Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 545/3753/25
Провадження № 2/542/730/25
20 листопада 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Афанасьєвої Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
26.08.2025 року до суду звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в сумі 27915,75 грн.
В позовній заяві посилався на те, що 23.08.2018 року між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2020190747, відповідно до умов якого банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором.
24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» було укладено Договір факторингу №24/03/23, відповідно до умов якого первісний кредитор АТ «ОТП Банк» відступив на користь нового кредитора ТОВ «Брайт Інвестмент» права вимоги до відповідачки за кредитним договором №2020190747 від 23.08.2018 року.
Позивач зазначає, що відповідачкою не виконані належним чином кредитні зобов'язання. Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 27915,75 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 17700 грн., заборгованість за відсотками - 10215,75 грн.
Посилаючись на викладене, представник позивача просить суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» заборгованість за кредитним договором в розмірі 27915,75 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 22 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.22).
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання (а.с.26, 96), в позовній заяві просила справу розглядати за її відсутності (а.с.11).
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання (а.с.24-25, 94-95) і не повідомила суд про причини неявки, заяви про розгляд справи без її участі чи відзиву на позов не надавала.
Ухвалою суду від 20.11.2025 року встановлено заочний розгляд справи.
За вказаних обставин, відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
23.08.2018 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №2020190747 (а.с.50).
Відповідно до п. 1.1. договору банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник отримує його на умовах придбання товару за 4998,90 грн, зі сплатою комісії у розмірі 300 грн. Загальний розмір кредиту складає 5298,90 грн. Строк кредитування до 23 серпня 2020 року.
Відповідач отримав в кредитні кошти в розмірі 4998,90 грн на купівлю побутової техніки.
Розділом 2 «Заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2020190747_CARD від 23.08.2018 року» кредитного договору визначено, що ОСОБА_1 виявила бажання оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб: тип картки - MC Gold, валюта рахунку - гривня, номер карткового рахунку - № НОМЕР_1 .
За користування кредитом, Банк нараховує проценти, які розраховуються Банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами Банку та Інформаційним листком, який є невід'ємною частиною та додатком до договору. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становить: 5% в місяць. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01% річних.
Також сторони погодили, що відповідач, попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, в тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід'ємною частиною яких є заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк», та які розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП Банк» www.otpbank.com.ua, виявив бажання оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб.
Відповідно до умов договору, АТ «ОТП Банк» взяв на себе зобов'язання з відкриття карткового рахунку, надання картки держателю, а також виконання розрахункового обслуговування платіжних операцій, здійснених з використання картки.
Так, на виконання умов вищевказаного договору АТ «ОТП Банк» ОСОБА_1 був відкритий рахунок № НОМЕР_2 , що підтверджується випискою з рахунку наявною в матеріалах справи (а.с.33- 40).
Також зазначені обставини підтверджуються: копією розписки про отримання кредитної картки за підписом відповідачки, якою вона підтвердила, що отримала картку № НОМЕР_3 з терміном дії 07/21, а також підтвердила, що ознайомилася з правилами користування карткою та діючими тарифами АТ «ОТП БАНК» (а.с.55).
У зв'язку з несвоєчасним внесенням відповідачем коштів на погашення заборгованості за споживчим кредитом у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка визначена банком станом на 17.07.2021 у розмірі 27915,75 грн і складається з: заборгованості за тілом кредиту - 17700 грн; заборгованості за відсотками - 10215,75 грн.
Таким чином, даючи правову оцінку укладеному між сторонами договору, суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем був укладений договір карткового рахунку, який в розумінні змісту ст. 1066 ЦК України, є різновидом договору банківського рахунку, умовами якого було передбачено кредитування відповідача у межах кредитного ліміту (ст. 1069 ЦК України).
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1069 ЦК України права та обов'язки сторін, пов'язанні з кредитуванням рахунка, визначаються відповідними положеннями про позику та кредит (параграфи 1 та 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Згідно із ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України. Приписом ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, якщо такою є грошові кошти, у тій самій сумі, у строк та в порядку, що встановленні договором.
На підтвердження укладання договору позивачем надана заява - анкета на отримання кредиту, на підставі якої банк відкрив поточний (картковий) рахунок та надав електронний платіжний засіб відповідачці (а.с. 56), а також паспорт споживчого кредиту (а.с.51), виписка з рахунка (а.с.33-40), розписка про отримання кредитної картки (а.с.55).
Також свідченням визнання ОСОБА_1 договірних відносин з АТ «ОТП Банк» є наявність факту виконання нею кредитного договору, що підтверджується випискою з рахунка за період з 23.08.2018 по 24.03.2023 (а.с.33-40), з якої вбачається активне користування ОСОБА_1 кредитними коштами, отриманими від АТ «ОТП Банк», зокрема шляхом зняття готівки в банкоматах відділень банку, часткове повернення кредитних коштів позивачу.
Такий висновок відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №153/1334/16-ц та від 16 вересня 2020 року по справі №200/5647/18.
Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачкою не надано.
Так, відповідачка в судове засідання не з'явилася, не скористалася своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надала належних доказів, які спростовують доводи позивача щодо укладення кредитного договору та розміру заборгованості.
Відповідно до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
З наявних у справі доказів вбачається, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надавав відповідачці кредитні кошти.
Відповідачкою кредитні кошти були отримані, деякий час здійснювалось погашення кредитної заборгованості, однак, в подальшому в порушення умов кредитного договору відповідачка припинила належним чином виконувати свої зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості.
Так, згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою за період: 27.08.2018 по 17.07.2021 використано коштів 128098,36 грн, надходження на карту у розмірі - 121214,46 грн, розмір заборгованості за кредитним договором станом на 24.03.2023 року становить 27915,75 грн., з яких 17700 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10215,75 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, при цьому за даним розрахунком фактично заборгованість нарахована по 17.07.2021 (а.с. 71-82).
Відповідачка заперечень щодо правильності наданого розрахунку сум заборгованості не заявляла; належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно та має менший розмір, ніж зазначено позивачем, не надала; власний розрахунок не надавала.
Згідно із розпискою АО «ОТП «Банк» щодо підтвердження отримання картки ОСОБА_1 слідує, що кредитна картка № НОМЕР_3 видана строком дії до липня 2021 року.
Строк спливу дії картки є кінцевим строком дії кредитного договору. Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №569/13606/17-ц.
Отже кінцевий строк кредитування становить 31 липня 2021 року, що відповідає строку дії картки № НОМЕР_3 .
З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що саме в межах строку кредитування - липень 2021 здійснений розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за відсотками за користування кредитом.
Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Так, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» та Акціонерним товариством «ОТП Банк» укладено Договір факторингу №24/03/23, за умовами якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості (а.с.59-63).
Як вбачається із Витягу з додатку №1 до договору факторингу №24/03/23, укладеного 24 березня 2023 року, до ТОВ «Брайт Інвестмент» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2020190747 від 23.08.2018 року в сумі 27915,75 грн., яка складається з: 17700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10215,75 грн - заборгованість за відсотками (а.с.43).
ТОВ «Брайт Інвестмент» направило на адресу відповідачки досудову вимогу про погашення нею кредитної заборгованості за кредитним договором №2020190747 від 23.08.2018 року в розмірі 27915,75 грн з вказівкою про реквізити для сплати (а.с.32).
Таким чином, оскільки відповідачка не виконує умов кредитного договору, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, а позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором, позовні вимоги підлягають задоволенню та з неї підлягає стягненню заборгованість за кредитом в розмірі 27915,75 грн, яка складається з: 17700,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10215,75 грн - заборгованість за відсотками.
Питання про розподіл судових витрат між сторонами суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.
За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Таким чином для визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу стороною повинен бути наданий розрахунок із зазначенням часу, який був витрачений на виготовлення документів правового характеру, а також дані щодо фактично понесених і документально підтверджених витрат на правову допомогу.
Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу було надано: договір №43115064 про надання правової допомоги від 01.07.2025 року (а.с.45-49), детальний опис робіт (а.с.44), додаткова угода №2020190747 до договору №43115064 про надання правової допомоги від 01.07.2025 року (а.с.64), акт №2020190747 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 20.08.2025 року (а.с.31), згідно з якими вартість правової допомоги становить 5000 грн. (а.с.31). Факт оплати вказаної суми підтверджується платіжною інструкцією №1385 від 14.08.2025 року на суму 5000 грн. (а.с.67).
Відповідно до п. 4.2 розліду 4 Договору №43115064 про надання правової допомоги від 01.07.2025 року передбачено, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку.
При цьому суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2020 року (справа № 686/5064/20).
Крім того, в даному випадку слід врахувати правову позицію, викладену у додатковій постанові Верховного Суду від 18.08.2021 року, згідно якої: «Відповідно до правової позиції Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».
Так, суд враховує, що представником позивача, виходячи з наданого акту про підтвердження фвкту надання правової допомоги №2020190747 від 20.08.2025 року (а.с. 31), вчинені такі дії: написання позовної заяви. Докази вчинення будь-яких інших процесуальний дій надані не були. При цьому розгляд справи відбувався без участі предстаника позивача.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Також, при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд бере до уваги нескладність самої справи, оскільки вона не є великою за фабулою та предметом доказування; підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль; враховує, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, а також тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, положень ст. 11 ЦПК України, виходячи з вимог розумності та справедливості, виходячи з реальності наданих адвокатом послуг та враховуючи нескладність справи, усталеність судової практики при вирішенні справ подібної категорії, її розгляд в суді без участі представника позивача, суд доходить висновку про наявність достатність правових підстав для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з 5000 грн. до 3000 грн.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позов задоволено в повному обсязі, тому судові витрати покладаються на відповідачку в повному розмірі. З відповідачки на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», код ЄДРПОУ 43115064, заборгованість за кредитним договором №2020190747 від 23.08.2018 в розмірі 27915 (двадцять сім тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн 75 коп., що складається із суми заборгованості за тілом кредиту - 17700,00 грн. та суми заборгованості за відсотками - 10215,75 грн., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 (сорок) коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», місцезнаходження: вул.Січових Стрільців, 9, м.Дніпро, код ЄДРПОУ 43115064;
відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 20 листопада 2025 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О. Афанасьєва