Дата документу 18.11.2025Справа № 554/10034/24
Провадження № 2-о/554/90/2025
18 листопада 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:
головуючого судді - Тімошенко Н.В.,
присяжних - Дибової Н.О., Савченко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання - Титаренко Д.В.,
представника заявника - Мищенко Р.І.,
представника особи, відносно якої вирішується заява про визнання недієздатною - адвоката Лисенко С.С.,
заінтересованої особи - ОСОБА_1 , його представника - адвоката Гарківець Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу окремого провадження за заявою Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради про визнання ОСОБА_2 недієздатною та поданням про призначення опікуна - ОСОБА_1 ,-
18 вересня 2024 року Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради (нині -Департамент соціального захисту населення Полтавської міської ради) звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави суду ( на даний час Шевченківський районний суд міста Полтави ) із заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною.
Заявник є належним суб'єктом для подання такої заяви, оскільки орган опіки та піклування має таке право, відповідно до ч.3 статті 296 ЦПК України.
Підставою для звернення стало погіршення стану здоров'я ОСОБА_2 , яка страждає на змішану корково-підкоркову судинну деменцію помірно вираженого ступеню. Заявник зазначив, що особа регулярно забуває виключити газ чи закрутити воду, через що потребує постійного стороннього догляду.
Звернення до управління соціального захисту було ініційоване самою ОСОБА_2 , яка 14 серпня 2024 року особисто звернулася до органу опіки та піклування із заявою, в якій просила орган соціального захисту виступити заявником у суді з питання визнання її недієздатною.
У заяві до суду, зазначено, що ОСОБА_2 є одинокою особою, шлюб з ОСОБА_3 було розірвано 15.01.1980 року, син, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З цих підстав звернулися до суду.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024 року дану заяву було передано судді Андрієнко Г.В.
19 лютого 2025 року згідно розпорядження керівника апарату суду здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи між суддями і дану заяву було передано судді Тімошенко Н.В.
Ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави суду від 05 березня 2025 року дану справу прийнято до свого провадження суддею Тімошенко Н.В.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави суду від 09 квітня 2025 року у зв'язку з реорганізацією замінено первісного заявника на Департамент соціального захисту населення Полтавської міської ради.
Департамент соціального захисту населення Полтавської міської ради подав до суду подання від 09.04.2025 року про призначення опікуном ОСОБА_1 .
В судовому засіданні представники заявника та заінтересованих осіб, прохали задовольнити заяву та подання.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви та подання з наступних підстав.
Відповідно до статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування.
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У частинах другій-п'ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час був сімейним лікарем у ОСОБА_2 , що свідчить про існування давніх та сталих відносин між ними.
Вказані обставини підтверджуються копіями нотаріально посвідчених договорів дарування ОСОБА_2 8/50 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 , обдарованому ОСОБА_1 , укладених 03 листопада 2008 року та 17 серпня 2020 року.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 травня 2024 року у справі №554/6592/23 встановлено факт, що ОСОБА_1 є єдиною особою, яка зайнята постійним доглядом за ОСОБА_2 і вони мешкають разом.
Суд звертає увагу, що в договорі дарування від 17 серпня 2020 року зазначено, що ОСОБА_5 діяла, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам'яті та повністю усвідомлюючи значення своїх дій.
Сторони також засвідчили, що вони не визнані у встановленому порядку недієздатними повністю або частково.
Приватний нотаріус Сокирченко Т.П. підтвердила, що особу ОСОБА_2 встановлено, її дієздатність перевірено.
Ці факти свідчать про збереження ОСОБА_2 цивільної дієздатності та усвідомлення наслідків своїх дій станом щонайменше до серпня 2020 року.
Крім того, ОСОБА_2 особисто подала нотаріальну заяву від 18 вересня 2023 року, засвідчену приватним нотаріусом Медведєвою В.І.
У цій заяві ОСОБА_2 підтвердила, що у зв'язку зі станом здоров'я та похилим віком, вона перебуває на повному утриманні та постійному догляді, який здійснюється ОСОБА_1 .
При посвідченні цієї заяви приватний нотаріус Медведєва В.І. також встановила особу ОСОБА_2 та перевірила її дієздатність.
Ці обставини підтверджують, що станом на вересень 2023 року ОСОБА_2 зберігала здатність усвідомлювати своє фактичне становище та свідомо виражати свою волю щодо необхідності догляду.
На підставі Ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 27.11.2024 року була проведена судово-психіатрична експертиза№ 85 відносно ОСОБА_2 ..
Згідно з висновком експерта № 85 від 14.02.2025 року, ОСОБА_2 виявляє ознаки стійкого, хронічного психічного розладу у вигляді судинної деменції, який позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час.
Департамент соціального захисту подав подання від 09.04.2025 року про призначення опікуном ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має військове звання старший лейтенант, є військовозобов'язаним, однак має відстрочку від призову до 27.12.2025 року на підставі бронювання.
Він працює фахівцем із зв'язків з медичною громадськістю у філії ПрАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" на підставі безстрокового трудового договору від 12.09.2022 року.
Суд, керуючись частиною першою статті 39 Цивільного кодексу України, згідно з якою фізична особа може бути визнана недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви та подання.
З огляду на те, що ОСОБА_2 усвідомлювала значення своїх дій при вчиненні нотаріально посвідчених правочинів у 2020 році та при поданні нотаріальної заяви про необхідність догляду у 2023 році, суд критично оцінює доводи представника заявника та зацікавлених осіб щодо повної втрати її цивільної дієздатності починаючи у 2024 році.
Відповідно до ч.1 статті 102 Цивільного процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством..
Судово-психіатрична експертиза проводиться відповідно до Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.05.2018 № 865, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2018 за № 719/32171.
Суд звертає увагу на те, що висновок судово-психіатричної експертизи № 85 від 14.02.2025 року не повною мірою відповідає вимогам процесуального закону та має суттєві недоліки.
Експертиза була проведена одноосібно експертом ОСОБА_6 , тоді як у справах, які можуть призвести до повного обмеження цивільної дієздатності особи, доцільним є проведення комісійної експертизи за участю декількох фахівців.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 865 судово-психіатрична експертиза може бути одноосібною або комісійною. Пунктом 9 Порядку № 865 визначено, що комісійна експертиза проводиться не менше ніж двома судовими експертами однієї або різних спеціальностей.
Хоча Порядок № 865 не встановлює обов'язковості проведення комісійної експертизи у справах про визнання недієздатним, однак з огляду на виключну важливість таких справ та їх наслідки для особи - повне позбавлення цивільної дієздатності, комісійний характер експертизи є необхідним для забезпечення об'єктивності та всебічності дослідження.
Одноосібне проведення експертизи без додаткової думки інших фахівців не забезпечує належного рівня об'єктивності.
Висновок експерта не містить належного функціонального аналізу здатності ОСОБА_2 до виконання окремих видів дій та прийняття рішень. Експертиза обмежується загальним висновком про наявність психічного розладу, не деталізуючи, які саме здібності особи є збереженими, а які - втраченими.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 865 предметом експертизи є психічний стан особи у певні юридично значимі проміжки часу. Однак висновок експерта не містить аналізу можливості ОСОБА_2 самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, виражати свою волю щодо місця проживання, медичного обслуговування тощо.
Відсутність диференційованого функціонального аналізу не дозволяє суду встановити, чи є повне позбавлення дієздатності єдиним можливим рішенням, чи існують менш обмежувальні альтернативи.
У висновку експерта наявні суперечності у результатах психологічних тестів MMSE: 18 балів у червні 2024 року та 14,6 балів у жовтні 2024 року. Ця динаміка не отримала належного пояснення у висновку експерта. Зазначена розбіжність може свідчити як про прогресування захворювання, так і про вплив ситуативних факторів (час доби, емоційний стан, умови проведення тестування).
Висновок експерта не містить дослідження питання про можливість застосування менш обмежувальних заходів, зокрема обмеження дієздатності замість повного позбавлення дієздатності, що передбачено статтею 36 Цивільного кодексу України.
Висновок експерта має містити обґрунтований аналіз усіх можливих варіантів правового статусу особи з психічним розладом, включаючи можливість обмеження дієздатності.
Експертний висновок містить загальні формулювання без належної конкретизації. Зокрема, вислів про те, що особа "позбавлена здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними", не розкриває, чи ця втрата є абсолютною у всіх сферах життєдіяльності, чи має часткові прояви.
З огляду на зазначені недоліки, суд приходить до висновку, що висновок експерта № 85 від 14.02.2025 року не відповідає вимогам належності, допустимості та достатності доказів відповідно до статей 77-79, 102 Цивільного процесуального кодексу України і не може бути покладений в основу рішення про визнання особи недієздатною.
Суд також звертає увагу на те, що діагноз "змішана корково-підкоркова судинна деменція помірно вираженого ступеню" сам по собі не є тотожним юридичній недієздатності. Медичний діагноз є лише однією з підстав для визнання недієздатною, але має бути підтверджений висновком про те, що особа внаслідок цього розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Наявність психічного захворювання сама по собі не є підставою для визнання особи недієздатною. Необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між захворюванням та нездатністю особи усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
ОСОБА_1 не є родичем ОСОБА_2 , однак судом встановлено, що він здійснює постійний догляд та зареєстрований з нею за однією адресою, проте, як встановлено в судовому засіданні зі слів ОСОБА_1 , він постійно фактично проживає із сім'єю за іншою адресою.
Водночас, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , маючи військове звання старший лейтенант, є військовозобов'язаним та має відстрочку від призову до 27.12.2025 року на підставі бронювання. Враховуючи триваючий в Україні стан воєнного часу та проведення мобілізації, існує об'єктивна невизначеність щодо можливості ОСОБА_1 продовжувати виконання обов'язків опікуна після закінчення строку дії відстрочки.
Згідно з практикою Верховного Суду у справах № 742/887/23, при призначенні опікуна суд має оцінювати не лише бажання особи та наявність фактичного догляду, але й реальну можливість особи виконувати обов'язки опікуна в майбутньому. Невизначеність військового статусу кандидата в опікуни є обставиною, яка може перешкодити належному виконанню обов'язків опікуна.
Хоча на даний момент ОСОБА_1 має відстрочку до 27.12.2025 року та працює за безстроковим трудовим договором, що теоретично дозволяє йому здійснювати догляд, однак після закінчення строку дії відстрочки він може бути призваний на військову службу, що унеможливить виконання ним обов'язків опікуна.
Крім того, відповідно до частини першої статті 60 Цивільного кодексу України опіка встановлюється над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.
Суд має право відмовити у задоволенні заяви, якщо встановить відсутність достатніх підстав для задоволення заяви.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним і має відстрочку лише до 27.12.2025 року. В умовах воєнного стану та мобілізації, існує об'єктивна невизначеність щодо його можливості продовжувати виконувати обов'язки опікуна після закінчення строку дії відстрочки, що може перешкодити належному виконанню цих обов'язків у майбутньому.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заявник не надав достатніх та належних доказів для задоволення заяви.
Керуючись статтями 36, 39,60 63 Цивільного кодексу України, статтями 77-79, 102-110, 295-300 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною - відмовити.
У задоволенні подання Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради про призначення опікуном ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судомапеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Н.В. Тімошенко
Присяжні Н.О. Дибова
Ю.В. Савченко