Справа № 541/3669/25
Провадження № 1-кп/541/365/2025
19 листопада 2025 рокум.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород кримінальне провадження № 12025170550000142 від 11.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 та ч. 3 ст. 321 КК України, -
В провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 та ч. 3 ст. 321 КК України.
В судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 22 листопада 2025 року, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження щодо нього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_4 , зважаючи на позицію обвинуваченого, не заперечував проти задоволення клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Суд, дослідивши подане клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 вересня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, який спливає 22 листопада 2025 року.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно з положеннями ч.2 ст. 177 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені статтею 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 , 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати. Судом встановлено існування ризику переховування від суду, оскільки ОСОБА_5 може безперешкодно покинути територію м.Миргорода та Миргородського району, так як не має власної сім'ї, отже міцних соціальних зв'язків, місця роботи, джерела доходів або майна у значних розмірах, які б утримували його за місцем мешкання. Таким чином, відсутні фактори, які могли б попередити спроби переховування обвинуваченого, якому інкриміновано вчинення ряду злочинів (у тому числі тяжких) у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Також існує ризик незаконного впливу на свідків в кримінальному процесі, оскільки свідки ще не допитані, проживають на території м. Миргорода. Крім того, існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень повторно.
За таких обставин, застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, з огляду на серйозність висунутого обвинувачення та суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та не буде сприяти повному та об'єктивному встановленню істини у справі протягом розумного строку.
Таким чином, на даний час будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час, можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Суд також зазначає, що згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При обранні запобіжного заходу також враховується та обставина, що будь-яких відомостей щодо протипоказань перебування в умовах ізоляції в судовому засіданні обвинуваченим не надано, інших даних щодо стану здоров'я (наявності тяжких захворювань та інших протипоказань) не добуто, що свідчить про можливість тримання обвинуваченого ОСОБА_5 у місцях позбавлення волі.
Будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено та стороною захисту в судовому засіданні не надано.
За таких обставин суд вважає, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного запобігання настанню вказаних ризиків, отже клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки, в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
Термін дії запобіжного заходу спливає 22 листопада 2025 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченому, зазначені судом, продовжують існувати на даний час, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, суд вважає що раніше визначений розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-317, 376 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строком на 60 днів до 17 січня 2026 року включно з можливістю внесення застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим ОСОБА_5 , так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок UA398201720355289002000015950 в ДКСУ м. Київ код ЗКПО 26304855, МФО 820172, отримувач ТУ ДСА України в Полтавській області.
У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_5 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою суду протягом строку дії запобіжного заходу у вигляді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора, суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області, має бути наданий уповноваженій службовій особі Полтавської установи виконання покарань № 23.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Полтавської установи виконання покарань № 23 негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.
Строк дії обов'язків у разі внесення застави визначити два місяці з дня її внесення.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
СуддяОСОБА_1