Дата документу 13.11.2025Справа № 554/1909/25
Провадження № 1-кс/554/13499/2025
13 листопада 2025 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12025170420000197 від 12.02.2025 року,
Адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах власниці майна ОСОБА_5 , звернулася до слідчого судді із клопотанням, у якому прохає скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 09.06.2025 року на автомобіль марки «CADILLAC» моделі «СТ5», д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 .
Клопотання вмотивоване тим, що, на переконання власниці майна та її представника, на даний час відсутні правові підстави для застосування щодо спірного майна такого заходу забезпечення кримінального провадження з позбавленням ОСОБА_5 прав його відчуження, розпорядження та використання і відповідні обмеження застосовані судом необґрунтовано. Так, транспортний засіб «CADILLAC» моделі «СТ5», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуває у власності третьої особи ОСОБА_5 , яка відповідно до договору купівлі-продажу № 80/452025/5066988 від 22.01.2025 року придбала його за 500000 грн. Арешт майна застосовано в рамках кримінального провадження № 12025170420000197, яке розслідується за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, а саме заволодіння автомобілем марки «CADILLAC» моделі «СТ5», д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом обману. Метою арешту, виходячи зі змісту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 09.06.2025 року, було забезпечення даного кримінального провадження, зокрема цивільного позову. При цьому орган досудового розслідування, обґрунтовуючи необхідність арешту, посилається також на відповідність майна критеріям статті 98 КПК України, оскільки спірне майно є предметом злочинного посягання та набуте кримінально протиправним шляхом.
Будучи допитаною у якості свідка, ОСОБА_5 повідомила всі обставини набуття нею права власності на автомобіль марки «CADILLAC» моделі «СТ5», д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, зокрема, що ОСОБА_6 на підставі усної домовленості передав це авто її чоловіку ОСОБА_7 разом із ключами та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, при цьому отримавши грошові кошти у визначеній ОСОБА_6 сумі 500000 грн. Вказане стало підставою для видачі ОСОБА_6 довіреності та в подальшому переоформлення ОСОБА_7 цього автомобіля на неї.
Водночас у своїй заяві про вчинення злочину ОСОБА_6 посилається на ОСОБА_8 (з яким домовився про обмін автомобілями) та ОСОБА_7 (якому передав свій автомобіль, отримавши взамін транспортний засіб «AUDI» моделі «А8»), як на осіб, які вчинили відносно нього шахрайські дії, нібито незаконно заволодівши його майном, шляхом обміну. Відповідно до показань потерпілого ОСОБА_6 18.01.2025 року він добровільно передав власний автомобіль «CADILLAC» моделі «СТ5», д.н.з. НОМЕР_1 , та отримав взамін автомобіль марки «AUDI» моделі «А8». В подальшому, 20.01.2025 року ОСОБА_6 надав довіреність, засвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_9 , якою уповноважив ОСОБА_7 на здійснення продажу транспортного засобу «CADILLAC» моделі «СТ5». 22.01.2025 року такий транспортний засіб було перереєстровано на нового власника - ОСОБА_5 .
У цивільному позові, заявленому у матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_6 просить стягнути з цивільних відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 завдану кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.4 ст.190 КК України, матеріальну шкоду в розмірі 1578140,892 грн (середня ринкова вартість автомобіля «CADILLAC» моделі «СТ5» на час звернення із заявою про вчинення кримінального правопорушення). На думку власника майна, обставини, на які вказує ОСОБА_6 , не відповідають фактичним обставинам справи.
На даній стадії досудового розслідування проведено криміналістичні експертизи, предметом дослідження яких стали два транспортні засоби - «CADILLAC» моделі «СТ5» та «AUDI» моделі «А8». Також проведено транспортно-товарознавчу експертизу, якою встановлено ринкову вартість транспортного засобу «CADILLAC», яка складає 819000 грн. Тобто, вартість, заявлена ОСОБА_6 у цивільному позові, є суттєво завищеною. Крім того, у позові ОСОБА_6 вказав, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 мають процесуальний статус підозрюваних у кримінальному провадженні, що суперечить дійсності, оскільки останнім про підозру не повідомлено. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22.09.2025 року виключено з ухвали слідчого судді положення про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову, тим самим підтверджено необґрунтованість такої мети накладення арешту на майно.
Крім того, ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 04.11.2025 року позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , треті особи: Територіальний сервісний центр 5341 регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Полтавській області, Територіальний сервісний центр 8045 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві, ОСОБА_10 , про визнання недійсним усного договору міни - повернуто позивачу. Тому посилання органу досудового розслідування на обставини визнання ОСОБА_6 . Недійсним факту міни в порядку цивільного судочинства не знайшли свого підтвердження, тому не можуть бути підставою для арешту майна.
З урахуванням викладеного, адвокат вважала, що існують об'єктивні підстави ставити під сумнів існування факту вчинення розслідуваного кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, крім того, прокурором не надано жодного належного доказу, який би свідчив про необхідність арешту автомобіля «CADILLAC» моделі «СТ5», д.н.з. НОМЕР_1 , з метою забезпечення його збереження як речового доказу. Водночас у Єдиному реєстрі судових рішень відсутні судові рішення про накладення арешту на автомобіль «AUDI», який шляхом обміну був переданий ОСОБА_6 .
Питання права власності на автомобіль може бути вирішене виключно в порядку цивільно-правових відносин.
На даний час спірний транспортний засіб знаходиться на території спеціального майданчика для зберігання транспортних засобів Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, де немає належних умов для його зберігання, що призводить до його псування. Органом досудового розслідування вже проведено огляд транспортного засобу, виконано криміналістичні експертизи з ним, у томі числі товарознавчу експертизу, тому підстав для його подальшого утримання державою немає. У свою чергу власниця майна має всі умови для зберігання автомобіля як речового доказу в кримінальному провадженні та за необхідності проведення додаткових оглядів або експертиз забезпечить доступ до належного їй автомобіля «CADILLAC».
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримала клопотання, просила його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання, зазначивши, що транспортний засіб «CADILLAC» моделі «СТ5», д.н.з. НОМЕР_1 , відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, є набутим кримінально протиправним шляхом та є речовим доказом у кримінальному провадженні. Питання обґрунтованості застосованого заходу було предметом перевірки Полтавського апеляційного суду, за результатом якого колегія суддів дійшла висновку, що арешт на автомобіль марки «CADILLAC» моделі «СТ5», д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 накладено законно і обґрунтовано, з метою забезпечення збереження речових доказів. Прокурор вважала, що на даному етапі розслідування у повній мірі доведено наявність підстав для арешту спірного майна, тому просила відмовити в задоволенні клопотання. Також зауважила, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 03.10.2025 року було відмовлено в задоволенні фактично аналогічного клопотання про скасування арешту майна. З огляду на доводи адвоката вказала, що 11.11.2025 року потерпілою стороною після усунення недоліків було повторно скеровано до Шевченківського районного суду міста Полтави позовну заяву про розірвання усного договору міни транспортних засобів.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, а також матеріали кримінального провадження № 12025170420000197 від 12.02.2025 року, надані слідчим ОСОБА_11 , слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Встановлено, що Полтавським РУП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025170420000197 від 12.02.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, розпочате в зв'язку із надходженням від ОСОБА_6 заяви про те, що невідома особа, діючи умисно, шляхом обману, заволоділа автомобілем марки «CADILLAC» моделі «СТ5», д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , чим завдала останньому матеріального збитку.
12.02.2025 року транспортний засіб марки «CADILLAC» моделі «СТ5», д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 оголошено в розшук.
21.02.2025 року названий автомобіль було вилучено під час проведення огляду на підставі слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави та поміщено на спеціальний майданчик для зберігання транспортних засобів.
Постановою слідчого від 21.02.2025 року автомобіль марки «CADILLAC» моделі «СТ5», д.н.з. НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
09.06.2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави було накладено арешт на транспортний засіб марки «CADILLAC» моделі «СТ5», д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування.
За змістом ухвали слідчого судді, спірний автомобіль було арештовано, оскільки він має значення для забезпечення даного кримінального провадження, зокрема цивільного позову.
Ухвалою колегії суддів Полтавського апеляційного суду від 22.09.2025 року ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 09.06.2025 року було залишено без змін. В порядку ст. 404 КПК України з мотивувальної частини ухвали виключено вказівку слідчого судді про накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову.
Як убачається зі змісту цієї ухвали, за результатом апеляційного перегляду колегія суддів Полтавського апеляційного суду дійшла висновку, що матеріалами провадження об'єктивно підтверджується, що автомобіль «CADILLAC» моделі «СТ5» відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки наявні достатні підстави вважати, що він набутий кримінально протиправним шляхом, тобто є предметом злочинного посягання, тому арешт, накладений на нього з метою забезпечення збереження речових доказів, є виправданим.
Вказане підтверджує законність та обґрунтованість накладення арешту на спірне майно, з метою забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні, а тому слідчий суддя відхиляє доводи адвоката ОСОБА_3 про те, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 03.10.2025 року було відмовлено в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12025170420000197 від 12.02.2025 року.
Як установлено під час розгляду клопотання, станом на даний час повідомлення про підозру в даному кримінальному провадженні жодній особі не вручено.
Згідно із ч.1, п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження та застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Завданням арешту майна згідно з абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК України є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно із положеннями ч.3 ст.170 КПК України у випадку, якщо метою арешту майна є забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Згідно з вимогами ч.4 ст.173 КПК України у разі застосування заходу забезпечення у вигляді арешту слідчий суддя повинен застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Положеннями частини 2 статті 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 22.01.2025 року власником автомобіля «CADILLAC» моделі «СТ5», д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1 ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. При цьому обмеження права власності повинно бути розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження.
Накладення арешту на майно становить втручання у право особи мирно володіти своїм майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому при його застосуванні суд повинен оцінювати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому втручання у права та свободи осіб завжди повинно бути мінімально необхідним для досягнення мети цього втручання.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є такі обставини: чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі; чи переслідувало легітимну мету; чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та навести їх аналіз, як підставу для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
У свою чергу, безпідставне, з порушенням розумного строку, утримання майна, без проведення з ним слідчих та процесуальних дій з метою досягнення завдань кримінального судочинства, становить надмірний тягар для власника чи законного володільця такого майна та є порушенням статей 7, 16 КПК України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч.1 ст.100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Оглядом матеріалів кримінального провадження встановлено, що остаточне процесуальне рішення у кримінальному провадженні не прийняте, досудове розслідування триває, проте з автомобілем «CADILLAC» моделі «СТ5», д.н.з. НОМЕР_1 , проведені необхідні слідчі та процесуальні дії, які призначалися слідчим. Так, проведено його огляд, що зафіксовано відповідним протоколом огляду від 21.02.2025 року, та експертні дослідження: судову експертизу з криміналістичного дослідження транспортного засобу (Висновок експерта № СЕ-19/117-25/15287-КДТЗ від 17.07.2025 року), судову транспортно-товарознавчу експертизу (Висновок експерта № СЕ-19/117-25/18872-АВ від 27.08.2025 року).
Даних, що в межах кримінального провадження по вказаному транспортному засобу призначено будь-які інші експертизи, або слідчі чи процесуальні дії, для яких був би потрібен вказаний транспортний засіб, слідчому судді не надано.
Зокрема, прокурором у судовому засіданні не наведено жодних відомостей щодо конкретних слідчих, процесуальних дій чи експертних досліджень, які планується провести зі спірним автомобілем, а матеріали кримінального провадження, у свою чергу, не містять постанов про призначення експертиз чи інших процесуальних рішень або доручень щодо проведення слідчих дій із названим автомобілем.
Разом із цим, на даний час транспортний засіб «CADILLAC» моделі «СТ5», д.н.з. НОМЕР_1 , зберігається на спеціальному майданчику для зберігання транспортних засобів Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області на відкритій місцевості, де постійно піддається впливу кліматичних чинників та атмосферних явищ, і такі умови зберігання автомобіля ставлять під загрозу збереження як речового доказу, так і арештованого майна.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність обґрунтованих доводів сторони обвинувачення щодо необхідності продовження вжитих заходів забезпечення кримінального провадження в частині заборони користування, наслідки арешту майна для власниці, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя, з метою збереження належних експлуатаційних властивостей транспортного засобу, цілісності майна, на яке накладено арешт, та дотримання балансу між публічними і приватними інтересами, вважає можливим змінити місце зберігання транспортного засобу «CADILLAC» моделі «СТ5», д.н.з. НОМЕР_1 , та передати його на відповідальне зберігання власниці ОСОБА_5 з правом користування, попередивши останню про кримінальну відповідальність за статтею 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.
Будь-яких даних про те, що зміна місця зберігання вказаного транспортного засобу може негативно вплинути на подальший хід досудового розслідування, слідчому судді не надано.
Разом із цим, слідчий суддя не вбачає підстав для зняття заборон відчуження та розпорядження автомобілем, з огляду на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, транспортний засіб являється речовим доказом у даному кримінальному провадженні та достатніх даних, якій б свідчили, що скасування арешту в іншій частині не матиме негативного впливу на хід досудового розслідування, слідчому судді на даний час не надано.
На підставі викладеного, клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12025170420000197 від 12.02.2025 року підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.174, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 12025170420000197 від 12.02.2025 року - задовольнити частково.
Автомобіль марки «CADILLAC» моделі «СТ5», д.н.з. НОМЕР_1 , червоного кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , - передати на відповідальне зберігання з правом користування власнику ОСОБА_5 .
В іншій частині в задоволенні клопотання відмовити.
Попередити ОСОБА_5 про кримінальну відповідальність за статтею 388 КК України за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 17 листопада 2025 року о 15 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1