Дата документу 17.11.2025Справа № 554/13220/25
Провадження № 2/554/4969/2025
17 листопада 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі: головуючого - судді Шевської О.І., за участю секретаря судового засідання- Рябченко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВ «Юніт Капітал» у вересні 2025 року звернувся до суду із позовом до відповідача, у якому прохав стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 200724142 від 08.04.2021 у розмірі 23428,40 грн., судового збору у сумі 2422,40 грн. та 7000 грн. витрат на правову допомогу.
В обгрунтування позову посилаються на те, що 08.04.2021 року між ТОВ « МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200724142 на суму 7400 грн.
Згідно умов договору первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачу , шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 7400 грн. 08.04.2021 на банківську картку відповідача, яку він вказав у заявці при укладенні кредитного договору.
28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, додаткові угоди до нього, у відповідності до якого до нового стягувача перейшло право вимоги за кредитними договорами, вказаними у переліку відповідних додатків до нього, у тому числі і до відповідача.
05.08.2020 між ТОВ « ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ « Фінансова компанія « Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило, а ТОВ « Фінансова компанія «Онлайн фінанс» набуло права вимоги за кредитними договорами вказаними у переліку відповідних додатків до нього, у тому числі і до відповідача.
04.06.2025 між ТОВ « Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 200724142 від 08.04.2021.
У період перебування права вимоги у ТОВ « Фінансова компанія « Онлайн фінанс» не здійснювалося жодних нарахувань за кредитним договором.
Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача тне надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви, за кредитним договором становить 23428,40 грн., яка складається із 7400 грн.-заборгованість по тілу кредиту, 16028,40 грн.-заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.
Вказану заборгованість відповідачем до цього часу не погашено, що і стало підставою звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 09.09.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження , з повідомленням сторін.
Представник позивача в позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення судових повісток про виклик до суду рекомендованим листом, які повернулися із відміткою адресат відсутній за вказаною адресою, що є належним повідомленням згідно п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України. Додатковий клопотань від відповідача не надходило. Правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Згідно ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, якщо відповідач не з'явився без поважних причин або без повідомлення причини, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
З цих підстав суд, відповідно до ст.ст. ч.4 ст. 223, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08.04.2021 року між ТОВ « МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200724142 на суму 7400 грн.
Вказаний договір був укладений в електронній формі у відповідності до вимог Закону України « Про електронну комерцію».
Згідно умов договору первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачу , шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 7400 грн. 08.04.2021 на банківську картку відповідача, яку він вказав у заявці при укладенні кредитного договору.
28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ « ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, додаткові угоди до нього, у відповідності до якого до нового стягувача перейшло право вимоги за кредитними договорами, вказаними у переліку відповідних додатків до нього, у тому числі і до відповідача.
05.08.2020 між ТОВ « ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ « Фінансова компанія « Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого ТОВ « ТАЛІОН ПЛЮС» відступило, а ТОВ « Фінансова компанія « Онлайн фінанс» набуло права вимоги за кредитними договорами вказаними у переліку відповідних додатків до нього, у тому числі і до відповідача.
04.06.2025 між ТОВ « Фінансова компанія « Онлайн фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю. відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 200724142 від 08.04.2021.
У період перебування права вимоги у ТОВ « Фінансова компанія « Онлайн фінанс» не здійснювалося жодних нарахувань за кредитним договором.
Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача тне надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви, за кредитним договором становить 23428,40 грн., яка складається із 7400 грн.-заборгованість по тілу кредиту, 16028,40 грн.-заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.
Вказану заборгованість відповідачем до цього часу не погашено
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 3-11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.
Момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом.
У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов'язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством.
У разі якщо предметом електронного договору є виконання робіт у сфері електронної комерції, обов'язок виконавця перед замовником вважається виконаним у момент, коли результат виконаної роботи відповідає вимогам, встановленим договором або законодавством.
Електронним договором може бути визначено інший момент виконання зобов'язань між сторонами.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов'язання та інформація про інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.
Дія цього положення не поширюється на електронні правочини, пов'язані з одноразовим наданням інформаційних електронних послуг або послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, оплата яких здійснюється дистанційно. Постачальник таких послуг має надати змогу споживачеві ознайомитися з найменуванням постачальника, його місцезнаходженням та порядком прийняття претензії щодо послуги.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику.
Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV89Z7M, ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно- телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору .
Відповідачу було видано кошти у сумі 7400 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.04.2021 №60fa7cc7-945e-45d1-8af3-69294d4b501.
Згідно з ст. 12 Закону України « Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З підписанням договору, Товариство відправило на електронну адресу, вказану відповідачем у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту.
Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У вказаному Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, кошти відповідачу перерахував.
28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ « ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, додаткові угоди до нього, у відповідності до якого до нового стягувача перейшло право вимоги за кредитними договорами, вказаними у переліку відповідних додатків до нього, у тому числі і до відповідача.
05.08.2020 між ТОВ « ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ « Фінансова компанія « Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого ТОВ « ТАЛІОН ПЛЮС» відступило, а ТОВ « Фінансова компанія « Онлайн фінанс» набуло права вимоги за кредитними договорами вказаними у переліку відповідних додатків до нього, у тому числі і до відповідача.
04.06.2025 між ТОВ « Фінансова компанія « Онлайн фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю. відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 200724142 від 08.04.2021.
У період перебування права вимоги у ТОВ « Фінансова компанія « Онлайн фінанс» не здійснювалося жодних нарахувань за кредитним договором.
Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача тне надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви, за кредитним договором становить 23428,40 грн., яка складається із: 7400 грн.-заборгованість по тілу кредиту, 16028,40 грн.-заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.
Вказану заборгованість відповідачем до цього часу не погашено, що і стало підставою звернення до суду із даним позовом.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Матеріали справи містять докази про те, що відповідачу були перераховані кредитні кошти, які останній отримав. Проте свої зобов'язання за договором відповідач не виконав , кошти не повернув.
Відповідач суду не надав доказів та матеріали справи таких доказів не містять з приводу спростування факту отримання кредитних коштів та їх повернення у відповідній сумі.
Відповідно до ч.1 ст.512ЦК України підставою заміни кредитора є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач є новим кредитором за вказаним кредитним договором.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач порушив зобов'язання, які передбачені договором, а тому суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 200724142 від 08.04.2021 у розмірі 23428,40 грн.,яка складається із: 7400 грн.-заборгованість по тілу кредиту, 16028,40 грн.-заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.
Позивач прохає стягнути із відповідача судовий збір у сумі 2422, 40 грн.
Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, тому із відповідача підлягає стягненню на користь позивача у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір за подачу вказаного позову у сумі 2422,40 грн.
Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами(стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині другій статті 141 ЦПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача;2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження№ 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження№ 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
Указана судова практика є незмінною.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими,що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги представником позивача надано акт прийому-передачі наданих послуг на суму 7000 грн. додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги №05/05/25-01 від 05.06.2025, договір про надання правничої допомоги №05/05/25-01 від 05.06.2025.
Таким чином, представником позивача надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності),а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.
У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East / West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд вважає, що визначений фіксований розмір винагороди адвокату відповідає наведеним вище критеріям, а тому підлягають стягненню.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 526,625,626,628,1049,1050,1054 ЦК України та ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268, 274-279, 280-289 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 200724142 від 08.04.2021 у розмірі 23428,40 грн.,яка складається із: 7400 грн.-заборгованість по тілу кредиту, 16028,40 грн.-заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разу розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», адреса місцезнаходження: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4-А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , адреса- АДРЕСА_1 .
Суддя О.І.Шевська