Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/853/24
Провадження № 2/542/109/25
04 листопада 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Карась В.Р.,
позивачів - ОСОБА_1 ,
представника позивачів - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності та виділення майна в натурі,
02 травня 2024 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 (надалі також - позивач-1, ОСОБА_3 ), ОСОБА_1 (надалі також - позивач-2, ОСОБА_1 ) до ОСОБА_4 (надалі також - відповідач, ОСОБА_4 ), за змістом якої позивачі просили:
- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на житловий будинок з господарськими будівлями А-1, загальна площа: 61,2 кв. м, житлова площа 41.6 кв. м, літня кухня літ. «В», гараж літ. «Г», вбиральня літ. «У», огорожа № 1, ворота огорожі № 2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- виділити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в приватну спільну часткову власність в натурі 1/3 частину нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями Літ-1, загальною площею: 61.2 кв. м, житлова площа: 41.6 кв. м, літня кухня літ. «В», гараж літ. «Г», вбиральня літ. «У», огорожа № 1, ворота огорожі № 2;
- виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в приватну спільну часткову власність в натурі 1/3 частину нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями Літ-1, загальною площею: 61.2 кв. м, житлова площа: 41.6 кв. м, літня кухня літ. «В», гараж літ. «Г», вбиральня літ. «У», огорожа № 1, ворота огорожі № 2.
Рух справи
Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачам строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків (а.с. 34-36 т.1).
На усунення недоліків до суду 10 травня 2024 року надані документи відповідно до ухвали про залишення без руху позовної заяви, зокрема: уточнююча позовна заява (а.с. 42-46 т.1) та квитанції про сплату судового збору в сумі 4395 грн 74 коп. (а.с. 47 т.1).
Своєю ухвалою від 22 травня 2024 року суд після отримання відповіді на запит про зареєстроване місце проживання відповідача прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання (а.с. 60-61 т.1).
Ухвалою суду від 14 серпня 2024 року на підставі клопотання представника позивачів (а.с. 108 т.1) залишено без розгляду уточнену позовну заяву від 12 червня 2024 року, клопотання про призначення експертизи від 28 травня 2024 року та клопотання про призначення експертизи від 12 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності та виділення майна в натурі (а.с. 112-113 т.1).
19 серпня 2024 року позивачі подали до суду уточнюючу позовну заяву та клопотання про призначення експертизи (а.с. 115-117, 119-123 т.1).
Своєю ухвалою від 03 вересня 2024 року суд прийняв заяву позивачів про уточнення позовних вимог до розгляду (а.с. 133-134 т.1). Відповідно до уточненої позовної заяви позивачі просили:
- виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в натурі, як окрему одиницю (1/1), окремий об'єкт в нерухомості, частку спільного майна, яка становить 2/3 частин домоволодіння з припиненням ідеальних часток за адресою: АДРЕСА_1 ;
- припинити право спільної часткової власності позивачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та відповідачки - ОСОБА_4 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 28 жовтня 2024 року у справі призначено судову будівельно-технічну та оціночно-будівельну експертизи, проведення якої доручено експертам Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України (а.с. 168-170 т.1).
12 грудня 2024 року до суду надійшло клопотання завідувача Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України, в якому вона просила погодити виконання експертизи у строк понад 90 календарних днів, у зв'язку з великою завантаженістю експерта.
Ухвалою від 16 грудня 2024 року суд поновив провадження у справі та призначив судове засідання з розгляду клопотання судового експерта (а.с. 179 т.1).
Ухвалою суду від 25 грудня 2024 року задоволено клопотання завідувача Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України про погодження строку виконання експертизи у строк понад 90 календарних днів (а.с. 193-194 т.1).
09 січня 2025 року до суду надійшло клопотання судового експерта Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України Дудника Т.Г., за змістом якого експерт просив забезпечити належні умови праці, прибуття експерта, а також безперешкодне обстеження об'єкту дослідження за адресою: АДРЕСА_1 , яке буде проводитись 23 січня 2025 року з 10 год 00 хв, у присутності сторін по справі. Також просив повідомити сторони про день та час обстеження (а.с. 206 т.1).
Ухвалою від 13 січня 2025 року суд поновив провадження у справі та призначив судове засідання з розгляду клопотання судового експерта (а.с. 208 т.1).
Ухвалою суду від 15 січня 2025 року задоволено клопотання судового експерта та зобов'язано ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 забезпечити експерту Дудник Т.Г. належні умови праці та доступ 23 січня 2025 року з 10 год 00 хв до об'єкту дослідження , а також зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 забезпечити прибуття судового експерта Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України Дудник Т.Г. 23 січня 2025 року на 10 год 00 хв до місцезнаходження об'єкту дослідження (а.с. 219-221 т.1).
28 квітня 2025 року до суду надійшов висновок судового експерта № 1398 від 18 квітня 2025 року за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи (а.с. 2-54 т.2).
Ухвалою від 05 травня 2025 року суд поновив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання (а.с. 59-60 т.2).
12 травня 2025 року позивачі подали до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 65-67 т.2).
Своєю ухвалою від 29 травня 2025 року суд прийняв заяву позивачів про уточнення позовних вимог до розгляду (а.с. 76-78 т.2). Відповідно до уточненої позовної заяви позивачі просили:
- припинити спільну часткову власність ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- виділити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в натурі, як окрему одиницю (1/1) окремий об'єкт нерухомості, частку спільного майна, яка становить 2/3 частин домоволодіння з припиненням ідеальних часток за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до висновку № 1398 від 18 квітня 2025 року, варіанту № 2, квартира АДРЕСА_2 в житловому будинку літ. «А-1» приміщення: кімната № 3 площею 20.7 м?; коридор № 1 площею 3.3 м?; кухня № 7 площею 5,5 м?; веранда № 8 площею 6,8 м?; разом: 36,3 м?;
- виділити першому співвласнику: ганок літ. «1»; літня кухня літ. «В»; гараж літ. «Г»; частина огорожі №1; ворота огорожі № 2;
- для здійснення запропонованого варіанту № 2 по квартирі АДРЕСА_2 позивачі зобов'язуються виконати наступні будівельно-монтажні роботи: перенести перегородку між приміщеннями 1-1 та приміщеннями 1-8 на 0,3 м у бік приміщення 1-1; перенести перегородку між приміщеннями 1-1 та приміщеннями 1-7 в бік приміщення у бік приміщення 1-7; пробити двірний отвір між приміщеннями 1-8 та приміщеннями 1-3 з подальшою установкою дверного блоку; утеплити приміщення веранди 1-8 для подальшого його користування, як приміщенням кухні; демонтувати прилади на кухні з подальшим їх перенесенням в проектоване приміщення кухні.
- стягнути з ОСОБА_4 на користь співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 грошову компенсацію у зв'язку з відхиленням від відповідності ідеальним часткам співвласників у розмірі 663 грн (шістсот шістдесят три гривні).
Ухвалою від 17 липня 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с.98-99 т.2).
11 вересня 2025 року від позивачів надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подачі заяви про зміну предмета позову та від представника позивачів - заява про зміну предмета позову (а.с. 148-159 т.2).
Однак 16 вересня 2025 року представник позивачів подала до суду заяву про відкликання заяви про зміну предмета позову (а.с. 176 т.2), а в судовому засіданні 25 вересня 2025 року уточнила зміст цієї заяви та просила заяву про зміну предмета позову залишити без розгляду.
Ухвалою суду 25 вересня 2025 року на підставі клопотання представника позивачів залишено без розгляду вчергове подана до суду заява про зміну предмета позову (а.с.183 т.2).
Аргументи учасників справи
В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що на підставі договору купівлі-продажу від 06 лютого 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 придбали у власність по 1/3 частці кожен житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вищезазначений будинок з господарськими будівлями та спорудами складається з житлового будинку літ. А-1, загальною площею: 61.2 кв. м., житлова площа: 41.6 кв. м., та господарських будівель і споруд: літньої кухні літ. В, гаражу літ. Г, вбиральні літ. У, огорожі № 1, воріт огорожі № 2.
Позивачами вказано, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачам та відповідачці належать по 1/3 частини такого житлового будинку з господарськими будівлями.
Позивачі зазначили, оскільки між співвласниками відсутня згода щодо добровільного поділу житлового будинку в частинах, що відповідають їх часткам, вони з метою вільного користування та розпорядження своєю власністю, враховуючи приписи статті 364 ЦК України, звернулись до суду з позовом про припинення спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями та виділ їх часток з майна, що є у спільній частковій власності.
07 червня 2024 року від відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 73-75 т. 1), за змістом якої вона зазначила, що позовна заява не підлягає задоволенню.
В обґрунтування своїх заперечень відповідачка посилалась на те, що вона спільно із позивачами придбала спірний житловий будинок з господарськими спорудами. Однак таким будинком позивачі не користуються, оскільки позивач ОСОБА_1 проживає у м. Зіньків, а позивач ОСОБА_3 лише інколи в ньому проживає.
Зазначила, що зазначений житловий будинок з господарськими будівлями технічно не можливо виділити в три окремі об'єкти, оскільки площа житлового будинку невелика.
Акцентувала увагу на тому, що позивачі не звертались до неї із будь-якою пропозицією щодо поділу житлового будинку, а наявна в матеріалах справи письмова пропозиція позивачів про поділ майна не містить доказів її надсилання відповідачу.
12 червня 2024 року від позивачів до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 91-93 т.1), відповідно до якої позивачі наголошували на своєму праві виділити належні їм частки у справі спільної часткової власності на будинок, вказавши що бажають розділити будинок на не три частини, а на дві частини, а саме: ОСОБА_4 - 1/3 частини, та в позивача спільно - 2/3 частини (1/3+1/3), які належать їм.
Зазначили, що вони не користуються спірним будинком через те, що в ньому проживає син відповідачки, в той час як відповідачка мешкає в іншому місці. Зазначили, що це їх єдине нерухоме майно. Додатково зазначити, що звертались до відповідачки із пропозицією добровільного поділу майна, яку вона не приймала.
Своєю ухвалою від 03 вересня 2024 року суд прийняв заяву позивачів про уточнення позовних вимог до розгляду (а.с. 133-134 т.1), відповідно до якої позивачі просили:
- виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в натурі, як окрему одиницю (1/1), окремий об'єкт в нерухомості, частку спільного майна, яка становить 2/3 частин домоволодіння з припиненням ідеальних часток за адресою: АДРЕСА_1 ;
- припинити право спільної часткової власності позивачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та відповідачки - ОСОБА_4 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи зазначені позовні вимоги, позивачі вказали обставини і підстави, які є аналогічними тим, що були зазначені у первісному позові.
11 вересня 2024 року від відповідачки до суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву (а.с. 143-146 т. 1), за змістом якої вона зазначила, що позовна заява не підлягає задоволенню. Обґрунтовуючи свої заперечення проти уточненої позовної заяви, відповідачка окрім тих підстав, які зазначила у відзиві на первісну позовну заяву, зазначила також і наступні.
Зокрема, нею зосереджено увагу на позовній вимозі про виділення позивачам в натурі, як окрему одиницю (1/1),окремий об'єкт в нерухомості, частку спільного майна, яка становить 2/3 частин домоволодіння з припиненням ідеальних часток за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачкою наголошено, що оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на зазначене майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. З огляду на викладене, на думку відповідачки, враховуючи те, що позивачам належить по 1/3 частини спірного житлового будинку з господарськими будівлями кожному, та вони не є співвласниками саме 2/3 частин цього будинку, їм не може бути виділено 2/3 частин будинку спільно, а виділенню підлягає лише така частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру їх частки, тобто по 1/3 - кожному.
20 вересня 2024 року від позивачів до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 149-152 т.1), відповідно до якої позивачі наголошували на своєму праві виділити належні їм частки у праві спільної часткової власності на будинок, вказавши, що бажають розділити будинок на не три частини, а на дві частини, а саме: ОСОБА_4 - 1/3 частини, та спільно - 2/3 частини (1/3+1/3), яка належать позивачам. Акцентували увагу на тому, що кожному з них належить по 1/3 частині житлового будинку, а разом їм належить 2/3 частини, якою вони спільно користуються.
Своєю ухвалою від 29 травня 2025 року суд прийняв заяву позивачів про уточнення позовних вимог до розгляду (а.с. 76-78 т.2), відповідно до якої після проведеної експертизи позивачі просили:
- припинити спільну часткову власність ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;
- виділити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в натурі, як окрему одиницю (1/1) окремий об'єкт нерухомості, частку спільного майна, яка становить 2/3 частин домоволодіння з припиненням ідеальних часток за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до висновку № 1398 від 18 квітня 2025 року, варіанту № 2, квартира АДРЕСА_2 в житловому будинку літ. «А-1» приміщення: кімната № 3 площею 20.7 м?; коридор № 1 площею 3.3 м?; кухня № 7 площею 5,5 м?; веранда № 8 площею 6,8 м?; разом: 36,3 м?;
- першому співвласнику виділити: ганок літ. «1»; літня кухня літ. «В»; гараж літ. «Г»; частина огорожі №1; ворота огорожі № 2;
- для здійснення запропонованого варіанту № 2 по квартирі АДРЕСА_2 позивачі зобов'язуються виконати наступні будівельно-монтажні роботи: перенести перегородку між приміщеннями 1-1 та приміщеннями 1-8 на 0,3 м у бік приміщення 1-1; перенести перегородку між приміщеннями 1-1 та приміщеннями 1-7 в бік приміщення у бік приміщення 1-7; пробити двірний отвір між приміщеннями 1-8 та приміщеннями 1-3 з подальшою установкою дверного блоку; утеплити приміщення веранди 1-8 для подальшого його користування, як приміщенням кухні; демонтувати прилади на кухні з подальшим їх перенесенням в проектоване приміщення кухні.
- стягнути з ОСОБА_4 на користь співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 грошову компенсацію у зв'язку з відхиленням від відповідності ідеальним часткам співвласників у розмірі 663 грн (шістсот шістдесят три гривні).
17 червня 2025 року від відповідачки до суду надійшла відповідь на відзив на уточнену позовну заяву (а.с. 87-89 т.2), в якій наведені аргументи, які є аналогічними, викладеним у попередньому відзиві на уточнюючу позовну заяву. Також, акцентовано увагу на тому, що позивачі просять виділити їм в натурі, як окрему одиницю (1/1) окремий об'єкт нерухомості, частку спільного майна, яка становить 2/3 частин домоволодіння з припиненням ідеальних часток. Однак кожен з позивачів може просити виділити йому таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки. Позивачами не надано жодного документу, який би свідчив про право власності на 2/3 частини спірного житлового будинку з господарськими будівлями. З огляду на норми чинного законодавства та сталу практику Верховного Суду, учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, а тому суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. При цьому, вирішуючи питання поділу спільного майна або виділення частки з нього, необхідно виходити з того, що визначальним для цього є саме розмір їх часток та технічна можливість поділу будинку відповідно до цих часток.
18 серпня 2025 року від представника позивачів до суду надійшли додаткові пояснення (а.с. 112-117 т.2), за змістом яких остання з посиланням на практику Верховного Суду (у справах № 404/8072/17, № 712/1852/19, № 462/1585/16-4, № 639/6949/20, № 462/5828/22) вказувала на можливості здійснити виділ частини житлового будинку позивачів у спільному розмірі 2/3 частин, які їм належать (по 1/3 частини - кожному), оскільки у судовій практиці співвласники житлового будинку об'єднують свої частки при виділі майна в натурі. Одночасно з цим, у своїх поясненнях представник неодноразово посилається на висновки Верховного Суду, в яких вказано, що визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу або поділу відповідно до часток співвласників.
У судовому засіданні, призначеному на 04 листопада 2025 року, позивач ОСОБА_1 та представник позивачів позовні вимоги підтримали з урахуванням уточненої позовної заяви у повному обсязі та просили їх задовольнити, надали пояснення аналогічні тим, які викладені в уточненій позовній заяві.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання (а.с. 185 т.2), про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не подавав. Представник такого позивача просила проводити судове засідання без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 187 т.2).
15 вересня 2025 року ОСОБА_4 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні, а також просила стягнути з позивачів витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 грн, по 12500 грн - з кожного (а.с. 161 т.2).
15 вересня 2025 року представник відповідача також подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій просила відмовити у його задоволенні, а також стягнути з позивачів витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 грн, по 12500 грн - з кожного (а.с. 168-169 т.2).
15 вересня 2025 року від представника відповідача до суду надійшла письмова промова у судових дебатах (а.с. 170-172 т.2), яка за змістом є аналогічною відзиву на уточнену позовну заяву.
Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за даної явки.
Суд, заслухавши представника позивачів та позивача ОСОБА_1 , вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив таке.
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 06 лютого 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області П'ятенко Л.І., зареєстрованого в реєстрі за № 164, покупці ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 придбали у власність у ОСОБА_5 по 1/3 частці кожен - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16-17 т.1).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав, індексний номер витягу: 364652862 від 06.02.2024, за ОСОБА_3 зареєстроване право власності (спільна часткова) на 1/3 частки на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 71448969 від 06.02.2024, відповідно до договору купівлі-продажу від 06.02.2024 (а.с. 18 т.1).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав, індексний номер витягу: 364652453 від 06.02.2024, за ОСОБА_1 зареєстроване право власності (спільна часткова) на 1/3 частки на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 71448969 від 06.02.2024, відповідно до договору купівлі-продажу від 06.02.2024 (а.с. 19 т.1).
Крім цього, відповідно до інформації з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомості від 22.02.2024 року № 366863474, право власності на 1/3 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 , право власності на 1/3 частину вказаного будинку зареєстровано за ОСОБА_3 , а також право власності на 1/3 частину цього житлового будинку зареєстровано за ОСОБА_4 (а.с. 20-21 т.1).
Отже, встановлено, що спірний житловий будинок з господарськими побудовами, належить сторонам на праві спільної часткової власності, а саме: кожному - по 1/3 частині.
За клопотанням позивачів для визначення варіантів поділу житлового будинку з господарськими будівлями, саме у конфігурації, запропонованій позивачами з огляду на їх уточнені позовні вимоги (виділення 2/3 частин будинку з господарськими будівлями позивачам) судом будо призначено експертизу.
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 1398 від 18.04.2025 (а.с. 2-54 т.2) визначено, що ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , складає 418510 грн.
Виходячи з планування і розмірів приміщень житлового будинку, його конструктивних елементів мається технічна можливість виділення в натурі 2/3 об'єднані частки співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 із домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , як окремого об'єкта власності з припиненням спільної часткової власності відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва.
На розгляд суду запропоновано три варіанти розподілу, виділу об'єднаної частки співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в розмірі 2/3 частки та співвласника ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частки із спірного домоволодіння. Варіанти розподілу запропоновані з відступом від ідеальних часток співвласників.
Позивачі, подавши до суду уточнену позовну заяву, просили відповідно до запропонованого експертом варіанту № 2, виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в натурі, як окрему одиницю (1/1) 2/3 частин домоволодіння з припиненням ідеальних часток за адресою: АДРЕСА_1 .
Зокрема, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 1398 від 18.04.2025, у варіанті № 2, запропоновано виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , а саме: в житловому будинку літ. «А-1» приміщення: кімната № 3 площею 20.7 м?; коридор № 1 площею 3.3 м?; кухня № 7 площею 5,5 м?; веранда № 8 площею 6,8 м?; разом: 36,3 м?.
Також ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як першому співвласнику запропоновано виділити: ганок літ. «а1»; літня кухня літ. «В»; гараж літ. «Г»; частина огорожі №1; ворота огорожі № 2.
Для здійснення запропонованого варіанту № 2 по квартирі АДРЕСА_2 позивачі зобов'язуються виконати наступні будівельно-монтажні роботи: перенести перегородку між приміщеннями 1-1 та приміщеннями 1-8 на 0,3 м у бік приміщення 1-1; перенести перегородку між приміщеннями 1-1 та приміщеннями 1-7 в бік приміщення у бік приміщення 1-7; пробити двірний отвір між приміщеннями 1-8 та приміщеннями 1-3 з подальшою установкою дверного блоку; утеплити приміщення веранди 1-8 для подальшого його користування, як приміщенням кухні; демонтувати прилади на кухні з подальшим їх перенесенням в проектоване приміщення кухні.
За запропонованим варіантом розподілу, частки сторін зміняться і будуть становити: 133/200 частини - у співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , 67/200 частин - у співвласника ОСОБА_4 .
Отже, відповідно до висновку експерта за варіантом поділу будинку АДРЕСА_3 необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 грошову компенсацію у зв'язку з відхиленням від відповідності ідеальним часткам співвласників у розмірі 663 грн.
Враховуючи викладене, а також, зважаючи на недосягнення згоди між сторонами про добровільний поділ/виділ спірного нерухомого майна, позивачі звернулись до суду із відповідним позовом та просили припинити право спільної часткової власності на житловий будинок й здійснити виділ спільно позивачам 2/3 частин з нерухомого майна відповідно до варіанту № 2, запропонованого експертом у висновку № 1398 від 18 квітня 2025 року.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались, суд виходить з такого.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частинами 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з частинами 1, 2 статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Частиною 1 статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 вказано, що право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Згідно зі статтею 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до частини 1 статті 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Частиною 3 статті 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Виділ часток нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. До такого висновку дійшов Верховний Суд України, розглянувши справу № 6-1443цс16. Вказавши також, що виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Висновок щодо правозастосування
З матеріалів справи вбачається, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить сторонам на праві спільної часткової власності, зокрема, позивач ОСОБА_3 - має право власності на 1/3 частини будинку, позивач ОСОБА_1 - має право власності на 1/3 частини будинку, й відповідачу ОСОБА_4 належить право власності на 1/3 частини будинку.
Відповідно до положень статей 355, 356 ЦК України, суд зазначає, що вказаний житловий будинок з господарськими будівлями є такими, що належать сторонам на праві спільної часткової власності.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають право на зазначене майно пропорційно своєї частки в ньому, суд, здійснюючи виділ частки зі спільного майна, повинен виділити його співвласнику таку частину майна, яка відповідає розміру та вартості його частки.
Такий висновок щодо застосування відповідних норм права викладено у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 545/3753/16-ц, провадження № 61-40289св18.
Отже, позивачі як співвласники житлового будинку з господарськими будівлями мають право на виділ майна в натурі пропорційно своїй частці.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі просили виділити їм окремий об'єкт нерухомості, частку спільного майна, яка складає 2/3 частини спірного домоволодіння відповідно до висновку судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 1398 від 18.04.2025 відповідно до варіанту поділу № 2.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі N 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19) зроблено висновок, що "відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється».
Суд встановив, що спірне майно належить на праві спільної часткової власності трьом співвласникам, у зв'язку з чим враховуючи процитовані норми чинного законодавства та висновки Верховного Суду, позивачі як співвласники спірного нерухомого майна, яким належить по 1/3 частини такого майна, мають право на виділ своєї частки в натурі саме відповідно і у розмірі частки, що їм належить, тобто по 1/3 частин - кожному.
З матеріалів справи не вбачається, що позивачі є співвласниками 2/3 об'єднаних частин житлового будинку з господарськими приміщеннями, які можуть бути їм спільно виділені.
З огляду на те, що учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. При цьому, вирішуючи питання поділу спільного майна або виділення частки з нього, необхідно виходити з того, що визначальним для цього є саме розмір їх часток.
Отже, незважаючи на те, що відповідно до висновку експерта з точки зору будівельних норм позивачам спільно можна виділити 2/3 частин спірного житлового будинку, такий спосіб виділу/поділу майна не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки виділено може бути співвласнику лише майно, що відповідає розміру його частки у ньому. З огляду на це, суд констатує, що позивачі, уточнивши свої позовні вимоги, обрали неналежний спосіб захисту права власності на їх частки у праві спільної часткової власності на нерухоме майно.
Належним же способом захисту права власності позивачів є виділ кожному по 1/3 частини спірного житлового будинку з господарськими приміщеннями.
Також вимога позивачів про припинення спільної часткової власності для ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є безпідставною, оскільки, відповідно до прохальної частини, не ставиться вимога про виділення частки у праві спільної часткової власності відповідно до належних їх 1/3 частин нерухомого майна, що є підставою для припинення такої спільної часткової власності.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 522/17831/20, при вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитись із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи обставини, що мають істотне значення.
Поряд з цим, у даній справі суд за відсутності належного висновку експерта про можливість поділу часток співвласників по 1/3 - кожному, позбавлений можливості здійснити фактичний поділ такого майна.
Посилання представника позивачів на практику Верховного Суду у справах № 404/8072/17, № 712/1852/19, № 462/1585/16-4, № 639/6949/20, № 462/5828/22, яка свідчить, на думку позивачів, про можливість здійснити виділ частини житлового будинку позивачів у спільному розмірі 2/3 частин - не заслуговують на увагу з огляду на її нерелевантність.
У справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04), суд зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції (995_004 ) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не можуть бути задоволенні у тому вигляді як вони заявлені позивачами за відсутності можливості у суду самостійно визначити спосіб поділу майна.
Отже, позов не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, підстави для вирішення питання щодо розподілу судового збору відсутні.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Надаючи оцінку вимогам відповідача про стягнення з позивачів витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката у справі, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Відповідачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано: договір про надання правничої допомоги № 29-05/2024 від 25 травня 2024 року, укладений між ОСОБА_4 та адвокатом Щербак Т.О. (а.с. 77 -79 т.1), договір про надання правничої допомоги № 09-01/2025 від 09 січня 2025 року, укладений між ОСОБА_4 та адвокатом Щербак Т.О. (а.с. 83-85 т.2), акт приймання-передачі від 12 вересня 2025 року до договору № 29-05/2024 від 25 травня 2024 року та договору № 09-01/2025 від 09 січня 2025 року, відповідно до якого консультація адвоката первинна - 1000 грн, відзив на позовну заяву від 07.06.2024 - 6000 грн, відзив на позовну заяву від 11.09.2024 - 3000 грн, відзив на позовну заяву від 17.06.2025 - 3000 грн, представництво інтересів відповідача у Новосанжарському районному суді - 10000 грн, ознайомлення з матеріалами справи у Новосанжарському районному суді - 2000 грн, всього 25000 грн (а.с. 163 т.2).
На підтвердження факту оплати послуг адвокату до суду надані квитанції про оплату послуг адвоката № 7 від 25 травня 2024 року на 10000 грн, № 3 від 09 січня 2025 року на 10000 грн, № 13 від 01 червня 2025 року на загальну суму 5000 грн (а.с. 164-165 т.2).
Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд виходить з такого.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що у клопотанні представника позивача про надання професійної правничої допомоги зазначений розмір витрат у сумі 25000 грн.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 4-7, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись положеннями статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви , пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Суд зазначає, що з огляду на характер виконаних адвокатом робіт і обсяг наданих послуг, характер спору, складність справи, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу не в повній мірі відповідає критерію реальності, співмірності та обґрунтованості витрат на правничу допомогу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру правової допомоги адвоката Щербак Т.О.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, складність самої справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є стягнення з відповідачів витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 14000 грн, тобто по 7000 грн з кожного.
На підставі викладеного, керуючись частиною 6 статті 259, статтями 263-265, 268 ЦПК України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності та виділення майна в натурі - відмовити у повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , понесені нею витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн 00 коп. (сім тисяч гривень).
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ,на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , понесені нею витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн 00 коп. (сім тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач-1: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ;
позивач-2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 ;
представник позивачів: адвокат Євтухова Тамара Дмитрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1208 від 11.05.2012;
відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
представник відповідача: адвокат Щербак Тетяна Олександрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1574 від 04.10.2016.
Повний текст рішення буде складений 14 листопада 2025 року.
Суддя О.О. Шарова-Айдаєва