП: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Враховуючи вказані вище норми законодавства та положення ст. 36 КУпАП, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП тач. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у сумі 510 грн.
В оскаржуваній постанові зазначено посилання на відео з відеореєстратора та відео з нагрудної камери № 470713 по факту виявлення правопорушення та по факту розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вказаного доказу є достатньо для доведення вини позивача «поза розумним сумнівом». На відео з автомобільного відеореєстратора чітко вбачається, що транспортний засіб TOYOTA RAV4, номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 рухається від перехрестя вул. Сінна з вул. Героїв -чорнобильців рухається в крайній лівій смузі, при цьому крайня права смуга вільна. Також вбачається, що транспортний засіб здійснює поворот ліворуч лише на перехресті вул. Сінна з вул. Соборності.
Таким чином позивач ОСОБА_1 проїхав чотири перехрестя та тільки на п'ятому перехресті здійснив поворот ліворуч. Відтак, позивач ОСОБА_1 мав можливість не порушувати ПДР безперешкодно зайняти крайню ліву смугу після перехрестя вул. Сінна з вул. Ю. Матвійчука та здійснити повороту ліворуч, однак останній всупереч вимогам ПДР рухався значний відрізок дороги в крайній лівій смузі. Даний відеозапис містить інформацію щодо предмета доказування (на відео чітко зафіксовано факт порушення). Дане відео зафіксовано на технічний засіб, що має функції відеозапису і використовується для забезпечення публічної безпеки і громадського порядку.
Крім того, сам позивач в позовній заяві підтверджує факт проїзду перехресть зазначаючи про це у позовній заяві.
Доказ є достовірним, за допомогою нього можна встановити дійсні обставини справи, а саме наявність факту порушення ПДР України з боку водія автомобіля. Даний доказ, на виконання вимог ч. 3 ст. 77 КАС України, був покладений в основу прийнятті рішення щодо притягнення водія до адміністративної відповідальності.
На місці розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. що підтверджується матеріалами відеофіксації з нагрудної камери інспектора. А саме на відео 7.export-ep9l4, о 01:26:06, однак від позивача жодних заяв чи клопотань не надходить.
Таким чином, інспектором в повній мірі було дотримано порядок розгляду справи, передбачений ст. 279, 280 КУпАП, було з'ясовано чи вчинено правопорушення, чи підлягає. адміністративній відповідальності. Під час розгляду справи позивача було ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Позивач відповідно до ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Жодних обмежень в користуванні правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, під час розгляду справи не було, що підтверджується матеріалами відеофіксації. Постанову винесено згідно ст. 258, 278, 279, 280 КУпАП, що встановлює загальні правила накладення стягнення про адміністративні правопорушення. На місці особі було роз'яснено в чому саме полягає порушення ним ПДР, повідомлено ким та відносно кого проводиться розгляд справи.
Посилання сторони позивача, що оскаржувана постанова є безпідставною, суд приймає критично, оскільки вказаний факт спростовується доказами,які знаходяться в матеріалах справи, та вважає спробою сторони позивача уникнути від адміністративної відповідальності, крім того будь-яких інших доказів на спростування доказів сторони відповідача стороною позивача не надано.
Відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів на спростування обставин, викладених у оспорюваній постанові, а висновок про наявність в діях позивача складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 КУпАП та ч.2 ст.122 КУПАП, повністю відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ч. 3 ст.286КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в полтавській області, командира 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області майора поліції Загребельного Євгена Леонідовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення-відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідачі:
Управління патрульної поліції в Полтавській області,адреса: Полтавська обл.., Полтавський район, с.Розсошенці, вул.. Кременчуцька, 2В;
Командир 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Полтавській області майора поліції Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_2 , адреса: адреса: Полтавська обл.., Полтавський район, с.Розсошенці, вул.. Кременчуцька, 2В;
Суддя М.О. Материнко