Дата документу 11.11.2025Справа № 554/5260/25
Провадження № 1-кп/554/773/2025
«11» листопада 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження №12024170000000717 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого та представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
В провадженні Шевченківського районного суду міста Полтави перебуває кримінальне провадження №12024170000000717 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
До початку судового розгляду кримінального провадження по суті захисником обвинуваченого та представником власника майна - адвокатом ОСОБА_7 заявлені клопотання про скасування арешту майна та повернення тимчасово вилученого майна.
Клопотання про скасування арешту майна обґрунтовано тим, що ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12.11.2024 року накладено арешт з метою збереження речового доказу, зокрема, на автомобіль марки AUDI модель А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування, а також на два реєстраційні знаки ВI9979СР, передній лівий коврик з водійського сидіння та передній правий коврик із пасажирського сидіння. Окрім того, було вилучено свідоцтво про реєстрацію відповідного транспортного засобу НОМЕР_3 . Власником арештованого майна є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який немає статусу обвинуваченого, а фактично є третьою особою, відтак з клопотанням про накладення арешту майна мав право звертатись виключно прокурор, а не заступник начальника відділу розслідувань злочинів скоєних у сфері транспорту СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_9 . Крім того, на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, відповідно, всі необхідні слідчі дії з арештованим майном проведені, а, оскільки, арештований автомобіль не є власністю обвинуваченого, його не може бути конфісковано, тому потреба в арешті майна відпала.
Клопотання про повернення тимчасово вилученого майна, обґрунтовано тим, що 12.11.2024 року слідчим ВРЗСуСТ СУ ГУНП в Полтавській області на підставі ч.3 ст. 233 КПК України проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , в ході якого вилучено: - куртка чоловіча темно синього кольору з капюшоном марки «UGOS» 54 розміру; - шапка в'язана чорного кольору з емблемою «ADIDAS»; - шапка в?язана чорного кольору зі зеленою підкладкою, трьома білими смугами і емблемою «ADIDAS»; - пара кросівок чоловічих з емблемою «NIKE» 46 розміру чорного кольору; - пара кросівок чоловічих з емблемою «ADIDAS TERREX» 46 розміру чорного кольору; - пара кросівок чоловічих з емблемою «PUMA» 46 розміру чорного кольору; - пара кросівок чоловічих з емблемою «ADIDAS 46 розміру чорного кольору; - пара кросівок чоловічих без емблеми 45 розміру чорного кольору; - посвідчення водія НОМЕР_4 на ім?я ОСОБА_3 . Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_10 , а фактичними користувачами є ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батько, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме відшукання вищевказаного майна. Однак арешт на вказане майно накладено не було, а при передачі обвинувального акту до суду органом досудового розслідування не було вирішено питання про долю вказаного майно, оскільки арешт на вказане майно не накладався. Крім того, вилучене в ході обшуку майно не має жодного відношення до кримінального провадження, оскільки не відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Отже вказане майно перебуває у органу досудового розслідування без законних на те підстав, а тому має бути негайно повернуто власнику.
Обвинувачений повністю підтримав заявлені клопотання.
Потерпіла ОСОБА_12 в судове засідання не з?явилась, її представником подана заява від її імені про проведення судового розгляду за її відсутності.
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_5 просив вирішити клопотання на розсуд суду.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотань адвоката ОСОБА_7 , вважає заявлені клопотання передчасними, оскільки арешт на автомобіль накладено з метою забезпечення речового доказу. На сьогодні судовий розгляд по кримінальному провадженню не розпочався, питання щодо визнання чи не визнання вини обвинуваченим не з?ясовувалось. Клопотання про повернення тимчасового вилученого майна також є передчасним з цих самих підстав.
Суд, вислухавши клопотання адвоката ОСОБА_7 , думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків:
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України.
За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.
Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абзац 2 частина перша статті 174 КПК України).
З поданого клопотання вбачається, що ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 12.11.2024 року накладено арешт з метою збереження речового доказу, зокрема, на автомобіль марки AUDI модель А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 , з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування, а також на два реєстраційні знаки ВI9979СР, передній лівий коврик з водійського сидіння та передній правий коврик із пасажирського сидіння. Окрім того, було вилучено свідоцтво про реєстрацію відповідного транспортного засобу НОМЕР_3 . Власником арештованого майна є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До клопотання ухвала про накладення арешту майна не долучена, судовий розгляд кримінального провадження по суті не розпочався, письмові докази по кримінальному провадженню, в тому числі ухвала про накладення арешту майна, судом не досліджувалась. А отже на сьогодні суд позбавлений можливості перевірити підстави та мету накладення арешту, про які йде мова в клопотанні.
Разом з тим, як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, вчиненому під час керування саме ТЗ AUDI модель А6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_2 .
У зв?язку із цим, суд вважає необхідним наголосити, що зважаючи на те, що судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 по суті не розпочався, обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, визнання чи невизнання вини обвинуваченим судом не з?ясовувались, в зв'язку із чим стверджувати, що потреби кримінального процесуального характеру, для забезпечення яких накладено арешт на майно, відпали, у суду підстав немає, а отже доводи адвоката ОСОБА_7 щодо відсутності необхідності в арешті майна, є передчасними.
Крім того, суд наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, а отже такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними та співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого суд приходить до висновку, що потреби в діях саме такого заходу забезпечення кримінального провадження виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи власника майна з метою виконання завдань кримінального провадження.
Враховуючи викладене, а також розумність і співмірність обмеження права власності з метою виконання завдань кримінального провадження, суд вважає, що особою, яка звернулась із клопотанням, відповідно до вимог ч.1 ст.174 КПК України, не доведено, що арешт майна накладено необґрунтовано, а також, що потреба в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, відпала, в зв?язку із чим у задоволенні такого клопотання слід відмовити.
Крім того, статтею 167 КПК України визначено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Частинами 1,2 ст. 168 КПК України, тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Аналіз змісту ст. 168 КПК України свідчить, що тимчасово вилученим майном може вважатись майно, яке одержано в результаті: затримання особи в порядку, передбаченому ст.ст. 207, 208, 298-2 цього Кодексу; а також під час обшуку; огляду.
Вирішення питання про те, чи є майно, яке потрапило до уповноваженої особи органу досудового розслідування, тимчасово вилученим, залежить від того, чи надавався дозвіл на його вилучення слідчим суддею.
Статтею 169 КПК України визначено вичерпний перелік підстав для повернення тимчасового вилученого майна, а саме: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.
Отже, відповідно до норм КПК України винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом зазначеного майна не є підставою для припинення статусу тимчасово вилученого майна.
З поданого клопотання про повернення тимчасово вилученого майна вбачається, що 12.11.2024 року слідчим ВРЗСуСТ СУ ГУНП в Полтавській області на підставі ч.3 ст. 233 КПК України проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , в ході якого вилучено: - куртка чоловіча темно синього кольору з капюшоном марки «UGOS» 54 розміру; - шапка в'язана чорного кольору з емблемою «ADIDAS»; - шапка в?язана чорного кольору зі зеленою підкладкою, трьома білими смугами і емблемою «ADIDAS»; - пара кросівок чоловічих з емблемою «NIKE» 46 розміру чорного кольору; - пара кросівок чоловічих з емблемою «ADIDAS TERREX» 46 розміру чорного кольору; - пара кросівок чоловічих з емблемою «PUMA» 46 розміру чорного кольору; - пара кросівок чоловічих з емблемою «ADIDAS 46 розміру чорного кольору; - пара кросівок чоловічих без емблеми 45 розміру чорного кольору; - посвідчення водія НОМЕР_4 на ім?я ОСОБА_3 .
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_10 , а фактичними користувачами є ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батько, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме відшукання вищевказаного майна.
До клопотання вказана ухвала долучена адвокатом не була, а, оскільки, судовий розгляд кримінального провадження по суті не розпочався, письмові докази судом не досліджувались, в тому числі і ухвала про надання дозволу на проведення обшуку, суд позбавлений можливості перевірити доводи адвоката ОСОБА_7 .
Разом з тим, посилання в судовому засіданні адвоката на ту обставину, що, оскільки арешт на вказане майно не накладався, вказане майно підлягає негайному поверненню власнику, оскільки перебуває у органу досудового розслідування без законних на те підстав, не ґрунтуються на вимогах чинного кримінально-процесуального законодавства.
Так, порядок проведення обшуку регламентовано положеннями ст. 234, п. 6 ч. 2 ст. 235 та ст. 236 КПК, згідно з якими обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко - чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Абзац 2 ч. 5 ст. 171 КПК України встановлює, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваний на підставі ухвали слідчого судді, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
З сукупного аналізу норм ст. ст. 167-169, 234, п. 6 ч. 2 ст. 235, ст. 236, абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, можна дійти висновку, що тимчасово вилученим є все майно, яке було вилучено під час проведення обшуку, огляду, окрім: 1) майна, дозвіл на відшукування якого прямо надано ухвалою слідчого судді та 2) майна, що відноситься до предметів, які вилучені законом з обігу.
Таким чином, якщо стосовно вилученого під час обшуку майна, яке не було включено до відповідного переліку, передбаченого в ухвалі слідчого судді, і слідчий, прокурор не внесли клопотання в порядку і строки, встановлені ч. 5 ст. 171 КПК, таке майно негайно повинно бути повернено особі, у якої його було вилучено. Якщо ж дозвіл на відшукування та вилучення майна було прямо надано ухвалою слідчого судді про обшук або воно відноситься до предметів, які вилучені законом з обігу, то кримінальний процесуальний кодекс України не зобов'язує слідчого або прокурора звертатись до суду з клопотанням про накладення арешту на таке майно протягом 48 годин.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 повідомив, що перелік вилученого у ОСОБА_6 майна зазначений в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку, а отже вказане майно не має статусу тимчасово вилученого майна, оскільки дозвіл на відшукування та вилучення вказаного майна було прямо надано ухвалою слідчого судді про обшук.
Крім того, відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторонам обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу. Таким чином, правомірність володіння органами досудового розслідування майном, яке наділене ознаками речових доказів, має підтверджуватись в порядку, визначеному зазначеними статтями.
На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про повернення тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 167-169, 174, 350, 369-372 КПК України,
У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту майна - відмовити.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_7 про повернення тимчасово вилученого майна - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя Шевченківського районного суду
міста Полтави: ОСОБА_14