Дата документу 12.11.2025Справа № 542/1745/21
Провадження № 2/554/222/2025
12 листопада 2025 року м.Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого судді Чуванової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,
за участю учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник відповідачів Офісу Генерального прокурора та Полтавської обласної прокуратури: Марченко О.А.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Офісу Генерального прокурора, Полтавської обласної прокуратури, Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури, Козельщинського відділу Глобинської окружної прокуратури, Кобеляцького відділення поліції № 2 Полтавського районного управління поліції, Новосанжарського РВ ГУНП в Полтавській області, Автозаводського районного відділу поліції м. Кременчука, прокуратури Новосанжарського району, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання незаконними дій та бездіяльності працівників прокуратури і поліції, міліції, що виразилась у створенні тяганини при проведенні слідства та дослідної перевірки, приховуванні особливо тяжкого злочину проти дитини, відшкодування моральної шкоди,-
23 серпня 2024 року згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи до мого провадження надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Офісу Генеральної прокуратури України, Полтавської обласної прокуратури, Кобеляцького відділення Решетилівської прокуратури, Прокуратури Козельщинського району, Кобеляцького відділення поліції № 2 Полтавського районного управління поліції, Новосанжарського відділення поліції, Автозаводського районного відділу поліції м. Кременчука, Прокуратури Новосанжарського району, Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання незаконними дій та бездіяльності працівників прокуратури і поліції, міліції, що виразилась у створенні тяганини при проведенні слідства та дослідної перевірки, приховуванні особливо тяжкого злочину проти дитини, відшкодування моральної шкоди, в якій позивачі просять постановити судове рішення, яким визнати незаконними і протиправними дії та бездіяльність відповідачів - прокурорів, поліції, міліції, що виразилася у неякісному проведенні дослідчої перевірки, слідства, у створенні тяганини, приховуванні злочину по заяві ОСОБА_1 про злочин від 04 вересня 2003 року по факту каліцтва ОСОБА_2 24 серпня 2003 року в Кобеляцькій лікарні; стягнути солідарно через головну Казначейську службу України з відповідачів кошти в сумі 40 мільйонів гривень за завдану відповідачами моральну шкоду, а саме: ОСОБА_1 - 10 мільйонів гривень, ОСОБА_3 - 10 мільйонів гривень, ОСОБА_2 - 10 мільйонів гривень, ОСОБА_4 - 10 мільйонів гривень.
26 серпня 2024 року ухвалою суду справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
11 лютого 2025 року ухвалою суду замінено назву відповідачів у справі, а саме: Офіс Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора; прокуратура Полтавської області на Полтавську обласну прокуратуру; Кобеляцьке відділення Решетилівської прокуратури на Кобеляцький відділ Решетилівської окружної прокуратури; прокуратура Козельщинського району на Козельщинський відділ Глобинської окружної прокуратури; Новосанжарське відділення поліції на Новосанжарський РВ ГУНП в Полтавській області.
Ухвалою суду від 21.05.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
21.05.2025 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, оскільки у провадженні Кременчуцької поліції перебуває кримінальне провадження №12013180190000050, яке є предметом спору. Позивач зазначив, що суд відмовляє йому у витребуванні доказів, а у нього відсутні пристрої щоб скопіювати матеріали. Тому необхідно чекати закінчення слідства, щоб витребувати 14 томів справи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
Представник відповідачів Офісу Генеральної прокуратури України та прокуратури Полтавської області Марченко О.А. в судовому засіданні заперечувала проти заявленого клопотання. Зазначила, що кримінальне провадження не є предметом даного спору, оскільки заявлені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.
Заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали клопотання, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст.2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Підстави для зупинення провадження у справі визначені статтями 251 та 252 ЦПК України.
Відповідно до ст.251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження по справі у разі: 1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 3) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених статтею 63 цього Кодексу; 4) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення; 4-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв'язку з проведенням медіації; 5) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; 6) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно зі ст.252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: 1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; 2) захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу; 3) перебування учасника справи у довгостроковому службовому відрядженні; 4) розшуку відповідача в разі неможливості розгляду справи за його відсутності; 5) призначення судом експертизи; 6) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 87 цього Кодексу; 8) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави; 9) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом; 10) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Виходячи зі змісту зазначених норм процесуального закону, необхідною передумовою застосування зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених вимог.
Суд вважає, що підстав для зупинення провадження у справі, передбачених ст.ст.251-253 ЦПК України, та наведених у клопотанні, не вбачається.
Так,частиною 6 статті 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Одночасно із тим, відповідно до ст. 275 ЦПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Зупинення провадження у справі не може суперечити принципу ефективності судового процесу, направленого на недопущення затягування розгляду справи.
Аналогічна правова позиція, яка має враховуватися усіма судами загальної юрисдикції, висловлена Верховним Судом України, зокрема, під час розгляду цивільних справ №6-1367цс15 та №6-1957цс16.
Крім того, Пленум Верховного Суду України у п.33 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 роз'яснив, що визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Суд вважає, що обставини, які мають бути встановлені в іншій справі, можуть бути встановлені цим судом самостійно у даній справі.
При цьому слід зазначити, що відповідно до частин 4, 5, 6 статті 82 ЦПК України тільки ті обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Із клопотання про зупинення провадження у справі не вбачається, які факти, що мають в подальшому розцінюватися як преюдиціальні, та які повинен встановити суд при розгляді даної справи.
Надані сторонами у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду.
За таких обставин, у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.251,252 ЦПК України, суд -
Клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Повний текст ухвали складено 17.11.2025 року.
Суддя А.М.Чуванова