05 листопада 2025 року справа № 542/2157/24
провадження № 2/542/375/25
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Кашуби М.І.,
за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 звернувся представник ТОВ «Свеа фінанс» та просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитними договорами № Z06.00502.004688048 від 20.12.2018 та № Z41.19494.004480503 від 29.10.2018 у загальному розмірі 197 400,42 грн, судові витрати у справі.
У позовній заяві позивач зазначив, що 20.12.2018 між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір № Z06.00502.004688048. На виконання умов вказаного договору позикодавцем було перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 49999,00 грн.
Також зазначив, що 29.10.2018 між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір № Z41.19494.004480503. На виконання умов вказаного договору позикодавцем було перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 29999,00 грн.
Вказав, що 25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір факторингу № 01.02-31/23. За умовами вказаного договору АТ «Ідея Банк» передало ТОВ «Росвен Інвест Україна» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі по договору № Z06.00502.004688048 від 20.12.2018 та договору № Z41.19494.004480503 від 29.10.2018, укладених між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк».
Зазначив, що відповідачка свої зобов'язання за кредитними договорами не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у розмірі 197400,42 грн.
Заочним рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14 січня 2025 року позовну заяву задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6) заборгованість за кредитними договорами № Z06.00502.004688048 від 20.12.2018 та № Z41.19494.004480503 від 29.10.2018 у загальному розмірі 197 400,42 грн (сто дев'яносто сiм тисяч чотириста грн сорок дві коп), а також стягнуто понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн (а.с.79-82).
26 березня 2025 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення, у якій просила скасувати заочне рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14.01.2025 року та призначити справу до розгляду у загальному порядку (а.с. 93-97).
А також відповідачка подала до суду клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд вказаного заочного рішення, у якому просила поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14.01.2025 (а.с. 87-89).
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01 квітня 2025 року було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14 січня 2025 року у справі № 542/2157/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено судове засідання по розгляду клопотання про поновлення строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення та заяви про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 09 квітня 2025 року було поновлено ОСОБА_1 строк для подання заяви про перегляд заочного рішення. Заяву про перегляд заочного рішення було задоволено. Заочне рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 14.01.2025 у справі № 542/2157/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 108-109).
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05 червня 2025 року, витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс»: документи щодо обрахунку розміру нарахованих та не сплачених відсотків та комісій відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.00502.004688048 від 20.12.2018, за період з 20.12.2018 по 25.07.2023 у розмірі 85406,97 грн; документи щодо обрахунку розміру нарахованих та не сплачених відсотків та комісій відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № Z41.19494.004480503 від 29.10.2018, за період з 29.10.2018 по 25.07.2023 у розмірі 44609,38 грн (а.с. 125-126). 28.07.2025 ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області повторно витребувано вищевказану інформацію (а.с. 138-139).
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 28 серпня 2025 року, витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» належним чином завірений повний текст кредитного договору, укладеного між АТ «Ідея банк» та ОСОБА_1 № Z41.19494.004480503 від 29.10.2018 (а.с.146-147).
30.09.2025 на виконання ухвал суду, представником ТОВ «Свеа Фінанс» надано клопотання про долучення доказів (а.с. 150-169).
В судове засідання представник позивача не з'явилася, у позовній заяві просила розгляд справи здійснити за відсутності представника позивача.
Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про день та час судового розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, заяв про відкладення розгляду справи чи відзиву на позов не надала.
Суд, відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з'явилися.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Встановлено, що в обґрунтування позовних вимог та, в свою чергу, наявності у позивача права грошової вимоги до відповідача, позивач посилався на договір факторингу № 01.02-31/23, укладений 25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
В свою чергу, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме кредитне зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Відповідно до положень ст. 1077- 1079 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Дослідивши наданий до позовної заяви договір факторингу № 01.02-31/23, укладений 25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна», суд встановив.
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору факторингу клієнт передає фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за первинним договором та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Права вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання цього договору. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами, у паперовому вигляді в день укладення цього договору та надсилається клієнтом фактору засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладення цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього догвору.
Пунктом 3.1. вказаного договору факторингу, зокрема, визначено, що загальна сума фінансування згідно з договором (реєстрами боржників № 1, № 2, № 3), що підлягає перерахуванню на рахунок клієнта становить 11963508,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції ТОВ «Росвен Інвест Україна» було сплачено грошові кошти АТ «Ідея Банк» за договором факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023 у розмірі 11963508,00 грн (а.с. 50).
Відповідно до Реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 01.02-31/23 ТОВ «Росвен Інвест Україна» прийняв права вимоги до відповідачки ОСОБА_2 за договором № Z06.00502.004688048 від 20.12.2018 у розмірі 133623,99 грн (а.с. 48).
Відповідно до Реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 01.02-31/23 ТОВ «Росвен Інвест Україна» прийняв права вимоги до відповідачки ОСОБА_2 за договором № Z41.19494.004480503 від 29.10.2018 у розмірі 63776,43 грн (а.с. 49).
Рішенням єдиного учаcника Товариста з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» від 25.03.2024 № 1 вирішено змінити назву Товариста з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (а.с. 51).
Враховуючи наведене, позивачем надано до суду докази виникнення прав і обов'язків за договором факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023 та докази наявності у позивача права грошової вимоги саме до відповідачки.
Встановлено, що 20.12.2018 між ОСОБА_1 та АТ «Ідея банк» було укладено кредитний договір № Z06.00502.004688048 (а.с. 9-12). За умовами договору сума кредиту становить 49999,00 грн, строк кредитування - 60 місяців. Згідно з п. 1.2 датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника вказаний у п. 1.14 договору. Відповідно до п. 1.14 вказаного договору банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні у рамках пакету послуг Card Blanch Blue Start Id Ins, що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Умовами кредитного договору № Z06.00502.004688048 визначено сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 21,99%, реальну річну процетну ставку у розмірі 103,42445374 %, орієнтовну вартість кредиту у розмірі 171915,56 грн.
Відповідно до заяви-анкети до кредитного договору № Z06.00502.004688048 від 20.12.2018 відповідачка ОСОБА_1 надала АТ «Ідея банк» інформацію, необхідну для розгляду питання щодо надання їй кредиту (а.с. 13).
На обґрунтування отримання відповідачкою кредитних коштів позивачем, надано ордер-розпорядження № 1 та № 2 від 20.12.2018 щодо підтвердження переказу грошових коштів, згідно з яким АТ «Ідея банк» було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 49999,00 грн на рахунок № НОМЕР_2 , згідно з договором № Z06.00502.004688048 (а.с. 17).
Також встановлено, що 29.10.2018 між ОСОБА_1 та АТ «Ідея банк» було укладено кредитний договір № Z41.19494.004480503 (а.с. 29-31). За умовами договору сума кредиту становить 29999,00 грн, строк кредитування - 36 місяців. Згідно з п. 1.2 датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника вказаний у анкеті-заяві позичальника на отримання кредиту.
Умовами кредитного договору № Z41.19494.004480503 визначено сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% річних від залишкової суми кредиту (а.с. 29).
Відповідно до заяви-анкети до кредитного договору № Z41.19494.004480503 від 29.10.2018 відповідачка ОСОБА_1 надала АТ «Ідея банк» інформацію, необхідну для розгляду питання щодо надання їй кредиту (а.с. 31-зворот).
На обґрунтування отримання відповідачкою кредитних коштів позивачем надано ордер-розпорядження № 1 та № 2 від 29.10.2018 щодо підтвердження переказу грошових коштів, згідно з яким АТ «Ідея банк» було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 29999,00 грн на рахунок № НОМЕР_2 , згідно з договором № Z41.19494.004480503 (а.с. 32).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. На цю обставину звернула увагу Велика палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено, що відповідачка ОСОБА_1 дійсно отримала кредитні кошти, однак неналежним чином виконувала кредитні зобов'язання, добровільно не сплатила обумовлені кредитними правовідносини платежі, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки.
На підтвердження розміру заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.00502.004688048 від 20.12.2018 позивачем надано: розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 25.07.2023 заборгованість становить 133623,99 грн, з яких заборогованість за основним боргом становить 48217,02 грн, заборгованість за нарахованими та не сплаченими відсотками - 32666,37 грн; заборгованість за нарахованими та не сплаченими комісіями - 52740,60 грн; виписку по рахунуку № НОМЕР_3 за кредитним договором № Z06.00502.004688048 від 20.12.2018, відкритому на ім'я ОСОБА_1 станом на 25.07.2023 за період з 20.12.2018 по 25.07.2023 (а.с. 25, 26-28).
На підставі наданої позивачем виписки по рахунку за договором № Z06.00502.004688048 встановлено, що відповідачкою вчинялись дії щодо часткового погашення заборгованості. Зокрема, кошти на погашення заборгованості відповідачки зараховувались позивачем як оплата обслуговування за кредитом (а.с. 26-28).
На підставі наданого позивачем детального розрахунку по кредиту № Z06.00502.004688048 судом встановлено, що позивачем було здійснено нарахування плати за обслуговування кредиту - на загальну суму 74971,05 грн, з яких - 22230,45 грн - було сплачено відповідачкою, а іншу частину- 52740,60 грн позивачем нараховано як заборгованість за прострочену плату за обслуговування кредиту (а.с. 155-156).
На підтвердження розміру заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № Z41.19494.004480503 від 29.10.2018 позивачем надано: розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 25.07.2023 заборгованість становить 63776,43 грн, з яких заборогованість за основним боргом становить 19167,05 грн, заборгованість за нарахованими та не сплаченими відсотками - 6,12 грн; заборгованість за нарахованими та не сплаченими комісіями - 44603,26 грн; виписку по рахунуку № НОМЕР_4 за кредитним договором № Z41.19494.004480503 від 29.10.2018, відкритому на ім'я ОСОБА_1 станом на 25.07.2023 за період з 29.10.2018 по 25.07.2023 (а.с. 35, 36-38).
На підставі наданої позивачем виписки по рахунку за договором № Z41.19494.004480503 встановлено, що відповідачкою вчинялись дії щодо часткового погашення заборгованості. Зокрема, кошти на погашення заборгованості відповідачки зараховувались позивачем як оплата обслуговування за кредитом (а.с. 36-38).
На підставі наданого позивачем детального розрахунку по кредиту № Z41.19494.004480503 судом встановлено, що позивачем було здійснено нарахування плати за обслуговування кредиту - на загальну суму 60246,99 грн, з яких 15643,73 грн було сплачено відповідачкою, а іншу частину- 44603,26 грн позивачем нараховано як заборгованість за прострочену плату за обслуговування кредиту (а.с. 153-154).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно п.1.4 кредитного договору №Z41.19494.004480503 від 29.10.2018 та п. 1.11 кредитного договору №Z06.00502.004688048 від 20.12.2018 позичальнику було встановлено плату за обслуговування кредиту, яка включає в себе надання інформації за рахунками позичальника з використання засобі електронного зв'язку , а саме зі стаціонарних телефонів України, в контакт - центрі банку, шляхом направлення СМС - повідомлення щодо суми платежу за договором кредиту, зарахування платежу та погашення заборгованості за кредитом, надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника, опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із застосування різних каналів зв'язку тощо.
Однак, всупереч до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою надання інформації щодо кредиту відповідача має бути безоплатна, позивачем було встановлено плату за надання такої інформації.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватись будь - якою зустрічною оплатою збоку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично надання кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюються при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту - позивальнику.
Враховуючи наведене, АТ «Ідея банк» не мало права встановлювати такий платіж у кредитному договорі, за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами.
Така умова договору є нікчемною та не потребує визнання недійсною.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до частини 2 статті 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором ( стаття 5 ЦПК України).
Зі змісту вказаної норми убачається, що суд вирішуючи спір, не вправі допускати неправильного застосування норм матеріального права - незалежно від того, чи міститься посилання на таке неправильне застосування норм матеріального права в доводах сторін спору. Це не суперечить засадам змагальності сторін, оскільки даний принцип полягає у прояві в змагальності формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі, та забезпечує повноту досліджень обставин справи.
Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною , викладена у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 708/195/19 (провадження № 61-1789св19) та 01 квітня 2020 р. у справі №583/3343/19 ( провадження №61-22778св 19), а також у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21.
Враховуючи наведені правові висновки, позовна вимога ТОВ «Свеа Фінанс» про стягнення з відповідачки заборгованості зі сплати платежів за обслуговування кредиту, є необґрунтованою і в цій частині позов задоволенню не підлягає.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов ТОВ «Свеа Фінанс» підлягає до задоволення в частині стягнення заборгованості за основним боргом та нарахованими та несплаченими відсотками за договором № Z06.00502.004688048, а також за договором № Z41.19494.004480503.
Водночас, враховуючи висновки суду про безпідставність нарахування позивачем платежів за обслуговування кредиту, сплачені відповідачкою грошові кошти в рахунок такої оплати підлягають відрахуванню із загальної заборгованості по тілу кредиту та відсоткам.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню. З відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № Z06.00502.004688048 у розмірі 58652, 94 грн (48217,02+ 32666,37- 22230,45)= 58652,94), за договором № Z41.19494.004480503 у розмірі 3529, 44 грн (19167,05+ 6,12- 15643,73= 3529, 44).
Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 62182, 38 грн.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідачки пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого ТОВ «Свеа Фінанс» судового збору в розмірі 763,10 грн.
На підставі положень ст. 141 ЦПК України вказана сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6) заборгованість за кредитними договорами № Z06.00502.004688048 від 20.12.2018 та № Z41.19494.004480503 від 29.10.2018 у загальному розмірі 62182,38 грн (шістдесят дві тисячі сто вісімдесят дві грн тридцять вісім коп).
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6), понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 763,10 грн (сімсот шістдесят три грн десять коп).
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд. 6, м. Київ, 03124;
відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Кашуба М.І.
Повний текст рішення виготовлено 17.11.2025