Дата документу 11.11.2025Справа № 643/4873/20
Провадження № 2/554/4175/2025
11 листопада 2025 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі: головуючого судді Бугрія В.М., при секретарі Мазніченко М.А., за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Лозового С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алтуніна Тетяна Петрівна, ОСОБА_3 , про часткове розірвання спадкового договору, -
В провадженні суду знаходиться позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алтуніна Тетяна Петрівна, ОСОБА_3 , про часткове розірвання спадкового договору.
У березні 2020 року ОСОБА_4 звернулася до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алтуніна Т. П., про розірвання спадкового договору.
В обґрунтування позову вказала, що між нею та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 був укладений спадковий договір, за змістом якого відповідачі як набувачі зобов'язались виконувати її розпорядження як відчужувача і у разі її смерті набувають по 1/4 частці у праві спільної часткової власності на належну їй квартиру. Оскільки ОСОБА_2 не виконує своїх зобов'язань за договором, через наявність договору вона позбавлена можливості продати квартиру, позивачка просила суд розірвати вказаний спадковий договір.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
17 грудня 2020 року ухвалою Московського районного суду м. Харкова, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, провадження в справі закрито у зв'язку зі смертю позивачки ОСОБА_4
10 листопада 2021 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до місцевого суду.
Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд керувався тим, що висновки судів про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України є помилковими, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво. Судами не враховано, що ОСОБА_4 звернулась із позовом про розірвання спадкового договору за життя, а після її смерті всі права та обов'язки за договором перейшли до її спадкоємців, коло яких і мав з'ясувати суд першої інстанції.
28 вересня 2023 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтави позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано спадковий договір, укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 20 червня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Т. П., реєстровий № 919, у частині укладення правочину з ОСОБА_2
05 квітня 2024 року ухвалою Полтавського апеляційного суду залучено до участі в справі ОСОБА_3 як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
25 квітня 2024 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував висновки тим, що відчужувач за спірним спадковим договором - ОСОБА_4 за життя (в березні 2020 року) звернулася до суду із позовом про розірвання цього договору, а, отже, факт смерті відчужувача до вирішення справи судом допускає правонаступництво в спірних правовідносинах. Тому відповідно до положень статті 55 ЦПК України суд першої інстанції мав зупинити провадження в справі та вирішити питання про залучення до участі в справі правонаступника померлої ОСОБА_4 . Однак за повторного розгляду справи суд першої інстанції, допустивши до участі в справі в якості правонаступника позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_1 та прийнявши до розгляду його уточнену позовну заяву, помилково не звернув увагу на те, що останній є набувачем в оспорюваному спадковому договорі та відповідачем у справі, тому не може бути правонаступником позовних вимог відчужувана.
Крім того, надавши одному зі спадкоємців - відповідачу ОСОБА_1 статус правонаступника померлого відчужувача в спірних правовідносинах, суд залишив поза увагою, що інший відповідач - ОСОБА_2 , з огляду на загальні положення цивільного права, також є спадкоємцем першої черги за законом, а, отже, правонаступником ОСОБА_4 . Зважаючи на статус ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як відповідачів, вони не можуть бути правонаступниками позивачки в спірних правовідносинах та один із них не може поєднувати в собі статус набувача і правонаступника відчужувача.
Згідно з повідомленням приватного нотаріуса Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області Єрмакової Л. С., яка діє в порядку заміщення ОСОБА_5 , спадкоємцями, що звернулися за оформленням спадщини, є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Остання не є стороною спадкового договору та могла бути залучена до участі в справі як правонаступник позивачки. Відсутність волевиявлення ОСОБА_3 в цій справі на правонаступництво позивачки ОСОБА_4 як відчужувача в спадковому договорі, щодо заявлених нею за життя вимог про розірвання договору не є підставою для залучення правонаступником позивачки відповідача ОСОБА_1 . Крім того, ініціювати розірвання спадкового договору можуть лише відчужувач або набувач. Суд першої інстанції, хибно визначивши одного з відповідачів правонаступником позивачки та прийнявши до розгляду його уточнену позовну заяву, помилково не врахував положення статті 49 ЦПК України, відповідно до частини четвертої якої в разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускається.
28 травня 2025 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі визначено суддю Бугрія В.М.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 11 липня 2025 року у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.
14.07.2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення ОСОБА_3 в якості співвідповідача.
21.10.2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про виклик свідків та їх допит.
06.11.2025 року від представника відповідача адвоката Лозового С.В. надійшло клопотання про закриття провадження. В обґрунтуванні якого вказав, що оскільки Верховним судом двічі скасовувалися попередні судові рішення, а справа передавалася на новий розгляд, суд першої інстанції повинен наразі розглядати первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 позаяк вимогами ч. 4 ст. 49 ЦПК України, визначено що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання. Відтак, судом не може бути прийнято будь якої уточненої позовної заяви, оскільки такої процесуальної конструкції взагалі вже багато років не існує, та така заява суперечить ч. 4 ст. 49 ЦПК України та суд повинен розглядати первісний позов з залученням правонаступників, що замінюють позивача якщо спірні правовідносини передбачають правонаступництво.
Допуск до участі в справі правонаступника здійснюється шляхом постанови відповідної ухвали.
Неможливість процесуального сумісництва, тобто залучення до складу правонаступників осіб з кола відповідачів. Цей принцип забезпечує стабільне становище суб'єктів цивільного процесу. Відповідно до цього принципу суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин не може в одній і тій же справі перебувати більше як в одному процесуальному становищі (позивач не може в цій же справі бути свідком або третьою особою тощо). При дорученні співучасником ведення справи одному із співучасників, останній не змінює своєї процесуальної правосуб'єктності, а залишається стороною і діє в процесі на захист своїх прав і прав співучасників. Порушення принципу неможливості процесуального сумісництва є підставою для визнання рішення незаконним і його скасування. Про неможливість процесуального сумісництва не існує окремої норми права, але це положення випливає з норм ЦПК, які регулюють процесуальне правове становище учасників процесу.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення клопотання про зупинення справи.
В судовому засіданні представник відповідач адвокат Лозовий С.В. клопотання підтримав просив його задовольнити.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження по вищевказаному позову.
Згідно зі ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження іншої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа. За правилами ст. 1303 ЦК України відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один із подружжя або інша особа.
Відповідач ОСОБА_2 звертається до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, оскільки 01.07.2020 року позивачка померла, а спірні правовідносини пов'язані виключно з особою позивача, а відтак, не допускають правонаступництва, а тому відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження у справі просить закрити.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Згідно зі ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи на будь - якій стадії цивільного процесу.
Тобто, відповідно до диспозиції ст. 55 ЦПК України, процесуальне правонаступництво у цивільній справі допускається у разі смерті фізичної особи, якщо позов пред'явлено фізичною особою за її життя, і вже після пред'явлення позову фізична особа померла, а спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірними є правовідносини, що виникли з приводу виконання зобов'язань, передбачених спадковим договором, а згодом власно і розірвання самого спадкового договору, укладеного між позивачем, як відчужувачем майна, та двома відповідачами, як набувачами майна.
Відповідно до роз'яснень п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування"№ 7 від 30.05.2008 року, згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано на вимогу відчужувача або набувача. За змістом цього правила інші особи, у тому числі, спадкоємці(правонаступники) відчужувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору.
Відповідно до положень ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано на вимогу відчужувача або набувача. З зазначеного випливає, що будь які інші особи, у тому числі спадкоємці(правонаступники) відчужувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору. Наведене означає, що за характером спірних правовідносин невиконання набувачем майна (Відповідачем 1) умов спадкового договору, є підставою для його розірвання лише за вимогою відчужувача, а не його спадкоємців(правонаступників).
З огляду на вищенаведене, а також враховуючи те, що виконання зобов'язань, зазначених у спадковому договорі, покладається виключно на його сторони, можна дійти висновку, що виконання зобов'язань у спадковому договорі нерозривно пов'язано з його сторонами. З наведеного випливає що в даному випадку спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а тому відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд зобов'язаний своєю ухвалою закрити провадження у справі. Такий висновок повністю узгоджується з положеннями ст.ст. 1307, 1308 ЦК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008.
Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008 року перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування, в тому числі право на обов'язкову частку. Згідно зі ст. 1307 ЦК України заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним.
Відповідно до ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З врахуванням положень ст. 1307 Цивільного кодексу України заповітом не може охоплюватись майно, яке є предметом спірного спадкового договору, що означає що в разі наявності заповіту, складеного позивачем на користь будь яких осіб, такий правочин є нікчемним, тобто такий, що не породжує прав та обов'язків, з чого випливає, що заява відповідача про зупинення провадження та залучення правонаступників позивача є безпідставною та необґрунтованою оскільки спадкоємців або правонаступників за законом або заповітом за наявності спадкового договору не може навіть теоретично існувати.
Суду першої інстанції потрібно правильно застосовувати норми права, а саме ст.ст. 1302, 1307, 1308 ЦК України. З урахуванням положень п 1. ч.2 ст. 389 ЦПК України застосовувати норми права з урахуванням висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі № 591/1419/20 від 10.04.2023 року, де суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Вирішуючи спір по суті, у справі № 591/1419/20 від 10.04.2023, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказала про те, що судова практика Верховного Суду щодо застосування статті 1308 ЦК України (розірвання спадкового договору) є сталою та сформованою. Спадковий договір є нерозривно пов'язаним із його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору, тобто ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише відчужувач або набувач. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору.
Такі правові висновки викладено Верховним Судом: у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 25 березня 2019 року у справі № 667/10947/14 (провадження № 61-2750св19), від 09 грудня 2019 року у справі № 347/853/18 (провадження № 61-10970св19), від 21 січня 2021 року у справі № 524/354/19-ц (провадження № 61-15048св20), від 07 грудня 2022 року у справі № 757/4675/20-ц (провадження № 61-19992св21), від 25 січня 2023 року у справі № 716/2395/21 (провадження № 61-11315св22); у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 01 лютого 2021 року у справі № 295/14945/18 (провадження № 61-23213св19), від 09 червня 2022 року у справі № 337/5678/20 (провадження № 61-1559св22); у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 липня 2022 року у справі № 761/2536/18 (провадження № 61-11690св21).
У справі, що переглядалась, спірні правовідносини стосувалися розірвання спадкового договору, Верховний Суд зазначив, що вказане правове питання урегульовано статтею 1308 ЦК України, за змістом якої спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору. Тобто можливість застосування аналогії закону при вирішенні цього питання виключається.
З матеріалів справи № 643/4873/20 вбачається, що спірними є правовідносини, що виникли з приводу розірвання самого спадкового договору, укладеного між позивачем, як відчужувачем майна, та двома відповідачами, як набувачами майна.
Відповідно до положень ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано на вимогу відчужувача або набувача. З зазначеного випливає, що будь які інші особи, у тому числі спадкоємці (правонаступники) відчужувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору. Наведене означає, що за характером спірних правовідносин невиконання набувачем майна умов спадкового договору, є підставою для його розірвання лише за вимогою відчужувача, а не будь яких інших осіб (його спадкоємців, правонаступників, тощо).
Згідно з частиною другою статті 416 ЦПК України у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.
Спадковий договір є нерозривно пов'язаним із його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору, тобто ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише відчужувач або набувач.
Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов'язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру.
За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору.
У випадку, якщо витрати пов'язані із неналежним виконанням обов'язків набувачем понесли інші особи, зокрема, спадкоємці (наприклад, поховання відчужувача та інше), то у спадкоємців виникає право вимагати стягнення понесених витрат від набувача у порядку, визначеному главою 83 ЦК України («набуття, збереження майна без достатньої правової підстави»).
Відповідно до принципу неможливості процесуального сумісництва, який випливає із положень статей 48, 50, 55 ЦПК України, одна й та сама особа не може одночасно перебувати у справі в різних процесуальних статусах, зокрема як позивач (чи його правонаступник) і як відповідач. Такий принцип забезпечує стабільність процесуального становища сторін і гарантує дотримання засад змагальності та рівності учасників процесу.
Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції допустив ОСОБА_1 , який є відповідачем і набувачем за спадковим договором, до участі у справі в якості правонаступника позивачки ОСОБА_4 , що призвело до поєднання в одній особі взаємовиключних процесуальних статусів.
Такі дії суперечать принципу неможливості процесуального сумісництва та порушують процесуальну рівновагу між сторонами, оскільки одна особа не може водночас виступати стороною, яка захищає власні інтереси (відповідач), і особою, яка реалізує права позивача (правонаступник).
З огляду на вищенаведене, а також враховуючи те, що виконання зобов'язань, зазначених у спадковому договорі, покладається виключно на його сторони, можна дійти висновку, що виконання зобов'язань у спадковому договорі нерозривно пов'язано з його сторонами. З зазначеного випливає що відповідач спадкоємець ОСОБА_1 не може бути правонаступником та не має право вимоги за позовом, а справа підлягає закриттю.
За наведених обставин, суд вважає, що є підстави для закриття провадження у даній справі.
Керуючись ст.255, ст. 260 ЦПК України, суд,
Провадження по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алтуніна Тетяна Петрівна, ОСОБА_3 , про часткове розірвання спадкового договору - закрити.
Ухвала набирає законної сили через п'ятнадцять днів з дня її постановлення, якщо на неї не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Полтавського апеляційного протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В.М.Бугрій