Справа № 541/4456/25
Провадження № 2-н/541/622/2025
іменем України
21 листопада 2025 року м. Миргород
Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Вірченко О.М., розглянувши заяву Комунального підприємства «Миргородська управляюча компанія» Миргородської міської ради про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком та понесених судових витрат,
встановив:
КП «Миргородська управляюча компанія» Миргородської міської ради звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01 червня 2015 по 30 вересня 2025 року у розмірі 28 034,18 грн, що підтверджується випискою за житлово-комунальні послуги, яка додана до заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (п. 3 ч.1 ст.161 ЦПК України)
П. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Заявник звернувся до суду 17 листопада 2025 року із заявою про видачу судового наказу за період з 01 червня 2015 по 30 вересня 2025 року, тобто з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність.
Посилання заявника на те, що упродовж 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року діяв карантин, яким продовжено строк позовної давності, а на момент звернення з заявою про видачу судового наказу, перебіг позовної давності зупинено на строк дії воєнного стану, який наразі триває, не можуть бути підставою для задоволення заявлених у справі вимог, оскільки під час розгляду заяви про видачу судового наказу, судом не підлягають дослідженню матеріально-правові особливості застосування позовної давності (переривання, зупинення перебігу позовної давності, застосування позовної давності до частини вимог тощо).
При вирішенні заяв, поданих в порядку наказного провадження, зокрема, про стягнення заборгованості за спожиті послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, суд лише перевіряє чи з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою. Тобто досліджує питання безспірності заборгованості.
Ч. 2 ст. 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Оскільки заявник звернувся до суду з вимогою про стягнення з боржника заборгованості за період, який перевищує позовну давність, встановлену законом, то суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 95, 161,164,165, 166, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя
ухвалив:
Відмовити Комунальному підприємству «Миргородська управляюча компанія» Миргородської міської ради у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.2 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.3-6 ч.1 ст.165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: О. М. Вірченко