Дата документу 13.11.2025Справа № 554/8256/25
Провадження № 4-с/554/28/2025
13 листопада 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі
Головуючого судді Материнко М.О.,
за участю секретаря судового засідання Кашуби В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката Глушко Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна,
встановив:
В червні 2025 року адвокат Глушко С. М.в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою та просив суд зняти арешт з майна (коштів) Скаржника - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: Полтавська область, Лубенський район, с. Софине, поштовий індекс: 37851), які було накладено Відповідачем - Київським відділом державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ: 34962532, юридична адреса: м. Полтава, вул. Української Повстанської Армії, 29, поштовий індекс: 36039) в рамках виконавчого провадження від 02.09.2014 № 44577662 з примусового виконання виконавчого листа № 1кп/554/4/2014 виданого Октябрським районним судом м. Полтави про конфіскацію у Скаржника всього майна (коштів) та постанов про арешт майна від 12.09.2014, 18.11.2014 та 19.11.2014.
До суду представник та скаржник не з'явилися, представник направив заяву про розгляд справи без його участі.
Представник Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направила до суду заяву про розгляд справи без участі представника.
Інші учасники будучи належним чином повідомленими про дату час та місце судового засідання до суду не з'явилися.
Розглянувши подані заяви, дослідивши матеріали скарги та цивільної справи, суд приходить до висновку про задоволення вимоги скарги з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Згідно з ч.3 ст.451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов' а ч.1ст.18 Закону «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
У постановах Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 367/4695/20, від 10 січня 2024 року у справі № 201/15806/15-ц, які у порядку ч.4ст.263 ЦПК Українипідлягають урахуванню при застосуванні норм права, сформульовано правову позицію про те, що предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Відповідно дост.19 ЦПК України(справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно зі ст.447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Питання про конфіскацію майна, серед іншого, вирішується у порядку, встановленому КПК України та КВК України.
У ст.48 КВК України встановлено, що суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося.
Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження».
Спори, пов'язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (ч.3ст. 49 КВК України).
Частиною 1ст.74 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Водночас питання, які вирішуються під час виконання вироків, та порядок їх вирішення урегульовані ст.ст.537,539 КПК України. Проте зазначеними нормами закону не встановлено порядку скасування арешту, накладеного у межах виконання вироку про конфіскацію майна як виду покарання. Крім того, положеннями КПК України не визначено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб стосовно виконання судового рішення щодо конфіскації майна у кримінальному провадженні. Відсутнє й посилання на можливість такого скасування за правилами ЦПК України.
З листа начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції МІЩАНІНА Олександра від 22.05.2025 № 59732 на виконанні перебувало виконавче провадження від 02.09.2014 № 44577662 з примусового виконання виконавчого листа № 1кп/554/4/2014 виданого Октябрським районним судом м. Полтави про конфіскацію у ОСОБА_1 всього майна, яке було у його власності в дохід держави.
З метою повного та своєчасного виконання вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 13.01.2014 № 554/9286/13-к постановою Відповідача від 12.09.2014 накладено арешт на все майно ОСОБА_1 , постановами Відповідача від 18.11.2014 та 19.11.2014 накладено арешт на кошти на банківських рахунках ОСОБА_1 .
Виконавче провадження від 02.09.2014 № 44577662 закінчено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) (фактичного повного виконання рішення).
Отже, оскільки вищезазначений виконавчий лист був виданий на виконання вироку суду у частині конфіскації майна, а не на виконання судового рішення у цивільній справі, вимоги скарги не можуть бути розглянуті у порядку цивільного судочинства за правилами, визначеними ЦПК України.
Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17, постанові Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі № 357/2157/23.
Керуючись ст.ст. ЦПК України, суд
постановив:
У задоволенні скарги адвоката Глушко Сергія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майнавідмовити.
Повний текст ухвали суду складений 18.11.2025 року.
Ухвала суду набирає законної сили в день її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя М.О. Материнко