Дата документу 14.11.2025Справа № 554/4646/25
Провадження № 2/554/2941/2025
14 листопада 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави в складі:
головуючого - судді Материнко М.О.
за участю секретаря судових засідань - Кашуби В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплової енергії
Позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернувся до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплової енергії у сумі 8326 грн. 26 коп., яка утворилася за період з 01 січня 2019 року по 01 лютого 2025 року, за період з 21 лютого 2019 року по 01 лютого 2025 року індексу інфляції в сумі 1141 грн. 61 коп. та 3 % річних в сумі 324 грн. 55 коп., а всього 9792 грн. 42 коп., посилаючись на те, що відповідачу надавалися комунальні послуги в кв. АДРЕСА_1 , однак свої зобов'язання щодо оплати комунальних послуг останній виконував не належним чином, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість, тому звернувся до суду з позовом.
Ухвалою суду від 06 травня 2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
26 травня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому прохала у задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що з що з 2003 року в її квартирі АДРЕСА_1 зроблено індивідуальне опалення, послугами з постачання теплової енергії не користується. Прохала застосувати строк позовної давності. Водночас зазначила що є інвалідом 2 групи.
Від представника позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до суду надійшла відповідь на відзив, який зазначає, що між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та ОСОБА_2 вважається укладеним Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відповідачка є споживачем послуг з теплової енергії що надається підприємством за адресою: АДРЕСА_2 . Квартира відповідача розташована в багатоквартирному житловому будинку, який централізовано опалюється від котельні ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», що розташована у м. Полтаві. За вказаний період, а саме з 01.01.2019 по 01.02.2025 за адресою: АДРЕСА_2 підприємством надавалися послуги з постачання теплової енергії безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Водночас зазначив, що строк позовної давності переривався неодноразово, так як за період з 01 січня 2019 року по 01 січня 2022 року на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду, а перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану, то період заборгованості з 01 січня 2019 року по 01 лютого 2025 року не виходить за строки позовної давності.
Суд, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що взаємовідносини між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та відповідача по наданню послуг з теплопостачання та постачання гарячої води регулюються Житловим Кодексом України та Індивідуальним договором про надання послуг.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 позивачем ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно розрахунку заборгованості, позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в період з 01.01.2019 року по 01.02.2025 року надавав послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 , але плата за послуги в повному обсязі не вносилася, існує заборгованість за вказаний період в розмірі 8326, 26 гривень
Типовим індивідуальним договором передбачено умови надання комунальних послуг, такий договір є публічним договором приєднання відповідно до п.5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (а.с.15-16).
Сторонами визнається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , у якій проживає відповідачка, - відключена від системи центрального опалення.
Нарахована сума заборгованості відповідача стосується оплати за теплопостачання місць загального користування, а не квартири за адресою: : АДРЕСА_2 .
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, чинної на час виникнення спірних правовідносин (далі Правила), що діяли до 01 травня 2022 року.
Житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з п.1 та п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
В силу п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Пунктом 20 Правил надання послуг з централізованого опалення встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Пунктом 21 Правил надання послуг з централізованого опалення визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.
В силу частин 2 та 6 ст.21 Закону України Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Обов'язок споживача житлово-комунальних послуг ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов'язок відповідача своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Так як законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.
В силу ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Місця загального користування - це місця, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, крім допоміжних приміщень.
Опалювані місця загального користування та допоміжні приміщення - це місця загального користування та допоміжні приміщення у будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж або обладнана системою автономного теплопостачання, для яких нормується температура внутрішнього повітря.
Опалюване приміщення - це приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Відповідно до наведених норм закону суд констатує, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Відповідно до ч.6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що допоміжні приміщення це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні та технічні приміщення).
Правовідносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною особою та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги)регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (далі - Правила).
Відповідно до п.33 Правил плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
За змістом пункту 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 №830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Таким чином, співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг №315, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики).
Ця Методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів.
У ч.2 Методики зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.
Згідно з пунктом 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника.
Відповідно до розділу ІІІ Методики розподілу передбачено, що обсяг теплової енергії, витрачений на опалення місць загального користування (МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20%; двоповерхова - 18%; триповерхова - 16%; чотириповерхова - 14%; п'ятиповерхова - 12%; шестиповерхова та вище -10%.
Для визначення обсягів використання теплової енергії в приміщеннях споживачів, які обладнані індивідуальним опаленням у будинках переважно використовується спрощений метод, згідно пункту 8 розділу IV Методики розподілу у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування (вестибюля, загальних коридорів, сходових клітин тощо) та допоміжних приміщень (колясочних, комор, сміттєкамер, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних приміщень) та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 будівлі/будинку 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби протягом опалювального сезону, за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.
Отже, Методикою встановлено можливість визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування за показами приладу обліку, лише у разі якщо системою будинкового обліку передбачено окремий прилад обліку теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування; у інших випадках - визначення кількості теплової енергії проводиться розрахунковим способом, за формулами, зазначеними у Методиці.
Таким чином, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року в справі №311/3489/18 зроблено висновок, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід'ємною частиною.
Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
На підставі вищевикладеного, відповідач, як володілець квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка обладнана системою індивідуального опалення, зобов'язаний нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення.
Варто зауважити, що підтримання температури вище 0° C в зимовий час, в загальних і технічних приміщеннях будинку є важливим чинником для підтримання належного технічного стану багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира відповідачів, та інженерних споруд, системи водопроводу та каналізації всього будинку, з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур. У житловому будинку належний температурний режим вище 0° C підтримується за рахунок тепловтрат трубопроводів розподільчої системи, яка знаходиться в підвальному приміщенні будинку.
Враховуючи викладене, нарахування відповідачу плати за опалення місць загального користування та функціонування систем є законним.
Щодо вимоги відповідача застосувати строк позовної давності до позовних вимог підприємства, суд зазначає наступне. За змістом статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статті 260 цього Кодексу позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст.253-255 Цивільного кодексу України.
Завдання цивільного судочинства, закріплені в статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, реалізуються як в наказному, так і в позовному провадженні.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Статтею 253 цього Кодексу передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID - 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно до якого Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12, набрав чинності 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS - COV-2» з 12 березня 2020 на території України був встановлений карантин.
Дію карантину, встановленого зазначеною постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020, №500 від 17.06.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020, №104 від 17.02.2021, №405 від 21.04.2021, №611 від 16.06.2021, №855 від 11.08.2021, №981 від 22.09.2021.
Крім того, Кабінет Міністрів України постановою від 23.02.2022 р. № 229 вніс зміни, зокрема, до Постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 із 31 березня до 31 травня 2022 р.
Кабінет Міністрів України постановою від 27.05.2022 р. № 630 вніс зміни, зокрема, до Постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.08.2022 р.
Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 р. № 27.05.2022 вніс зміни, зокрема, до Постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022 р.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.12.2022 р. № 1423 вніс зміни, зокрема, до Постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.04.2023 р.
Отже перебіг позовної давності щодо позовних вимог підприємства продовжився на строк дії карантину.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеку" і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено. На сьогодні, воєнний стан на території Україні не скасовано.
За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності за період з 01 січня 2019 року закінчувався 01 січня 2022 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє на сьогодні, а перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану, то період заборгованості з 01 січня 2019 року по 01 лютого 2025 року не виходить за строки позовної давності.
Тому, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період 01.01.2019 року по 01.02.2025 року в сумі 8326,26 гривень.
При вирішенні питання щодо стягнення 3 % річних та розрахованої суми інфляції суд виходить з наступного.
Встановлено, що відповідач отримував послуги із централізованого постачання теплової енергії як співмешканець багатоквартирного будинку, що свідчить про приєднання споживача до умов індивідуального договору.
Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст.526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення
Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з врахуванням індексу інфляції та 3% річних.
За період з 21.02.2019 року по 01.02.2025 року нараховано індекс інфляції в сумі 1141, 61 гривень та 3 % річних в сумі 324, 55 гривень. Таким чином, загальна сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить 9792, 42 гривень.
Питання про розподіл судових витрат по справі суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України, так як, відповідачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як інвалід 2 групи, що підтверджується копією посвідчення, тому судовий збір слід компенсувати позивачу за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» - задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги постачання теплової енергії за період з 01.01.2019 р. по 01.02.2025 р. з урахуванням 3 % річних, індексу інфляції в сумі 9792 грн. 42 коп.
Повернути Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» з державного бюджету судовий збір, сплачених при поданні позовної заяви до суду, що становить 3028 грн.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його оголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» м. Полтава, вул. Польська, 2A, 36008 ЄДРПОУ 03338030
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2
Суддя М.О.Материнко