Дата документу 13.11.2025Справа № 554/13227/25
Провадження № 3/554/1845/2025
13 листопада 2025 року м. Полтава
Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Лизенко А. В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності протягом року притягався:
- 04 лютого 2025 року постановою судді Диканського районного суду Полтавської області за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік;
- 01 вересня 2025 року постановою серії ЕНА № 5618761 за ч. 4 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20400,00 грн,
за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП,
31 серпня 2025 року, приблизно о 23:56 год, у м. Полтаві по вул. Дмитра Пругла (колишня назва - Станіславського) водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом PEUGEOT 307, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння за згодою водія проводився в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alcotest Drager 7510, результат 2,81 проміле, правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінетом Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, повторно протягом року, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, в судове засідання не з'явився.
23 вересня 2025 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшли письмові пояснення, за змістом яких він зазначає, що визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, щиро кається у вчиненому та усвідомив значення своїх протиправних дій, зобов'язується в подальшому не вчиняти подібних правопорушень. При цьому зазначає, що у разі накладення адміністративного стягнення застосування норми ст. 30 КУпАП є правом, а не обов'язком суду, і така норма, на його думку не є імперативною, а відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. Крім того, покликається на те, що оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення відповідних правопорушень. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 вважає, що як основне та додаткове стягнення за одне адміністративне правопорушення може бути застосовано накладення стягнення у виді штрафу та позбавлення спеціального права - права керування транспортними засобами. Тому, просить при призначенні стягнення за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП не застосовувати оплатне вилучення транспортного засобу та не приєднувати невідбуту частину адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, призначеного відповідно до постанови судді Диканського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2025 року. Натомість, просить обмежитися накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, яке, на його думку, буде достатньою для нього мірою відповідальності з метою його виховання та запобігання вчинення нових правопорушень. Розгляд цієї справи просить проводити без його участі (а. с. 28-30).
23 вересня 2025 року від захисника адвоката Ваніної Ю. А. на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі. Також просить врахувати письмові пояснення ОСОБА_1 та його побажання щодо накладення можливого адміністративного стягнення (а. с. 27).
За таких обставин, беручи до уваги волевиявлення учасників справи, суддя вважає, що неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також захисника не перешкоджає розгляду цієї справи.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, вивчивши суть пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, суддя дійшов до таких висновків.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Частиною 2 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За наявними матеріалами справи слідує, що водій ОСОБА_1 не дотримався вимог п. 2.9а ПДР України.
Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Виходячи з положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Крім визнання вини ОСОБА_1 , його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом підтверджується такими доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 439942 від 01 вересня 2025 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, в цьому документі зафіксовано дату, місце та обставини вчинення адміністративного правопорушення, і він не містить жодних зауважень ОСОБА_1 щодо змісту зазначених у протоколі відомостей на час складення такого протоколу, містить особисті підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про ознайомлення з таким протоколом та місцем, часом розгляду справи в суді (а. с. 1);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів; за допомогою приладу Drager № 7510, ARLM - 0377; результат огляду: проба позитивна 2,81‰ (проміле); з результатом ОСОБА_1 “згоден», про що в акті огляду засвідчено особистим підписом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (а. с. 4);
- результатом алкотесту (чек Drager Alcotest 7510, прилад № ARBM - 0377, тест № 419) від 01 вересня 2025 року о 00:20 год - результат: 2,81 ‰ (проміле), і такий показник більше ніж у 14 (чотирнадцять) разів перевищує допустиме значення (а. с. 3);
- дослідженими в судовому засіданні даними відеозаписів з нагрудних камер патрульних поліцейських № 470031, № 468867, а також відеореєстратора службового автомобіля патрульних поліцейських, що зафіксовані на технічному носії інформації, який долучено до матеріалів Протоколу. З цих відеозаписів об'єктивно підтверджуються, зокрема, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та добровільне проходження ним процедури огляду на стан сп'яніння на місці події, факт згоди останнього з результатом огляду на стан сп'яніння, а саме відповідним показником приладу Драгер, що дозволяє суду констатувати відсутність суттєвих процесуальних порушень під час проведення такого огляду (а. с. 12, 13), а також матеріалами справи у їх сукупності.
Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 31 серпня 2025 року, приблизно о 23:56 год, по вул. Дмитра Пругла, 11 в м. Полтаві й зупинення його співробітниками патрульної поліції останнім не оспорюється, а матеріали Протоколу таких заперечень особи або ж протилежних відомостей не містять.
За таких обставин, суддя приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, повторно протягом року, що відповідає фактичним обставинам цієї справи й поза розумним сумнівом підтверджується наявними у матеріалах справи належними і допустимими доказами, які суд вважає достатніми для ухвалення відповідного рішення у цій справі.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у свої постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 зробила висновок про те, що правова природа покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної статті, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Крім того, приписи статті 30 КУпАП не перешкоджають застосуванню судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які позбавлені права керування транспортним засобом.
Таким чином, вирішуючи питання щодо накладення додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, суддя враховує положення ст. 30 КУпАП, а також правовий висновок Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, відповідно до якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні правопорушення суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Суддя наголошує на тому, що внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб'єктивного права), так і покладенням на особу у зв'язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов'язків, а також роз'яснення особі наслідків невиконання покладених обов'язків та ухилення від відбування додаткового покарання. Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання (аналогічна думка викладена в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2023 року № 702/301/20).
За цих обставин, суддя вважає можливим застосувати до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, додаткове адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до довідки відділу АП УПП в Полтавській області від 01 вересня 2025 року, за даними Єдиного державного реєстру МВС України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримував посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 04.08.2023 категорії “В» (а. с. 10).
Згідно з довідкою відділу АП УПП в Полтавській області від 01 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП у справі № 529/39/25 у виді штрафу 17000 грн із позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік (а. с. 11).
Згідно з вимогами ст. 28 КУпАП оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета. Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме з реєстраційної картки обліку адміністративного правопорушення (витягу з ІКС “ІПНП» підсистеми “Адмінпрактика» а. с. 2) та довідки на основі бази даних Реєстру МВС (а. с. 10) вбачається, що транспортний засіб марки PEUGEOT 307, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 .
Як зазначає Європейський суд з прав людини у справі ISMAYILOV v. RUSSIA (заява №30352/03, 16/11/2008, п.38), при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити “особистий надмірний тягар для особи».
Враховуючи вид і розмір основного та обов'язкового додаткового адміністративних стягнень, передбачених санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП, та в межах наданих законом дискреційних повноважень, суддя вважає, що у даному випадку накладення на ОСОБА_1 другого додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу становитиме невиправданий і надмірний особистий тягар для такої особи, через що не відповідатиме меті, визначеній ст. 23 КУпАП.
Так, особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначене адміністративне стягнення, необхідне й достатнє для її виховання та запобігання нових правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, накладене судом стягнення повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх суспільної шкідливості та обставинам, що впливають на визначення стягнення.
У даному випадку, суддя вважає, що накладення додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу може призвести до неправомірного втручання в гарантоване ст. 41 Конституції України право особи володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, створивши для неї особистий та надмірний тягар, а також вплинути на права і законні інтереси членів його сім'ї чи близьких осіб.
Враховуючи викладене, суддя вважає, що в даному випадку до правопорушника недоцільно з точки зору пропорційності застосовувати додаткове стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, яке за ч. 2 ст. 130 КУпАП також не є обов'язковим.
Отже, керуючись законом, суддя вважає, що до ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопрушення необхідно застосувати до основне адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за ч. 2 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортним засобом на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ч. 2 ст. 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Своєю чергою, за відритими даними Єдиного державного реєстру судових рішень останнім відомим судовим рішенням про позбавлення права керування транспортними засобами щодо ОСОБА_1 , яке ухвалене до подій за протоколом про адміністративне правопорушення, що становить предмет цього розгляду, є постанова судді Диканського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2025 року, згідно з якою ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Вказана постанова набрала законної сили 15 лютого 2025 року.
Таким чином, станом на день ухвалення постанови у цій справі адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за попередньою постановою судді не відбуте ОСОБА_1 на строк, що дорівнює 3 місяцям 3 дням.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 КУпАП якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.
Таким чином, загальний строк додаткового адміністративного стягнення у цій справі необхідно визначити ОСОБА_1 з урахуванням вищевказаної невідбутої ним частини попереднього стягнення, тобто на строк 3 роки 3 місяці 3 дні.
На думку судді, саме таке адміністративне стягнення у цій справі щодо ОСОБА_1 відповідатиме меті виховання його як особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Водночас доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що застосування норми ст. 30 КУпАП є правом, а не обов'язком суду, зводяться лише до власного розуміння і тлумачення цієї норми учасниками справи.
Також покликання ОСОБА_1 на необхідність врахування як вагомої обставини, що пом'якшує його відповідальність, а саме щирого каяття та усвідомлення ним протиправності своєї поведінки, - суддя вважає такі доводи хибними і зазначає, що у цій категорії справ за приписами ч. 2 ст. 33 КУпАП ці обставини не підлягають врахуванню.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Водночас факт усвідомлення особою протиправності своєї поведінки, якщо таке дійсно є щирим і не викликане бажанням уникнути встановленої законом відповідальності, в цілому є позитивним явищем, але у даному випадку не може бути враховане в силу приписів ч. 2 ст. 33 КУпАП.
Тому, при накладенні адміністративного стягнення у цій справі суддя не враховує зазначену ОСОБА_1 обставину щирого каяття як таку, що пом'якшує його відповідальність.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день винесення постанови становить 605,60 грн.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 40-1, 276-280, 283-285, 317-1 КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу;
Відповідно до ч. 3 ст. 30 КУпАП приєднати невідбуту частину адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за постановою судді Диканського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2025 року та накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп. в дохід держави (стягувач: Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; місцезнаходження: вул. Кременчуцька, 2В, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки 3 (три) місяці 3 (три) дні, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок за наступними реквізитами:
Стягувач: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795.
Реквізити для зарахування судового збору до державного бюджету:
Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106; Призначення платежу: *;101; Судовий збір, стягнутий на користь держави, за рішенням №».
Строк пред'явлення постанови до виконання в частині стягнення судового збору: протягом трьох місяців.
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, у разі несплати добровільно штрафу протягом 15 (п'ятнадцять) днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі у сумі 68000,00 (шістдесят вісім тисяч) грн 00 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А. В. Лизенко